22 січня 2025 року
м. Київ
справа № 286/1741/23
провадження № 61-1886св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Луспеника Д. Д.,
суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 16 жовтня 2023 року у складі судді Кулініча Я. В. та постанову Житомирського апеляційного суду від 20 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Павицької Т. М., Трояновської Г. С., Коломієць О. С.,
Короткий зміст позовної заяви
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Житомирській області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України
в Житомирській області (далі - ГУ ПФУ в Житомирській області), про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 01 березня 2021 року вона перебувала на посаді начальника Коростенського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області.
18 квітня 2023 року її звільнено із зазначеної посади на підставі наказу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області від 10 квітня 2023 року № 02-47-к у зв'язку з реорганізацією цього фонду та приєднанням до Пенсійного фонду України і скороченням чисельності та штату працівників, за пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП України).
Посилаючись на те, що за наявності інших робочих місць, що утворилися у процесі реорганізації фонду, їй як працівнику, який підпадає під скорочення у зв'язку з реорганізацією роботодавця, не було запропоновано переведення на іншу вакантну посаду, позивачка просила: визнати протиправним та скасувати наказ Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Житомирській області від 10 квітня 2023 року № 02-47-к «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновити її на посаді начальника Коростенського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Житомирській області з 19 квітня 2023 року; стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Житомирській області на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 100 681,28 грн; рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 16 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 20 грудня 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що прийнявши рішення про припинення Фонду соціального страхування України, законодавець не передбачив спеціального механізму переведення працівників на роботу до державної служби у Пенсійному фонді України чи його територіальних управліннях.
Отже, переведення працівників Фонду соціального страхування України на посади державної служби в Пенсійному фонді України чи його територіальних управліннях суперечить Закону України «Про державну службу».
Водночас ГУ ПФУ в Житомирській області у період із 09 грудня 2022 року до 18 квітня 2023 року оприлюднювало оголошення щодо добору працівників
на 246 посад державної служби. У цей період відповідач направляв листи на адресу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Житомирській області щодо працевлаштування працівників.
Матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_1 подавала до ГУ ПФУ в Житомирській області резюме та відповідні документи для працевлаштування.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 16 жовтня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 20 грудня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Підставами касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 27 березня 2019 року у справі № 212/9737/15, від 26 вересня 2019 року у справі № 820/10744/15, від 05 листопада 2019 року у справі № 379/563/17, від 03 березня 2021 року у справі № 212/9737/15-ц, від 13 травня 2021 року у справі № 377/759/19, від 15 червня 2021 року у справі № 761/23325/17, від 20 вересня 2021 року у справі № 340/221/20, від 04 червня 2022 року у справі № 280/531/20, від 08 листопада 2022 року у справі № 620/11180/21, від 26 січня 2023 року у справі № 280/726/20 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України).
Крім того, заявниця посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 5 Закону України «Про державну службу», частини п'ятої статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що вирішуючи позовні вимоги заявниці, суди попередніх інстанцій не врахували, що згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Розділ VII «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (у редакції Закону від 21 вересня 2022 року № 2620-IX), яким передбачено припинення Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 01 січня 2023 року, не відповідає вимогам Конституції України.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що законодавець не передбачив спеціального механізму переведення працівників на роботу до державної служби в Пенсійному фонді України чи його територіальних управліннях, суди не повинні були застосовувати положення зазначеного закону, які не відповідають Конституції та законам України.
Відповідач протиправно позбавив позивачку гарантованого Конституцією України права на працю та можливості заробляти собі та своїй родині на життя.
Суди не звернули увагу на те, що при реорганізації юридична особа припиняється але її права і обов'язки, зокрема й щодо працевлаштування працівників, переходять до правонаступника.
Той факт, що керівник ГУ ПФУ в Житомирській області направляв листи керівнику Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Житомирській області щодо вакантних посад та добору кадрів, не доводить виконання відповідачем обов'язку щодо працевлаштування позивачки, оскільки їй такі посади не були запропоновані.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди не надали правової оцінки тому, що ані Законом України «Про державну службу», ані жодним іншим правовим актом не заборонено переведення працівника без проведення конкурсу, у випадку реорганізації юридичної особи (працівники якої не є державними службовцями), основним завданням якої є реалізація від імені держави владних управлінських функцій, на посаду державної служби до органу, приєднання якого здійснюється внаслідок реорганізації, то на роботодавця покладається обов'язок дотримання прав та гарантій при звільненні, які передбачені КЗпП України.
У березні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від
ГУ ПФУ в Житомирській області, у якому заявник просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 06 лютого 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 16 жовтня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 20 грудня 2023 року, з підстав, визначених пунктами 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано з Овруцького районного суду Житомирської області матеріали справи № 286/1741/23, надано іншим учасникам справи строк для подання відзиву.
У березні 2024 року матеріали справи № 286/1741/23 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 11 липня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 17 липня 2024 року зупинено касаційне провадження у справі № 286/1741/23 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 16 жовтня 2023 року та постанову Житомирського районного суду від 20 грудня 2023 року, до закінчення перегляду у касаційному порядку Об'єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Судусправи № 712/4776/23 (провадження
№ 61-13644св23).
Колегія суддів вважає за необхідне поновити провадження у справі
03 січня 2025 року у Єдиному державному реєстрі судових рішень оприлюднено постанову Об'єднаної палати Верховного Суду від 09 грудня 2024 року у справі № 712/4776/23 (провадження № 61-13644сво23).
Згідно з частиною другою статті 415 ЦПК України процедурні питання, пов'язані
з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також
в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 254 ЦПК України провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу.
Оскільки обставина, яка викликала зупинення касаційного провадження, усунута, то колегія суддів вважає за необхідне поновити провадження у справі.
Керуючись статтями 252, 253, 254, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Поновити касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 16 жовтня 2023 року та постанову Житомирського районного суду від 20 грудня 2023 року.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийД. Д. Луспеник
Судді:І. Ю. Гулейков
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець