30 січня 2025 р. Справа № 120/5311/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши у м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (далі - ГУ НП у Вінницькій області, відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що згідно наказу від 19.10.2020 №184 о/с Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області з 30.10.2020 був звільнений зі служби поліції. Водночас, відповідач не провів з ним повного розрахунку при звільнені, а відтак він був змушений захищати свої права в суді. Зокрема, наголошує, що за результатами розгляду справи №120/12713/23 ГУ НП у Вінницькій області зобов'язано здійснити нарахування та виплату йому суму одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення, враховуючи раніше виплачені кошти.
Як зазначає позивач, рішення суду фактично було виконано відповідачем лише 19.04.2024, коли на його рахунок надійшли присуджені кошти.
Відтак, на переконання позивача, оскільки виконання відповідачем судового рішення відбулося лише 19.04.2024, тому останнім недотримано вимог статті 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та не виплачено середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, що є наслідком застосування до відповідача відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.
Вважаючи наведене порушення своїх прав, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою від 29.04.2024 судом відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін (у письмовому провадженні). Окрім того цією ухвалою було витребувано у відповідача докази, необхідні для розгляду справи.
09.05.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог. Як зазначає відповідач, оскільки між позивачем та ГУНП у Вінницькій області був наявний спір щодо розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування індексації грошового забезпечення, тому не вірно рахувати затримку розрахунку з 30.10.2020. Відповідач вказує на те, що рішення, щодо виплати індексації, набуло законної сили 12.02.2024 і того ж місяця ГУНП було направлено інформаційну довідку до Національної поліції України про потребу грошових коштів для виконання рішення суду. Після надходження вказаної грошової суми, відповідачем було виконано рішення суду шляхом перерахунку грошових коштів на рахунок позивача. Тому, на переконання відповідача, всі дії ГУНП у Вінницькій області були в межах визначених законодавством що регулює діяльність Національної поліції України. Здійснення розрахунку з ОСОБА_1 не в день звільнення не є затримкою розрахунку в понятті ст. 116, 117 КпП, оскільки між сторонами був наявний спір, який розглядався судом та як орган державної влади, ГУНП у Вінницькій області, грошові кошти для виплат грошового забезпечення та виконань рішень суду замовляє у Національної поліції України щомісячно відповідно до потреби.
З огляду не викладене, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, а тому в їх задоволенні просить відмовити.
14.05.2024 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач заперечує проти висловлених відповідачем аргументів, вважаючи свій позов обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення.
Інших заяв по суті справи від сторін спору до суду не надходило.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Вивчивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив, що ОСОБА_1 проходив службу в Головному управлінні Національної поліції у Вінницькій області.
Наказом начальника ГУ НП у Вінницькій області №184 о/с від 19.10.2020 майора поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції з 30.10.2020.
Однак, як зазначає позивач, на час прийняття наказу про звільнення його зі служби в поліції, всупереч діючого законодавства повного розрахунку він не отримав.
Наведені обставини змусили позивача здійснювати захист своїх прав у суді.
Судом встановлено, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 01.11.2023 у справі № 120/12713/23 зобов'язано Головне управління Національної поліції у Вінницькій області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 суму одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення, враховуючи раніше виплачені кошти.
На виконання вказаного рішення суду 19.04.2024 відповідачем на картковий рахунок позивача були перераховані грошові кошти в сумі 13173,64 грн. Дані обставини не заперечуються відповідачем та підтверджуються випискою із банківського рахунку позивача, а також копією платіжної інструкції від 15.04.2024 №2402, долученою ГУ НП у Вінницькій області до відзиву.
Таким чином в межах спірних відносин позивач вказує, що остаточний розрахунок із ним відповідач провів лише 19.04.2024.
Враховуючи не виплату відповідачем середнього заробітку, як компенсацію за затримку розрахунку при звільнені згідно статті 117 КЗпП України, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи, суд враховує таке.
Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Законом, що визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України є Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 за №580-VIII (надалі по тексту також - Закон № 580-VIII).
Згідно пункту 4 частини 10 статті 62 Закону №580-VIII, поліцейський своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 94 Закону №580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається Кабінетом Міністрів України залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення поліцейських врегульовано Постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 за №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" (надалі по тексту також - Постанова №988) та наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 за №260 "Про ствердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за №669/28799 (надалі по тексту також Порядок №260).
Грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення. Виплата одноразових додаткових видів грошового забезпечення здійснюється, якщо звернення про їх отримання надійшли до закінчення трьох років з дня виникнення права на їх отримання (пункт 11 розділу I Порядку №260).
Згідно з пунктом 12 розділу I Порядку №260 звернення поліцейського щодо неправильної виплати грошового забезпечення розглядаються в установленому законодавством України порядку.
Приписами пункт 15 розділу I Порядку №260 визначено, що при прийнятті на службу до Національної поліції грошове забезпечення поліцейським нараховується з дня призначення на посаду. У разі звільнення зі служби грошове забезпечення поліцейським виплачується по день їх звільнення зі служби в поліції включно.
