Україна
Донецький окружний адміністративний суд
30 січня 2025 року Справа№200/8496/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Духневича О.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (адреса: 69057, м. Запоріжжя, проспект Соборний, буд., 158Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
06 грудня 2024 року через систему «Електронний суд» до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 056650009082 від 22.11.2024, щодо не зарахування при перерахунку пенсії за віком на пільгових умовах до пільгового стажу періоди роботи з 20.05.1991 по 03.07.1991, з 16.12.1991 по 30.04.1992, з 05.10.1995 по 30.12.1995, з 15.04.1997 по 10.07.1998, з 02.02.2000 по 30.07.2003, з 04.05.2005 по 02.10.2006, з 01.04.2020 по 31.07.2020, до страхового та пільгового стажу періоди роботи з 01.12.2014 по 31.03.2015, з 01.11.2015 по 30.11.2015;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву № 10524 від 14.11.2024 про перерахунок пенсії та здійснити перерахунок пенсії зарахувавши до пільгового стажу за Списком № 1 періоди роботи з 20.05.1991 по 03.07.1991, з 16.12.1991 по 30.04.1992, з 05.10.1995 по 30.12.1995, з 15.04.1997 по 10.07.1998, з 02.02.2000 по 30.07.2003, з 04.05.2005 по 02.10.2006, з 01.04.2020 по 31.07.2020, до страхового та пільгового стажу періоди роботи з 01.12.2014 по 31.03.2015, з 01.11.2015 по 30.11.2015 та з урахуванням положень ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 14.11.2024 звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії відповідно до Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" із зараховуванням до пільгового стажу (за Списком №1) періодів роботи, які підтверджуються записами в трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 16.11.1989 року: з 20.05.1991 по 03.07.1991, з 16.12.1991 по 30.04.1992, з 05.10.1995 по 30.12.1995, з 15.04.1997 по 10.07.1998, з 02.02.2000 по 30.07.2003, з 04.05.2005 по 02.10.2006, з 01.04.2020 по 31.07.2020.
Рішенням відповідача від 22.11.2024 № 056650009082 позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії відповідно до Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу роботи підтверджуваного в установленому законодавством порядку. Також повідомлено, що стаж роботи на пільгових умовах складає 14 років 0 місяць 2 дні.
Вважаючи рішення відповідача від 22.11.2024 № 056650009082 про відмову в перерахунку пенсії протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.12.2024, зазначена вище справа була розподілена та передана судді Духневичу О.С.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10.12.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України. Витребувано у відповідача засвідчену належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України копію пенсійної справи відносно позивача.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Донецьким окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.
16.12.2024 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Обгрунтовуючи відзив відповідач зазначає, що ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» передбачено, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Роботи та професії, робота на яких відноситься до підземних робіт затверджені Постановою кабінету Міністрів від 31.03.1994 № 202 “Про затвердження Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років».
Відповідач вказав, що необхідною умовою для набуття права на отримання пенсії в порядку передбаченому ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» є зайнятість на підземних роботах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України від 31.03.1994 № 202.
Вік позивача складає 51 рік. Пільговий стаж за Списком № 1 складає 14 років 0 місяців 2 дні. У зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу - 15 років позивачу було відмовлено в перерахунку пенсії.
Щодо зарахування періодів роботи з 20.05.1991 по 30.07.1991, з 16.12.1991 по 30.04.1992, з 05.10.1995 по 30.12.1995, з 15.04.1997 по 10.07.1998, 02.02.2000 по 30.07.2003 на пільгових умовах відповідач зазначив, що у трудовій книжці позивача не зазначені відомості про умови праці, а саме про зайнятість в шкідливих та важких умовах праці, повний робочий день під землею, тому для підтвердження спеціального трудового стажу необхідна уточнююча довідка підприємства.
Щодо зарахування періоду роботи з 04.05.2005 по 02.10.2006, з 01.12.2014 по 31.03.2015, з 01.11.2015 по 30.11.2015 на пільгових умовах відповідач вказав, що оскільки, система персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України не містить даних про перерахування страхових внесків із сум доходів, виплачених на користь позивача, спірні періоди не можуть бути зараховані до страхового стажу позивача.
До пільгового стажу позивача не зарахований період роботи з 01.04.2020 по 31.07.2020, згідно відомості по спеціальному стажу в індивідуальних відомостях про застраховану особу довідки форми ОК-5, оскільки відсутня інформація про проведення атестації робочих місць за умовами праці. Період роботи зарахований до загального стажу роботи.
Також відповідачем заявлено клопотання про залучення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області до участі у справі в якості співвідповідачів.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30.01.2025 у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про залучення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області в якості співвідповідачів у справі - відмовлено.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, як одержувач пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-VI, що призначена на підставі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27.09.2023 по справі № 200/4627/23.
14.11.2024 позивач звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії відповідно до Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" із зараховуванням до пільгового стажу (за Списком №1) періодів роботи з 20.05.1991 по 03.07.1991, з 16.12.1991 по 30.04.1992, з 05.10.1995 по 30.12.1995, з 15.04.1997 по 10.07.1998, з 02.02.2000 по 30.07.2003, з 04.05.2005 по 02.10.2006, з 01.04.2020 по 31.07.2020.
За принципом екстериторіального прийняття рішень заява була передана для розгляду та ухвалення відповідного рішення до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Рішенням відповідача від 22.11.2024 № 056650009082 позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії відповідно до Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу роботи підтверджуваного в установленому законодавством порядку. Також повідомлено, що стаж роботи на пільгових умовах складає 14 років 0 місяць 2 дні.
Вважаючи рішення відповідача від 22.11.2024 № 056650009082 про відмову в перерахунку пенсії протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, суд виходив з наступного.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
У спірних правовідносинах із 01.01.2004 таким законом є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі-Закон № 1058-IV).
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Законом України від 03.10.2017 № 2148-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" внесено зміни до Закону № 1058-IV та доповнено його розділом XIV-1 "Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян".
Згідно ч. 1 ст. 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV передбачено, що працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Згідно вимог ст. 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Як вбачається з копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 від 16.11.1989, позивач з 20.05.1991 по 03.07.1991 працював учнем підземного електрослюсаря 1 розряду для проходження виробничої практики, з 16.12.1991 по 30.04.1992 працював підземним електрослюсарем 3 розряду для проходження практики, з 05.10.1995 по 30.12.1995 працював підземним гірником 3 розряду з повним робочим днем під землею, з 15.04.1997 по 10.07.1998 працював підземним електрослюсарем 3 розряду, з 02.02.2000 по 30.07.2003 працював електрослюсарем 4 розряду з повним робочим днем під землею, з 04.05.2005 по 02.10.2006 працював начальником зміни пов'язаної з підземними роботами, з 01.12.2014 по 31.03.2015 та з 01.11.2015 по 30.11.2015 працював начальником шахтних підземних дільниць, з 01.04.2020 по 31.07.2020 працював провідним інженером з налагодження та випробовування з повним робочим днем під землею.
Щодо віднесення вказаних посад позивача до Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, який затверджений Кабінетом Міністрів України, суд зазначає, що вказані посади віднесені до Списку № 1 списків виробництв, робіт, професій, які надають право на пільгове пенсійне забезпечення, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів СРСР № 10 від 26.01.91 та списків виробництв, робіт, професій, посад та показників із шкідливими та тяжкими умовами праці, зайнятість в яких надає право на пенсію на пільгових умовах, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.94 № 162 та від 16.01.2003 № 36.
Згідно протоколу розрахунку стажу позивача станом на 16.12.2024, судом встановлено, що відповідачем період з 05.10.1995 по 30.12.1995, з 15.04.1997 по 10.07.1998, з 01.07.2000 по 31.07.2000, з 03.09.2005 по 02.10.2006 не віднесено до пільгового стажу роботи згідно Списку № 1.
