Україна
Донецький окружний адміністративний суд
29 січня 2025 року Справа№200/9077/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молочної І. С., розглянувши в порядку спрощеного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом адвоката Верченко Ольги Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
27 грудня 2024 року адвокат Верченко Ольга Олександрівна в інтересах ОСОБА_1 , позивача, звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 03 жовтня 2024 року №056650010818 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківський області, про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківський області, зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи періоди: за Списком робіт затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року №202 розділ 2, період навчання у Родинському професійному ліцеї з 01 вересня 2002 року по 04 вересня 2005 року, з 31 січня 2006 року по 08 лютого 2006 року, Службу в озброєних силах України з 25 квітня 2006 року по 05 квітня 2007 року, періоди роботи з 31 травня 2011 року по 31 травня 2011 року, з 30 грудня 2012 року по 31 грудня 2012 року, з 17 листопада 2013 року по 19 грудня 2013 року, з 30 червня 2014 року по 03 липня 2014 року, з 31 березня 2016 року по 31 березня 2016 року, з 28 листопада 2016 року по 03 грудня 2016 року, з 10 лютого 2017 року по 14 лютого 2017 року за записами трудової книжки серії НОМЕР_1 ; на провідній посаді учня прохідника з 07 вересня 2010 року по 07 листопада 2010 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківський області, розрахувати ОСОБА_1 весь стаж роботи відпрацьований на провідних професіях з кратністю відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №81 від 22 лютого 1992 року, та роз'яснень Міністерства соціального забезпечення України від 20 січня 1992 року №8;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківський області призначити ОСОБА_1 пенсію відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 25 вересня 2024 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та витребувано визначені судом докази по справі. Вирішено ряд процесуальних питань.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2025 року повторно витребувано у відповідачів визначені судом докази по справі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 січня 2025 року втретє витребувано у відповідачів визначені судом докази по справі.
23 січня 2025 року засобами електронного зв'язку до суду надійшли докази по справі, надані відповідачем.
27 січня 2025 року відповідач надав до суду клопотання про долучення доказыв по справі.
Інших клопотань від сторін до суду не надходило.
За правилами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Згідно частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до частини п'ятої статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Відтак, відсутні перешкоди для розгляду справи по суті.
Так, представник позивача в обґрунтування позовних вимог зазначає, що 25 вересня 2024 року позивач звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківський області від 03 жовтня 2024 року №056650010818 позивачу відмовлено в призначенні пенсії, з підстав відсутності необхідного пільгового стажу роботи 25 років на підземних умовах. Оскаржуваним рішенням вказано, що підтверджений пільговий стаж особи з урахуванням перерви між наказами про атестації робочих місць та фактично відпрацьований час становить: робота за списком № 1 - 17 років 06 місяців 25 днів; робота за постановою 202 (20 років) - 13 років 10 місяців 19 днів; робота за постановою 202 (25 років) - 21 рік 0 місяців 16 днів.
Крім того, представник позивача зазначає, що відповідно до розрахунку стажу до пільгового підземного стажу роботи позивача не враховано періоди: з 01 вересня 2002 року по 04 вересня 2005 року, з 31 січня 2006 року по 08 лютого 2006 року період навчання у Родинському професійному ліцеї за професією електрослюсара підземного, що підтверджено дипломом серії НОМЕР_2 кваліфікованого робітника, та записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 №6, 7; з 25 квітня 2006 року по 05 квітня 2007 року період служби в озброєних силах України, що підтверджено військовим квитком серії НОМЕР_3 та записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 №7-11; з 31 травня 2011 року по 31 травня 2011 року, з 30 грудня 2012 року по 31 грудня 2012 року, з 17 листопада 2013 року по 19 грудня 2013 року, з 30 червня 2014 року по 03 липня 2014 року, з 31 березня 2016 року по 31 березня 2016 року, з 28 листопада 2016 року по 03 грудня 2016 року, з 10 лютого 2017 року по 14 лютого 2017 року, які підтверджено записами трудової книжки серії НОМЕР_1 №13-15; з 07 вересня 2010 року по 07 листопада 2010 року враховано до стажу роботи за Ст.14, пост.202, підземні, сп.1, р.1, пр.1, п.а-в, що підтверджено записами трудової книжки серії НОМЕР_1 №12, як працівника провідної професії (П/П - учнем прохідника підземного).
Представник позивача не погоджується з таким розрахунком стажу роботи позивача та вважає означене рішення відповідача протиправним та таким, що порушує його конституційні права на пенсійне забезпечення. Просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач правом надання відзиву на позовну заяву не скористався.
