27 січня 2025 року Справа № 160/11223/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2
про визнання дій протиправними, визнання неправомірним
та скасування наказу,
30.04.2024 року через систему “Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить:
- визнати неправомірними діями в/ч НОМЕР_1 направлення повідомлення командира в/ч НОМЕР_1 до правоохоронних органів про самовільне залишення частини без поважних причин солдатом ОСОБА_1 05.06.2022 року;
- визнати неправомірним та скасувати наказ командира в/ч НОМЕР_1 № 88-РС від 20.04.2023 року відносно солдата ОСОБА_1 .
В обґрунтування позову зазначено, що в період з 05.06.2022 по 01.08.2022 роки позивач залишався за місцезнаходженням командного пункту в/ч НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 , що підтверджується зокрема, обміном СМС -повідомлень 13.06.2022 року із черговим ВСП і СПВОС. Поряд з тим, 28.07.2022 року позивач отримав письмову згоду командування Військової частини НОМЕР_3 на переведення та направив на адресу відповідача відповідний рапорт, який розглянуто останнім не було, при цьому, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.01.2024 року по справі № 160/12095/23, яке набрало законної сили, вказаний рапорт було зобов'язано розглянути. Також, позивач зазначає що правова норма на підставі якої винесено оскаржуваний наказ - абз.2 ч.2 ст.24 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», вступила в дію 21.03.2023 року, тобто, до 05.06.2022 року. При цьому, станом на 05.06.2022 року був чинним п.3 ч.4 ст.24 вказаного закону, відповідно до якого військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, зокрема, - поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця. При цьому, до обов'язків військовослужбовця віднесено неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Так, Кримінально-процесуальний закон передбачає відповідні обов'язки свідка та потерпілого у кримінальному провадженні, у тому числі - нерозголошення таємниці слідства. Позивач зазначає, що оскаржуване направлення до правоохоронних органів про самовільне залишення частини без поважних причин солдатом ОСОБА_1 05.06.2022 року внесено командиром Військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_2 , який неправомірно перебрав на себе повноваження командира в/ч НОМЕР_1 видавати накази та організував низку дій, що мали ознаки злочинів, у зв'язку з чим, позивач разом з іншими військовослужбовцями взводу направляв заяви до СВ ТУ ДБР у м.Полтаві. З огляду на те, що позивач за період з 05.06.2022 року приймав участь у відповідних процесуальних діях, оскільки був визнаний потерпілим та допитувався в якості свідка в кримінальних провадженнях, відкритих відносно командира Військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_2 , позивач має підстави вважатися таким, що виконує обов'язки військової служби, а його перебування поза військовою частиною до часу подання даного позову відповідає обов'язкам військовослужбовця.
01.05.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду залишено позов без руху через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.
16.07.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду повторно витребувано у Військової частини НОМЕР_1 належним чином засвідчені копію наказу командира в/ч НОМЕР_1 № 88-РС від 20.04.2023 року та всі матеріали на підставі яких прийнято вказаний наказ, або повідомити суд про причини неможливості подання таких доказів. Встановлено відповідачу строк для надання до суду витребуваної інформації 5 днів з моменту отримання цієї ухвали. Продовжено строк для виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.05.2024 року на 5 днів з моменту отримання даної ухвали.
10.09.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду втретє витребувано у Військової частини НОМЕР_1 належним чином засвідчені копію наказу командира в/ч НОМЕР_1 № 88-РС від 20.04.2023 року та всі матеріали на підставі яких прийнято вказаний наказ.
10.10.2024 року від Військової частини НОМЕР_1 надійшло клопотання відповідно до якого повідомлено суд, що наказ №88-РС від 20.04.2023 року по особовому складу був прийняти командиром військової частин НОМЕР_2 якій підпорядкована військова частина НОМЕР_1 . Зазначений наказ став підставою для прийняття наказу командиром військової частини НОМЕР_1 №110 від 20.04.23 про виключення із списків військової частини НОМЕР_1 . Відповідно до інструкції з діловодства надати копію або витяг з наказу може лише військова частина яка його видала. Враховуючи вище викладене, виконати вимогу суду щодо надання наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 20.04.23 № 88 -РС, військова частини НОМЕР_1 не має можливості.
