30 січня 2025 року м. Житомир справа № 240/29222/23
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черняхович І.Е., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання про залишення без розгляду позовної заяви в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не невиплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, з урахуванням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січня 2008 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, з урахуванням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року, та з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати - за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації, та з урахуванням виплачених сум.
На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що відповідач протиправно не виплачував йому індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням при цьому для її обчислення місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січня 2008 року.
Ухвалою суду провадження в адміністративній справі №240/29222/23 за позовом ОСОБА_1 було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Військова частина НОМЕР_1 подала до суду клопотання (вх.№3908/24), в якому просила залишити позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду у зв'язку із пропуском ним процесуального строку на звернення з даним позовом до суду.
Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає наступне.
Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак, чинне процесуальне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що підставою для звернення позивача з даним позовом до суду стала невиплата йому індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 з 01.01.2016 по 28.02.2018.
Таким чином, предметом спірних правовідносин у даній справі є трудовий спір щодо оплати праці позивача та спір щодо виплати всіх сум, які належали йому при звільненні з військової служби у військовій частині НОМЕР_1 .
Суд звертає, увагу, що положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебували на публічній (військовій) службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці при визначенні її розміру. Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 Кодексу законів про працю України.
Відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Таким чином до 19.07.2022 звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не було обмежено строками позовної давності.
Однак, 19.07.2022 набув чинності Закон України від 01.07.2022 № 2352-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", яким внесено ряд важливих змін до діючого законодавства про працю. Зокрема, змін зазнали норми законодавства щодо порядку звернення громадян до суду у разі виникнення трудових спорів в частині строків таких звернень.
Так, вищезазначеним Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX частину першу та другу статті 233 Кодексу законів про працю України було викладено у наступній редакції:
"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)."
Таким чином, шляхом внесенням до ст. 233 Кодексу законів про працю України вказаних змін, законодавець увів процесуальні строки для звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 20.11.2023 у справі №160/5468/23, дія частини першої статті 233 КЗпП України (у редакції Закону №2352-IX, яка діє з 19.07.2022) поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
На момент звільнення позивача з військової служби у військовій частині НОМЕР_1 (28.02.2023), стаття 233 КЗпП України вже діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про вирішення трудового спору щодо оплати праці та спору щодо виплати всіх сум, які належали при звільненні, обмежувався терміном у три місяці.
Таким чином, при вирішенні питання про дотримання позивачем процесуального строку на звернення з даним позовом до суду застосуванню підлягає саме стаття 233 КЗпП України (у редакції Закону №2352-IX, яка діє з 19.07.2022), і яка визначає тримісячний строк на звернення до суду з даною категорією спорів.
Водночас, суд звертає увагу, що пункт 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України передбачає, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Відтак, з урахуванням терміну дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), тримісячний процесуальний строк на звернення з даним позовом до суду розпочався для позивача 01 липня 2023 року та закінчився 02 жовтня 2023 року (після спливу трьох місяців від дати припинення дії карантину). Однак, до суду з даним позовом позивач звернувся 07 жовтня 2023 року, що свідчить про пропуск ним тримісячного процесуального строку на звернення до суду, передбаченого ст. 233 КЗпП України.
Разом з тим, суд зауважує, що на виконання вимог пункту 5 частини 1 статті 171 КАС України, питання дотримання ОСОБА_1 процесуального строку на звернення з даним позовом до суду з'ясовувалось судом при відкритті провадження у даній справі.
Так, ухвалою від 17.10.2023 суд залишив позовну заяву ОСОБА_1 без руху та встановив йому строк для надання до суду клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.
На виконання вимог вказаної ухвали ОСОБА_1 подав до суду клопотання, в якому просив поновити йому пропущений строк на звернення до суду з даним позовом. На бгрунтування поданого клопотання позивач зазначив, що є особою з інвалідністю ІІ групи, а тому через незадовільний стан свого здоров'я та потребу в медичному обстеженні та лікуванні, пропустив строк звернення з даним позовом до суду.
Суд зазначає, що пропущений процесуальний строк може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій, в тому числі звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При цьому, у рішенні Верховного Суду України від 13.09.2006 у справі №6-26370кс04 зазначено таке: "Поважними причинами пропуску строку позовної давності вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред'явлення позову стає неможливим або утрудненим".
Як вказує практика Верховного Суду України, оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на оскарження, суд повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у клопотанні доводів, а також з того, чи мав заявник можливість своєчасно реалізувати своє право на оскарження.
За результатом вивчення обставин, які слугували підставами пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду, суд встановив достатньо підстав для визнання причин пропуску такого строку поважними. Крім того, суд врахував, що процесуальний строк на звернення з даним позовом до суду був пропущений позивачем всього на 6 днів, що може вважатись незначним строком пропуску на звернення до суду.
У зв'язку із цим, суд, з метою запобігання обмеження прав позивача на доступ до правосуддя, а також враховуючи, що предмет спірних правовідносин пов'язаний із захистом права на належне пенсійне забезпечення, в ухвалі від 06.12.2023 про відкриття провадження у справі поновив ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк на звернення з даним позовом до суду.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що клопотання військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду у зв'язку з пропуском ним процесуального строку на звернення до суду є безпідставним та не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 122, 240, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
У задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про залишення без розгляду позовної заяви в адміністративній справі №240/29222/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя І.Е.Черняхович