30 січня 2025 рокуСправа № 160/28345/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рянської В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, Державної судової адміністрації України про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла подана через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» позовна заява ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, Державної судової адміністрації України, у якій позивач просить:
- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування судді ОСОБА_1 суддівської винагороди на період відрядження до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з 12.07.2022 без урахування регіонального коефіцієнта 1,1;
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування та виплату судді ОСОБА_1 суддівської винагороди на період відрядження до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з 12.07.2022 із застосуванням регіонального коефіцієнта 1,1, з урахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті;
- визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області ОСОБА_1 на період відрядження до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з 12.07.2022 суддівської винагороди із застосуванням регіонального коефіцієнта 1,1;
- зобов'язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області на період відрядження до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 з 12.07.2022 суддівської винагороди із застосуванням регіонального коефіцієнта 1,1.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що її було призначено на посаду судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області та зараховано до штату вказаного суду. На виконання рішення Голови Верховного суду № 273/0/149-22 від 05.07.2022 її відряджено до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області, про що видано наказ голови Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області № 177-К від 11.07.2022. До вказаного наказу було внесено зміни наказом № 198-К від 27.06.2024 в частині застосування до базового окладу регіонального коефіцієнта суду, з якого було відряджено позивача, у розмірі 1,1. Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області повідомило про неможливість виконання наказу № 198-К від 27.06.2024 з тієї підстави, що суд, до якого відряджено позивача, розташований у населеному пункті з кількістю населення, за якої не застосовується відповідний регіональний коефіцієнт. На думку позивача, виплата їй суддівської винагороди в суді, до якого її відряджено, у меншому розмірі ніж та, що виплачувалася їй у Сєвєродонецькому міському суді Луганської області, суперечить чинному законодавству. Позивач вважає протиправними такі дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області. З урахуванням тієї обставини, що Державна судова адміністрація України (відповідач-2) є головним розпорядником бюджетних коштів та виплата суддівської винагороди здійснюється в межах затверджуваних відповідачем-2 кошторисів, з метою ефективного захисту прав позивача, на її думку, необхідно зобов'язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди позивачеві із застосуванням відповідного регіонального коефіцієнта.
Ухвалою суду від 29.10.2024 поновлено строк звернення до суду, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
12.11.2024 надійшов відзив Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, в якому відповідач-1 просив відмовити в задоволенні позову. Зазначив, що застосування регіонального коефіцієнту залежить від розташування суду, в якому суддя здійснює судочинство, тобто від кількості населення відповідного населеного пункту та факту здійснення суддею судочинства. З 12.07.2022 позивач здійснює правосуддя у Дніпропетровському районному суді Дніпропетровської області, який розташований у населеному пункті з кількістю населення, яка не дає підстав для застосування регіонального коефіцієнта до базового розміру посадового окладу судді. Суддівська винагорода позивачу на період відрядження з 12.07.2022 виплачувалась у розмірах, визначених Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області здійснює всі нарахування та виплати лише в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом, затвердженим Державною судовою адміністрацією України. Також відповідач-1 вказав, що позивачем пропущено строк для звернення до суду, просив здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження та за відсутності представника Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області.
Ухвалою суду від 13.11.2024 у задоволенні клопотання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.
Станом на час розгляду справи інших заяв по суті справи до суду не надійшло.
Копію ухвали суду про відкриття провадження у справі доставлено до електронного кабінету Державної судової адміністрації України (відповідача-2) 29.10.2024 о 21:44 год., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. Строк для подання відзиву, з урахуванням ч. 6 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України), тривав до 14.11.2024.
Станом на час розгляду справи від відповідача-2 до суду відзив не надійшов. Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що Указом Президента України «Про призначення суддів» № 425/2016 від 29.09.2016 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області строком на п'ять років.
Відповідно до наказу голови Сєвєродонецького міського суду Луганської області № 105/К від 12.10.2016 ОСОБА_1 зараховано до штату вказаного суду з окладом відповідно до штатного розпису з 13.10.2016.
Згідно з пунктом 2 наказу голови Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області № 177-К від 11.07.2022 «Про зарахування до штату суду суддю ОСОБА_1 » (у редакції наказу № 76-К від 31.03.2023), прийнятим на виконання рішення Голови Верховного суду № 273/0/149-22 від 05.07.2022 «Про відрядження судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області ОСОБА_1 до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області», судді Журавель Т.С. приступити до виконання повноважень судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з 12.07.2022 з посадовим окладом відповідно до штатного розпису.