Крім того періоди з 01.12.2014 по 31.03.2015 та з 01.11.2015 по 30.11.2015 відповідачем взагалі не зараховано до страхового та пільгового стажу.
Разом з тим, періоди з 02.02.2000 по 30.06.2000, з 04.05.2005 по 02.09.2006 зараховано відповідачем до пільгового стажу за Списком № 1.
Щодо відмови відповідача у зарахуванні періодів роботи з 05.10.1995 по 30.12.1995, з 15.04.1997 по 10.07.1998, з 01.07.2000 по 31.07.2000 до пільгового стажу роботи згідно Списку № 1 у зв'язку із відсутністю уточнюючої довідки підприємства, суд зазначає наступне.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 (далі - Порядок № 637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Згідно з п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що саме трудова книжка працівника є пріоритетним документом, що підтверджує його стаж роботи.
Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 у справі № 235/805/17, від 06.12.2019 у справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 у справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 у справі № 242/2536/16-а.
При цьому, надання уточнюючих довідок підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 20.02.2018 по справі № 234/13910/17, та в ухвалі від 12.08.2024 по справі № 420/31007/23.
Як встановлено судом, згідно записів в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 від 16.11.1989 позивач з 05.10.1995 по 30.12.1995, з 01.07.2000 по 31.07.2000 працював повний робочий день під землею.
Тобто, в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 від 16.11.1989 зроблено запис, який підтверджує безпосередню зайнятість позивача протягом повного робочого дня під землею у періоди з 05.10.1995 по 30.12.1995, з 01.07.2000 по 31.07.2000, а тому надання уточнюючих довідок підприємства, установи або організації не є необхідним.
Крім того, у довідці форми ОК-5 у розділі Відомості по спеціальному стажу міститься інформація, що трудовий стаж позивача до 2009 року та з 2010 року облікований за кодом спеціального стажу ЗПЗ013А1, ЗПЗ014А1, ЗПЗ014А4.
Наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435 (наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерства фінансів України № 814 від 28.12.2020) затверджено довідник кодів підстав для обліку Пенсійним фондом України стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства.
Згідно зазначеного довідника код підстави ЗПЗ013А1 це працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 461, і за результатами атестації робочих місць.
Код підстави ЗПЗ014А1 це працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії,- за Списком робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 31 березня 1994 року № 202.
Код підстави ЗПЗ014А4 - це інженерно-технічні працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах,- за Списком робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 31 березня 1994 року № 202.
Таким чином, матеріали справи містять належні усі передбачені законодавством документи щодо підтвердження пільгового стажу за період з 05.10.1995 по 30.12.1995, з 15.04.1997 по 10.07.1998, з 01.07.2000 по 31.07.2000, а тому вказані періоди роботи повинні бути зараховані відповідачем до пільгового стажу позивача.
Аналогічного висновку дійшов Перший апеляційний адміністративний суд в постанові від 19.11.2024 по справі № 200/6443/23.
Щодо не зарахування до страхового та пільгового стажу періодів роботи з 03.09.2005 по 02.10.2006, з 01.12.2014 по 31.03.2015 та з 01.11.2015 по 30.11.2015, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
За приписами ст. 20 Закону № 1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно ч. 16 ст. 106 Закону № 1058-IV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, порушення встановленого порядку нарахування, обчислення та строків сплати страхових внесків; ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків; несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.
За змістом вказаної норм, обов'язки по сплаті страхових внесків, а також звітування про найманих працівників (застрахованих осіб) та відповідальність за неналежне їх виконання покладена на страхувальника.
З наявної в матеріалах справи довідки форми ОК-5 щодо позивача, судом встановлено, що заробітна плата позивачу з 03.09.2005 по 02.10.2006 нараховувалася та сплачувалися страхові внески, а тому твердження відповідача про відсутність сплати страхових внесків за вказаний період є необгрунтованими.
Суд зазначає, що періоди роботи, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі - працівнику заробітну плату та утримало з неї відповідні страхові внески (єдиний внесок), повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того сплатило підприємство-страхувальник ці страхові внески (єдиний внесок) чи ні, оскільки працівник не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, яке вчинене роботодавцем платником страхових внесків (єдиного внеску).
Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку (в індивідуальних відомостях про застраховану особу - позивача (форма Ок-5)) відомостей про сплату підприємством-роботодавцем страхових внесків (єдиного внеску) для нарахування пенсії за наявності відомостей, які підтверджують нарахування заробітної плати (доходу), на які відповідно до Закону нараховуються страхові внески (єдиний внесок), - не є підставою для позбавлення особи права на пенсію.
Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах була висловлена Верховним Судом у постановах від 02.08.2022 у справі № 560/4616/20, від 25.09.2018 у справі № 242/65/17, від 22.11.2018 у справі № 242/4793/16-а, від 11.07.2019 у справі № 242/1484/17, від 04.06.2019 у справі № 235/900/17, від 27.02.2019 у справі № 242/1871/17 та № 423/3544/16-а, від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а, від 04.09.2018 у справі № 482/434/17, від 30.09.2019 у справі № 316/1392/16-а.
При цьому судом встановлено, що згідно протоколу розрахунку стажу позивача станом на 16.12.2024 період роботи з 03.09.2005 по 02.10.2006 зараховано до страхового стажу.
Враховуючи зазначене, період роботи позивача з 03.09.2005 по 02.10.2006 підлягає зарахуванню до пільгового стажу за Списком № 1.
Разом з цим відсутність відомостей стосовно нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), на яку (який) відповідно до закону нараховуються страхові внески (єдиний внесок), свідчить про відсутність підстав для зарахування відповідного періоду до страхового стажу особи.
З наявної в матеріалах справи довідки форми ОК-5 щодо позивача, судом встановлено, що заробітна плата позивачу у період з 01.12.2014 по 31.03.2015, з 01.11.2015 по 30.11.2015 не нараховувалася, а сплата страхових внесків не здійснювалася.
Оскільки в системі персоніфікованого обліку не було даних не лише про сплату страхових внесків, але й про суму заробітку для нарахування пенсії за період з 01.12.2014 по 31.03.2015, з 01.11.2015 по 30.11.2015, у пенсійного орану не було підстав для зарахування вказаного періоду до страхового та пільгового стажу позивача.
Аналогічного висновку дійшов Перший апеляційний адміністративний суд у постановах від 16.05.2024 у справі № 200/4683/23, від 18.12.2023 у справі № 200/2155/23.
Отже, відповідачем в цій частині правомірно відмовлено у зарахуванні до страхового та пільгового стажу позивача періодів роботи з 01.12.2014 по 31.03.2015, з 01.11.2015 по 30.11.2015.
Щодо не зарахування до пільгового стажу періоду роботи з 01.04.2020 по 31.07.2020, оскільки відсутня інформація про проведення атестації робочих місць за умовами праці, суд зазначає наступне.
19.02.2020 Великою Палатою Верховного Суду прийнято постанову у справі № 520/15025/16-а, в якій Велика Палата дійшла висновку, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов'язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я. Окрім того, роботодавець зобов'язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.
Атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах.
Отже, особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, відповідно до пункту "б" статті 13 Закону № 1788-XII.
Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Також Велика Палата Верховного Суду не вбачала підстав для відступу від висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 16.09.2014 у справі № 21-307а14, згідно яких, якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку № 442 проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.
Отже, із урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 520/15025/16-а, суд зазначає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких обставин та враховуючи зазначені вище правові висновки Великої Палати Верховного Суду, суд вважає, що відсутність даних про проведення та результати проведення атестації робочих місць не може бути підставою для відмови у зарахуванні до пільгового стажу відповідних періодів роботи позивача.
Згідно протоколу розрахунку стажу позивача станом на 16.12.2024 період роботи з 01.04.2020 по 31.07.2020 зараховано до страхового стажу.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем підтверджено пільговий стаж роботи за періоди з 01.04.2020 по 31.07.2020, а тому відповідачем неправомірно не зараховано вказаний період до пільгового стажу.
Вимога щодо зарахування періодів роботи з 02.02.2000 по 30.06.2000, з 04.05.2005 по 02.09.2006 до пільгового стажу позивача не підлягає задоволенню, оскільки згідно протоколу розрахунку стажу позивача станом на 16.12.2024 такі періоди зараховано відповідачем до пільгового стажу за Списком № 1.
Щодо зарахування періоду роботи з 20.05.1991 по 03.07.1991 та з 16.12.1991 по 30.04.1992 до пільгового стажу за Списком № 1, суд зазначає наступне.
Згідно диплому серії НОМЕР_3 від 15.06.1992, позивач у період з 01.09.1988 по 03.06.1992 навчався в Індустріальному технікумі ім. К.А. Румянцева за спеціальністю «гірнича електромеханіка».
Як вбачається з копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 від 16.11.1989, позивач з 20.05.1991 по 03.07.1991 працював учнем підземного електрослюсаря 1 розряду для проходження виробничої практики, з 16.12.1991 по 30.04.1992 працював підземним електрослюсарем 3 розряду для проходження практики.
У період навчання позивач на час проходження виробничої практики, яка тривала декілька місяців на рік, працював за фахом, виконуючи роботу підземного електрослюсаря, яка належать до Списку № 1, що підтверджується трудовою книжкою позивача.
Суд наголошує, що період навчання позивача частково перетинається з періодом проходження виробничої практики, що є фактично періодом роботи, а тому суд дійшов висновку, що період з 20.05.1991 по 03.07.1991 та з 16.12.1991 по 30.04.1992 підлягає зарахуванню до пільгового стажу за Списком № 1.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що загальний пільговий стаж позивача за Списком № 1 з урахуванням періодів зарахованих при розгляді цієї справи (з 20.05.1991 по 03.07.1991, з 16.12.1991 по 30.04.1992, з 05.10.1995 по 30.12.1995, з 15.04.1997 по 10.07.1998, з 01.07.2000 по 31.07.2000, 03.09.2005 по 02.10.2006, з 01.04.2020 по 31.07.2020), що в своїй сукупності становить 3 роки 05 місяців 21 день та з урахуванням зарахованого відповідачем пільгового стажу за Списком № 1 згідно розрахунку стажу позивача станом на 16.12.2024 - 18 років 0 місяців 0 днів (а не як помилково зазначив відповідач 14 років 0 місяців 2 дні), становить 21 рік 05 місяців 21 день.
Щодо здійснення перерахунку пенсії відповідно до ст. 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", суд зазначає наступне.
Згідно абзацу 3 частини 1 статті 28 Закону № 1058-IV мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" від 02.09.2008 № 345-VI (далі-Закон № 345-VI) дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.
Статтею 8 Закону № 345-VI визначено, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Верховний Суд у постановах від 20.11.2018 у справі № 345/4616/16, від 06.02.2019 у справі № 345/4570/16-а, від 05.12.2019 у справі № 345/4462/16-а та інших, дійшов висновку про те, що статтю 1 Закону № 345-VI слід розглядати у нерозривному зв'язку зі Списком № 1 виробництв, цехів, професій та посад на підземних роботах, на роботах із шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота у яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах.
Суд зазначає, що мінімальний розмір пенсії у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, є додатковою гарантією для шахтарів, які працювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків за Списком № 1, яка встановлена на випадок, коли після розрахунку у встановленому законом порядку розміру відповідної пенсії за віком така пенсія буде менша ніж три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Суд зауважує, що статтею 8 Закону № 345-VI передбачено не окремий вид пенсії, а додаткову соціальну гарантію. При цьому розмір пенсії обчислюється відповідно до Закону № 1058-IV і під час такого обчислення враховуються відповідні доплати і підвищення, передбачені цим Законом.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 345/763/17.
