16 січня 2025 року
м. Київ
cправа № 922/660/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,
секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртелеком"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.08.2024 у справі
за позовом керівника Київської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Фонду державного майна України
до Акціонерного товариства "Укртелеком"
про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні захисною спорудою цивільного захисту, визнання недійсним свідоцтва, визнання права власності,
У судовому засіданні взяли участь: прокурор - Керничний Н. І., представник позивача - Божинський В. В. та представник відповідача - Полегенько К. А.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У березні 2024 року Керівник Київської окружної прокуратури міста Харкова (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою в інтересах держави, в особі Фонду державного майна України (далі - позивач та/або ФДМУ) до Акціонерного товариства "Укртелеком" (далі - відповідач та/або АТ "Укртелеком"), в якій просив: усунути перешкоди власнику - державі, в особі ФДМУ (код ЄДРПОУ 00032945), у користуванні та розпорядженні захисною спорудою цивільного захисту № 76076, розташованою за адресою: м. Харків, вул. Свободи, 7/9, шляхом:
1) визнання недійсним свідоцтва про право власності від 01.10.2012, виданого Виконавчим комітетом Харківської міської ради, згідно з яким АТ "Укртелеком" на праві власності належить нежитлова будівля під літ. "А-6" загальною площею 4 256,7 кв. м, розташована за адресою: м. Харків, вул. Свободи, 7/9, у частині включення до складу зазначеного об'єкта нерухомого майна захисної споруди цивільного захисту № 76076 площею 114,4 кв. м;
2) зобов'язання АТ "Укртелеком" (код ЄДРПОУ 21560766) повернути на користь держави, в особі ФДМУ (код ЄДРПОУ 00032945), захисну споруду цивільного захисту № 76076, площею 114,4 кв. м, розташовану у підвалі нежитлової будівлі під літ. "А-6", розташовану за адресою: м. Харків, вул. Свободи, 7/9 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2006631463101).
Також, Прокурор просив визнати право власності держави Україна, в особі ФДМУ (код ЄДРПОУ 00032945), на частину підвальних приміщень загальною площею 114,4 кв. м, яка є захисною спорудою цивільного захисту - сховищем з обліковим номером 76076, розташовану в нежитловій будівлі під літ. "А-6" за адресою: м. Харків, вул. Свободи, 7/9 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2006631463101).
1.2. Позовні вимоги із посиланнями, зокрема, на положення статті 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 1, частини другої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" обґрунтовані порушенням інтересів держави в частині збереження та використання захисних споруд цивільного захисту населення. За твердженням Прокурора спірне майно (ЗСЦЗ № 76076) вибуло з володіння держави всупереч вимогам закону, оскільки положенням чинного законодавства не передбачено можливості приватизації захисних споруд цивільного захисту (далі - ЗСЦЗ), а отже відсутня воля власника спірного майна на відчуження його у приватну власність. У позовній заяві Прокурор також вказував на те, що значний суспільний інтерес становить забезпечення захисту населення від надзвичайних ситуацій та негативних наслідків бойових дій шляхом створення умов для перебування громадян у протирадіаційному укритті.
2. Фактичні обставини справи, встановлені судами
2.1. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, Київською окружною прокуратурою м. Харкова здійснювалось процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 42023222010000208 від 21.07.2023 за частиною 2 статті 367 Кримінального кодексу України за фактом службової недбалості при проведенні приватизації (корпоратизації) захисних споруд цивільного захисту службовими особами органів виконавчої влади, а також підприємств і установ, які пройшли процес роздержавлення та у складі цілісних майнових комплексів яких перебували сховища, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді неправомірного їх вибуття з власності держави.
В ході даного розслідування було встановлено, що під час приватизації майна Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" (далі - ВАТ "Укртелеком"), до його переліку було включено об'єкт цивільної оборони - захисна споруда цивільного захисту, яке приватизації не підлягало та перебуває у державній власності.
Так, за даними облікової картки сховища, за адресою: м. Харків, вул. Іванова, 7/9, знаходиться сховище № 76076 3 класу на 150 чоловік робочої зміни, площею 92,2 кв. м, здане в експлуатацію в 1974 році, яке належить ХТТЗ Мінзв'язку УРСР.