В наданих поясненнях по справі відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи це тим, що до страхового стажу не зараховано період навчання з 01 січня 2004 року по 07 липня 2004 року, з 01 вересня 2004 року по 04 вересня 2005 року, з 01 лютого 2006 року по 07 лютого 2006 року згідно диплому серії НОМЕР_2 від 08 лютого 2006 року, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутнє нарахування та підтвердження сплати внесків до органу Пенсійного Фонду. До пільгового стажу не зараховано: період навчання з 01 вересня 2002 року по 04 вересня 2005 року та з 01 лютого 2006 року по 08 лютого 2006 року, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутнє нарахування та підтвердження сплати внесків до органу Пенсійного Фонду за періоди з 01 січня 2004 року по 07 липня 2004 року, з 01 вересня 2004 року по 04 вересня 2005 року, з 01 лютого 2006 року по 07 лютого 2006 року; періоди роботи з 31 травня 2011 року по 31 травня 2011 року, з 30 грудня 2012 року по 31 грудня 2012 року, з 17 листопада 2013 року по 19 грудня 2013 року, з 30 червня 2014 року по 03 липня 2014 року, з 31 березня 2016 року по 31 березня 2016 року, з 28 листопада 2016 року по 03 грудня 2016 року, з 10 лютого 2017 року по 14 лютого 2017 року, згідно довідки про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №01/11-120/53 від 14 червня 2004 року. Період роботи з 07 вересня 2010 року по 07 листопада 2010 року не зараховано до пільгового стажу на провідних професіях, оскільки посада учень прохідника підземного відсутня в переліку посад провідних професій в частині третій статті 114 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Період військової строкової служби зараховано до страхового стажу заявника згідно даних індивідуальних відомостей про застраховану особу. Направлено лист вихідний №2000-0304-9/13210 від 23 січня 2025 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо перевірки ЕПС позивача та можливості зарахування періоду військової строкової служби до пільгового стажу. Підстави відмови зазначено в рішенні про відмову від 03 жовтня 2024 року.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 .
25 вересня 2024 року через вебпотрал Пенсійного фонду України позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком.
До зазначеної заяви позивачем долучено, зокрема, копії паспорта, рнокпп, трудової книжки.
03 жовтня 2024 року відповідачем, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, прийнято рішення №056650010818 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , в якому зазначено, зокрема, що вік заявника становить: 37 років 11 місяців 12 днів, його страховий стаж з урахуванням інформації в індивідуальних відомостях становить 37 років 0 місяців 25 днів, з урахуванням роботи за списком №1.
Так, рішенням №056650010818 від 03 жовтня 2024 року встановлено, що підтверджений пільговий стаж особи з урахуванням перерви між наказами про атестації робочих місць та фактично відпрацьований час становить: робота за списком №1 - 17 років 06 місяців 25 днів; робота за постановою 202(20 років) - 13 років 10 місяців 19 днів; робота за постановою 202(25 років) - 21 рік 0 місяців 16 днів; заявник працює, та вирішено відмовити ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу, передбаченого частиною третьою статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Матеріали справи не містять доказів пропозиції суб'єкта владних повноважень надати позивачу додаткові документи.
20 грудня 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області листом вих.№34660-32872/К-02/8-0500/24 надало відповідь на звернення позивача через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України від 18 грудня 2024 року №ВЕБ-05001-Ф-С-24-203476, яке зареєстровано за вх.№32872/К-0500-24, за результатами розгляду якого орган пенсійного фонду повідомив, що заяву позивача від 25 вересня 2024 року про призначення пільгової пенсії згідно з пунктом 3 статті 114 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, рішенням від 03 жовтня 2024 року №056650010818 в призначенні пенсії відмовлено з підстав відсутності необхідного пільгового стажу. Вказано, що позивач має 37 років 0 місяців 25 днів страхового стажу, з урахуванням роботи за Списком №1. Підтверджений пільговий стаж з урахуванням перерви між наказами про атестації робочих місць та фактично відпрацьований час становить: робота за Списком №1 - 17 років 06 місяців 25 днів; робота за постановою 202 (20 років) - 13 років 10 місяців 19 днів; - робота за постановою 202 (25 років) - 21 рік 0 місяців 16 днів.
Позивач, не погодившись із зазначеними рішеннями відповідача, звернувся із цим позовом до суду.