З огляду на вищевказані норми спеціального законодавства, які регулюють виплати грошового забезпечення поліцейським, порядок виплати їм середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачено, ні Законом України "Про Національну поліцію", ні вказаним Порядком №260.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України (надалі по тексту також КЗпП України), у якому визначені основні трудові права працівників.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм КЗпП України при вирішенні питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні викладався, зокрема, у постановах Верховного Суду від 02.02.2023 у справі №460/10582/21, від 14.07.2022 у справі №620/3095/20, від 28.10.2020 у справі №240/222/20, від 04.09.2020 у справі №120/2005/19-а, від 09.10.2020 у справі №580/3988/19, від 03.08.2021 у справі №580/278/19.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).
Так, статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність, а саме обов'язок колишнього роботодавця виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов'язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.
26.02.2020 Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі № 821/1083/17 у якій дійшла висновку про те, що немає жодних підстав вважати, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 08.04.2010 у справі "Меньшакова проти України" надав для застосування на національному рівні тлумачення приписів статті 117 КЗпП всупереч практиці Верховного Суду України (постанова від 15.09.2015 провадження № 21-1765а15). Вказане рішення ЄСПЛ не може розглядатися як підстава для відступу від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 15.09.2015 у справі № 21-1765а15.
Разом з тим, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у вищезазначеній постанові, статтею 116 КЗпП на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов'язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.
В даному випадку, в рамках розгляду цієї справи судом встановлено, що відповідачем при звільненні ОСОБА_1 не проведено з останнім повного розрахунку (зокрема не виплачено належним чином обрахованої одноразової грошової допомоги), що свідчить про недотримання ГУ НП у Вінницькій області вимог ст. 116 КЗпП України та має наслідком застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.
Водночас, суд враховує, що з 19.07.2022 набрав чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" № 2352-IX від 01.07.2022, яким викладено в новій редакції норму статті 117 КЗпП України, а саме встановлено обмеження, згідно з якими виплати працівникові його середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку здійснюються не більш, як за шість місяців.
Верховний Суд у постанові від 28.06.2023 у справі №560/11489/22 вказав, що у контексті цієї справи слід застерегти, що з 19 липня 2022 року стаття 117 КЗпП України діє у редакції, викладеній згідно із Законом № 2352-ІХ. Відповідно до статті 117 КЗпП України у чинній її редакції час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає оплаті середнім заробітком, обмежений шістьма місяцями. На дату звернення позивача до суду з цим позовом стаття 117 КЗпП України діяла в редакції, викладеній згідно із Законом № 2352-ІХ, і підлягала застосуванню.
Отже, з урахуванням дати проведення остаточного розрахунку з позивачем (19.04.2024), суд вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма статті 117 КЗпП України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" N 2352-IX. А відтак, позивач має право на отримання середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 30.10.2020 по 19.04.2024 (в межах шестимісячного терміну, передбаченого ст. 117 КЗпП України), тобто за 182 календарних дні.
Відповідно до долученої відповідачем до матеріалів справи довідки про доходи від 30.04.2024 №9/5/29/01-2024, середньоденний заробіток ОСОБА_1 (виходячи з розрахунку за два місяці перед звільненням) становив 464,83 грн.
Із цього слідує, що середній заробіток позивача за час затримки розрахунку при звільненні в межах визначеного ст. 117 КЗпП України шестимісячного терміну має становити 84599,06 грн. (464,83 х 182 кал. днів).
Суд вважає, що в цьому випадку відсутні підстави застосовувати підхід щодо критеріїв/способів зменшення суми середнього заробітку, який підлягає стягненню у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, оскільки судом до спірних правовідносин застосовано приписи чинної редакції статті 117 КЗпП України, яким законодавець обмежив виплату шістьма місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові. Наведене відповідає застосованому Верховним Судом у постанові від 22.02.2024 у справі № 560/831/23 підходу щодо обрахунку розміру середнього заробітку.
Як зазначено у статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. А згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог у визначений судом спосіб та зобов'язання ГУ НП у Вінницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.10.2020 по 19.04.2024 у розмірі грошового забезпечення за шість місяців, що становить 84599,06 грн.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує положення статті 139 КАС України. Однак, незважаючи на часткове задоволення позовних вимог, в межах визначеної судом суми середнього заробітку мінімальна ставка судового збору згідно п.п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір» становить 1211,20 грн. Тому понесені позивачем витрати на сплату судового збору в сумі 1211,20 грн. підлягають відшкодуванню в повному обсязі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 72 - 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Вінницькій області щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.10.2020 по 19.04.2024.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції у Вінницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.10.2020 по 19.04.2024 у розмірі грошового забезпечення за шість місяців, що становить 84599,06 грн. (вісімдесят чотири тисячі п'ятсот дев'яносто дев'ять гривень 06 коп.).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Вінницькій області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 30.01.25.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );
Відповідач: Головне управління Національної поліції у Вінницькій області (вул. Театральна, буд. 10, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ: 40108672).
Суддя Слободонюк Михайло Васильович