23.06.1993, після набуття незалежності державою Україна, наказом Міністерства зв'язку України № 87 "Про проведення реформи організаційної структури в галузі зв'язку" - створено Об'єднання електрозв'язку "Укрелектрозв'язок".
29.11.1994 на підставі наказу Міністерства зв'язку України № 168 "Про зміну скороченої назви Українського об'єднання електрозв'язку "Укрелектрозв'язок" Українському об'єднанню електрозв'язку - присвоєне скорочене найменування об'єднання "Укртелеком".
30.05.1995 Міністром зв'язку України затверджено статут Українського об'єднання електрозв'язку "Укртелеком", відповідно до якого Українське об'єднання електрозв'язку "Укртелеком" - засновано на державній власності.
11.02.1998 на підставі наказу № 30 Державного комітету зв'язку України Українське об'єднання електрозв'язку "Укртелеком" - реорганізовано шляхом його перетворення в Українське державне підприємство електрозв'язку "Укртелеком" (УДПЕЗ "Укртелеком").
09.09.1999 розпорядженням Кабінету Міністрів України № 948-р до сфери управління Державного комітету зв'язку та інформатизації України - передане УДПЕЗ "Укртелеком".
27.12.1999 Державним комітетом зв'язку та інформатизації України видано наказ № 155, яким на базі цілісного майнового комплексу Українського державного підприємства електрозв'язку "Укртелеком" - створено ВАТ "Укртелеком" та затверджено його статут.
25.11.2003 наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України № 227 передано нерухоме майно, що знаходилось на балансі УДПЕЗ "Укртелеком" по Харківській дирекції станом на 01.07.1999, у власність ВАТ "Укртелеком". Цим наказом також затверджено перелік нерухомого майна, що передано у власність ВАТ "Укртелеком" по Харківській дирекції. Пунктом 349 Переліку вказана будова АТС-43/47/45, до складу якого входить спірне сховище.
Історія реорганізації Укртелекому детально викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15.07.2015 у справі № 910/7635/13.
12.10.2010 розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1948-р погоджено умови проведення конкурсу з продажу пакета акцій ВАТ "Укртелеком". ФДМУ визначено провести в установленому порядку конкурс з продажу пакета акцій ВАТ "Укртелеком", який складається з 17376189488 акцій, що становить 92,791 % статутного капіталу, номінальною вартістю 4 344 047,372 тис грн.
11.03.2011 між ФДМУ (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕСУ" (покупець) укладено договір купівлі-продажу пакета акцій ВАТ "Укртелеком" за конкурсом № КПП-582.
Отже, з 2011 року відбулася приватизація ВАТ "Укртелеком", з того часу вказане Товариство перебуває у приватній власності.
з 17.06.2011 ВАТ "Укртелеком" змінило найменування на Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" (далі - ПАТ "Укртелеком") на підставі рішення Загальних зборів акціонерів ВАТ "Укртелеком", що відбулися 14.06.2011 та відповідно до вимог Закону України "Про акціонерні товариства".
04.04.2013 сформована облікова картка сховища (протирадіаційного укриття ПРУ) № 76076, за змістом якої сховище, розташоване за адресою: м. Харків, вул. Іванова, 7/9, належить ЦТП, Харківській філії ПАТ "Укртелеком" та має загальну площу вже 144,4 кв. м і місткість 130 осіб.
19.05.2021 ПАТ "Укртелеком" змінило назву на АТ "Укртелеком".
Відповідно до акта оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту сховища, протирадіаційного укриття № 76076 від 30.11.2021, яке розташоване за адресою: м. Харків, вул. Свободи, 7/9, загальною площею 114,4 кв. м, що належить АТ "Укртелеком" на праві приватної власності, захисна споруда не готова до використання за призначенням і підлягає капітальному ремонту.
15.08.2023 під час здійснення досудового розслідування окружна прокуратура звернулася до ФДМУ із листом щодо з'ясування обставин незаконного набуття у власність (володіння) ПАТ (ВАТ) "Укртелеком" вищевказаної захисної споруди.