14.10.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду витребувано: у Військової частини НОМЕР_1 - пояснення щодо повідомлення правоохоронних органів по самовільному залишенню частини ОСОБА_1 05.06.2022 року та відповідні матеріали службового розслідування та інші документальні підтвердження обґрунтувань прийняття відповідних рішень та відомості про ознайомлення ОСОБА_1 із вказаними матеріалами службового розслідування та відповідними наказами; у Військової частини НОМЕР_2 - належним чином завірену копію витягу з наказу № 88-РС від 20.04.2023 року та всі відповідні документальні матеріали, що стали підставою для його прийняття.
21.10.2024 року від Військової частини НОМЕР_1 надійшли витребувані ухвалою суду від 14.10.2024 докази та пояснення, в яких зазначено, що згідно наказу від 05.06.2022 року №238/1 було призначено службове розслідування за фактом самовільного залишення позивачем військової частини НОМЕР_1 . У зв'язку з наявністю в його діях порушення вимог передбачених статтями 403 і 408 Кримінального кодексу України, були спрямовані матеріали службового розслідування до Військової прокуратури та Військової служби правопорядку для прийняття процесуального рішення.
15.11.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду повторно витребувано у Військової частини НОМЕР_2 належним чином завірену копію витягу з наказу № 88-РС від 20.04.2023 року та всі відповідні документальні матеріали, що стали підставою для його прийняття, або повідомити суд про причини неможливості подання таких доказів.
25.11.2024 року від Військової частини НОМЕР_2 надійшли витребувані судом докази, зокрема наказ від 20.04.2023 року №88-РС, який винесено командиром Військової частини НОМЕР_2 .
05.12.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду залучено до участі у справі в якості другого відповідача - Військову частину НОМЕР_2 .
26.12.2024 року від Військової частини НОМЕР_2 надійшов відзив на позов, в якому просить відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, оскаржуваний наказ № 88-РС від 20.04.2023 року відносно солдата ОСОБА_1 винесено відповідно до вимог чинної,як на момент винесення, так і на момент скоєння законодавства, редакції ст.24 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», а саме - внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини НОМЕР_1 про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до ч.4 ст.85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Судом з матеріалів справи встановлені наступні обставини.
01.03.2022 року наказом № 2 тво командира Військової частини НОМЕР_1 позивача було зараховано на посаду розвідника-кулеметника 1 розвідувального відділення розвідувального взводу в/ч НОМЕР_1 .
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 05.06.2022 року №238/1 наказано провести службове розслідування за фактом самовільного залишення військової частини військовослужбовцями розвідувального взводу військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_1 .
Актом від 29.06.2022 року службового розслідування, проведеного на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 05.06.2022 року №238/1 встановлено що ОСОБА_1 05.06.2022 року дезертирував з військової.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 30.06.2022 року №81/30032022 про результати службового розслідування за порушення вимог статті 172 -15 Кодексу України з адміністративних правопорушень, статті 11 Внутрішнього статуту Збройних Сил України - розвіднику-кулеметнику розвідувального взводу Військової частини НОМЕР_1 солдату ОСОБА_1 оголошено сувору догану.
28.03.2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості щодо реєстрації кримінального провадження №42023041110000005 на підставі повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, а саме, самовільного залишення військовослужбовцем солдатом ОСОБА_1 території Військової частини НОМЕР_1 04.06.2022 року, яке кваліфіковано за ч.4. ст.408 КК України.
Згідно витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 20.04.2023 року №88-РС, на підставі витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 08.03.2023 року щодо реєстрації кримінального провадження №42023041110000005, солдату ОСОБА_1 , колишньому розвіднику-кулеметнику розвідувального відділення розвідувального взводу військової частини НОМЕР_1 , який перебуває в розпорядженні командира Військової частини НОМЕР_2 , який самовільно залишив військову частину 04.06.2022 року, призупинено військову службу з 08.03.2023 року.