Судом встановлено, що відповідно до записів №1-16 трудової книжки серії НОМЕР_5 від 08 липня 2004 року, на ім'я ОСОБА_1 , позивач:
- з 08 липня 2004 року по 31 серпня 2004 року - працював на посаді учня гірничого поверхні на період літніх канікул в Державному підприємстві «Вугільна компанія «Краснолиманська»;
- з 05 вересня 2005 року по 02 січня 2006 року - працював на посаді учня електрослюсаря підземного з повним робочим днем в шахті на період практики в Державному підприємстві «Вугільна компанія «Краснолиманська»;
- з 03 січня 2006 року по 31 січня 2006 року - працював на посаді учня машиніста підземних установок з повним підземним робочим днем в шахті в Державному підприємстві «Вугільна компанія «Краснолиманська»;
- з 01 вересня 2002 року по 08 лютого 2006 року - навчався в Родинському професійному ліцеї за спеціальністю «Електрослюсар підземний МПУ»;
- з 06 березня 2006 року по 04 квітня 2006 року - працював електрослюсарем підземним 3 розряду з повним робочим днем в шахті в Державному підприємстві «Вугільна компанія «Краснолиманська»;
- з 25 квітня 2006 року по 05 квітня 2007 року - проходив службу в Збройних силах України;
- з 04 червня 2007 року - працював електрослюсарем підземним 4 розряду з повним робочим днем в шахті в Державному підприємстві «Вугільна компанія «Краснолиманська»;
- з 07 вересня 2010 року по 07 листопада 2010 року - працював на посаді учня прохідника підземного з повним підземним робочим днем в шахті на період практики в Державному підприємстві «Вугільна компанія «Краснолиманська»;
- з 11 січня 2011 року по 09 лютого 2017 року - працював прохідником підземним 4 та 5 розряду з повним підземним робочим днем в шахті в Державному підприємстві «Вугільна компанія «Краснолиманська»;
- з 15 лютого 2017 року - працює прохідником підземним 5 розряду з повним підземним робочим днем на підземних роботах в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівна компанія».
Відповідно до розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 , форма РС-право:
період з 01 вересня 2002 року по 31 грудня 2003 року зараховано до страхового стажу позивача «Навчання у вищих/середн.НЗ»,
період з 01 січня 2004 року по 07 липня 2004 року не зараховано до страхового стажу,
період з 08 липня 2004 року по 31 серпня 2004 року зараховано до загального страхового стажу,
період з 01 вересня 2004 року по 04 вересня 2005 року не зараховано до страхового стажу,
період з 05 вересня 2005 року по 30 січня 2006 року зараховано до пільгового страхового стажу «Ст.14, П/П, підземні,сп.1 р.1 п-р.1 п.а-в»,
31 січня 2006 року зараховано до загального страхового стажу,
період з 01 лютого 2006 року по 08 лютого 2006 року не зараховано до страхового стажу,
період з 25 квітня 2006 року по 30 квітня 2006 року зараховано до загального страхового стажу,
період з 01 травня 2006 року по 31 травня 2006 року не зараховано до страхового стажу,
період з 01 червня 2006 року по 05 квітня 2007 року зараховано до загального страхового стажу,
період з 07 вересня 2010 року по 07 листопада 2010 року зараховано до пільгового страхового стажу «Ст.14, пост.202,підземні, сп.1, р.1, п-р.1, п.а-в»,
періоди роботи 31 травня 2011 року, з 30 грудня 2012 року по 31 грудня 2012 року, з 17 листопада 2013 року по 19 грудня 2013 року, з 30 червня 2014 року по 03 липня 2014 року, 31 березня 2016 року, з 28 листопада 2016 року по 03 грудня 2016 року, з 10 лютого 2017 року по 14 лютого 2017 року зараховано до загального страхового стажу.
Відповідно до копії диплома серії НОМЕР_2 від 08 лютого 2006 року ОСОБА_1 закінчив у 2006 році Родинський професійний ліцей і здобув професію електрослюсаря підземного, машиніста підземних установок.
Згідно з копією військового квитка серії НОМЕР_3 від 20 квітня 2006 року, на ім'я ОСОБА_1 , позивач проходив строкову військову службу у період з 25 квітня 2006 року по 05 квітня 2007 року.
23 січня 2025 року відповідач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з листом вих.№2000-0304-9/13210 «Щодо опрацювання ЕПС ОСОБА_1 », в якому, зокрема, зазначив, що за результатом перевірки електронної пенсійної справи встановлено, що в періоді з 25 квітня 2006 року по 30 квітня 2006 року та з 01 червня 2006 року по 05 квітня 2007 року не встановлено ознаку «Військова служба строкова», при повторному опрацюванні ЕПС ОСОБА_1 періоди проходження військової строкової служби з 25 квітня 2006 року по 30 квітня 2006 року та з 01 червня 2006 року по 05 квітня 2007 року зараховані до страхового та пільгового стажу, та просив здійснити перевірку його ЕПС № 056650010818.
Суд зауважує, що матеріали справи не містять підтвердження зарахування періоду проходження ОСОБА_1 військової строкової служби з 25 квітня 2006 року по 30 квітня 2006 року та з 01 червня 2006 року по 05 квітня 2007 року до пільгового стажу.
Спірним питанням у справі є правомірність прийняття відповідачем рішення №056650010818 від 03 жовтня 2024 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Згідно із статтею 1 Конституції України Україна є соціальною та правовою державою.