23.08.2023 ФДМУ надав відповідь в якій, зокрема, зазначив, що на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.09.2011 № 902-р "Питання управління державним майном, що не увійшло до статутного капіталу публічного акціонерного товариства "Укртелеком", але перебуває на його балансі", ПАТ "Укртелеком" надав перелік державного майна, що не увійшло до статутного капіталу ПАТ "Укртелеком", але перебуває на його балансі, який був складений за результатами інвентаризації станом на 30.09.2011 (далі - Перелік станом на 30.09.2011). При цьому, в Переліку станом на 30.09.2011 була відсутня інформація про нерухоме майно (у тому числі захисні споруди цивільного захисту), яке розташоване за адресою: м. Харків, вул. Свободи (Іванова), 7/9.
У зв'язку із зазначеним, територіальна комісія по Харківській області, яка була утворена відповідно до спільного наказу ФДМУ та адміністрації Держспецзв'язку від 18.10.2011 № 1497/283 "Про державне манно, що не увійшло до статутного капіталу ПАТ "Укртелеком", але перебуває на його балансі" (із змінами) та яка безпосередньо проводила роботу щодо встановлення наявності державного майна, що не увійшло до статутного капіталу ПАТ "Укртелеком", але перебуває на його балансі, не надавала до ФДМУ відомості про спірну захисну споруду цивільного захисту, яка розташована за адресою: м .Харків, вул. Свободи (Іванова), 7/9.
Вказаний перелік не надано сторонами ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції.
За твердженням Прокурора, в ході досудового розслідування встановлено, що у подальшому ПАТ "Укртелеком" оформлено свідоцтво про право власності від 01.10.2012, видане Виконавчим комітетом Харківської міської ради, згідно з яким у приватній власності відповідача перебуває нежитлова будівля під літ. "А-6" загальною площею 4 256,7 кв. м, розташована за адресою: м. Харків, вул. Іванова, 7/9.
Згадане свідоцтво стало підставою для прийняття приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємець І. О. рішення за № 50638454 від 14.01.2020 про реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності відповідача на вищевказану нежитлову будівлю (запис про право власності № 35024238 від 10.01.2020, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2006631463101).
Згідно з технічним паспортом на ЗСЦЗ № 76076, виготовленого КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" 09.11.2012, вказана ЗСЦЗ площею 114,4 кв. м є частиною нежитлової будівлі під літ. "А-6", а саме: підвальних приміщень, тобто ЗСЦЗ № 76076 є вбудованим у зазначену будівлю сховищем.
Таким чином, до переліку приватизованого майна ВАТ "Укртелеком" фактично включено об'єкт цивільної оборони - захисна споруда цивільного захисту, - сховище № 76076, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Свободи, 7/9, яке приватизації не підлягало.
Звертаючись з цим позовом до господарського суду, Прокурор зазначив, що спірне нерухоме майно (ЗСЦЗ № 7606), є обмежено обороноздатним майном, можливість вибуття якого з державної власності законодавством не передбачена. Отже особливо в умовах введеного в Україні воєнного стану, правовідносини, пов'язані з вибуттям об'єктів цивільного захисту із державної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес, а незаконність їх вибуття з державної власності такому суспільному інтересу не відповідає. Таким чином, спірне нерухоме майно підлягає поверненню державі в особі ФДМУ.
3. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 22.05.2024 у справі № 922/660/24 (суддя Ольшанченко В. І.) у задоволені позову відмовлено.
3.2. Місцевий господарський суд, ухвалюючи рішення, підтримав позицію Прокурора, що з огляду на правовий режим спірного об'єкта нерухомості та законодавчі обмеження щодо його обороту, належним способом захисту є пред'явлення негаторного позову в порядку, визначеному статтею 391 ЦК України про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні об'єктом цивільного захисту - сховищем № 76076 шляхом повернення такого об'єкта державі, в особі ФДМУ, презюмуючи, що спірна захисна споруда є самостійним об'єктом нерухомого майна, що належить державі Україна, суб'єктом управління якого є, зокрема, ФДМУ.