Наказом голови Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області № 198-К від 27.06.2024 пункт 2 наказу № 177-К від 11.07.2022 викладено у такій редакції: «Судді ОСОБА_1 приступити до виконання повноважень судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з 12 липня 2022 року, з базовим розміром посадового окладу судді та додатковим застосуванням до базового розміру посадового окладу регіонального коефіцієнту суду, з якого її було відряджено у розмірі 1,1».
Листом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області № 3703/24 від 25.07.2024, адресованим голові Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області, повідомлено про неможливість виконання у тому числі наказу № 198-К від 27.06.2024. У листі зазначено, зокрема, що відповідно до статті 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Статтею 149 встановлено, що суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України. Відповідно до ч. 1 ст. 57 Бюджетного кодексу України не пізніше 31 грудня поточного бюджетного періоду або останнього дня іншого бюджетного періоду Державне казначейством України закриває всі рахунки, відкриті у поточному бюджетному періоді для виконання бюджету. Проведення будь-яких виплат за минулий бюджетний період на підставі наказів, що вносять зміни до наказів, виданих два роки тому, неможливо.
Позивач, вважаючи, що розмір її суддівської винагороди не відповідає розміру, встановленому Законом України «Про судоустрій і статус суддів», звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
У преамбулі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Частиною першою статті 4 Закону № 1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (частина друга статті 4).
Відповідно до частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
За частиною другою статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.
Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом № 1402-VIII) гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема, рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013, а також від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018.
Система правового захисту суддів, зокрема їх матеріального забезпечення, встановлена Законом № 1402-VIII, положення якого узгоджуються з вимогами міжнародно-правових актів щодо незалежності суддів і спрямовані на забезпечення стабільності досягнутого рівня гарантій незалежності суддів, а також є гарантією поваги до гідності людини, її прав та основоположних свобод.
Необхідно також вказати, що у пункті 62 висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів до Комітету міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів підкреслюється, що в цілому важливо (особливо для нових демократичних країн) передбачити спеціальні правові положення, що захищають грошову винагороду суддів від скорочення, а також забезпечити положення, що гарантують збільшення оплати праці суддів відповідно до зростання вартості життя.
Виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону № 1402-VIII.
З 30 вересня 2016 року набрали чинності зміни, внесені до Конституції України згідно із Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України» (щодо правосуддя) (далі - Закон № 1401-VIII).
Цим Законом, серед іншого, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище. Конституція України у редакції Закону № 1401-VIII вперше містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій.
Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону № 1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі) є законом про судоустрій в значенні частини другої статті 130 Конституції України.
Пунктом 1 частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Згідно з абзацом 1 частини четвертої статті 135 Закону №1402-VIII до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти:
1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб;
2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п'ятсот тисяч осіб;
3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.
Згідно з ч. 4 ст. 55 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя, який відряджений до іншого суду того самого рівня і спеціалізації, здійснює правосуддя та отримує суддівську винагороду в суді, до якого його відряджено.
Відповідно до ч. 5 цього Закону порядок відрядження судді до іншого суду того самого рівня і спеціалізації затверджується Вищою радою правосуддя за поданням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, погодженим з Державною судовою адміністрацією України.
Відповідно до п. 2 Розділу VI Порядку відрядження судді до іншого суду того самого рівня і спеціалізації (як тимчасового переведення), затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24.01.2017 № 54/0/15-17, розмір суддівської винагороди, що підлягає виплаті в суді, до якого суддю відряджено, визначається Законом України «Про судоустрій і статус суддів», але не може бути меншим за розмір суддівської винагороди, що виплачувалась (підлягала сплаті) судді в суді, з якого його було відряджено.
Як встановлено судом та визнав відповідач-1, позивачу після її відрядження до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з 12.07.2022 виплачується суддівська винагорода без застосування до базового розміру посадового окладу регіонального коефіцієнта 1,1, тобто у меншому розмірі за розмір суддівської винагороди, що виплачувалась їй у Сєвєродонецькому міському суді Луганської області, з якого її було відряджено.
Отже, право позивача на отримання суддівської винагороди у належному розмірі з 12.07.2022 на період відрядження до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області було порушено.