Позивач вважає протиправними направлення повідомлення до правоохоронних органів про самовільне залишення частини та наказ командира № 88-РС від 20.04.2023 року, що і стало підставою для звернення до суду із даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 з 5:30 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан у зв'язку з військовою агресією російської федерації.
У подальшому воєнний стан неодноразово продовжувався та продовжує діяти на момент розгляду справи.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України Про військовий обов'язок і військову службу від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).
Частиною 1 статті 1 Закону № 2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Частинами другою-четвертою статті 2 Закону України № 2232-ХІІ передбачено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який затверджений Законом України Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ).
Так, за приписами ст.ст.1,2 Дисциплінарного статуту ЗСУ військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Органом державної військової та виконавчої влади на місцях у системі Збройних Сил України є командири (начальники) військових частин (установ, організацій), яким Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України "Про затвердження Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України" від 24.03.1999 №548-XIV (далі Статут), надано повноваження органу виконавчої влади в системі Міністерства оборони України.
Статут визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.
Відповідно до вимог ст.26 Статуту, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Згідно зі статтею 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення корупційних діянь чи інших правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.
Відповідно до статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Статтями 84, 85 та 87 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником).
Відповідно до ст.97 Дисциплінарного статуту ЗСУ, про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення.
Отже, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення за видами, встановленими статтею 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. При цьому, прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування, яке має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником) і дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення.
Таким чином, підставою для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є неналежне виконання ним службових обов'язків, порушення військової дисципліни. Для притягнення військовослужбовця до такої відповідальності необхідно, щоб був зафіксований сам факт порушення, вину військовослужбовця доведено, встановлено ступінь його вини та з'ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення.
При цьому, з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення та визначення ступеня вини, прийняттю рішення про накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення може передувати проведення службового розслідування.
Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371, затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі - Порядок № 608).
Згідно з абзацом 4 пункту 2 розділу I Порядку №608, службове розслідування - це комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Пунктом 3 розділу ІІ Порядку №608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.
Пунктами 1, 3 розділу ІІІ Порядку №608 установлено, що рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі- особи, які проводять службове розслідування).
Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.
Згідно з пунктами 8, 9 розділу ІІІ Порядку №608 особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об'єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування. Посадові (службові) особи Збройних Сил зобов'язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника - документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов'язків.
Згідно з вимогами пункту 6 розділу V Порядку №608, після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.
Пунктом 1 розділу VІ Порядку №608 визначено, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Відповідно до ч.2 ст. 24 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», в редакції чинній станом на 05.06.2022 року, військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.
Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено та стосовно яких обвинувальні вироки суду набрали законної сили, підлягають звільненню з військової служби відповідно до пункту "г" частини другої, пункту "г" частини третьої, підпункту "д" пункту 1, підпункту "в" пункту 2 частини четвертої, підпунктів "е" пунктів 1 і 2, підпункту "в" пункту 3 частини п'ятої та підпункту "е" пункту 1, підпункту "д" пункту 2, підпункту "в" пункту 3 частини шостої статті 26 цього Закону, крім військовослужбовців, яким вироком суду визначено міру покарання у виді службового обмеження, арешту з відбуттям на гауптвахті або триманням у дисциплінарному батальйоні.
Військовослужбовці, яким призначено кримінальне покарання у вигляді штрафу, яких звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, передбачених статтями 47, 48, 49 Кримінального кодексу України, а також яких звільнено від відбування покарання на підставі амністії, підлягають звільненню з військової служби відповідно до підпункту "ґ" пункту 1частини четвертої, підпунктів "д" пунктів 1 та 2 частини п'ятої та підпункту "д" пункту 1, підпункту "ґ" пункту 2 частини шостої статті 26 цього Закону.
Для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжується. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
За весь час необґрунтованого призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюються недоотримане продовольче, речове та інші види забезпечення.
Порядок призупинення та продовження військової служби визначається положеннями про проходження військової служби.
Аналогічні норми містяться в пунктах 144-1 і 144-2 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008.
