29 січня 2025 року м. Житомир справа № 240/13733/24
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Нагірняк М.Ф., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить про:
- визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови перерахувати пенсію, зарахувавши до страхового стажу у трьохкратному розмірі періоди військової служби в особливий період та період роботи з 16.09.1991року по 02.08.1993 року;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області перерахувати та виплатити пенсію йому з 05.12.2023 року, зарахувавши до страхового стажу у трьохкратному розміри періоди військової служби в особливий період з 22.09.2016 року по 16.11.2016 року, з 21.11.2016 року по 08.03.2017 року, з 18.03.2017 року по 14.06.2017 року, з 06.07.2017 року по 30.02.2017 року, з 09.09.2017 року по 30.10.2017 року, з 30.04.2018 року по 24.12.2018 року, з 04.06.2019 року по 02.12.2019 року, з 27.07.2020 року по 16.02.2021 року та період роботи з 16.09.1991 року по 02.08.1993 року.
Позивач зазначає, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію за віком. Вважає, що Відповідачем безпідставно до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 16.09.1991 року по 02.08.1993 року, які відображено в його трудовій книжці.
Крім того, на думку Позивача, Відповідачем безпідставно не враховано до страхового стажу у трьохкратному розміри періоди військової служби в особливий період з 22.09.2016 року по 16.11.2016 року, з 21.11.2016 року по 08.03.2017 року, з 18.03.2017 року по 14.06.2017 року, з 06.07.2017 року по 30.02.2017 року, з 09.09.2017 року по 30.10.2017 року, з 30.04.2018 року по 24.12.2018 року, з 04.06.2019 року по 02.12.2019 року, з 27.07.2020 року по 16.02.2021 року. Такий період проходження військової служби в особливий період підлягає зарахуванню до страхового стажу на пільгових умовах. На своє звернення про таке зарахування Позивач отримав протиправну відмову.
Ухвалою суду від 30.07.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Представник Відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у відзиві на позов проти позову заперечила і зазначила, що періоди роботи Позивача в Білокоровицькому філіалі Коростенської квартирно-експлуатаційної частини району в смт. Білокоровичі з 16.09.1991 року по 02.08.1993 року не відноситься до військової служби і зараховано до страхового стажу в одинарному розмірі. Періоди військової служби Позивача з 22.09.2016 року по 16.11.2016 року, з 21.11.2016 року по 08.03.2017 року, з 18.03.2017 року по 14.06.2017 року, з 06.07.2017 року по 30.02.2017 року, з 09.09.2017 року по 30.10.2017 року, з 30.04.2018 року по 24.12.2018 року, з 04.06.2019 року по 02.12.2019 року не відносяться до військової служби в зоні бойових дій, так як не підтверджені довідкою за формою, визначеною в додатку 2 до Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.
Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та підстав призначення пенсії, в тому числі за віком, регулюються правовими нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV (надалі-Закон №1058-IV), що були чинні на день виникнення таких відносин.
В розумінні положень статті 26 і статті 27 Закону №1058-IV право на призначення пенсії за віком та її розмір знаходяться в залежності від розміру страхового стажу особи.
За приписами статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для обчислення страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу відповідно до цього Закону, страховий стаж обчислюється на підставі довідки про проходження військової служби та про сплачені суми страхових внесків.
Судом встановлено та визнається сторонами, що Позивач є особою, якій призначено пенсію за віком у відповідності до вимог вказаного Закону №1058-IV.
Судом встановлено та визнається сторонами, що Позивач 05.12.2023 року звернувся до Відповідача із заявою про зарахування до його страхового стажу періоди військової служби в особливий період з 22.09.2016 року по 16.11.2016 року, з 21.11.2016 року по 08.03.2017 року, з 18.03.2017 року по 14.06.2017 року, з 06.07.2017 року по 30.02.2017 року, з 09.09.2017 року по 30.10.2017 року, з 30.04.2018 року по 24.12.2018 року, з 04.06.2019 року по 02.12.2019 року, з 27.07.2020 року по 16.02.2021 року та період роботи з 16.09.1991 року по 02.08.1993 року.
Вказане звернення Позивача було розглянуто Відповідачем у відповідності до вимог Закону України "Про звернення громадян" і за результати розгляду листом від 01.01.2024 року Позивача було повідомлено про відсутність підстав для його задоволення.
Як зазначено в даному листі Відповідача, період роботи з 16.09.1991 року по 02.08.1993 року не зараховано до страхового стажу Позивача виключно по причині неможливості прочитання печаток, яким підтверджено записи про прийняття Позивача на роботу та звільнення з роботи та наявності виправлень в такій даті про звільнення.
Разом з тим, відповідно до доводів Відповідача, наведених у відзиві на позов, такий період роботи з 16.09.1991 року по 02.08.1993 року зараховано до загального страхового стажу Позивача в одинарному розмірі.
Як зазначено в листі Відповідача від 01.01.2024 року, відповідно до вимог ч.3 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж для призначення пенсії за віком враховується виключно в одинарному розмірі.
Відповідно до доводів Відповідача, наведених у відзиві на позов, спірні періоди військової служби Позивача в зоні бойових дій зараховано страхового стажу в одинарному розмірі виключно по причині ненадання Позивачем довідки за формою, визначеною в додатку 2 до Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637.
Такі дій та доводи Відповідача не в певній мірі узгоджуються із вимогами чинного законодавства та є алогічними з огляду на таке.
