Україна
Донецький окружний адміністративний суд
28 січня 2025 року Справа№200/9060/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (юридична адреса: 36014, м. Полтава, вул. Соборності, 66, код ЄДРПОУ 13967927) про зобов'язання призначити пенсію,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області. Просив: 1) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавський області, зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи, періоди роботи на провідних посадах передбачених ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди роботи з 14.05.2007 року по 31.12.2007 року, з 25.07.2014 року по 31.07.2014 року, з 25.10.2017 року по 31.10.2017 року, з 01.11.2017 року по 25.12.2017 року, з 20.11.2021 року по 30.11.2021 року, з 10.12.2021 року по 31.12.2022 року, з 01.01.2023 року по 30.09.2023 року; 2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавський області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи, періоди роботи на провідних посадах передбачених ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 24.02.2022 року по 11.09.2022 року, з 13.10.2022 року по 04.12.2022 року, з 01.02.2023 року по 04.10.2024 року до стажу роботи на провідних професіях із розрахунку 1 день військової служби за три у відповідності до ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», пункту 2.3 розділу 2 Положення затвердженого Наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 року; 3) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавський області, розрахувати ОСОБА_1 весь стаж роботи відпрацьований на провідних професіях з кратністю відповідно до Постанови КМУ № 81 від 22.02.1992 року, та Роз'яснень Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року № 8; 4) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавський області призначити ОСОБА_1 пенсію відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 05.11.2024 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 056650010908 від 12.11.2024 року йому було відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах, у зв'язку із недостатністю пільгового стажу.
Отже, позивач не згоден із даним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, у зв'язку із чим звернувся до суду із даним позовом.
30 грудня 2024 року відкрито провадження по справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.
Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, був повідомлений про розгляду справи судом засобами електронної пошти, свої правом не скористався та не надав суду відзив на позовну заяву.
У відповідності до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 .
05 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, який уповноважений розглянути подану заяву ОСОБА_1 .
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 12 листопада 2024 року № 056650010908 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком (на пільгових умовах за Списком № 1) відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного страхового пільгового стажу.
Як вбачається зі спірного рішення, страховий стаж з урахуванням додатковий років (Список № 1) ОСОБА_1 станом на день звернення становив: 36 років 10 місяців 28 днів. Пільговий стаж роботи за Списком № 1 - 15 років 09 місяців 11 днів, роботи підземні, професії за постановою № 202 (25) - 19 років 21 день, що не дає права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах незалежно від віку згідно частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Як вбачається з Додатку 1 до рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 12 листопада 2024 року № 056650010908 та розрахунку РС-право, до пільгового підземного стажу позивача не зараховано періоди його роботи в періоди з 14.05.2007 року по 31.12.2007 року, з 25.07.2014 року по 31.07.2014 року, з 25.10.2014 року по 31.10.2014 року, з 25.10.2017 року по 31.10.2017 року, з 01.11.2017 року по 25.12.2017 року, з 20.11.2021 року по 30.11.2021 року, з 10.12.2021 року по 31.12.2022 року, з 01.01.2023 року по 30.09.2023 року та з 01.10.2024 року по 05.11.2024 року.
Підстави не зарахування вказаного стажу роботи позивача до його підземного стажу в спірному рішенні Пенсійним фондом не зазначено.
Також пенсійним фондом не враховані до пільгового стажу позивача в кратному обчисленні один день служби за три періоди протягом яких він брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України з 24.02.2022 року по 11.09.2022 року, з 13.10.2022 року по 04.12.2022 року, з 01.02.2023 року по 04.10.2024 року.
Також позивач у своєму позові вказує, що Пенсійним фондом не розраховано його стаж на провідних посадах з кратністю відповідно до Постанови КМУ № 81 від 22.02.1992 року та Роз'яснень Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року № 8.
Отже, спірним питаннями даної справи є законність відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах та правильність обрахуванням його пільгового.
Суд, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Суд враховує, що конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості, пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов'язків і є однією з форм соціального захисту, цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) та Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закону № 1058-ІV).
Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначені Законом України від 09.07.2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV).
Статтею 62 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.
За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.
Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли і трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пункт 3 Порядку № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (надалі - Порядок), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
З метою забезпечення соціального захисту та належного пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 року № 383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі Порядок). Цей Порядок регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до пунктів «а», «б» статті 13 та статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків (п. 2 Порядку № 383).
При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року (приклади у додатках 1, 2).
Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
Відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць, затвердженого Постановою Кабінетом Міністрів України від 01 серпня 1992 року (який набрав чинності 21 серпня 1992 року) встановлено, що атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.
Згідно із зазначеним нормативним актами основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України.
Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п'ять років. До складу комісії включається уповноважений представник виборного органу первинної профспілкової організації, а в разі відсутності профспілкової організації - уповноважена найманими працівниками особа.
Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: картка умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Як вбачається з трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 , він з 17.04.2006 року прийнятий тимчасово на 2 місяці учнем підземного гірничо робочого (запис трудової книжки № 15); 07.06.2006 року зараховано до штату управління, та направлений на курси підземного гірничо робочого (запис трудової книжки № 16); 03.07.2006 року переведений учнем підземного гірничо робочого, з повним робочим днем на підземних роботах (запис трудової книжки № 17); 09.08.2006 року переведений підземним гірничо робочим 4 розряду з повним робочим днем на підземних роботах (запис трудової книжки № 18); 06.05.2007 року звільнений за власним бажанням (запис трудової книжки № 19); з 14.05.2007 року прийнятий гірничо робочим 3 розряду підземним, з повним робочим днем в шахті (запис трудової книжки № 20); 28.09.2007 року переведений учнем прохідника підземним, з повним робочим днем в шахті (запис трудової книжки № 21); 14.12.2007 року переведений прохідником підземним 4 розряду, з повним робочим днем в шахті (запис трудової книжки № 22); 26.05.2008 року переведений прохідником підземним 5 розряду, з повним робочим днем в шахті (запис трудової книжки № 23); 27.09.2010 року переведений прохідником підземним 4 розряду, з повним робочим днем в шахті (запис трудової книжки № 27); 01.07.2012 року по переведений прохідником підземним 5 розряду, з повним робочим днем в шахті (запис трудової книжки № 28).
Суд зазначає, що записи про спірний період роботи засвідчені відповідними печатками підприємства і дефектів їх вчинення не мають, а відтак факт роботи позивача у спірний період підтверджується відповідними запасами, які були внесені відповідно до діючого законодавства.
Крім того, відповідно до даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб вбачаються наступні записи:
31 - ВАТ ВУГІЛЬНА КОМПАНІЯ «ШАХТА «КРАСНОАРМІЙСЬКА-ЗАХІДНА № 1» 14.05.2007 ПРИНЯТЬ ГОРНОРАБОЧИМ 3 РАЗРЯДА ПОДЗЕМНЫМ С ПОЛНЫМ РАБОЧИМ ДНЕМ В ШАХТЕ приказ 2404К від 14.05.2007.
32 - 13498562 «ВУГІЛЬНА КОМПАНІЯ «ШАХТА «КРАСНОАРМІЙСЬКАЗАХІДНА № 1» 14.05.2007 Прийнято на роботу (основне місце роботи).
33 - ВАТ ВУГІЛЬНА КОМПАНІЯ «ШАХТА «КРАСНОАРМІЙСЬКА-ЗАХІДНА № 1» 28.09.2007 ПЕРЕВЕДЕН УЧЕНИКОМ ПРОХОДЧИКА ПОДЗЕМНОГО С ПОЛНЫМ РАБОЧИМ ДНЕМ В ШАХТЕ НА ВРЕМЯ ПРАКТИКИ ПО 28.11.2007 пр 5170К від 28.09.2007.
