м. Вінниця
29 січня 2025 р. Справа № 120/15558/24
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю прийнятого рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Зокрема, зауважує, що ним було надано необхідний та повний пакет документів, який підтверджує здійснення ним догляду за братом з інвалідністю ІІ групи. Окрім того, вказує на протиправність прийнятого наказу щодо направлення військовозобов'язаного для проходження військової служби за призовом під час проведення загальної мобілізації, оскільки таке прийнято без урахування наявності у позивача права на відстрочку.
Разом з позовною заявою представником позивача було подано заяву про забезпечення позову.
Ухвалою суду від 19.11.2024 року у задоволенні цієї заяви відмовлено.
Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву, у якому заперечив проти задоволення позову. Серед іншого вказує, що позивач не надав необхідного пакету документів, щоб підтверджував наявність у нього права на відстрочку. Більше того, вказує, що рішення про призов є актом одноразового застосування, який втрати свою юридичну силу, у зв'язку направленням позивача для проходження військової служби.
Ознайомившись з наявними матеріалами справи, суд встановив такі обставини.
Позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про надання відстрочки на підставі п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" як особа яка здійснює догляд за братом ОСОБА_2 з інвалідністю ІІ групи.
До вказаної заяви позивачем додано: свої паспорт, РНОКПП, військово-обліковий документ, свідоцтво про народження; свідоцтво про народження брата ОСОБА_2 ; довідку до акту огляду МСЕК серії 12 ААГ № 336821 від 07.03.2023 року стосовно брата ОСОБА_2 ; паспорт та РНОКПП брата ОСОБА_2 ; довідку управління соціального захисту населення Гайсинської районної державної адміністрації Вінницької області; довідку до акту оглядку МСЕК серії 12 ААГ № 366149 від 09.05.2023 року та індивідуальну програму реабілітації інваліда № 60785 стосовно матері ОСОБА_3 ; свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 ВІД 23.01.2009 року; посвідчення особи з інвалідність серії НОМЕР_2 від 14.05.2024 року стосовно брата ОСОБА_2 .
Повідомленням від 15.11.2024 року № 417 позивача проінформовано, що протоколом від 15.11.2024 року № 25 комісія ІНФОРМАЦІЯ_1 ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Підстава відмови: відсутність документів, що підтверджують право на відстрочку згідно Додатку № 5 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 року, а саме: неможливість членів сім'ї першого ступеня споріднення здійснювати догляд за особою з інвалідністю ІІ групи (інвалідність такої особи, її потребу в постійному догляді, перебування під арештом, відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі).
Надалі наказом ІНФОРМАЦІЯ_1 № 1021 від 16.11.2024 року позивача направлено для проходження військової служби за призовом під час мобілізації до складу військової частини НОМЕР_3 .
Не погоджуючись з вказаним рішенням та наказом, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зауважує таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З 24 лютого 2022 року Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", що затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан, який діє по теперішній час.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 "Про загальну мобілізацію", що затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2105-IX, оголошено проведення загальної мобілізації.
Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" № 3543-XII від 21.10.1993 (далі - Закон № 3543-XII) встановлено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначено засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Так, статтею 1 Закону № 3543-XII визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 23 Закону № 3543-XII визначені категорії громадян, для яких встановлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, зокрема, згідно пункту 14 частини першої статті 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, члени сім'ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, зайняті постійним доглядом за нею (не більше одного та за умови відсутності членів сім'ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім'ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи). У разі відсутності членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення норма цього пункту поширюється на членів сім'ї третього ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи.
Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 154 від 23.02.2022 (далі - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.
Відповідно до абзацу 9 пункту 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560), яким врегульовано процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
Пунктом 56 Порядку № 560 встановлено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Відповідно до п. 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16 - 23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Згідно з пунктом 60 Порядку № 560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
Отже, Порядком № 560 визначено чіткий алгоритм вчинення дій військовозобов'язаним та прийняття рішень територіальним центром комплектування та соціальної підтримки щодо питання надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Додатком 5 Порядку № 560 передбачено перелік документів, що підтверджують право на відстрочку.
Так, у випадку подання заяви про відстрочку на підставі п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII документами, що підтверджують право на відстрочку, зокрема, є:
- для військовозобов'язаного, який зайнятий постійним доглядом за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв'язки другого ступеня споріднення (рідні брати та сестри, баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки), один із таких документів, що підтверджує неможливість членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьки, чоловік (дружина), діти, у тому числі усиновлені) здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу члена сім'ї першого ступеня споріднення в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, а також документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8);
- для особи, за якою здійснюється догляд, - один із таких документів, що підтверджує інвалідність особи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики.
З огляду на наведені приписи законодавства, суд констатує, що чинне законодавство пов'язує можливість надання відстрочки на підставі п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-ХІІ не з констатацією факту здійснення догляду певною особою з інвалідністю, а з самим фактом наявності/відсутності у особи, за якою здійснюється постійний догляд, членів сім'ї першого ступеня споріднення, які здатні здійснювати догляд за нею. Єдиною законодавчою підставою, що надає право на відстрочку за умови здійснення догляду особою другого ступеня споріднення є неможливість членів сім'ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Судом встановлено, що підставою для відмови у наданні відстрочки від призову стала відсутність документів, що підтверджують неможливість здійснення догляду за братом позивача особами першого ступеня споріднення.
Як свідчать матеріали справи брат позивача ОСОБА_2 має принаймні двох осіб першого ступеня спорідненості, а саме: матір ОСОБА_3 та батька ОСОБА_4 .
Окремо, суд зауважує, що наявність у матері ІІІ групи інвалідності не підтверджує її потреби в постійному сторонньому догляді, що б у розумінні вимог п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-ХІІ свідчило про неможливість здійснення нею догляду за сином.
Відомостей щодо неможливості здійснення догляду батьком позивачем із заявою не надано.
Принагідно суд зауважує, що розірвання шлюбу між матір'ю та батьком позивача не свідчить про неможливість батька здійснювати догляд за сином.
Суд зауважує, що іншої інформації, яка б свідчила про неможливість батьків забезпечити догляд за братом позивача, матеріали справи не містять.
Окремо суд зауважує, що довідка до акту огляду МСЕК серії 12 ААГ № 336821 від 07.03.2023 року стосовно брата ОСОБА_2 не підтверджує того, що брат позивача є особою, яка потребує саме постійного догляду, як того вимагають імперативні приписи ч. 14 ст. 23 Закону № 3543-XII.
Водночас, довідка Управління соціального захисту населення Гайсинської районної державної адміністрації Вінницької області від 08.08.2024 року № 06-14/164, відповідно до якої позивач одержував допомогу на догляд особі, яка за висновком ЛКК потребує постійного стороннього догляду, не містила актуальної інформації станом на момент звернення позивача з метою реалізації права позивача на відстрочку.
Таким чином, у ході розгляду справи, судом підтверджено, що позивачем не надано необхідного переліку документів для підтвердження права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Відтак, відповідач правомірно відмовив позивачеві у наданні відстрочки із вказівкою на необхідний перелік документів для реалізації свого права на відстрочку.
Таким чином, з огляду на наведене, судом не встановлено і порушень вимог Порядку № 560 у частині протиправності дій з боку відповідача щодо видачі наказу "Про призов та відправку військовозобов'язаних під час проведення мобілізації" № 1021 від 16.11.2024 року у контексті наведених позивачем підстав.
Окрім того, суд зауважує, що наведені позивачем у позовній заяві процесуальні порушення при прийнятті оскаржуваного рішення носять формальний характер та не впливають на законність цього рішення.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, з огляду на вищенаведене, суд дійшов до висновку що адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Відтак, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Альчук Максим Петрович