29 січня 2025 року
м. Київ
cправа № 911/431/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенко І. С. - головуючий, Берднік І. С., Зуєв В. А.,
розглянувши матеріали касаційної скарги заступника керівника Полтавської обласної прокуратури
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.12.2024 і рішення Господарського суду Київської області від 07.06.2024 у справі
за позовом заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: (1) Полтавської обласної військової адміністрації, (2) Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України
до Приватного акціонерного товариства "МХП",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів - Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 152 360, 38 грн,
Господарський суд Київської області рішенням від 07.06.2024 частково задовольнив позовні вимоги прокурора у цій справі, а саме стягнув з Приватного акціонерного товариства "МХП" в дохід Державного бюджету України 14 373, 62 грн пені.
Північний апеляційний господарський суд постановою від 31.12.2024 рішення господарського суду першої інстанції скасував та прийняв нове, яким відмовив у задоволенні позову.
Не погодившись із вказаними рішеннями, заступник керівника Полтавської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду для розгляду касаційної скарги у справі № 911/431/24 визначено колегію суддів у складі: Міщенко І. С. - головуючий, Берднік І. С., Зуєв В. А. (підтверджується відповідним протоколом від 21.01.2025).
Вирішуючи питання щодо прийнятності касаційної скарги та наявності підстав для відкриття/відмови у відкритті касаційного провадження, дослідивши доводи касаційної скарги у контексті оскаржуваних судових рішень у даній справі, колегія суддів Касаційного господарського суду у наведеному складі дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою заступника керівника Полтавської обласної прокуратури з огляду на таке.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частина перша статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, що передбачені законом.
Приписами пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України унормовано, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно ж до приписів пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом частини сьомої статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Так, предметом позову у цій справі є стягнення 152 360, 38 грн, що становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на час подання позову (302 800, 00 грн станом на 2024 рік), а тому у розумінні положень ГПК України ця справа є малозначною.
У поданій касаційній скарзі підставами для оскарження рішень судів попередніх інстанцій заступник керівника Полтавської обласної прокуратури визначає приписи пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України та підпункти "а" і "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
Посилаючись на підпункти "а" і "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України скаржник стверджує, що подана ним касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також, що дана справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове для прокурора значення.
Проте, оцінивши наведені скаржником аргументи, Верховний Суд не вважає їх такими, що дають підстави для відкриття касаційного провадження за поданою касаційною скаргою з огляду на те, що:
(1) у постанові від 23.07.2024 у справі № 909/532/23 суд касаційної інстанції вже вирішив питання права, яке прокурор знову піднімає у касаційній скарзі у справі № 911/431/24, однак незгода скаржника з таким висновком Верховного Суду не свідчить про те, що встановлений у підпункті "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України виняток продовжує існувати;
(2) обґрунтування прокурора не містять у собі вагомих доводів про те, що дана справа становить саме суспільний інтерес, а з огляду на суть спірних правовідносин, учасників цих правовідносин, а також сам предмет позовних вимог відсутні будь-які підстави вважати, що дана справа має й виняткове для скаржника значення;
(3) приписи Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мають на меті захист прав людини та осіб приватного права, а не держави та її органів, а тому недоречними є посилання прокурора на Конвенцію та практику її застосування для обґрунтування захисту державних інтересів у цій справі.
За викладеного суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга заступника керівника Полтавської обласної прокуратури не містить обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а", "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, а відтак умов допуску цієї справи до касаційного оскарження скаржником не дотримано.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
У постанові від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов'язкове судове рішення. Введення процесуальних "фільтрів" не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, та можна стверджувати, що введення процесуальних "фільтрів" допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя.
При цьому, варто враховувати, що використання судом касаційної інстанції оціночних чинників, як-то: "винятковість значення справи для скаржника", "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики.
З урахуванням викладеного, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою заступника керівника Полтавської обласної прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.12.2024 і рішення Господарського суду Київської області від 07.06.2024 у справі № 911/431/24, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
За цим, керуючись статтями 2, 12, 17, 163, 232, 234, 287, 293, 314 ГПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою заступника керівника Полтавської обласної прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.12.2024 і рішення Господарського суду Київської області від 07.06.2024 у справі № 911/431/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Міщенко І. С.
Судді Берднік І. С.
Зуєв В. А.