34 - ВАТ ВУГІЛЬНА КОМПАНІЯ «ШАХТА «КРАСНОАРМІЙСЬКА-ЗАХІДНА № 1» 14.12.2007 ПЕРЕВЕДЕН ПРОХОДЧИКОМ ПОДЗЕМНЫМ 4 РАЗРЯДА С ПОЛНЫМ РАБОЧИМ ДНЕМ В ШАХТЕ пр 6674К від 13.12.2007.
35 - ВАТ ВУГІЛЬНА КОМПАНІЯ «ШАХТА «КРАСНОАРМІЙСЬКА-ЗАХІДНА № 1» 26.05.2008 ПЕРЕВЕДЕН ПРОХОДЧИКОМ 5 РАЗРЯДА ПОДЗЕМНЫМ С ПОЛНЫМ РАБОЧИМ ДНЕМ В ШАХТЕ пр 2508К від 26.05.2008.
36 - ВАТ ВУГІЛЬНА КОМПАНІЯ «ШАХТА «КРАСНОАРМІЙСЬКА-ЗАХІДНА № 1» 07.09.2010 ВАТ ВУГІЛЬНА КОМПАНІЯ «ШАХТА «КРАСНОАРМІЙСЬКА-ЗАХІДНА № 1» ЗМІНЕНО НАЙМЕНУВАННЯ НА ВАТ «ШАХТОУПРАВЛІННЯ «ПОКРОВСЬКЕ» протокол 1 від 03.09.2014.
37 - ВАТ «ШАХТОУПРАВЛІННЯ "ПОКРОВСЬКЕ» 27.09.2010 ПЕРЕВЕДЕНО ПРОХІДНИКОМ 4 РОЗРЯДУ ПІДЗЕМНИМ З ПОВНИМ РОБОЧИМ ДНЕМ У ШАХТІ Наказ 989 від 27.09.2010.
38 - ВАТ «ШАХТОУПРАВЛІННЯ «ПОКРОВСЬКЕ» 01.04.2012 ПЕРЕВЕДЕНО ПРОХІДНИКОМ 5 РОЗРЯДУ ПІДЗЕМНИМ З ПОВНИМ РОБОЧИМ ДНЕМ У ШАХТІ Наказ 699 від 02.04.2012.
39 - ВАТ «ШАХТОУПРАВЛІННЯ «ПОКРОВСЬКЕ» 13.09.2018 ЗМІНЕНО НАЙМЕНУВАННЯ НА ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ШАХТОУПРАВЛІННЯ «ПОКРОВСЬКЕ» Протокол 2/2018 від 13.09.2018.
40 - 13498562 ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ШАХТОУПРАВЛІННЯ «ПОКРОВСЬКЕ» 20.04.2021 Переведено/переміщено (основне місце роботи) прохідник, Прохідник Наказ № 741 вк від 20.04.2021.
41 - 08301764 ІНФОРМАЦІЯ_2 22.09.2021 Початок служби Інші посади старший солдат Наказ № 2 від 22.09.21.
42 - 08301764 ІНФОРМАЦІЯ_2 01.10.2021 Завершення служби Інші посади старший солдат Інша Наказ № 4 від 01.10.2021.
43 - 26615064 ВІЙСЬКОВА ЧАСТИНА НОМЕР_4 15.11.2021 Початок служби Інші посади старший солдат Наказ № 328 від 15.11.21.
44 - ВІЙСЬКОВА ЧАСТИНА НОМЕР_5 24.02.2022 брав учать у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України довідка 04/2060 від 05.11.2024.
45 - 13498562 ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ШАХТОУПРАВЛІННЯ «ПОКРОВСЬКЕ» 01.03.2022 Переведено/переміщено (основне місце роботи) прохідник, Прохідник Наказ № 553 вк від 01.03.2022.
46 - ВІЙСЬКОВА ЧАСТИНА НОМЕР_5 11.09.2022 брав учать у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України довідка 04/2060 від 05.11.2024.
47 - ВІЙСЬКОВА ЧАСТИНА НОМЕР_5 13.10.2022 брав учать у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України довідка 04/2060 від 05.11.2024.