З метою ефективного захисту прав позивача суд дійшов висновку про наявність підстав для задововолення позовних вимог про визнання протиправними дій Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати судді ОСОБА_1 суддівської винагороди на період відрядження до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з 12.07.2022 без застосування до базового розміру посадового окладу регіонального коефіцієнта 1,1, та зобов'язання відповідача-1 провести нарахування та виплату судді ОСОБА_1 суддівської винагороди на період відрядження до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з 12.07.2022 із застосуванням до базового розміру посадового окладу регіонального коефіцієнта 1,1, з урахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 148 Закону України № 1402-VIII, Державна судова адміністрація України здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення усіх інших судів, крім Верховного Суду та вищого спеціалізованого суду. Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.
Відповідно до статті 149 цього Закону суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
Згідно з частинами першою, другою статті 22 Бюджетного кодексу України за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Державна судова адміністрація України є головним розпорядниками бюджетних коштів.
Пунктами 2 та 4 частини п'ятої статті 22 Бюджетного кодексу України передбачено, що головний розпорядник бюджетних коштів: організовує та забезпечує на підставі Бюджетної декларації (прогнозу місцевого бюджету) та плану діяльності на середньостроковий період складання бюджетного запиту і подає його Міністерству фінансів України (місцевому фінансовому органу); затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством.
Згідно з частиною першою статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну судову адміністрацію України, що затверджене рішенням Вищої ради правосуддя від 17 січня 2019 року № 141/0/15-19, ДСА України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом.
Пунктом 2 цього Положення закріплено, що ДСА України здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади з метою створення належних умов функціонування судів і діяльності суддів.
За змістом пункту 3 Положення територіальні управління ДСА України є її територіальними органами.
Зважаючи на наведені положення статей 148, 149 Закону України № 1402-VIII, у зіставленні з положеннями частин 1, 2 та 5 статті 22, частини 1 статті 23 Бюджетного Кодексу України, виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є ДСА України.
Відповідач-1 як територіальний орган ДСА України та розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі.
Невиплата позивачеві суддівської винагороди в повному обсязі пов'язана з діяльністю ДСА України (відповідача-2) як головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності усіх судів (крім Верховного Суду та вищого спеціалізованого суду), відповідно як суб'єкта владних повноважень, бездіяльністю якого порушено право позивача.
З урахуванням предмету позову та встановлених у цій справі обставин, суд дійшов висновку, що підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності ДСА України щодо незабезпечення ТУ ДСА України в Дніпропетровській області бюджетними асигнуваннями на проведення видатків з виплати суддівської винагороди позивачу на період відрядження до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з 12.07.2022 із застосуванням до базового розміру посадового окладу регіонального коефіцієнта 1,1, та зобов'язання Державної судової адміністрації України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати судді ОСОБА_1 на період відрядження до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з 12.07.2022 суддівської винагороди із застосуванням до базового розміру посадового окладу регіонального коефіцієнта 1,1.
З системного аналізу матеріалів справи, наведених норм законодавства, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», докази понесення нею інших судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, відсутні, тому відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 9, 77, 90, 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, Державної судової адміністрації України про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати судді ОСОБА_1 суддівської винагороди на період відрядження до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з 12.07.2022 без застосування до базового розміру посадового окладу регіонального коефіцієнта 1,1.
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування та виплату судді ОСОБА_1 суддівської винагороди на період відрядження до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з 12.07.2022 із застосуванням до базового розміру посадового окладу регіонального коефіцієнта 1,1, з урахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.
Визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України бюджетними асигнуваннями на проведення видатків з виплати судді ОСОБА_1 суддівської винагороди на період відрядження до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з 12.07.2022 із застосуванням до базового розміру посадового окладу регіонального коефіцієнта 1,1.
Зобов'язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати судді ОСОБА_1 на період відрядження до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з 12.07.2022 суддівської винагороди із застосуванням до базового розміру посадового окладу регіонального коефіцієнта 1,1.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач-1: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 57, код ЄДРПОУ 26239738.
Відповідач-2: Державна судова адміністрація України, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Липська, буд. 18/5, код ЄДРПОУ 26255795.
Повний текст рішення складено 30.01.2025.
Суддя В.В. Рянська