29 січня 2025 року
м. Київ
справа № 342/1578/23
провадження № 61-939ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 02 жовтня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 11 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про усунення перешкод у користуванні майном,
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні коридором та горищем у багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом надання вільного доступу до загального коридору та горища будинку, встановлення за власний рахунок демонтованих нею дерев'яних сходів, які ведуть на горище, встановлення входу на горище і приведення коридору у попередній стан, який існував до здійснення нею його реконструкції та відновлення цілісності зовнішньої стіни будинку і демонтажу незаконно встановленої металевої конструкції на стіні будинку.
Позов обґрунтований тим, що вона є співвласником квартири у багатоквартирному будинку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Власником суміжних квартир № 2 та № 3 у вказаному будинку є ОСОБА_2 . Після придбання зазначених квартир, приблизно з осені 2021 відповідачка почала здійснювати ремонтні роботи належних їй квартир, зокрема, було проведено водопостачання водовідведення, замінено вікна та двері, здійснювались внутрішні роботи, тощо. Одночасно із заміною дверей у своїх квартирах відповідачкою було замінено і загальні вхідні двері у будинку до коридору, який є місцем загального користування для всіх мешканців будинку. На неодноразові прохання надати доступ до місць загального користування, якими постійно користувалася на протязі всього часу проживання у квартирі, позивачці було категорично відмовлено. Натомість, відповідачкою було самовільно, без будь-якого погодження та дозволу на проведення таких робіт, проведено конструктивні зміни у будинку з вулиці було демонтовано та розібрано частину загальної зовнішньої стіни будинку, встановлено двері на рівні горища будинку та приставлено до зовнішньої стіни будинку металеву драбину та рекомендовано позивачці залазити з вулиці по драбині на горище та таким чином мати доступ до своїх речей, які там знаходяться та користуватися ними. Внесення конструктивних змін у будинку без погодження таких робіт у встановленому законом порядку, а саме, руйнування зовнішньої загальної стіни та встановлення металевої конструкції, не передбаченої технічними умовами та проектною документацією будинку, є грубим порушенням містобудівних норм, незаконним та небезпечним, за яке порушника слід притягнути до відповідальності.
У зв'язку з викладеними обставинами, позивачка звернулася до виконавчого органу Городенківської міської ради із письмовим зверненням про грубе порушення її прав співвласника квартири у багатоквартирному будинку. Актом від 08 липня 2021 року комісією у складі першого заступника міського голови, директора комунальної установи, начальника відділу інфраструктури, архітектури, містобудівного кадастру та просторового планування, а також депутатів Городенківської міської ради було виявлено та встановлено факт того, що під час ремонтних робіт громадянкою ОСОБА_5 , власницею квартир № 2 та № 3 будинку № 29 по вул. Тараса Чупринки у м. Городенка , встановлено вхідні двері, які перешкоджають вільному доступу в коридор та горишній вихід загального користування.
Також, ОСОБА_1 неодноразово зверталася до дільничного інспектора та управління поліції м. Городенка, однак і ці звернення також не привели до усунення вказаних порушень. Вказувала, що відповідачкою демонтовано сходи у загальному коридорі, входу на горище там уже немає, він відсутній та у стіні загального коридору, у місці де раніше стояли сходи на горище, відповідачкою розібрано частину стіни загального користування та встановлено двері до квартири № 3 . Коридор, як місце загального користування співвласників багатоквартирного будинку, фактично став частиною квартири № 3 .
Крім того вказувала, що не має доступу до місць загального користування багатоквартирного будинку, де знаходяться також технічні комунікації всього будинку до яких повинен бути забезпечений безумовний доступ не тільки всім співвласникам багатоквартирного будинку, а також службам та органам, що здійснюють технічний та інший нагляд за дотриманням правил безпеки енергетичної, газової, пожежної тощо.
Згоди на проведення відповідачем реконструкції будинку позивач не давала. Таким чином, відповідачка в порушення вимог закону, без належного дозволу та згоди інших власників багатоквартирного будинку та без дотримання містобудівних норм, фактично самовільно внесла суттєві конструктивні зміни до будинку, а саме, демонтувала сходи та закрила вхід на горище будинку, приєднала коридор спільного користування до своєї квартири № 3 та здійснила руйнування частини зовнішньої несучої загальної стіни будинку на рівні горища, чим значно послабила стіну, на якій розміщено дах будинку та встановила металеву конструкцію, не передбачену технічною документацією. Фактично, зробивши реконструкцію місць спільного користування будинку, відповідачка збільшила площу своєї квартири за рахунок коридору, який є спільною сумісною власністю власників будинку та унеможливила доступ до горища іншим співвласникам. А демонтувавши дерев'яні сходи на горище та зруйнувавши вхід на горище, відповідачка нанесла також матеріальні збитки майну, яке належить на праві спільної сумісної власності всім співвласникам будинку. З огляду на наведені факти та докази очевидним є факт порушення прав ОСОБА_1 щодо користування приміщенням загального користування.
Городенківський районний суд Івано-Франківської області від 02 жовтня 2024 року в задоволенні позовних вимог відмовив.
Івано-Франківський апеляційний суд постановою від 11 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 02 жовтня 2024 року залишив без змін.
18 січня 2025 року ОСОБА_1 , через засоби поштового зв'язку, подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 02 жовтня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 11 грудня 2024 року в указаній справі.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції Українисеред основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексупозбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
22 листопада 2023 року Конституційний Суд України у рішенні у справі № 10-р(II)/2023 визнав пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України таким, що відповідає Конституції України (є конституційним).
Конституційний Суд України керувався тим, що у касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених ЦПК України(абзац четвертий пункту 7.5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів (абзац п'ятий пункту 7.7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У даній справі предметом позову є вимоги про усунення перешкод у користуванні майном шляхом надання вільного доступу до загального коридору та горища будинку.
Згідно із частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Малозначна справа є такою з огляду на свої властивості, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України міститься серед Загальних положень цього Кодексу, яка поширюється й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу справою незначної складності.
З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу такою, що є незначної складності.
Доводів щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження у справі відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не наведено.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено передбачених законом підстав для перегляду оскаржуваних судових рішень в касаційному порядку.
Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).
Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов'язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (пункт 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).
За змістом пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення, що згідно положень ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 02 жовтня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 11 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про усунення перешкод у користуванні майном.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Петров
А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко