30 січня 2025 рокуСправа №160/27565/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О. розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: 15.10.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якій позивач просить суд:
-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду Визнати протиправним, та скасувати рішення від 02.05.2024 року № 047050027006 Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 25.04.2024 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції згідно з рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до страхового стажу періоди роботи за Списком № 1 з 01.01.2013p. пo 30.04.2013р. та з 01.04.2020p. пo 30.04.2020p. та до пільгового стажу з 01.01.2013р. по 30.04.2013, з 17.06.2004р. по 26.06.2005р. та з 27.05.2010р. по 26.05.2011р.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачка звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1. Проте, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийняло рішення №047050027006 від 02.05.2024 про відмову позивачці у призначенні пенсії у зв'язку з тим, що позивачка не досягла пенсійного віку 50 років. Також, позивачка вказує, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу періоди з 01.01.2013 пo 30.04.2013 та з 01.04.2020 пo 30.04.2020, а до пільгового - з 01.01.2013 по 30.04.2013, з 17.06.2004 по 26.06.2005 та з 27.05.2010 по 26.05.2011. Рішення про відмову у призначенні пенсії позивачка вважає протиправним, тому і звернулася з цим позовом до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.10.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
05 листопада 2024 року від відповідача надійшов відзив із запереченнями проти заявлених позовних вимог. Відповідач вказує, що в системі персоніфікованого обліку Пенсійного Фонду України (форма ОК-5) не міститься даних про перерахування страхових внесків із сум виплачених на користь позивача доходів за період роботи з 01.01.2013 по 30.04.2013 та з 01.04.2020 по 30.04.2020, а тому спірний період не може бути зарахований до страхового стажу позивача. Щодо зарахування періодів роботи з 17.06.2004 по 26.05.2005 та з 27.05.2010 по 26.05.2011 до пільгового стажу, то відповідач зазначає, що дані періоди неможливо зарахувати до пільгового стажу за Списком №1, оскільки відсутні відомості про проведення атестації робочих місць. Також, відповідач зауважує, що позивачем не було надано наказ про атестацію робочих місць №1170/ОС від 27.07.1999. Також, відповідач заперечує право позивачки на призначення пенсії до досягнення нею 50 років, як це визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, 25.04.2024 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії на пільговоих умовах.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області розглянуто заяву про призначення пенсії на пільгових умовах та винесено рішення №047050027006 від 02.05.2024, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії у зв'язку з тим, що позивачка не досягла віку 50 років.
Відповідно до наданих до заяви про призначення пенсії документів страховий стаж ОСОБА_2 складає 30 років 11 місяців 16 днів, з них пільговий стаж роботи за Списком №1 - 11 років 11 місяців 25 днів.
Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 01.01.2013 по 30.04.2013 та з 01.04.2020 по 30.04.2020 та до пільгового стажу не зараховано періоди з 01.01.2013 по 30.04.2013, оскільки за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні дані щодо сплати страхових внесків за спірний період.
До пільгового стажу не зараховано період роботи з 17.06.2004 по 26.05.2005 та з 27.05.2010 по 26.05.2011, оскільки відсутні відомості про проведення атестації робочих місць.
Також, до пакету документів не надано наказ про атестацію робочих місць за умовами праці №1170/ОС від 27.07.1999.
Заявниці відмовлено у призначенні пенсії відповідно частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із недосягненням пенсійного віку (50 років).
Не погоджуючись із відмовою відповідача у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.
Щодо пенсійного віку позивачки.
Згідно з пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Законом №213-VIII, який набув чинності 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ, вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 45 років до 50 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу.
Законом №2148-VIII від 03.10.2017 року, текст Закону №1058-IV доповнений, зокрема, статтею 114, згідно із пунктом 1 частинидругої якої на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.
Вказана норма застосовується з 01.10.2017.
Таким чином, з 01.10.2017 року правила призначення пенсій за Списком №1 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом «а» статті 13 Закону №1788-XII у редакції Закону №213-VIII від 02.03.2015 року та пунктом 1 частини другої статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 року у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017 року.
Правила згаданих законів були повністю уніфікованими (ідентичними).
Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 року №1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III Прикінцеві положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 року №213-VIII.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
З вищевикладеного слідує, що з 23.01.2020 в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №1, а саме: пункт «а» статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно із Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 та пункт 1 частини другої статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 в редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017.
Відносно позивача, правила означених законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 45 років за пунктом «а» статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, та 50 років за пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
Вирішуючи спір, суд вважає, що у межах спірних правовідносин слід віддати перевагу у правозастосуванні найбільш сприятливому для позивача закону, а саме положенням пункту «а» статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020.
Такий висновок суду відповідає правовим висновкам, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 листопада 2021 року у зразковій справі №360/3611/20. У даному судовому рішенні Суд вказав на наявність колізії між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Суд зазначав, що оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, то вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України). У цьому випадку, за висновками Суду, застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Тобто, з урахуванням вищевказаного, позивачка на момент звернення за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах досягла необіхідного пенсійного віку у 45 років з необхідних 45 років, а тому позивачка має право на призначення пенсії на пільгових умовах.
Щодо незарахування відповідачем періодів роботи з 01.01.2013 по 30.04.2013 та з 01.04.2020 по 30.04.2020 до страхового стажу та незарахування періодів роботи з 01.01.2013 по 30.04.2013 до пільгового стажу позивача.
Згідно із абзацом першим частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Як передбачено частиною другою статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини першої статті 15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Згідно із частиною другою статті 20 Закону №1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Як передбачено частинами четвертою - шостою, дев'ятою, десятою статті 20 Закону №1058-IV, сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Системний аналіз вказаних вище правових норм дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.
Також, суд вказує, що з 2000 року в Україні в повному об'ємі запроваджено персоніфікований облік відомостей про застрахованих осіб (фактично, щодо всіх працюючих та само зайнятих осіб). За даними цього обліку здійснюється призначення пенсій.
При цьому, суд вказує, що в матеріалах справи, зокрема, в довідці форми ОК-5, відсутні докази нарахування заробітної плати позивачу його роботодавцями у спірний період з 01.01.2013 по 30.04.2013 та з 01.04.2020 по 30.04.2020.
Відповідно, і відсутні докази сплати за позивача страхових внесків у встановленому розмірі за вказані періоди.
А тому, суд вказує на обґрунтованість дій пенсійного органу щодо незарахування до страхового та пільгового стажу позивачки періодів роботи з 01.01.2013 по 30.04.2013 та з 01.04.2020 по 30.04.2020.
Відтак, в цій частині позовних вимог позов не підлягає задоволенню.
Щодо незарахування відповідачем до пільгового стажу позивачки періодів роботи з 17.06.2004 по 26.06.2005 та з 27.05.2010 по 26.05.2011.
Так, в оскаржуваному рішенні зазначено, що до пільгового стажу не зараховано період роботи: з 17.06.2004 по 26.06.2005 та з 27.05.2010 по 26.05.2011, оскільки відсутні відомості щодо атестації робочих місць за умовами праці.
Зазначені твердження спростовуються наявними матеріалами справи.
Так, в матеріалах справи міститься трудова книжка позивачки НОМЕР_1 , в якій містяться реквізитів наказів про атестацію робочих місць за спірний період, зокрема, наказ №156а від 27.05.2011.
Надана до суду копія довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №35 від 12.03.2024 підтверджує, що позивач ОСОБА_1 у період з 17.06.2004 по 02.08.2016 працювала повний робочий день в ЗАТ та ПАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив», де виконувала роботи в хімічному виробництві, на технологічному процесі виробництва мінеральних добрив, з них з 13.05.2013 по 26.02.2016 знаходилася у відпустці по догляду за дітьми до досягнення ними 3-х років. Відповідно до наказів 1179/ОС від 27.07.1999, №162 від 27.05.2005, №156а від 27.05.2011, №103 від 27.05.2016, лист про продовження дії атестації від 08.10.2002 №003/07-1-267 посада позивача була атестована
Отже, як довідка, так і накази про атестацію робочих місць позивача містять всі необхідні записи щодо роботи позивача у спірні періоди.
Суд вказує, що порядок застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України №383 від 18.11.2005 (далі - Порядок №383).
Відповідно до п.3 Порядку №383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Тобто, надання уточнюючої довідки необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою КМУ від 01.08.1992 № 442 (далі - Порядок № 442) та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 01.09.1992 № 41 (далі - Методичні рекомендації).
Основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Згідно з п.4 Порядку № 442 та п.п.1.5 п.1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Право на призначення пенсії не може ставитися в залежність від того, чи використано органом Пенсійного фонду наявні повноваження щодо направлення запитів для отримання документів та інформації від підприємств, які видали довідки, щодо яких у органу Пенсійного фонду наявні сумнівів та/або зауваження.
Крім того, суд враховує те, що належне оформлення наказів по підприємству та Переліків робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад покладається не на працівника, а на роботодавця.
Відтак, порушення роботодавцем порядку ведення та оформлення робочої документації, а так само невикористання пенсійним органом повноважень щодо перевірки поданих для призначення пенсії документів не може бути підставою для позбавлення особи права на соціальний захист.
Враховуючи те, що позивач має відповідні записи в уточнюючій довідці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження її пільгового стажу, суд дійшов висновку, що у відповідача відсутні підстави їх не враховувати до пільгового стажу позивачки, а тому вимога про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до пільгового стажу за Списком №1 періоди роботи з 17.06.2004 по 26.06.2005 та з 27.05.2010 по 26.05.2011 підлягає задоволенню.
Отже, суд дійшов висновку про протиправність прийнятого відповідачем рішення №047050027006 від 02.05.2024, а також про наявність у позивача права на призначення пільгової пенсії за Списком №1 після досягнення віку, який визначено положеннями пункту «а» статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 - з дати звернення позивачки до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії, тобто, з 25 квітня 2024 року.
З огляду на те, що суд не знайшов підстав для зарахування частини спірних періодів роботи до страхового та пільгового стажу позивачки, позов підлягає частковому задоволенню.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч.3 ст.139 КАС).
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Враховуючи, що правило пропорційного стягнення судового збору при частковому задоволенні позову стосується тільки вимог майнового характеру, тоді як заявлений позов містить вимоги немайнового характеру, понесені позивачкою судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 968,96 грн., підлягають стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (ідентифікаційний код: 20490012, місцезнаходження: 69005, м. Запоріжжя, проспект Соборний, буд. 158-Б) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в Запорізькій області від 02.05.2024 №047050027006 щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 1 періоди роботи з 17.06.2004 по 26.06.2005 та з 27.05.2010 по 26.05.2011.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, призначити з 25.04.2024 ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (ідентифікаційний код: 20490012, місцезнаходження: 69005, м. Запоріжжя, проспект Соборний, буд. 158-Б) на користь користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя А.О. Сластьон