Україна
Донецький окружний адміністративний суд
30 січня 2025 року Справа№200/8250/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Загацької Т.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл.Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо припинення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 з червня 2024 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області поновити нарахування та виплату щомісячної пенсії ОСОБА_1 з червня 2024 року шляхом перерахування на поточний рахунок, відкритий у АТ «Ощадбанк» НОМЕР_2 ;
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині виплати пенсії за один місяць.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у відповідь на адвокатський запит представника позивача Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області надіслало лист від 07.11.2024, у якому зазначалось, що виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2023 припинено до з'ясування у зв'язку з тривалою не оплатою.
Позивач із заявами про поновлення пенсійних виплат до територіальних органів відповідача після 01.01.2023 не звертався. Припинення пенсійних виплат з підстав не передбачених законом є протиправним, а отже і підстав подавати заяву про поновлення пенсійних виплат у позивача не було. Крім того, жодні рішення, повідомлення від відповідача про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 не надходили.
Додатково представником позивача наголошено про наявність у ОСОБА_1 оновлених виплатних реквізитів банківського рахунку IBAN НОМЕР_2 , код банку 351823, код згідно з ЄДРПОУ 09351600.
Також з метою дотримання шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, позивач просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо припинення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 , а саме з червня 2024 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03.12.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву. Зобов'язано відповідача надати додаткові докази по справі.
Вказана ухвала суду отримана відповідачем 03.12.2024 о 11 год. 46 хв., що підтверджується довідкою про доставку до електронного кабінету користувача.
У встановлений судом строк, відзиву на позовну заяву не надано.
Суд, керуючись ч. 6 ст. 162 КАС України, розгляд справи здійснив за наявними у ній матеріалами.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30.01.2025 у задоволенні клопотань представника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про витребування у представника позивача доказів відсутності факту смерті позивача, про визнання обов'язковою особистої участі позивача у судовому засіданні для надання пояснень за адміністративним позовом в режимі відеоконференції та про розгляд справи в порядку загального позовного провадження відмовлено.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
Судом встановлено такі фактичні обставини у справі.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, паспорт НОМЕР_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач є внутрішньо переміщеною особою, що вбачається з довідки №1426/16721 від 13.01.2015.
Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ, отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
07.05.2024 через веб-портал Пенсійного фонду позивач звернуся із заявою про оновлення виплатних реквізитів банківського рахунку IBAN НОМЕР_5 , код банку 351823, код згідно з ЄДРПОУ 09351600.
У відповідь на звернення представника позивача, відповідач листом від 07.12.2024 №0500-0202-8/107740 зокрема повідомив, що нарахування пенсійних виплат ОСОБА_1 проводилось за реквізитами, наявними в електронній пенсійній справі на рахунок AT «Ощадбанк». Враховуючи вищезазначене, пенсія за період з 01.10.2020 по 31.12.2022 поверталась банківською установою на рахунок Головного управління у зв'язку з невідповідними реквізитами. З 01.01.2023 відповідно ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії ОСОБА_1 призупинена до з'ясування у зв'язку з тривалою не оплатою. Зазначено, що для поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 необхідно особисто звернутись до територіального органу Пенсійного фонду України (сервісний центр) за фактичним місцем проживання з наступними документами: оригіналом паспорту та номера платника податків, довідкою про взяття на облік внутрішньо перемішеної особи, заявою з банківської установи про відкриття поточного рахунку.
Спірні правовідносини виникли з приводу наявності у відповідача підстав для невиплати позивачу пенсії.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.
Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до преамбули до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон 1058-IV) установлено, що цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Частиною 3 ст. 4 Закону № 1058-IV передбачено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Згідно з ч. 1 ст. 47 Закону № 1058-IV встановлено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Приписами ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, у редакції, чинній до 23.06.2024, було передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, у редакції, чинній з 23.06.2024, установлено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 2-1) за заявою пенсіонера про припинення виплати пенсії у зв'язку з тимчасовим проживанням за кордоном; 3) у разі смерті пенсіонера, визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим у встановленому законом порядку; 3-1) у разі надання пенсіонеру статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин"; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 4-1) у разі непроходження фізичної ідентифікації у випадках, передбачених законодавством; 5) в інших випадках, передбачених законом.
За змістом наведених приписів випадки, за яких може бути припинено виплату пенсії, можуть бути передбачені виключно законом.
Крім того, припинення можливе виключно на підставі рішення територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду (постанова Верховного Суду від 20 квітня 2022 року у справі № 236/2495/17).
Як було встановлено судом, відповідач припинив виплату пенсії позивачу без прийняття окремого рішення, тому суд вважає, що відповідач діяв не в спосіб установлений Законом № 1058-IV.
Доказів спростування наведеного відповідачем не надано та матеріали справи не містять.
Тому відповідач безпідставно не виплачує позивачу пенсію.
З наведених мотивів суд дійшов висновку про порушення відповідачем права позивача на своєчасне отримання належної йому пенсії.
Окрім визначеного, суд звертає увагу на наступне.
За приписами ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07.02.2014, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення суд зазначив, що наведених вище міркувань Європейському суду з прав людини достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечено без дискримінації за будь-якою ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні від 08.07.2004 «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров'я». Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.
Як вже зазначалось судом вище, рішення Європейського суду з прав людини є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до ст. 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах «Пічкур проти України», «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» як джерело права відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
З приводу зазначення відповідача про необхідність особистого звернення позивача до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про поновлення виплати пенсії з документами, що посвідчують її особу, суд зазначає наступне.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, (далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до абз. 1 п. 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про […], поновлення пенсії, […] (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); […] подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Згідно з абз. 1 п. 2.8 розділу ІІ Порядку № 22-1 поновлення виплати пенсії, […] здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
Відповідно до абз. 1 п. 2.9 розділу ІІ Порядку № 22-1 під час подання заяв, передбачених п. 1.1 розділу І, […] цього Порядку, особою пред'являється паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України […]. […].
Дійсно позивач не звертався територіальних органів Пенсійного фонду України з заявою про поновлення виплати пенсії, однак ця обставина не може слугувати підставою для позбавлення його права на отримання пенсії, яка йому призначена довічно. Тим більш в умовах, коли нарахування та виплата пенсії протиправно припинені пенсійним органом.
З метою з'ясування обставин справи, судом витребував докази стосовно підстав припинення позивачу пенсійних виплат.
Відповідач правом на надання відзиву не скористався, також не виконав обов'язку стосовно надання доказів. З матеріалів поданих представником позивача судом встановлено, що відомостей стосовно підстав припинення виплат, та або відповіді на подану заяву про зміну виплатних реквізитів відповідачем не надані. Доказів направлення на адресу позивача, або повідомлення про ухвалення рішення у будь який інший спосіб відповідачем суду не надано.
Згідно зі статтею 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо припинення нарахування та виплати пенсії з червня 2024 року, зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити нарахування та виплату пенсії на рахунок, відкритий в АТ Державний ощадний банк України з червня 2024 року на рахунок уповноваженого позивачем банку.
Позовні вимоги в частині визначення конкретного рахунку, відкритого в АТ «Ощадбанк», задоволенню не підлягають, оскільки суду не надано доказів його наявності в пенсійній справі позивача або доказів звернення з заявою до відповідача щодо визначення саме цього рахунку для одержання пенсії.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. Руїз Торія проти Іспанії (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в межах заявлених позовних вимог.
Нормами ст.371 КАС України передбачено, що негайно виконуються рішення, зокрема, про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Оскільки у вказаній справі спір стосувався поновлення виплати вже призначеної пенсії, а не присудження її виплати, то негайне виконання рішення суду в цьому випадку не застосовується. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.09.2020 по справі №694/683/17.
Суд, на підставі ч. 8 ст. 139 КАС України, стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 968,96 грн. Про інші судові витрати суду не заявлено.
Керуючись ст. 2, 77, 78, 94, 139, 241-246, 257-258, 262 КАС України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл.Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії з червня 2024 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 на рахунок, відкритий в АТ Державний ощадний банк України з червня 2024 року на рахунок уповноваженого позивачем банку.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
Судове рішення складено та підписано 30.01.2025.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В.Загацька