При цьому, місцевий господарський суд звернув увагу на те, що свідоцтво про право власності від 01.10.2012, видане виконавчим комітетом Харківської міської ради, згідно з яким ПАТ "Укртелеком" на праві власності належить нежитлова будівля під літ. "А-6" загальною площею 4 256,7 кв. м, розташована за адресою: м. Харків, вул. Свободи, 7/9, не відповідає вимогам статей 178, 328 ЦК України, частини 2 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" у частині включення до складу зазначеного об'єкта нерухомого майна захисної споруди цивільного захисту № 76076 площею 114,4 кв м.
Визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно впливає на можливість реалізації прав особи, що його отримала, щодо нерухомого майна, отже доводить дієвість та ефективність обраного позивачем способу захисту. Таким чином, свідоцтво про право власності від 01.10.2012 підлягає визнанню недійсним у частині, що стосується приміщень захисної споруди цивільного захисту № 76076 площею 114,4 кв. м.
Крім цього, місцевий господарський суд звернув увагу, що підставі вказаного свідоцтва про право власності від 01.10.2012 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємець І. О. прийнято рішення за № 50638454 від 14.01.2020 про реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності відповідача на вищевказану нежитлову будівлю під літ. "А-6", до складу якої входять приміщення ЗСЦЗ № 76076 площею 114,4 кв. м (запис про право власності № 35024238 від 10.01.2020, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2006631463101).
Отже, факт існування державної реєстрації права приватної власності ПАТ "Укртелеком" на нерухоме майно з реєстраційним номером в ДРРП 2006631463101, в тому числі на ЗСЦЗ № 76076, за відсутності документів, які підтверджують існування у вказаного Товариства відповідного речового права на зазначену захисну споруду, суперечить самій суті державної реєстрації прав, позаяк правопорядок не може визнавати і підтверджувати право власності, яке не виникло та не існує.
Таким чином, реєстрація права приватної власності ПАТ "Укртелеком" на нерухоме майно з реєстраційним номером в ДРРП 403529063112 підлягає скасуванню за рішенням суду в частині, що стосується ЗСЦЗ № 76076 площею 114,4 кв. м.
Разом з тим, причиною відмови в задоволенні позовних вимог став сплив позовної давності, адже факт здійснення публічної державної реєстрації права власності відповідача дванадцять років назад на спірне нерухоме майно в єдиній державній інформаційній системі однозначно підтверджує факт обізнаності держави в особі уповноваженого органу як із фактом реєстрації права власності відповідача на спірне майно, так і з особою, на користь якої здійснена реєстраційна дія із реєстрації права власності. При цьому, посилання Прокурора на те, що ним заявлено негаторний позов до якого не застосовуються інститут позовної давності, суд визнав помилковим та безпідставним, з огляду на те, що Прокурором заявлено позовні вимоги про: визнання недійсним свідоцтва про право власності від 01.10.2012; визнання права власності за державою, в особі ФДМУ; зобов'язання відповідачем повернути на користь держави, в особі ФДМУ, спірне майно, які не є негаторними вимогами власника, який є фактичним володільцем майна, про усунення перешкод у користуванні чи розпорядженні відповідним майном, а є іншими самостійними способами захисту права власності. Також, місцевий господарський суд звернув увагу на те, що Прокурором не наведено поважних обставин та будь-якого фактичного, правового обґрунтування пропуску строку позовної давності та необхідності захисту порушеного права, у зв'язку з таким пропуском, а також не заявлено про його поновлення.
3.3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.08.2024 (Істоміна О. А. - головуючий, судді: Медуниця О. Є., Радіонова О. О.) рішення Господарського суду Харківської області від 22.05.2024 у справі № 922/660/24 скасоване; прийнято нове рішення у справі, яким позов задоволено; визнано недійсним свідоцтво про право власності від 01.10.2012, видане виконавчим комітетом Харківської міської ради, згідно з яким ПАТ "Укртелеком" на праві власності належить нежитлова будівля під літ. "А-6" загальною площею 4 256,7 кв. м, розташована за адресою: м. Харків, вул. Свободи, 7/9, в частині включення до складу зазначеного об'єкта нерухомого майна захисної споруди цивільного захисту № 76076 площею 114,4 кв. м; зобов'язано АТ "Укртелеком" (код ЄДРПОУ 21560766) повернути на користь держави, в особі ФДМУ (код ЄДРПОУ 00032945), захисну споруду цивільного захисту № 76076, площею 114,4 кв. м, розташовану у підвалі нежитлової будівлі під літ. "А-6" за адресою: м. Харків, вул. Свободи, 7/9 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2006631463101); визнано право власності держави Україна, в особі ФДМУ (код ЄДРПОУ 00032945), на частину підвальних приміщень загальною площею 114,4 кв. м, яка є захисною спорудою цивільного захисту - сховищем з обліковим номером 76076, розташовану в нежитловій будівлі під літ. "А-6" за адресою: м. Харків, вул. Свободи, 7/9 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2006631463101).
