30 січня 2025 рокуСправа №160/30576/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ремез К.І.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Начальника відділу державного нагляду (контролю) Державної служби з безпеки на транспорті у Дніпропетровській області Дяденчука Дмитра Миколайовича, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Державна служба з безпеки на транспорті України про визнання протиправною та скасування постанови,-
18.11.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Дяденчука Дмитра Миколайовича начальника відділу державного нагляду (контролю) Державної служби з безпеки на транспорті у Дніпропетровській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна служба з безпеки на транспорті України про визнання протиправною та скасування постанови, у якій позивач просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову № 075906 від 30.10.2024 начальника відділу державного нагляду (контролю) Державної служби з безпеки на транспорті у Дніпропетровській області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз Логістік" адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн за порушення абзацу 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 позовну заяву залишено без руху у зв'язку з невідповідністю позову вимогам Кодексу адміністративного судочинства України.
25.11.2024 до суду надійшла заява про усунення недоліків, яка була передана судді з канцелярії суду 27.11.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 30.10.2024 начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті Дмитром Дяденчуком у зв'язку із порушенням, на думку відповідача, ст. 48 ЗУ "Про автомобільний транспорт", було винесено постанову № 075906 про накладення на позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн. Постанову було ухвалено за результатами розгляду справи про виявлене порушення при проведенні рейдової перевірки згідно акту № 063038 від 07.10.2024, на підставі якого з боку позивача було встановлено порушення вимог вимоги ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", п. 3.3 Наказу МТЗУ № 385 від 24.06.2010 р. та п. 6.4 Наказу МТЗУ № 340 від 07.06.2010, а саме за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст. 48 цього Закону, а саме: відсутні товарно-транспортні накладні або інший визначений законодавством документ на вантаж, заповнені тахокарти водія у кількості, що передбачена ЄУТР або бланк підтвердження діяльності. Перевірка була проведена 07.10.2024 о 12 годин 20 хвилин на 916 км + 897 м а/д М-30 Стрий-Умань Дніпро-Ізварине, на підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 30.10.2024 № 075906. Так, було здійснено перевірку транспортного засобу марки MAN, державний номер НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_5, водій ОСОБА_2 . Транспортний засіб належить ОСОБА_1 , код НОМЕР_2 , АДРЕСА_1.
Позивач зазначає, що пред'явлена до перевірки товарно-транспортна накладна від 28.09.2024 № 1, згідно якої Фермерське господарство «Шульгівські зорі» здійснювало перевезення вантажу вантажоотримувачу товариству з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія» є належним документом на вантаж.
Так, у вказаній товарно-транспортній накладній зазначено автомобіль MAN TGA, номерний знак НОМЕР_3 , з напівпричепом Reuners, номерний знак НОМЕР_4 . Однак, при здійсненні перевезення сталася поломка автомобіля, ремонт якого було здійснено 30.09.2024. Після проведення ремонту 09.10.2024 була виписана товарно-транспортна накладна № 1, автомобіль MAN TGA, номерний знак НОМЕР_3 , з напівпричепом Reuners, номерний знак НОМЕР_4 .
Вважаючи вказану постанову незаконною позивач звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.11.2024 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
18.12.2024 від Державної служби України з безпеки на транспорті на адресу суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на адміністративний позов, у якому відповідач проти позову заперечив, в обґрунтування своєї позиції зазначив наступне.
За порушення вимог додержання законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом було складено постанову від 30.10.2024 № 075906. Згідно копії акту, Акт № 063038 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 07.10.2024. Відділ державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області направив на офіційну електронну адресу, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ІНФОРМАЦІЯ_1) повідомлення про розгляд справи від 15.10.2024 № 90560/25/24-24 разом з копією акту. Рейдову перевірку (перевірку на дорозі) проведено 07.10.2024, під час проведення перевірки водієм було надано товарно-транспортну накладну від 24.09.2024, яка немає відношення до перевезення 07.10.2024. Довідка про ремонт транспортного засобу від 30.09.2024, надана позивачем в додатках до позовної заяви, не може слугувати належним доказом, адже вона немає жодного відношення до перевезення вантажу 07.10.2024 (в день здійснення рейдової перевірки). В додатках до позовної заяви позивачем не було надано документу на вантаж, який перевозився 07.10.2024. Непред'явлення вказаних документів під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Відповідач зазначив, що Відділ державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області є структурним підрозділом Державної служби України з безпеки на транспорті та не має статусу юридичної особи, що додатково підтверджується тим, що в оскаржуваній Постанові, яка винесена Відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області стоїть відбиток печатки з назвою та кодом ЄДРПОУ Державної служби України з безпеки на транспорті. Відділ державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті (без статусу юридичної особи) є структурним підрозділом Укртрансбезпеки, не має статусу юридичної особи, не є самостійним суб'єктом владних повноважень (функції якого окремо визначені законодавчо). Тобто, єдиним органом виконавчої влади, який уповноважено на реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті (суб'єктом владних повноважень) є саме Державна служба України з безпеки на транспорті, яка я єдиним вірним відповідачем у цій справі.