Відповідно до частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Водночас у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Так, частиною третьою статті 114 Закону №1058-IV визначено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.
Слід врахувати, що згідно з частиною першою статті 14 Закону №1788-XII, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років.
Таким чином, необхідними умовами для призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку є зайнятість повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, що передбачені списком, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно із частиною третьою статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується також, зокрема, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Згідно з частиною другою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, згідно зі статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (зі змінами) (далі - Порядок №637).
Положеннями статті 62 Закону №1788-XII та пункту 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №383 від 18 листопада 2005 року, встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.
До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Як визначено пунктом 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації вимагається в двох випадках: 1) відсутність трудової книжки; 2) відсутність в трудовій книжці відомостей, які визначають право на пенсію на пільгових умовах.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 січня 2018 року у справі №234/13910/17 та від 07 березня 2018 року у справі №233/2084/17.
Судом встановлено вище, що позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів навчання, проходження військової служби та роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.
Щодо вимог про зобов'язання відповідача зарахувати до пільгового стажу позивача «за Списком робіт, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року №202 розділ 2», період навчання у Родинському професійному ліцеї з 01 вересня 2002 року по 04 вересня 2005 року та з 31 січня 2006 року по 08 лютого 2006 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» визначено, що Законодавство України про професійну (професійно-технічну) освіту базується на Конституції України і складається з Закону України «Про освіту», цього Закону та інших нормативно-правових актів.
Законодавство України в галузі професійної (професійно-технічної) освіти обов'язкове для застосування на території України незалежно від форм власності та підпорядкування закладів освіти та установ професійної (професійно-технічної) освіти.
Статтею 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» встановлено, що час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівника, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Аналогічна, за змістом, вимога міститься і в абзаці 1 пункту 26 Положення про професійно-технічний навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1998 року №1240, а саме: час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі до безперервного і до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за одержаною професією не перевищує трьох місяців.
Виходячи з аналізу наведених правових норм, визначальним для зарахування до пільгового стажу часу навчання в професійно-технічному навчальному закладі є те, що перерва між днем закінчення навчання та днем зарахування на роботу не повинна перевищувати трьох місяців та те, що після закінчення навчання особа повинна бути зарахована на роботу за здобутою спеціальністю.
Жодні інші умови, в тому числі, про які зазначив відповідач щодо сплати єдиного соціального внеску, що в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутнє нарахування та підтвердження сплати внесків до органу Пенсійного Фонду за періоди з 01 січня 2004 року по 07 липня 2004 року, з 01 вересня 2004 року по 04 вересня 2005 року, з 01 лютого 2006 року по 07 лютого 2006 року, оскільки студенти не підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, законодавцем не визначені.
Як встановлено судом, відповідно до записів копії трудової книжки серії НОМЕР_5 від 08 липня 2004 року позивач:
- з 08 липня 2004 року по 31 серпня 2004 року - працював на посаді учня гірничого поверхні на період літніх канікул в Державному підприємстві «Вугільна компанія «Краснолиманська»;
- з 05 вересня 2005 року по 02 січня 2006 року - працював на посаді учня електрослюсаря підземного з повним робочим днем в шахті на період практики в Державному підприємстві «Вугільна компанія «Краснолиманська»;
- з 03 січня 2006 року по 31 січня 2006 року - працював на посаді учня машиніста підземних установок з повним підземним робочим днем в шахті в Державному підприємстві «Вугільна компанія «Краснолиманська»;
- з 01 вересня 2002 року по 08 лютого 2006 року - навчався в Родинському професійному ліцеї за спеціальністю «Електрослюсар підземний, МПУ»;
- з 06 березня 2006 року по 04 квітня 2006 року - працював електрослюсарем підземним 3 розряду з повним робочим днем в шахті в Державному підприємстві «Вугільна компанія «Краснолиманська».
Тобто, в спірному випадку, позивач з 01 вересня 2002 року по 08 лютого 2006 року навчався в Родинському професійному ліцеї, який згідно зі статтею 18 Закону України «Про професійно-технічну освіту» належить до закладів професійної (професійно-технічної) освіти.
Матеріалами справи підтверджено, що перерва між днем закінчення ліцею та днем прийняття на роботу за здобутою професію електрослюсаря підземного, машиніста підземних установок складає менше місяця.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на врахування всього періоду навчання позивача в Родинському професійному ліцеї за професією «електрослюсар підземний, машиніст підземних установок» з 01 вересня 2002 року по 08 лютого 2006 року пільгового страхового стажу позивача.
Перелік робіт та професій, зайнятість на яких протягом 25 років дає право на призначення пенсії незалежно від віку, визначається постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року №202 «Про затвердження Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років» (далі - Постанова №202).