3.4. Постанова суду апеляційної інстанції аргументована тим, що спірна захисна споруда цивільного захисту (сховище) є самостійним об'єктом нерухомого майна, що належить державі Україна і на момент виникнення спірних правовідносин існувала законодавча заборона на переданий сховищ із державної у приватну власність.
Щодо обраного Прокурором способу захисту, суд апеляційної інстанції зазначив, що з огляду на правовий режим вказаних об'єктів та законодавчі обмеження щодо їх обороту, належним способом захисту є негаторний позов відповідно до статті 391 ЦК України, про повернення ЗСЦЗ державі в особі ФДМУ. За негаторним позовом власник може вимагати усунення порушення його права власності на належне йому майно, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таке майно.
Апеляційний господарський суд зазначив, що свідоцтво про право власності від 01.10.2012, не відповідає вимогам статей 178, 328 ЦК України, частини 2 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" у частині включення до складу зазначеного об'єкта нерухомого майна захисної споруди цивільного захисту № 76076 площею 114,4 кв. м. Таким чином, апеляційний господарський суд наголосив на правомірності висновку місцевого господарського суд щодо визнання недійсним свідоцтва про право власності від 01.10.2012 в частині, яка стосується приміщень захисної споруди цивільного захисту № 76076 площею 114,4 кв. м, а також щодо скасування реєстрації права приватної власності ПАТ "Укртелеком" на нерухоме майно з реєстраційним номером в ДРРП 403529063112 за рішенням суду в частині, що стосується ЗСЦЗ № 76076 площею 114,4 кв. м.
Водночас, суд апеляційної інстанції вказав, що в даному випадку позовна вимога про визнання права державної власності є взаємопов'язаною з негаторними вимогами про усунення перешкод у реалізації прав власника Держави та забезпечить реальне відновлення порушеного її права, сприятиме усуненню правової невизначеності правового статусу спірного майна та забезпечить позивачу можливість безперешкодної реєстрації права державної власності на таке майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
При цьому, апеляційний господарський суд акцентував увагу на тому, що судом першої інстанції помилково застосовано до спірних правовідносин інститут позовної давності, оскільки Прокурором заявлено негаторний позов, який може бути пред'явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення.
4. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
4.1. Не погоджуючись із постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.08.2024 у справі № 922/660/24, АТ "Укртелеком" звернулося із касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати повністю, а рішення Господарського суду Харківської області від 22.05.2024 у справі № 922/660/24 - залишити в силі.
4.2. Касаційне провадження у даній справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
4.3. Так, на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права, без урахування висновку щодо основних критерієв для розмежування негаторного та віндикаційного позовів (наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду), викладеного, зокрема, у: пункті 114 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16; пункті 6.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19; пункті 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц; постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 199/8324/19; пункті 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16; пунктах 10.7- 10.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13.
4.4. Крім цього, скаржник із посиланнями на правові висновки викладені у пункті 6.30 постанови Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 918/1141/22 наголошує, що зміст частини 16 статті 32 Кодексу цивільного захисту України не виключає існування різних форм власності на захисні споруди цивільного захисту, споруди подвійного призначення, найпростіші укриття, передбачаючи можливість доступу користувачів до таких споруд. При цьому, скаржник вказує, що спірна частина підвалу, площею 114,4 кв. м була передана разом з нежитловою будівлею АТС за актом приймання-передачі Держкомзв'язку 25.11.2003 у власність АТ "Укртелеком", та після приватизації товариства оформлено право приватної власності на всю будівлю, за адресою м. Харків вул. Іванова, 7/9.