Частиною четвертою статті 85 Дисциплінарного статуту встановлено, що якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.
Отже, згідно положень частини другої статті 24 Закону №2232-XII та частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту, для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України військова служба призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до ЄРДР. У свою чергу внесення відповідних відомостей до ЄРДР здійснюється на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини, яким під час службового розслідування з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення.
Як встановлено судом, відповідним наказом командира Військової частини наказано провести службове розслідування за фактом самовільного залишення позивачем військової частини, за наслідком проведення якого Актом від 29.06.2022 року встановлено, що ОСОБА_1 05.06.2022 року дезертирував з Військової частини, на підставі чого наказом командира військової частини розвіднику-кулеметнику розвідувального взводу Військової частини НОМЕР_1 солдату ОСОБА_1 оголошено сувору догану.
28.03.2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості щодо реєстрації кримінального провадження №42023041110000005 на підставі повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, а саме, самовільного залишення військовослужбовцем солдатом ОСОБА_1 території Військової частини НОМЕР_1 04.06.2022 року, яке кваліфіковано за ч.4. ст.408 КК України.
В силу вимог ст. 24 Закону №2232-XII, саме днем внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо військовослужбовця обумовлюється початок призупинення військової служби особи, що самовільно залишила військову частину.
Згідно витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 20.04.2023 року №88-РС, відповідно до ч.2 ст.24 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», пунктів 144-1, 144-2, 144-3 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, на підставі витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 08.03.2023 року щодо реєстрації кримінального провадження №42023041110000005, солдату ОСОБА_1 , колишньому розвіднику-кулеметнику розвідувального відділення розвідувального взводу військової частини НОМЕР_1 , який перебуває в розпорядженні командира Військової частини НОМЕР_2 , який самовільно залишив військову частину 04.06.2022 року, призупинено військову службу з 08.03.2023 року.
Як зазначено судом вище, положення ч.2 ст.24 ЗУ “Про військовий обов'язок і військову службу» відповідно до якої військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством. Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, були чинними станом на 05.06.2022 року, а тому посилання позивача на те, що відповідач в оскаржуваному наказі неправомірно посилається на вказану норму є безпідставними.
При цьому, решта доводів позивача зводяться з його незгодою з обставинами, встановленими Актом службового розслідування від 29.06.2022 року та тим, що оскаржуване направлення до правоохоронних органів про самовільне залишення частини без поважних причин солдатом ОСОБА_1 05.06.2022 року внесено командиром Військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_2 , який, на думку позивача неправомірно перебрав на себе повноваження командира Військової частини НОМЕР_1 та відносно якого відкриті кримінальні провадження, в яких позивач є потерпілим або свідком.
З приводу вказаного, суд зазначає, що оскільки службовим розслідуванням встановлений факт самовільного залишення військової частини позивачем, а для прийняття правового рішення і оцінки дій, матеріали службового розслідування направлені до правоохоронних органів, до компетенції яких входять прийняття таких рішень, оцінка решті доводів позивача, зазначених в якості підстав для залишення ним місця несення служби, зокрема, неправомірне на думку позивача, перебрання майором ОСОБА_2 на себе повноважень командира Військової частини НОМЕР_1 , відносно якого, як зазначає позивач, відкриті кримінальні провадження, має надаватися органами досудового слідства в рамках відповідних кримінальних проваджень, а не судом під час розгляду даної справи .
З огляду на предмет позову, в межах даної справи встановленню підлягають обставини правомірності дій щодо направлення до правоохоронних органів повідомлення про самовільне залишення частини без поважних причин солдатом ОСОБА_1 05.06.2022 року та винесення наказу № 88-РС від 20.04.2023 року відносно солдата ОСОБА_1 .
Так, розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що зазначені вище направлення та наказ, обумовлюються саме вимогами п.144-1 Положення №1153/2008, узгоджуються положеннями Порядку № 608 та із ч.2 ст.24 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», а отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, що задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання дій протиправними, визнання неправомірним та скасування наказу - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Дєєв