По-перше, безспірно, правовідносини щодо видачі трудових книжок станом на 02.08.1993року (дата звільнення Позивача з Білокоровицького філіалу Коростенської квартирно-експлуатаційної частини району в смт.Білокоровичі) були врегульовані правовими нормами Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держпраці СРСР від 20.06.1974 року №162, та постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦСПС "Про трудові книжки працівників та службовців" від 06.09.1973р. №656.
Відповідно до вказаних правових актів відповідальність за видачу, ведення трудових книжок несе відповідна уповноважена особа, а не працівник.
Одночасно суд враховує, що вказана Інструкція не застосовується на підставі Наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993.
Відповідач не врахував, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року "Про трудові книжки працівників" № 301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року по справі № 677/277/17.
Таким чином, Позивач, як особа на яку не покладено обов'язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до її трудової книжки відомостей, а тому, невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для не зарахування органом Пенсійного фонду України рішення страхового стражу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту громадянина.
Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
По-друге, у відзиві на позов Відповідач визнає наявність періодів роботи Позивача в Білокоровицькому філіалі Коростенської квартирно-експлуатаційної частини району в смт.Білокоровичі з 16.09.1991 року по 02.08.1993 року
Жодних обґрунтувань таких алогічних дій ні в оскаржуваному рішенні ні у відзиві Відповідача на позов не зазначено.
Таким чином, допущені недоліки певними особами при оформленні записів в трудовій книжці Позивача про періоди його роботи в Білокоровицькому філіалі Коростенської квартирно-експлуатаційної частини району в смт.Білокоровичі з 16.09.1991 року по 02.08.1993 року не можуть бути підставою для не врахуванню зазначеного періоду трудової діяльності Позивача до його страхового стажу для призначення пенсії за віком.
Зазначене свідчить, що спірний період роботи Позивача в Білокоровицькому філіалі Коростенської квартирно-експлуатаційної частини району в смт.Білокоровичі з 16.09.1991 року по 02.08.1993 року підлягає врахуванню до страхового стажу, що необхідний для призначення пенсії за віком.
Як зазначено в розрахунку, проведеному Відповідачем при призначенні пенсії Позивачу за віком, вказані періоди військової служби (з 22.09.2016 року по 16.11.2016 року, з 21.11.2016 року по 08.03.2017 року, з 18.03.2017 року по 14.06.2017 року, з 06.07.2017 року по 30.02.2017 року, з 09.09.2017 року по 30.10.2017 року, з 30.04.2018 року по 24.12.2018 року, з 04.06.2019 року по 02.12.2019 року, з 27.07.2020 року по 16.02.2021 року) зараховано до страхового стажу в одинарному розмірі.
Тобто, суть спірних відносин між сторонами в цій частині зведена виключно до наявності чи відсутності підстав для зарахування спірних періодів військової служби Позивача в зоні бойових дій до страхового стажу в трьохкратному розмірі.
Суд погоджується із доводами Позивача, наведеними у відзиві, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
Безспірно, за приписами частини 3 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж для призначення пенсії за віком враховується виключно в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Одночасно суд враховує, що приписами статті 57 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII прямо передбачено, що військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов'язку, а також перебування в партизанських загонах і з'єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.
Відповідач не врахував, що в розумінні вимог пункту 3 постанови КМ України від 17.07.1992року №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб" один місяць служби, протягом якого особа брала безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів під час дії воєнного стану, зараховується за три місяці часу проходження служби.
Одночасно суд враховує, що відповідно до п.1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 (надалі - Порядок №637), за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Суд погоджується із доводами Відповідача, що відповідно до вимог абзацу шостого пункту 6 Порядку №637 військова служба у складі діючої армії в період бойових дій, в тому числі під час виконання інтернаціонального обов'язку, зараховується до стажу роботи на підставі довідок територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, які видаються в порядку, що визначається Міноборони (додаток № 2).
Всупереч вказаними вимогам Позивачем до позову долучено лише копію довідки на підтвердження його військової служби у складі діючої армії в період бойових дій лише за період з 27.07.2020 року по 16.02.2021 року.
Більш того, суд зазначає, що спірні відносини між сторонами щодо подання звернень для перерахунку пенсій і їх розгляду врегульовані правовими нормами Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (надалі - Порядок № 22-1).
Приписами пункту 4.2 розділу IV цього Порядку № 22-1 прямо передбачено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії (абзац перший пункту 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1).
Разом з тим, всупереч вимогам вказаного Порядку № 22-1 звернення Позивача від 05.12.2023 року про перерахунок пенсії було розглянуто Відповідачем лише у відповідності до вимог Закону України "Про звернення громадян".
На підставі викладеного суд робить висновок, що звернення Позивача від 05.12.2023 року про перерахунок пенсії не є розглянутим у відповідності до вимог чинного законодавства та свідчить про протиправну бездіяльність Відповідача.
Порушене право Позивача підлягає судовому захисту та поновленню шляхом зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області розглянути звернення Позивача від 05.12.2023 року про перерахунок пенсії у відповідності до вимог Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 та із врахуванням висновків суду.
Відповідно до вимог ст.139-143 КАС України підстави для стягнення або відшкодування судових витрат по даній справі відсутні.
Керуючись статтями 2, 77, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов задовольнити частково, визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо розгляду звернення ОСОБА_1 від 05.12.2023 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) розглянути звернення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) від 05.12.2023 року про перерахунок пенсії у відповідності до вимог Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 та із врахуванням висновків суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.Ф. Нагірняк
29.01.25