30 січня 2025 року
м. Київ
cправа № 916/2869/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий (доповідач), Мачульський Г. М., Могил С. К.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер-Парк"
на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.11.2024 (головуючий суддя Діброва Г. І., судді Принцевська Н. М., Ярош А. І.)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер-Парк"
про роз'яснення ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.08.2024
у справі № 916/2869/22
за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури м. Одеса в інтересах держави в особі Одеської міської ради м. Одеса
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт-Сервіс", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер-Парк" і 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Одесабуд",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на спору на стороні відповідача - Державна інспекція архітектури та містобудування України,
про припинення права, розірвання договорів оренди землі та зобов'язання повернути земельні ділянки,
28.11.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Лідер-Парк" подав до Південно-західного апеляційного господарського суду клопотання про роз'яснення ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.08.2024, яке мотивовано тим, що вищезазначена ухвала є дещо незрозумілою в частині, що стосується зупинення дії оскаржуваного рішення Господарського суду Одеської області від 18.07.2024 у справі № 916/2869/22 та скасування заходів забезпечення позову і подальшої дії таких заходів.
28.11.2024 ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер-Парк" про роз'яснення ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.08.2024.
18.12.2024 скаржник надіслав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.11.2024 у справі № 916/2869/22.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2025 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Мачульський Г. М., Могил С. К.
За результатами перевірки матеріалів поданої касаційної скарги Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.11.2024 у справі № 916/2869/22 і в обґрунтування цієї відмови зазначає про таке.
Згідно з приписами частини першої статті 304 Господарського процесуального кодексу України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу.
Так, відповідно до пункту 3 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
З поданої касаційної скарги вбачається, що предметом касаційного оскарження є ухвала Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.11.2024, якою відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер-Парк" про роз'яснення ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.08.2024.
Оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.08.2024 у складі колегії суддів вирішено питання щодо відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 18.07.2024 у справі № 916/2869/22 без вирішення питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження судового рішення, який в даному випадку не був пропущений, та призначено справу до судового розгляду, то така ухвала роз'ясненню не підлягає, оскільки не є тим судовим рішенням, яке відповідно до положень статті 245 Господарського процесуального кодексу України підлягає роз'ясненню у встановленому чинним законодавством України порядку.
Так, статтею 245 Господарського процесуального кодексу України передбачено право учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця на роз'яснення судового рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження.
Виходячи із змісту наведеної норми роз'яснення судового рішення - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта. Тобто йдеться про викладення судового рішення у більш ясній і зрозумілій формі. Необхідність такого роз'яснення випливає з обставин неоднозначного розуміння рішення суду з метою його виконання.
Здійснюючи роз'яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз'яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд відмовляє в роз'ясненні рішення.
Отже, роз'яснення судового рішення спрямоване на його викладення у більш зрозумілій формі та здійснюється господарським судом без зміни його змісту та в межах тих питань, які були предметом судового розгляду.
Відповідно до частин першої та другої статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно з частиною другою статті 245 Господарського процесуального кодексу України подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання.
Отже, право роз'яснення судового рішення належить суду, який його ухвалив, якщо рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання.
Із зазначеної норми вбачається, що роз'ясненню підлягають ті рішення, які підлягають виконанню, порядок здійснення якого визначено Законом України "Про виконавче провадження".
Аналогічний висновок про застосування норм процесуального права викладено в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 09.07.2018 у справі № 911/2050/16, від 18.06.2019 у справі №903/922/17 та від 03.09.2018 у справі № 638/11634/17 (К/9901/4439/17).
Верховний Суд зазначає, що ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.08.2024 у справі № 916/2869/22, яку просить роз'яснити скаржник, було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 18.07.2024 року у справі № 916/2869/22.
Відтак, з урахуванням правової позиції щодо застосування норм процесуального права викладеної в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 09.07.2018 у справі № 911/2050/16, від 18.06.2019 у справі № 903/922/17 і від 03.09.2018 у справі № 638/11634/17 (К/9901/4439/17), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що ухвала Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.08.2024 у справі № 916/2869/22 не може бути об'єктом роз'яснення у розумінні господарського процесуального кодексу, оскільки роз'ясненню підлягають ті рішення, які підлягають виконанню, порядок здійснення якого визначено Законом України "Про виконавче провадження".
З урахуванням вищенаведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку, що правильне застосовування норми права судом апеляційної інстанції є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Також, що статтею 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначається забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні ЄСПЛ у справі "Пелевін проти України" від 20.05.2010 зазначено, що держава, яка створює суди апеляційної чи касаційної інстанцій, має забезпечити, щоб особи, які відповідають перед законом, мали можливість користуватись всіма фундаментальними гарантіями статті 6 Конвенції в провадженнях у цих судах. Суд повторює, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, ЄСПЛ, § 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 05.04.2018 справа "ZUBAC v. CROATIA" (№ 40160/12, ЄСПЛ, § 83) вказано що застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості.
Право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення (MUSHTA v. UKRAINE 8863/06, § 37, ЄСПЛ, від 18 листопада 2010 року).
Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").
Відповідно частини другої статті 293 Господарського процесуального кодексу України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
З урахуванням наведеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер-Парк" на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.11.2024 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер-Парк" про роз'яснення ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.08.2024 у справі № 916/2869/22 на підставі частини другої статті 293 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з її необґрунтованістю, оскільки правильне застосування норм права (зокрема, статті 245 Господарського процесуального кодексу України) є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Керуючись статтями 234, 235, 287, частиною другою статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер-Парк" на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.11.2024 у справі № 916/2869/22.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Случ
Судді Г. М. Мачульський
С. К. Могил