29 січня 2025 року
м. Київ
справа № 552/6414/23
провадження № 61-1066ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Петрова Є. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 16 серпня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 17 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської районної в м. Полтаві ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання права власності на об'єкт самочинного будівництва,
21 січня 2025 року ОСОБА_1 , через засоби поштового зв'язку, подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Полтави від 16 серпня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 17 грудня 2024 року в указаній справі.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана з пропуском строку на касаційне оскарження, встановленого статтею 390 ЦПК України.
Згідно із частиною першою статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Положеннями частини другої статті 390 ЦПК України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Пунктом 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України встановлено, що до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності.
Касаційна скарга містить посилання на те, що строк на касаційне оскарження не пропущений. Вказує, що в судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини постанови, повний текст постанови апеляційного суду складено 23 грудня 2024 року. Також зазначає, що постанова Полтавського апеляційного суду від 17 грудня 2024 року оприлюднена 01 січня 2025 року, тому саме з цієї дати заявник мав можливість ознайомитися зі змістом оскаржуваної постанови. Тому, оскільки відлік тридцятиденного строку на оскарження судових рішень розпочався 24 грудня 2024 року та спливає 22 січня 2025 року, касаційна скарга подана в межах визначеного законом строку.
Доказів на підтвердження дати отримання копії оскаржуваної постанови Полтавського апеляційного суду від 17 грудня 2024 року заявником не надано.
Слід зазначити, що до відкриття касаційного провадження суд касаційної інстанції не має можливості перевірити наявність чи відсутність доказів на підтвердження надсилання/вручення судом апеляційної інстанції копії рішення заявнику, оскільки за правилом частини сьомої статті 394 ЦПК України питання про витребування матеріалів справи вирішується під час відкриття касаційного провадження.
Також відповідно до правил Глави 2 Розділу V«Касаційне провадження» ЦПК України не передбачено та до компетенції Верховного Суду не відноситься вирішення питання про витребування доказів.
За відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень постанову Полтавського апеляційного суду прийнято 17 грудня 2024 року, надіслано судом 30 грудня 2024 року та забезпечено надання загального доступу 01 січня 2025 року.
Разом із тим, розміщена у Єдиному державному реєстрі судових рішень постанова Полтавського апеляційного суду від 17 грудня 2024 року не містить відомостей про дату складання повного тексту вказаного судового рішення, отже відсутні підстави вважати, що тридцятиденний строк на касаційне оскарження зазначеного судового рішення розпочався саме з 23 грудня 2024 року.
Посилання на те, що з постановою Полтавського апеляційного суду від 17 грудня 2024 року заявник ознайомився у Єдиному державному реєстрі судових рішень після її оприлюднення 01 січня 2025 року також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки нормами ЦПК України не визначено початку перебігу строку на касаційне оскарження з дати його офіційного оприлюднення.
Відповідно до частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповноважними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
Суд касаційної інстанції позбавлений можливості поновити строк на касаційне оскарження за власною ініціативою, а лише - за наявності відповідної заяви особи, яка подає скаргу.
Отже, заявнику необхідно подати до суду касаційної інстанції заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, в якій навести підстави для його поновлення, та надати відповідні докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, оскільки безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на касаційне оскарження, то реалізація цього права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями процесуального закону. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Крім того, згідно пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); 4) справи про розірвання шлюбу; 5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом позову у даній справі є вимоги про визнання права власності на об'єкт самочинного будівництва.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
З огляду на обмеження касаційного оскарження, зокрема, передбачене пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, Верховний Суд звертає увагу заявника на необхідність наявності в розпорядженні суду на час вирішення питання про відкриття касаційного провадження інформації про ціну позову.
З огляду на те, що касаційна скарга та судові рішення судів попередніх інстанцій не містять відомостей про вартість спірного майна, заявнику необхідно надати таку інформацію.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення зазначеного недоліку.
Керуючись статтями 390, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 16 серпня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 17 грудня 2024 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки передбачені законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Петров