Відповідно до Розділу І Постанови №202 підземні гірничі роботи в шахтах і на будівництві вугільних (сланцевих) шахт усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю).
Розділом ІІ Постанови №202 встановлено вичерпний перелік робітників (професій), які виконують підземні гірничі роботи в рудниках для видобутку руд та інших корисних копалин з вмістом (в тому числі і у вміщуючих породах) двоокису кремнію 10 відсотків і більше або за наявності газодинамічних явищ, гірничих ударів.
З огляду на викладене, суд відхиляє твердження представника позивача, що отримана позивачем професія «електрослюсар підземний, машиніст підземних установок» регулюється Розділом ІІ Постанови №202.
Разом із цим, як встановлено судом вище, відповідно до розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 , форма РС-право, період з 01 вересня 2002 року по 31 грудня 2003 року зараховано до страхового стажу позивача «Навчання у вищих/середн.НЗ», період з 01 січня 2004 року по 07 липня 2004 року не зараховано до страхового стажу, період з 08 липня 2004 року по 31 серпня 2004 року зараховано до загального страхового стажу, період з 01 вересня 2004 року по 04 вересня 2005 року не зараховано до страхового стажу, період з 05 вересня 2005 року по 30 січня 2006 року зараховано до пільгового страхового стажу «Ст.14, П/П, підземні,сп.1 р.1 п-р.1 п.а-в», 31 січня 2006 року зараховано до загального страхового стажу, період з 01 лютого 2006 року по 08 лютого 2006 року не зараховано до страхового стажу.
Крім того, суд зауважує, що період роботи позивача з 06 березня 2006 року по 04 квітня 2006 року зараховано до його пільгового стажу як «Ст.14, пост.202,підземні, сп.1, р.1, п-р.1, п.а-в», тобто, не відноситься до провідних професій, що не оскаржується представником позивача.
Підсумовуючи, суд дійшов висновку, що не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зарахування спірних періодів навчання до пільгового стажу «за Списком робіт, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року №202 розділ 2». Адже матеріалами справи не підтверджено, що позивач виконував підземні гірничі роботи в рудниках для видобутку руд та інших корисних копалин з вмістом (в тому числі і у вміщуючих породах) двоокису кремнію 10 відсотків і більше або за наявності газодинамічних явищ, гірничих ударів.
Відтак, зарахуванню до загального страхового та пільгового підземного стажу позивача відповідно до Розділу І Постанови №202 підлягають періоди навчання з 01 січня 2004 року по 07 липня 2004 року, з 01 вересня 2004 року по 04 вересня 2005 року, з 01 лютого 2006 року по 08 лютого 2006 року, та періоди з 01 вересня 2002 року по 31 грудня 2003 року, з 08 липня 2004 року по 31 серпня 2004 року, 31 січня 2006 року виключно до пільгового підземного стажу позивача відповідно до Розділу І Постанови №202.
Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково.
Щодо вимог про зобов'язання відповідача зарахувати період роботи з 07 вересня 2010 року по 07 листопада 2010 року до пільгового стажу «за Списком робіт, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року №202 розділ 2», суд зазначає наступне.
Пунктами «в» частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується також військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.
Згідно із частиною першою статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Абзацом другим пункту 1 статті 8 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Як вбачається з трудової книжки, позивач з 25 квітня 2006 року по 05 квітня 2007 року проходив службу в Збройних силах України, з 04 червня 2007 року працював електрослюсарем підземним 4 розряду з повним робочим днем в шахті на Державному підприємстві «Вугільна компанія «Краснолиманська», тому у суду наявні підстави вважати, що час проходження позивачем строкової військової служби з 25 квітня 2006 року по 05 квітня 2007 року підлягає зарахуванню до його страхового та пільгового стажу.
Водночас, судом встановлено, що період строкової військової служби позивача зараховано відповідачем наступним чином: період з 25 квітня 2006 року по 30 квітня 2006 року зараховано до загального страхового стажу, період з 01 травня 2006 року по 31 травня 2006 року не зараховано до страхового стажу, період з 01 червня 2006 року по 05 квітня 2007 року зараховано до загального страхового стажу, та не зараховано до пільгового страхового стажу.
Крім того, суд зауважує, що періоди роботи позивача з 06 березня 2006 року по 04 квітня 2006 року та з 04 червня 2007 року по 06 вересня 2010 року зараховано до його пільгового стажу як «Ст.14, пост.202,підземні, сп.1, р.1, п-р.1, п.а-в», тобто, не відноситься до провідних професій, що не оскаржується представником позивача.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зарахування періоду військової служби позивача до пільгового стажу «за Списком робіт, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року №202 розділ 2». Викладений висновок обумовлений тим, що матеріалами справи не підтверджено виконання підземних гірничих робіт в рудниках для видобутку руд та інших корисних копалин з вмістом (в тому числі і у вміщуючих породах) двоокису кремнію 10 відсотків і більше або за наявності газодинамічних явищ, гірничих ударів.