Умовою виплати пенсії за нормами статті 8 Закону № 345-VI є призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, які передбачають зменшення пенсійного віку, встановленого абз. 1 ст. 26 цього Закону.
Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 205/8712/16-а.
При цьому, виходячи з положень наведеної норми, до кола працівників, на яких поширюється дія Закону № 345-VI та встановлені пільги, належать тільки працівники, зазначені у Списку № 1, які були зайняті на підземних роботах повний робочий день.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.07.2023 у справі № 200/5813/20-а, від 18.04.2019 у справі № 392/17/17, від 29.12.2021 у справі № 345/2562/17, від 21.01.2020 у справі № 640/4469/17, від 31.03.2020 у справі № 459/245/17.
Отже, дія Закону № 345-VI поширюється на працівників, які зайняті на підземних роботах повний робочий день за Списком № 1, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Як вже встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 згідно ст. 114 Закону № 1058-IV.
Оскільки, загальний пільговий стаж за Списком № 1 становить 21 рік 05 місяців 21 день, то суд дійшов висновку, що на позивача поширюється дія статті 8 Закону № 345-VI, оскільки загальний пільговий стаж становить більше 15 років.
Отже, при перерахунку пенсії позивача відповідач має застосувати положення Закону № 345-VI.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги, шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 22.11.2024 № 056650009082 про відмову в перерахунку позивачу пенсії за віком на пільгових умовах та зобов'язання відповідача зарахувати позивачу до пільгового стажу за Списком № 1 період роботи з 20.05.1991 по 03.07.1991 - учнем підземного електрослюсаря 1 розряду для проходження виробничої практики, з 16.12.1991 по 30.04.1992 - підземним електрослюсарем 3 розряду для проходження практики, з 05.10.1995 по 30.12.1995 - підземним гірником 3 розряду з повним робочим днем під землею, з 15.04.1997 по 10.07.1998 - підземним електрослюсарем 3 розряду, з 01.07.2000 по 31.07.2000 - електрослюсарем 4 розряду з повним робочим днем під землею, 03.09.2005 по 02.10.2006 - начальником зміни пов'язаної з підземними роботами, з 01.04.2020 по 31.07.2020 - провідним інженером з налагодження та випробовування з повним робочим днем під землею; зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії за віком на пільгових умовах з 14.11.2024 у відповідності до вимог статті 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" від 02.09.2008 № 345-VI, з урахуванням раніше виплачених сум.
При цьому, суд вважає, вищевказаний спосіб захисту достатнім, враховуючи обставини по справі.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову в розмірі 1211,20 грн.
Враховуючи викладене, сплачений позивачем судовий збір за подачу позову до суду підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. 2, 77, 78, 94, 139, 241-246, 257-258, 262 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 22.11.2024 № 056650009082 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку позивачу пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 1 період роботи з 20.05.1991 по 03.07.1991 - учнем підземного електрослюсаря 1 розряду для проходження виробничої практики, з 16.12.1991 по 30.04.1992 - підземним електрослюсарем 3 розряду для проходження практики, з 05.10.1995 по 30.12.1995 - підземним гірником 3 розряду з повним робочим днем під землею, з 15.04.1997 по 10.07.1998 - підземним електрослюсарем 3 розряду, з 01.07.2000 по 31.07.2000 - електрослюсарем 4 розряду з повним робочим днем під землею, 03.09.2005 по 02.10.2006 - начальником зміни пов'язаної з підземними роботами, з 01.04.2020 по 31.07.2020 - провідним інженером з налагодження та випробовування з повним робочим днем під землею.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком на пільгових умовах з 14.11.2024 у відповідності до вимог статті 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" від 02.09.2008 № 345-VI, з урахуванням раніше виплачених сум.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 гривень (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя О.С. Духневич