48 - ВІЙСЬКОВА ЧАСТИНА НОМЕР_5 04.12.2022 брав учать у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України довідка 04/2060 від 05.11.2024.
49 - 13498562 ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ШАХТОУПРАВЛІННЯ «ПОКРОВСЬКЕ» 16.12.2022 Переведено/переміщено (основне місце роботи) прохідник, Прохідник Наказ № 2738 вк від 15 від.
50 - ВІЙСЬКОВА ЧАСТИНА НОМЕР_5 01.02.2023 брав учать у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України довідка 04/2060 від 05.11.2024.
51 - 13498562 ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ШАХТОУПРАВЛІННЯ «ПОКРОВСЬКЕ» 02.12.2023 Переведено/переміщено (основне місце роботи) проходчик, Прохідник Наказ № 2634 вк від 01.12.2023.
52 - 13498562 ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ШАХТОУПРАВЛІННЯ «ПОКРОВСЬКЕ» 13.02.2024 Переведено/переміщено (основне місце роботи) проходчик, Прохідник Наказ № 335 вк від 12.02.2024.
53 - 13498562 ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ШАХТОУПРАВЛІННЯ «ПОКРОВСЬКЕ» 01.08.2024 Переведено/переміщено (основне місце роботи) проходчик, Прохідник Наказ № 1870 вк від 01.08.2024.
54 - ВІЙСЬКОВА ЧАСТИНА НОМЕР_5 04.11.2024 брав учать у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України довідка 04/2060 від 05.11.2024.
Суд також зазначає, що професії позивача на яких він працював у спірний період відносяться до провідних професій відповідно до ч. 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 року у справі № 520/15025/16-а, зробила висновок, що не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника.
Відтак, позивач, як найманий працівник, не може нести негативних наслідків у разі не проведення підприємством атестації робочих місць.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що посадові особи Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області протиправно не зарахували до пільгового стажу позивача періоди його роботи з 14.05.2007 року по 31.12.2007 року, з 25.07.2014 року по 31.07.2014 року, з 25.10.2017 року по 31.10.2017 року, з 01.11.2017 року по 25.12.2017 року, з 20.11.2021 року по 30.11.2021 року, з 10.12.2021 року по 31.12.2022 року, з 01.01.2023 року по 30.09.2023 року.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавський області, розрахувати ОСОБА_1 весь стаж роботи відпрацьований на провідних професіях з кратністю відповідно до Постанови КМУ № 81 від 22.02.1992 року, та Роз'яснень Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року № 8, суд зазначає наступне.
Частиною третьою статті 114 Закону № 1058-IV встановлено особливості пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних і відкритих гірничих роботах та в металургії.
Відповідно до вказаної статті, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
Згідно з роз'ясненнями Міністерства соціального забезпечення України від 20 січня 1992 року № 8 працівникам, зокрема, зайнятим в металургії, які мають не менше 10 років стажу роботи, що дає право на пенсію незалежно від віку у відповідності зі статтею 14 Закону № 1788-XII, але не відпрацювавши повного стажу, передбаченого зазначеною статтею, пенсія незалежно від віку може призначатися при наявності не менше 25 років стажу роботи в металургії із зарахуванням до нього кожного повного року роботи, передбаченої у відповідних розділах Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення, - за 9 місяців.
Перелік робіт та професій, зайнятість на яких протягом 25 років дає право на призначення пенсії незалежно від віку, визначається постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року № 202 «Про затвердження Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років».
Відповідно до роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20 січня 1992 року № 8 «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» працівникам, зайнятим на підземних роботах та в металургії, які мають не менше 10 років стажу роботи, що дає право на пенсію незалежно від віку у відповідності зі статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», але не відпрацювавши повного стажу, передбаченого зазначеною статтею Закону, пенсія незалежно від віку може призначатися при наявності не менше 25 років стажу підземної та в металургії роботи із зарахуванням до нього: кожного повного року гірничим очисного забою, прохідником, забійником на відбійних молотках, машиністом гірничих виємочних машин, сталеваром, горновим, агломератником, вальцювальником гарячого прокату - за 1 рік роботи 3 місяці; кожного повного року роботи, передбаченої у відповідних розділах списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення, - за 9 місяців.