Відтак, зарахуванню до загального страхового та пільгового підземного стажу позивача відповідно до Розділу І Постанови №202 підлягає період строкової військової служби з 01 травня 2006 року по 31 травня 2006 року, та періоди з 25 квітня 2006 року по 30 квітня 2006 року, з 01 червня 2006 року по 05 квітня 2007 року - до пільгового підземного стажу позивача відповідно до Розділу І Постанови №202.
Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково.
Щодо вимог про зобов'язання відповідача зарахувати період роботи на провідній посаді учня прохідника з 07 вересня 2010 року по 07 листопада 2010 року, суд зазначає наступне.
З огляду на вимоги норм частини третьої статті 114 Закону №1058-IV та частини першої статті 14 Закону №1788-XII в частині переліку професій, робота за якими визначає право на пенсійне забезпечення незалежно від віку, за умови зайнятості не менш 20 років, професія позивача строком 13 років 10 місяців 19 днів вважається провідною професією, тому зараховано як роботи підземні провідні професії (20). Викладений висновок не заперечується відповідачем та підтверджується матеріалами справи.
Водночас, представник позивача заперечує зарахування періоду роботи з 07 вересня 2010 року по 07 листопада 2010 року до страхового та підземного пільгового стажу як «Ст.14, пост.202,підземні, сп.1, р.1, п-р.1, п.а-в», та наполягає на віднесенні означеного періоду до переліку професій, робота за якими визначає право на пенсійне забезпечення незалежно від віку, за умови зайнятості не менш 20 років.
Як вбачається з розрахунку страхового стажу, форма РС-Право, означений період роботи з 07 вересня 2010 року по 07 листопада 2010 року зараховано до страхового та підземного пільгового стажу як «Ст.14, пост.202,підземні, сп.1, р.1, п-р.1, п.а-в».
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем до заяви про призначення пенсії долучено, зокрема, копію трудової книжки серії НОМЕР_5 від 08 липня 2004 року, що відповідачем не заперечується.
Так, відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_5 від 08 липня 2004 року позивач, зокрема, з 07 вересня 2010 року працював на посаді учня прохідника підземного з повним підземним робочим днем в шахті на період практики по 07 листопада 2010 року в Державному підприємстві «Вугільна компанія «Краснолиманська».
Аналіз норм частини другої статті 14 Закону №1788-XII та частини третьої статті 114 Закону №1058-IV гарантують, що правом на пенсію за статтею 14 Закону №1788-XII (не менше 20 років), (частиною третьої статті 114 №1058-IV (не менше 20 років), користуються працівники провідних професій, зокрема, прохідники, що безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах.
Відтак, суд приходить висновку, що робота позивача в якості учня прохідника підземного з повним підземним робочим днем в шахті на період практики в Державному підприємстві «Вугільна компанія «Краснолиманська» з 07 вересня 2010 року по 07 листопада 2010 року, відноситься до провідних професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних роботах, пов'язаних з видобутком вугілля, терміном не менше 20 років, оскільки під час такої практики позивач виконував трудові функції прохідника. Протилежного відповідачем в межах справи не доведено.
Підсумовуючи, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, шляхом зарахування періоду роботи позивача з 07 вересня 2010 року по 07 листопада 2010 року до провідних професій (20).
Щодо вимог про зобов'язання відповідача зарахувати періоди роботи з 31 травня 2011 року по 31 травня 2011 року, з 30 грудня 2012 року по 31 грудня 2012 року, з 17 листопада 2013 року по 19 грудня 2013 року, з 30 червня 2014 року по 03 липня 2014 року, з 31 березня 2016 року по 31 березня 2016 року, з 28 листопада 2016 року по 03 грудня 2016 року, з 10 лютого 2017 року по 14 лютого 2017 року до пільгового стажу «за Списком робіт, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року №202 розділ 2», суд зазначає наступне.
Так, відповідно до записів копії трудової книжки серії НОМЕР_5 від 08 липня 2004 року позивач:
- з 11 січня 2011 року по 09 лютого 2017 року - працював прохідником підземним 4 та 5 розряду з повним підземним робочим днем в шахті в Державному підприємстві «Вугільна компанія «Краснолиманська»;
- з 15 лютого 2017 року - працює прохідником підземним 5 розряду з повним підземним робочим днем на підземних роботах в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівна компанія».
Тобто, у періоди роботи позивача з 11 січня 2011 року по 09 лютого 2017 року в Державному підприємстві «Вугільна компанія «Краснолиманська» та з 15 лютого 2017 року по теперішній час в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівна компанія» є його безперервним трудовим стажем.