Відповідач вважає, що доводи позовної заяви не підтверджують порушення в діях контролюючого органу під час проведення рейдової перевірки, а оскаржуваний акт індивідуальної дії є таким, що прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.
Згідно з частинами 5, 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд доходить наступного висновку.
Судом встановлено, що 30.10.2024 начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті митром Дяденчуком у зв'язку із порушенням ст. 48 ЗУ "Про автомобільний транспорт", було винесено постанову № 075906 про накладення на позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн.
Постанову було ухвалено за результатами розгляду справи про виявлене порушення при проведенні рейдової перевірки згідно акту № 063038 від 07.10.2024, на підставі якого з боку позивача було встановлено порушення вимог вимоги ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", п. 3.3 Наказу МТЗУ № 385 від 24.06.2010 р. та п. 6.4 Наказу МТЗУ № 340 від 07.06.2010, а саме за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст. 48 цього Закону, а саме: відсутні товарно-транспортні накладні або інший визначений законодавством документ на вантаж, заповнені тахокарти водія у кількості, що передбачена ЄУТР або бланк підтвердження діяльності.
Перевірка була проведена 07.10.2024 о 12 годин 20 хвилин на 916 км + 897 м а/д М-30 Стрий-Умань Дніпро-Ізварине, на підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 30.10.2024 № 075906.
Так, було здійснено перевірку транспортного засобу марки MAN, державний номер НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_5, водій ОСОБА_2 . Транспортний засіб належить ОСОБА_1 , код НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III (далі Закон № 2344-III).
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III (далі Закон № 2344-III).
Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Згідно з частиною сьомою статті 6 Закону № 2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед інших: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; контроль за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у пунктах видачі дозволів автомобільним перевізникам України.
Приписами частини чотирнадцятої статті 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Згідно з частинами першою - другою статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Тобто, перелік документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не є вичерпним.
Статтею 49 Закону № 2344-III передбачено, що водій транспортного засобу зобов'язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі Порядок № 1567).
Відповідно до пункту 15 Порядку № 1567, під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно:
наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;
додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону;
додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода);
відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам;
оснащення таксі справним таксометром;
відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу;
додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху;
наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення;
додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів;
виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі);
виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
При цьому, відповідно до статті 18 Закону № 2344-III з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані:
організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;
здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;
забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;
здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
Відповідно до статті 34 Закону № 2344-III, автомобільний перевізник повинен:
виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів;
утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону;
забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут;
забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров'я водіїв;
організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод;
забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства;
забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту;
забезпечувати безпеку дорожнього руху;
забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
Автомобільні перевізники з кількістю транспортних засобів десять і більше зобов'язані організовувати підвищення кваліфікації керівників і спеціалістів автомобільного транспорту, діяльність яких пов'язана з наданням послуг автомобільного транспорту, у термін один раз на п'ять років, а з питань безпеки перевезень, охорони праці та пожежної безпеки - у термін один раз на три роки в порядку, який визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.
В силу пунктів 21, 22 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3. Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).
Приписами пункту 25 Порядку № 1567 визначено, що справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Відповідно до абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з частиною восьмою статті 53 Закону № 2344-III водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов'язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.
Відповідно до пунктів 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 № 340 (далі Положення № 340), автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Пунктом 1.3. Положення № 340 визначено, що вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі ТЗ).
Згідно з пунктом 7.1 Положення № 340 органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.
Відповідно до пункту 6.3. Положення № 340, водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.
Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 № 385 затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі Інструкція № 385), яка визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.
Відповідно до пункту 1.3 Інструкції № 385, ця Інструкція поширюється на суб'єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 385:
контрольний пристрій (тахограф) обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;
картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі;
тахокарта бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.
Відповідно до пункту 3.3. Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:
забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;
своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;
використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;
має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (994_016), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;
у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);
у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
За приписами пункту 3.5 Інструкції № 385 перевізники:
забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий);
зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.
Відповідно до пункту 3.6 Інструкції № 385, перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку:
правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов'язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР);
наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку;
дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа;
дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом;
наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа;
строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.
Проаналізувавши наведені норми, суд зазначає, що за відсутності документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, передбачених статтею 48 Закону № 2344-III зокрема, для водія посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційних документів на транспортний засіб, товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документу на вантаж, інших документів, передбачених законодавством, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.
Водночас перелік необхідних документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не є вичерпним, оскільки статтею 48 Закону № 2344-III визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи необхідні для внутрішніх перевезень вантажів.
Транспортний засіб, яким здійснюється перевезення вантажів, повинен бути обладнаний діючим та повіреним тахографом. Водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, повинен мати при собі заповнені тахокарти, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом, а у разі керування транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, водій повинен вести індивідуальну контрольну книжку водія.
При цьому, до переліку інших документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, передбачених законодавством віднесено, зокрема, в даному випадку, роздруківки даних роботи тахографа та картку водія для цифрового тахографу.