Тобто відповідно до роз'яснення Міністерства соціального захисту населення України від 20 січня 1992 року № 8 основною умовою для взаємозаліку пільгового трудового стажу роботи є наявність 10-річного стажу роботи.
Згідно з листом Міністерства соціальної політики України від 12 вересня 2018 року № 1209-27, до законодавчого врегулювання питання внесення змін до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», органи Пенсійного фонду України при призначенні пенсії відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» враховують Роз'яснення № 8.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що стаж роботи на провідних професіях «прохідником» на якій працював позивач повинен враховуватися із застосуванням Роз'яснення № 8, а отже й позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавський області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи, періоди роботи на провідних посадах передбачених ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 24.02.2022 року по 11.09.2022 року, з 13.10.2022 року по 04.12.2022 року, з 01.02.2023 року по 04.10.2024 року до стажу роботи на провідних професіях із розрахунку 1 день військової служби за три у відповідності до ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», пункту 2.3 розділу 2 Положення затвердженого Наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до довідки Військової частини № НОМЕР_5 від 05.11.2024 року № 04/2060, сержант ОСОБА_1 , в період з 24.02.2022 року по 11.09.2022 року, з 13.10.2022 року по 04.12.2022 року, з 01.02.2023 року по 04.10.2024 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України.
Відповідно до даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб вбачаються наступні записи:
43 - 26615064 ВІЙСЬКОВА ЧАСТИНА НОМЕР_4 15.11.2021 Початок служби Інші посади старший солдат Наказ № 328 від 15.11.21.
44 - ВІЙСЬКОВА ЧАСТИНА НОМЕР_5 24.02.2022 брав учать у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України довідка 04/2060 від 05.11.2024.
46 - ВІЙСЬКОВА ЧАСТИНА НОМЕР_5 11.09.2022 брав учать у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України довідка 04/2060 від 05.11.2024.
47 - ВІЙСЬКОВА ЧАСТИНА НОМЕР_5 13.10.2022 брав учать у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України довідка 04/2060 від 05.11.2024.
48 - ВІЙСЬКОВА ЧАСТИНА НОМЕР_5 04.12.2022 брав учать у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України довідка 04/2060 від 05.11.2024.
50 - ВІЙСЬКОВА ЧАСТИНА НОМЕР_5 01.02.2023 брав учать у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України довідка 04/2060 від 05.11.2024.
54 - ВІЙСЬКОВА ЧАСТИНА НОМЕР_5 04.11.2024 брав учать у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України довідка 04/2060 від 05.11.2024.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною четвертою статті 2 Закону № 2232-ХІІ передбачено види військової служби, а саме, строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ), відповідно до статті 1-2 якого військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації, які не можуть бути скасовані чи призупинені без їх рівноцінної заміни.
Згідно зі статтею 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (далі Закон № 3551-ХІІ) до учасників бойових дій належать, зокрема військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані), які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.
Положеннями абзацу 2 частини першої статті 8 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
За приписами статті 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі Закон № 1788-ХІІ) військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов'язку, а також перебування в партизанських загонах і з'єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.
Аналіз приведених вище норм права дає підставою для висновку, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу та стажу роботи за спеціальністю, а час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період зараховується, зокрема, до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Наказом Міністерства оборони України № 530 від 14 серпня 2014 року «Про положення про організацію роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2014 року за № 1294/2607, відповідно до Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та з метою приведення нормативно-правових актів Міністерства оборони України у відповідність до чинного законодавства, затверджено Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей (далі - Положення № 530).