Жодних перешкод АТ "Укртелеком" у забезпеченні доступу користувачів до спірної захисної споруди не чинить.
4.5. Також на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права, а саме положення статей 257, 261 ЦК України, без урахування висновку щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 683/2422/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, постановах Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 348/1237/15-ц, від 10.05.2018 у справі №914/1708/17.
У контексті наведених доводів скаржник звертає увагу, зокрема на те, що суд апеляційної інстанції дійшов до помилкового висновку, що позовні вимоги Прокуратура належать до негаторного позову, а тому помилково не застосував наслідки пропуску позовної давності та не врахував того, коли про порушене право дізналася або могла дізнатися саме держава в особі уповноваженого органу, а не конкретний позивач або Прокурор.
4.6. ФДМУ у відзиві просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувану постанову - залишити без змін.
4.7. Прокурор у відзиві просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.08.2024 - без змін.
5. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
5.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
У частині четвертій статті 300 ГПК України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
5.3. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції дійшов до помилкового висновку, що позовні вимоги Прокуратура належать до негаторного позову, а тому помилково не застосував наслідки пропуску позовної давності.
Таким чином, з викладеного слідує, що основним питанням під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень у цій справі є з'ясування питання належного чи, навпаки, способу захисту.
У контексті наведеного Верховний Суд звертає увагу на те, що 24.12.2024, тобто після подання касаційної скарги у цій справі, судове рішення в якій переглядаються Верховним Судом, в Єдиному державному реєстрі судових рішень оприлюднена постанова Верховного Суду від 11.12.2024 у справі № 927/1089/23 за позовом Керівника Новгород-Сіверської окружної прокуратури в інтересах держави в особі ФДМУ до АТ "Укртелеком", Коропської селищної ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Департаменту з питань цивільного захисту та оборонної роботи Чернігівської обласної державної адміністрації, Головного управління ДСНС України в Чернігівській області про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права власності та повернення до державної власності захисної споруди цивільного захисту, висновки в якій Верховний Суд вважає за необхідне врахувати під час розгляду цієї справи, адже правові висновки у справі № 927/1089/23 стосуються тих же аргументів (підстав касаційного оскарження), якими обґрунтована касаційна скарга у цій справі, а також стосуються визначення належного способу захисту у разі вибуття із державної власності ЗСЦЗ.
Отже варто звернути увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц вказала, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Ураховуючи наведене, Верховний Суд у справі № 922/660/24, що розглядається, виходить із встановлених судами попередніх інстанцій обставин того, що до переліку об'єктів, які у процесі перетворення УДПЕЗ "Укртелеком" відведено у власність ВАТ "Укртелеком", було включено спірне майно, яке є протирадіаційним укриттям (ЗСЦЗ № 76076).
Згідно з приписами частини другої статті 5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не підлягають приватизації об'єкти, що мають загальнодержавне значення, зокрема, захисні споруди цивільної оборони.
Крім того, пунктом 7 Декрету Кабінету Міністрів України від 31.12.1992 № 26-92, яким затвердженого Перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація або передача в оренду яких не допускається (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) також імперативно визначалося, що захисні споруди цивільної оборони відносилися до об'єктів, що не підлягали приватизації.
Таким чином, враховуючи наведені правові норми, а також фактичні обставини цієї справи, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що до переліку об'єктів, які у процесі перетворення УДПЕЗ "Укртелеком" передано у власність ВАТ "Укртелеком", було неправомірно включено спірне майно, яке є захисною спорудою цивільного захисту - протирадіаційним укриттям № 76076, оскільки такі споруди відносилися до об'єктів державної власності, що не підлягали приватизації, і відповідно, не передбачали можливості зміни їх власника.
Відповідно до частин першої та другої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Обґрунтовуючи позовні вимоги у справі, що розглядається, про визнання недійсним свідоцтва про право власності, Прокурор послався на те, що саме свідоцтво про право власності на нерухоме від 01.10.2012, видане Виконавчим комітетом Харківської міської ради, зокрема, на нежитлову будівлю під літ. "А-6" загальною площею 4 256,7 кв. м, розташована за адресою: м. Харків, вул. Свободи, 7/9, до якої включено і спірне майно - протирадіаційне укриття (ЗСЦЗ № 76076) площею 114,4 кв. м, що є державною власність, та відповідно до закону не підлягали приватизації, стало підставою для реєстрації права власності на спірне майно за ВАТ "Укртелеком".