Непред'явлення вказаних документів під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статті 60 Закону № 2344-III.
Із матеріалів справи слідує, що підставою для притягнення позивача до відповідальності у вигляді адміністративно-господарського штрафу за спірною постановою є висновок відповідача про перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів визначених статтею 48 цього Закону, а саме на момент перевірки були відсутні товарно-транспортні накладні або інший визначений законодавством документ на вантаж, заповнені тахокарти водія у кількості, що передбачена ЄУТР або бланк підтвердження діяльності.
Суд не приймає доводи позивача щодо наявності у нього зазначених документів, оскільки матеріали справи не містять товарно-транспортні накладні або інший визначений законодавством документ на вантаж, заповнені тахокарти водія у кількості, що передбачена ЄУТР або бланк підтвердження діяльності, станом на день проведення перевірки.
Верховний Суд у постанові від 18.03.2020 по справі № 826/2239/16 прийшов до висновку, що за відсутності документів, зокрема, посвідчення водія, товарно-транспортної накладної та адаптації пристрою тахографа, без оформлення індивідуально-контрольної книги водія, на підставі яких виконуються вантажні перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи. Непред'явлення вказаних документів під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Аналізуючи положення вказаних норм, суд дійшов висновку, що тахокарти, а також картки водія або роздруківки даних роботи цифрового тахографа (роздруківка обліку режиму праці та відпочинку водія на паперовому носії) є документами, передбаченими законодавством України, на підставі яких виконуються пасажирські і вантажні перевезення автомобільним транспортом, що відповідно до статті 48 Закону № 2344-ІІІ, входять до переліку обов'язкових документів при здійсненні внутрішніх перевезень.
Верховним Судом у постанові від 10.05.2019 у справі № 816/124/17 наголошено, що норми Закону №2344-III зобов'язують автомобільних перевізників та водіїв мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, до яких відносяться, зокрема, реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти.
Відповідно до пункту "а" частини 1 статті 10 Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 (далі за текстом - Конвенція № 153) про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті (ратифікованої Україною у 2008 році) компетентні власті чи органи в кожній країні передбачають ведення індивідуальної контрольної книжки та визначають умови її видачі, її зміст і спосіб її заповнення водіями.
Згідно з частиною 3 статті 10 Конвенції №153 традиційні засоби контролю, зазначені в пунктах 1 та 2 цієї статті, якщо це потрібно для деяких категорій транспорту, заміняються або доповнюються, наскільки це можливо, сучасними засобами, такими, наприклад, як тахографи згідно з правилами установленими компетентними властями чи органами в кожній країні.
За правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 19.03.2020 по справі №823/1199/17, приписи пункту "а" частини першої статті 10 Конвенції №153 є універсальними для будь - якого транспортного засобу, на якому використовується наймана праця водія.
Відповідно до Поправки № 6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, підписаної в Женеві 01.07.1970, з 20.12.2010 водії мають пред'явити посадовим особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті, реєстраційні листки за кожен поточний день та попередні 28 календарних днів, тобто 1+28 тахокарт чи індивідуальних реєстраційних листків.
Враховуючи норми діючого законодавства, суд дійшов висновку, що контроль за роботою водіїв, які здійснюють вантажні перевезення, повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів та інших обставин, зокрема, за допомогою тахографу чи індивідуальної контрольної книжки.
Як зазначено вище, непред'явлення під час проведення перевірки, зазначених у статті 48 Закону № 2344-III документів, свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону № 2344-ІІІ.
При цьому Законом № 2344-ІІІ передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарського штрафу саме до автомобільних перевізників.
Так, абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-III, визначено, що суб'єктом відповідальності за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - є автомобільний перевізник.
Суд констатує, що положення статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовуються виключно до автомобільного перевізника і не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт.
Отже, у цьому випадку саме позивач, який є автомобільним перевізником, несе відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів, оскільки факт відсутності заповнення тахокарток, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» не спростовується матеріалами справи, що, насамперед, зумовлює накладення штрафу за таке порушення.
З огляду на вказане, суд звертає увагу на те, що позивачем не було доведено наявності порушень суб'єктом владних повноважень процедури прийняття оскаржуваного рішення, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду справи.
Виходячи з проаналізованих норм права та обставин справи, суд дійшов висновку про правомірність прийняття відповідачем постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 075906 від 30.10.2024 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у сумі 17000,00 грн.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
В контексті перелічених положень КАС України в ході судового розгляду спору судом встановлено, що долучені відповідачем до матеріалів справи докази є належними та допустимими в розумінні КАС України, такими що підтверджують правомірність дій відповідача. Докази, надані позивачем, суд не бере до уваги з огляду на зазначені вище мотиви.
Отже, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Згідно зі статтею 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_2 ) до Дяденчука Дмитра Миколайовича начальника відділу державного нагляду (контролю) Державної служби з безпеки на транспорті у Дніпропетровській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Державна служба з безпеки на транспорті України (03150, м. Київ, вулиця Антоновича, будинок, 51, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.І. Ремез