Пунктом 2.3 розділу 2 Положення №530 передбачено, що при обчисленні вислуги років для призначення пенсій (крім пенсій, які призначаються з урахуванням страхового стажу) окремі періоди служби військовослужбовців зараховуються на пільгових умовах (з урахуванням вимог пунктів 2.4 та 2.5 цього розділу): 1) один місяць служби за три місяці: участь у бойових діях у воєнний час; час безперервного перебування на лікуванні в лікувальних закладах унаслідок поранень, контузій, каліцтв або захворювань, одержаних військовослужбовцями у військових частинах, штабах та установах, які входили до складу діючої армії; час перебування під вартою, час відбуття покарання в місцях позбавлення волі та висилки військовослужбовців, безпідставно притягнутих до кримінальної відповідальності, безпідставно репресованих і надалі реабілітованих; час виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, - з 26 квітня 1986 року до 01 січня 1988 року; час виконання обов'язків у складі національного контингенту і національного персоналу відповідно до Закону України Про участь України в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки; час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції; період проходження служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції чи забезпеченні її проведення; час служби, зазначений у постанові Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 30 «Про пільги щодо обчислення вислуги років військовослужбовцям Збройних Сил України, які брали участь в операціях Миротворчих Сил ООН» (зі змінами); час проходження служби військовослужбовцями Служби безпеки України, направленими у відрядження до Республіки Ірак з метою забезпечення в умовах посилення терористичних посягань безпеки дипломатичних установ України, їх співробітників та членів їх сімей; інші періоди, зазначені в підпункті а пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» (зі змінами); крім вищезазначених, періоди дійсної військової служби у Збройних Силах СРСР, які підлягають зарахуванню до вислуги років на пенсію на пільгових умовах, наведені в додатку 2 до цього Положення.
Відповідно до абзацу а) пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за три місяці, зокрема, час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Отже, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що періоди проходження військової служби позивачем в періоди з 24.02.2022 року по 11.09.2022 року, з 13.10.2022 року по 04.12.2022 року, з 01.02.2023 року по 04.10.2024 року повинні бути зараховані до стажу роботи на провідних професіях із розрахунку 1 день військової служби за три у відповідності до ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», пункту 2.3 розділу 2 Положення затвердженого Наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 року.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 348/347/17, від 30 липня 2019 року у справі № 346/1454/17 та від 2 квітня 2020 року у справі № 185/4140/17 (92-а/185/282/17), від 16 червня 2020 року у справі № 185/7049/16-а.
Згідно положень частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу було відмовлено у призначенні пенсії рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 056650010908 від 12.11.2024 року.
Оскільки під час розгляду даної справи, суд прийшов до висновку про невірне обрахування Пенсійним фондом пільгового стажу ОСОБА_1 , отже й рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу № 056650010908 від 12.11.2024 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню
Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавський області призначити ОСОБА_1 пенсію відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 05.11.2024 року, суд зазначає наступне.
Так, згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Науковий висновок Верховного Суду щодо меж дискреційного повноваження суб'єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією від 13 квітня 2018 року.
Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи бездіяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким;
- дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою. Для позначення дискреційного повноваження законодавець використовує, зокрема, терміни «може», «має право», «за власної ініціативи», «дбає», «забезпечує», «веде діяльність», «встановлює», «визначає», «на свій розсуд». Однак наявність такого терміну у законі не свідчить автоматично про наявність у суб'єкта владних повноважень дискреційного повноваження; подібний термін є приводом для докладного аналізу закону на предмет того, що відповідне повноваження є дійсно дискреційним;
- при реалізації дискреційного повноваження суб'єкт владних повноважень зобов'язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог;
- критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності публічної адміністрації, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об'єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Водночас, з врахуванням позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 18.07.2018 року у справі № 826/3520/15, зважаючи на природу та підстави даного спору та враховуючи Науковий висновок щодо меж дискреційного повноваження суб'єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією, суд вважає за доцільне зазначити, що орган влади, використовуючи дискреційні повноваження, зобов'язаний повно і правильно оцінювати обставини, наявні у справі факти та правильно застосовувати до встановлених фактів чинні правові норми, не допускаючи при цьому зловживання владою у процесі прийняття відповідного рішення, в основі якого мають бути закладені конкретно визначені публічні інтереси. А завданням суду є належний та ефективний контроль відповідності таких дій закону й принципам права задля забезпечення дотримання таким органом прав особи, що звернулася за захистом.
З огляду на наведене, зазначена позовна вимога задоволенню не підлягає.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача необхідно вийти за межі позовних вимог та змінити спосіб захисту порушеного права шляхом, а саме: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 056650010908 від 12.11.2024 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.11.2024 року про призначення пенсії, зарахувавши до пільгового стажу роботи, періоди роботи на провідних посадах передбачених ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди роботи з 14.05.2007 року по 31.12.2007 року, з 25.07.2014 року по 31.07.2014 року, з 25.10.2017 року по 31.10.2017 року, з 01.11.2017 року по 25.12.2017 року, з 20.11.2021 року по 30.11.2021 року, з 10.12.2021 року по 31.12.2022 року, з 01.01.2023 року по 30.09.2023 року; зарахувавши до пільгового стажу роботи позивача, його періоди роботи на провідних посадах передбачених ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 24.02.2022 року по 11.09.2022 року, з 13.10.2022 року по 04.12.2022 року, з 01.02.2023 року по 04.10.2024 року до стажу роботи на провідних професіях із розрахунку 1 день військової служби за три у відповідності до ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», пункту 2.3 розділу 2 Положення затвердженого Наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 року, із застосуванням до стажу роботи відпрацьованого на провідних професіях з кратністю відповідно до Постанови КМУ № 81 від 22.02.1992 року, та Роз'яснень Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року № 8, враховуючи висновків суду у даному рішенні.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, з огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про зобов'язання призначити пенсію, є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як вбачається з матеріалів справи позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 968,96 грн. (квитанція № 8315-1615-1932-2736 від 26.12.2024 року).
Отже, враховуючи вищевикладене, та співмірність заявлених та задоволених позовних вимог, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судових витрат у розмірі 484,48 грн.
Керуючись ст.ст.2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 139, 118, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (юридична адреса: 36014, м. Полтава, вул. Соборності, 66, код ЄДРПОУ 13967927) про зобов'язання призначити пенсію - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (юридична адреса: 36014, м. Полтава, вул. Соборності, 66, код ЄДРПОУ 13967927) № 056650010908 від 12.11.2024 року про відмову ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (юридична адреса: 36014, м. Полтава, вул. Соборності, 66, код ЄДРПОУ 13967927) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 05.11.2024 року про призначення пенсії, зарахувавши до пільгового стажу роботи, періоди його роботи на провідних посадах передбачених ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди роботи з 14.05.2007 року по 31.12.2007 року, з 25.07.2014 року по 31.07.2014 року, з 25.10.2017 року по 31.10.2017 року, з 01.11.2017 року по 25.12.2017 року, з 20.11.2021 року по 30.11.2021 року, з 10.12.2021 року по 31.12.2022 року, з 01.01.2023 року по 30.09.2023 року; зарахувавши до пільгового стажу роботи позивача, його періоди роботи на провідних посадах передбачених ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 24.02.2022 року по 11.09.2022 року, з 13.10.2022 року по 04.12.2022 року, з 01.02.2023 року по 04.10.2024 року до стажу роботи на провідних професіях із розрахунку 1 день військової служби за три у відповідності до ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», пункту 2.3 розділу 2 Положення затвердженого Наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 року, з урахуванням висновків суду у даному рішенні.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавський області (юридична адреса: 36014, м. Полтава, вул. Соборності, 66, код ЄДРПОУ 13967927) розрахувати ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) весь стаж роботи відпрацьований на провідних професіях з кратністю відповідно до Постанови КМУ № 81 від 22.02.1992 року, та Роз'яснень Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року № 8.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (юридична адреса: 36014, м. Полтава, вул. Соборності, 66, код ЄДРПОУ 13967927) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн 48 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.М. Тарасенко