Водночас, позивач взагалі не працював у період з 10 лютого 2017 року по 14 лютого 2017 року, тому такий період не підлягає зарахуванню, ані до загального страхового, ані до пільгового стажу позивача.
Відтак, відповідно до розрахунку страхового стажу, форма РС-Право, періоди роботи позивача 31 травня 2011 року, з 30 грудня 2012 року по 31 грудня 2012 року, з 17 листопада 2013 року по 19 грудня 2013 року, з 30 червня 2014 року по 03 липня 2014 року, 31 березня 2016 року, з 28 листопада 2016 року по 03 грудня 2016 року зараховано виключно до загального страхового стажу.
Крім того, судом встановлено, що відповідно до розрахунку страхового стажу, форма РС-Право, періоди роботи позивача з 11 січня 2011 року по 09 лютого 2017 року та з 15 лютого 2017 року по 22 серпня 2024 року, за виключенням зазначених вище періодів, зараховано до пільгового стажу позивача «Ст.14, П/П, підземні,сп.1 р.1 п-р.1 п.а-в».
Водночас, в оскаржуваному рішенні відповідач не визначив конкретні періоди роботи позивача та підстави їх не зарахування до пільгового стажу, та не надав суду жодних довідок про підтвердження наявного стажу роботи позивача для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, зокрема, №01/11-120/53 від 14 червня 2004 року, на яку посилається в поясненнях по справі.
Разом із цим, як встановлено судом вище, трудова книжка позивача містить належним чином здійснені записи щодо роботи позивача у період з 11 січня 2011 року по 09 лютого 2017 року на посаді прохідника підземного 4 та 5 розряду з повним підземним робочим днем в шахті в Державному підприємстві «Вугільна компанія «Краснолиманська», та з 15 лютого 2017 року на посаді прохідника підземного 5 розряду з повним підземним робочим днем на підземних роботах в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівна компанія». Записи про зазначені періоди роботи засвідчені відповідними печатками підприємств і дефектів їх вчинення не мають, що не заперечується відповідачем.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що не підлягають задоволенню вимоги в частині зарахування спірних періодів роботи позивача до пільгового стажу «за Списком робіт, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року №202 розділ 2», адже матеріалами справи не підтверджено, що позивач виконував підземні гірничі роботи в рудниках для видобутку руд та інших корисних копалин з вмістом (в тому числі і у вміщуючих породах) двоокису кремнію 10 відсотків і більше або за наявності газодинамічних явищ, гірничих ударів, та періоду з 10 лютого 2017 року по 14 лютого 2017 року, у зв'язку з тим, що позивач у цей період взагалі не був працевлаштованим.
Крім того, в даному випадку, зазначені періоди роботи підлягають зарахуванню до провідних професій (20), оскільки позивач працював на посаді прохідника, яка відноситься до провідних професій, працівники яких мають право на пенсію незалежно від віку, за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.
З огляду на наведене, враховуючи сукупність належних та допустимих доказів, суд дійшов висновку, що записи у трудовій книжці підтверджують пільговий характер роботи позивача у періоди 31 травня 2011 року, з 30 грудня 2012 року по 31 грудня 2012 року, з 17 листопада 2013 року по 19 грудня 2013 року, з 30 червня 2014 року по 03 липня 2014 року, 31 березня 2016 року, з 28 листопада 2016 року по 03 грудня 2016 року, що надає право включення вищевказаних періодів роботи до пільгового стажу - підземні провідні професії (20).
Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву щодо пенсії.
Незарахування спірного стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в пункту 3.1 Рішення Конституційного Суду України у справі від 29 червня 2010 року №1-25/2010 зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачити юридичні наслідки своєї поведінки.
Підсумовуючи, окружний суд висновує, що рішення відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківський області, від 03 жовтня 2024 року №056650010818 про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 прийнято без дотримання положень статті 2 КАС України та статті 46 Конституції України, отже є протиправним та підлягає скасуванню.
Відтак, після скасування судом рішення, відповідач зобов'язаний, з урахуванням зроблених висновків суду, зарахувати до пільгового страхового стажу позивача спірні періоди роботи.
Крім того, враховуючи, що завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України, судом оцінювались саме підстави, тобто, мотиви, зазначених пенсійним органом за результатом розгляду заяви позивача щодо призначення пенсії від 25 вересня 2024 року.
При цьому, суд зауважує, що, в оскаржуваному позивачем рішенні, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківський області не вирішувалось питання щодо розрахунку позивачу всього стажу роботи, відпрацьованого на провідних професіях, з кратністю відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №81 від 22 лютого 1992 року та роз'яснень Міністерства соціального забезпечення України від 20 січня 1992 року №8, а тільки питання зарахування до страхового та пільгового стажу позивача періодів його трудової діяльності.