За приписами статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для державної реєстрації прав на нерухоме майно, зокрема, є свідоцтво власності на будівлю (частину будівлі), споруду.
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.05.2021 у справі № 361/953/16-ц, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно впливає на можливість реалізації прав особи, що його отримала, щодо нерухомого майна, отже доводить дієвість та ефективність такого способу захисту.
Ураховуючи наведене, висновок апеляційного господарського суду про наявність підстав для визнання недійсним оспорюваного свідоцтва про право власності на нерухоме майно в частині включення до складу об'єкта нерухомого майна ЗСЦС № 76076 площею 114,4 кв. м є обґрунтованим та відповідає наведеній вище правовій позиції Верховного Суду від 20.05.2021 у справі № 361/953/16-ц та від 11.12.2024 у справі № 927/1089/23, ухваленої у подібних правовідносинах .
Крім того, Велика Палата Верховного Суду послідовно дотримується позиції, що у випадках, коли на певний об'єкт нерухомого майна за жодних умов не може виникнути право приватної власності, державна реєстрація цього права не змінює володільця відповідного об'єкта, а тому порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади слід розглядати як таке, що не пов'язане з позбавленням власника володіння. Належним способом захисту прав власника у цих випадках є негаторний позов (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21).
Враховуючи, що спірне майно протирадіаційне укриття (ЗСЦЗ № 76076) не могло бути приватизовано, тобто право власності держави на нього не могло бути передано приватній особі, як правильно виснував апеляційний господарський суд, поновлення порушених прав держави у спірних правовідносинах могло відбутися внаслідок заявлення саме негаторного позову, тобто вимоги про усунення перешкод у користуванні майном яку, як вже зазначалося, Прокурор в інтересах держави в особі ФДМУ у цій справі, серед інших, також заявив.
Аналогічні висновки також викладені у постановах Верховного Суду від 27.11.2024 у справі № 922/221/24 та від 12.07.2024 у справі № 918/744/23 та від 11.12.2024 у справі № 927/1089/23.
Щодо заяви АТ "Укртелеком" про застосування наслідків спливу позовної давності, суд касаційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Приписи про застосування позовної давності поширюються, зокрема, на позови про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов). Натомість негаторний позов може бути пред'явлений позивачем упродовж усього часу, поки існує відповідне правопорушення. Такий підхід у судовій практиці є усталеним (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21, постанова Верховного Суду від 12.07.2024 у справі № 918/744/23).
Таким чином, як правильно зазначено апеляційним господарськими судом у справі, що розглядається, підстави для застосування наслідків спливу позовної давності відсутні.
Доводи АТ "Укртелеком", наведені у додаткових поясненнях на касаційну із посиланнями на правову позицію, викладену Верховним Судом, у постанові від 11.09.2024 у справі № 906/1052/22, суд касаційної інстанції не бере до уваги, оскільки до спірних правовідносин у справі, що розглядається, враховуючи характер цих правовідносин, підлягають застосуванню висновки Великої Палати Верховного Суду (постанова від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21), які в силу норм процесуального права мають перевагу над висновками колегії суддів Касаційного господарського суду. Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, під час вирішення спорів у подібних правовідносинах мають враховувати саме останній правовий висновок Верховного Суду, а тому у цьому разі судом враховано саме постанову від 11.12.2024 у справі № 927/1089/23, ухвалену у подібних правовідносинах.
У зв'язку з наведеним, підстава касаційного оскарження судового рішення, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла своє підтвердження під час касаційного розгляду.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
6.2. Згідно з положеннями статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
6.3. Взявши до уваги викладене, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
7. Розподіл судових витрат
7.1. З огляду на висновок Верховного Суду про залишення касаційної скарги без задоволення судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртелеком" залишити без задоволення.
Постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.08.2024 у справі № 922/660/24 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Волковицька
Судді С. К. Могил
О. В. Случ