Отже, суд відхиляє доводи щодо розрахунку всього стажу роботи позивача, відпрацьованого на провідних професіях, з кратністю відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №81 від 22 лютого 1992 року та роз'яснень Міністерства соціального забезпечення України від 20 січня 1992 року №8, як такі, які не вирішувались пенсійним органом, тому в цій частині позовні вимоги є передчасними.
Щодо обраного позивачем способу захисту, суд зазначає наступне.
У рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Оскільки в силу частини п'ятої статті 45 Закону №1058-IV передбачено обов'язок органу Пенсійного фонду щодо прийняття відповідного рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунок) пенсії, враховуючи, що відповідач, як уповноважений орган, неправильно надав оцінку окремим періодам роботи позивача, та не перевіряв дотримання всіх умов для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, в той час як судом зобов'язано зарахувати визначені періоди до пільгового стажу, тому зобов'язання пенсійного органу повторно розглянути заяву з урахуванням висновків суду є достатнім.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі №211/5254/16-а (провадження №К/9901/5537/17), від 20 грудня 2018 року у справі №132/3485/16-а (провадження №К/9901/44939/18).
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Суд вважає за доцільне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківський області від 03 жовтня 2024 року №056650010818 про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 , зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківський області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового та пільгового підземного стажу відповідно до Розділу І постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року №202 «Про затвердження Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років» періоди навчання з 01 січня 2004 року по 07 липня 2004 року, з 01 вересня 2004 року по 04 вересня 2005 року, з 01 лютого 2006 року по 08 лютого 2006 року, період строкової військової служби з 01 травня 2006 року по 31 травня 2006 року, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківський області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового підземного стажу відповідно до Розділу І постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року №202 «Про затвердження Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років» періоди навчання з 01 вересня 2002 року по 31 грудня 2003 року, з 08 липня 2004 року по 31 серпня 2004 року, 31 січня 2006 року, періоди строкової військової служби з 25 квітня 2006 року по 30 квітня 2006 року, з 01 червня 2006 року по 05 квітня 2007 року, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківський області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу підземні провідні професії (20) період з 07 вересня 2010 року по 07 листопада 2010 року, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківський області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу підземні провідні професії (20) періоди роботи 31 травня 2011 року, з 30 грудня 2012 року по 31 грудня 2012 року, з 17 листопада 2013 року по 19 грудня 2013 року, з 30 червня 2014 року по 03 липня 2014 року, 31 березня 2016 року, з 28 листопада 2016 року по 03 грудня 2016 року, та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківський області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25 вересня 2024 року про призначення пенсії з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
При цьому, суд вважає, вищевказаний спосіб захисту достатнім, враховуючи обставини по справі.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підсумовуючи, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до квитанції №9465-5071-4255-1886 від 27 грудня 2024 року позивачем сплачено судовий збір в сумі 968,96 грн.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, зважаючи на те, що позивачем сплачено суму судового збору та позовні вимоги задоволено, суд приходить до висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суми судового збору на користь позивача.
Керуючись статтями 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов адвоката Верченко Ольги Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_6 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (місцезнаходження: майдан Свободи, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, м. Харків, Харківська область, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківський області від 03 жовтня 2024 року №056650010818 про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківський області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового та пільгового підземного стажу відповідно до Розділу І постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року №202 «Про затвердження Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років» періоди навчання з 01 січня 2004 року по 07 липня 2004 року, з 01 вересня 2004 року по 04 вересня 2005 року, з 01 лютого 2006 року по 08 лютого 2006 року, період строкової військової служби з 01 травня 2006 року по 31 травня 2006 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківський області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового підземного стажу відповідно до Розділу І постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року №202 «Про затвердження Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років» періоди навчання з 01 вересня 2002 року по 31 грудня 2003 року, з 08 липня 2004 року по 31 серпня 2004 року, 31 січня 2006 року, періоди строкової військової служби з 25 квітня 2006 року по 30 квітня 2006 року, з 01 червня 2006 року по 05 квітня 2007 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківський області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу підземні провідні професії (20) період з 07 вересня 2010 року по 07 листопада 2010 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківський області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу підземні провідні професії (20) періоди роботи 31 травня 2011 року, з 30 грудня 2012 року по 31 грудня 2012 року, з 17 листопада 2013 року по 19 грудня 2013 року, з 30 червня 2014 року по 03 липня 2014 року, 31 березня 2016 року, з 28 листопада 2016 року по 03 грудня 2016 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківський області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25 вересня 2024 року про призначення пенсії з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 29 січня 2025 року.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду у паперовому вигляді або через електронний кабінет (https://id.court.gov.ua/) у підсистемі «Електронний суд».
У разі застосування судом частини третьої статті 243 КАС України строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.С. Молочна