Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"30" січня 2025 р. Справа № 922/4463/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Байбака О.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Південспецбуд" (адреса: 61045, м. Харків, вул. Джанкойська, буд. 76; код ЄДРПОУ: 01416731)
до Приватного акціонерного товариства "Трест Житлобуд - 1" (адреса: 61002, м. Харків, вул. Алчевських, буд. 43; код ЄДРПОУ: 01270285)
про стягнення 918275,23 грн.
без виклику учасників справи
Приватне акціонерне товариство "Південспецбуд" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Трест Житлобуд - 1" (далі - відповідач) 918275,23 грн, з яких:
515892,70 грн - заборгованості;
57953,82 грн - 3% річних;
284145,08 грн - інфляційних втрат;
60283,63 грн - пені.
Позов обґрунтовано з посиланням на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору підряду № 113 від 05.10.2021 щодо своєчасного та повного проведення розрахунків за виконані позивачем роботи.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.12.2024 у справі № 922/4463/24 позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Південспецбуд" залишено без руху; визначено спосіб усунення недоліків позовної заяви; надано останньому п'ятиденний строк для усунення зазначених недоліків.
Приватне акціонерне товариство "Південспецбуд" звернулось до суду з заявою на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху (вх. № 31762 від 18.12.2024).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.12.2024 відкрито провадження у справі; справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін; запропоновано відповідачу подати відзив на позов в п'ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов; встановити відповідачу строк для подання заперечень протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на позов.
Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно з вимогами п. п. 5-6 ст. 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення, зокрема, є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
З метою повідомлення сторін про порядок розгляду справи та надання їм можливості реалізувати власні процесуальні права, судом направлено копії ухвали від 23.12.2024 до електронних кабінетів позивача та відповідача в системі “Електронний суд», про що свідчать долучені до матеріалів справи довідки про доставку електронного листа від 23.12.2024.
З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення сторін про розгляд справи, а останні в розумінні ст. 120, 242 ГПК України вважаються такими, що належним чином повідомлені про такий розгляд.
В процесі розгляду справи відповідач подав до суду відзив на позовну заяву (вх. № 457 від 08.01.2025), в якому просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі з посиланням на те, що саме позивач порушив умови договору підряду № 113 від 05.10.2021, оскільки відповідно до його умов мав виконати відповідний обсяг робіт на загальну суму 2 218 817, 58 грн. протягом 190 робочих днів з моменту отримання авансу, однак згідно з наданими ним актами прийняття виконаних робіт виконав їх лише частково, на суму 1265892,70 грн. При цьому відповідач вважає, що оскільки умовами договору не передбачено оплата окремих етапів виконаної роботи, строк виконання ним зобов'язання з оплати виконаних робіт не може вважатися таким, що настав, а відповідно позивач, на думку відповідача, не має права вимоги як оплати вартості робіт за актами так і нарахованих санкцій в зв'язку з простроченням оплати виконаних робіт.
Також відповідач зазначає, що наданні позивачем акти КБ-2В, довідки КБ-3 не можуть бути підставами для проведення відповідачем оплати за договором підряду, оскільки, зі сторони відповідача підписані неуповноваженою особою. Зокрема відповідач зазначає, що з актів КБ-2В, довідок КБ-3 вбачається, що з боку відповідача вони підписані головою правління В. А. Арутюновим, однак, підписи проставлені на актах, на думку відповідача, не належать вказаній особі
Позивач надав суду відповідь на відзив (вх. № 850 та 851 від 13.01.2025) в якій спростовує доводи відповідача, та наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Зокрема позивач зазначає, що укладеним між сторонами договором встановлено строк оплати - протягом десяти банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт (N КБ-2в), тобто, як вбачається із положень договору, умовою оплати є підписання акту виконаних робіт (N КБ-2в), а не остаточна здача роботи за договором, як про це зазначає відповідач.
Також позивач вважає безпідставними доводи відповідача про те, що акти КБ-2В, довідки КБ-3 не можуть бути підставами для проведення відповідачем оплати за договором підряду, оскільки, зі сторони відповідача вони нібито підписані неуповноваженою особою. Позивач вказує, що відповідач власними діями щодо проведення часткової оплати виконаних робіт та реєстрацією податкових накладних визнав існування актів КБ-2В, довідок КБ-3 та відповідно зобов'язаний їх оплатити.
Відповідач не скористався своїм правом на подання заперечень в порядку, передбаченому ухвалою від 23.12.2024 по даній справі.
Розглянувши подані на розгляд суду матеріали справи, суд визнає їх достатніми для прийняття судового рішення по суті спору.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.
Як свідчать матеріали справи, 05.10.2021 між позивачем, як підрядником, та відповідачем, як замовником, укладено договір підряду № 113 (далі за текстом - договір; а. с. 8-9), за умовами якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе, на свій ризик виконання будівельно-монтажних робіт на об'єкті «Нове будівництво житлового комплексу з вбудованим дитячим садком та підземним паркінгом по вул. Клочківській, 228 у м. Харкові»; найменування робіт: (зовнішні мережі каналізації) відповідно до умов цього договору, проектної документації, яку підрядник отримав від замовника станом на дату підписання цього договору, та зобов'язується якісно і своєчасно виконати та здати роботи замовнику в установлений договором строк (п. 1.1 договору).
Згідно з п. 2.1 договору його ціна визначається договірною ціною згідно з додатком до цього договору.
Відповідно до п. 3.1 договору фінансування робіт здійснюється замовником у безготівковій формі, шляхом перерахування на рахунок підрядника грошових коштів, наступним чином:
- замовник сплачує підряднику аванс у розмірі 30% від вартості договору на цілі, визначені договором, протягом 10 днів з моменту підписання даного договору;
- оплата виконаних робіт виконується за актом виконаних робіт (ф Кб-2в) протягом десяти банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт.
Пунктом 3.3 договору передбачено, що замовник після виконання підрядником приймає виконані роботи на підставі акту виконаних робіт (ф Кб-2в, КБ-3), підписаного уповноваженими представниками сторін.
У п. п. 4.1-4.2 договору сторони передбачили, що строк виконання робіт при умові своєчасного постачання матеріалів від замовника - 190 робочих днів з моменту отримання авансу. Підрядник повинен розпочати виконання робіт за цим договором не пізніше 10 робочих днів з дня отримання авансу за цим договором.
Підрядник зобов'язаний виконувати роботи у відповідності до вимог будівельних норм та правил.
Згідно з п. 4.4 договору, роботи вважаються виконаними після підписання сторонами акту виконаних робіт. Замовник протягом 3 (трьох) днів з моменту підписання акта виконаних робіт зобов'язаний його підписати або надати підряднику письмові вмотивовану відмову від підписання акта виконаних робіт. За наданим зауваженнями сторони складають протокол, в якому визначають порядок усунення недоліків. Виявлені недоліки усуваються підрядником.
За змістом п. 5.1.2 договору, замовник зобов'язаний проводити своєчасно у встановлені цим договором строки оплату виконаних робіт після підписання замовником форм (ф Кб-2в, КБ-3).
Відповідно до п. п. 5.4.1, 5.4.3 договору підрядник має право відповідно до умов цього договору отримувати плату за виконані роботи та отримувати плату за виконані роботи після підписання замовником актів виконаних робіт (ф Кб-2в, КБ-3).
Пунктом 6.4 договору передбачено, що у випадку порушення замовником строків оплати виконаних робіт, передбачених п. 3.1 договору, замовник сплачує підряднику пеню в розмірі облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Згідно з п. 9.1 договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2022 року або до повного виконання зобов'язань за цим договором, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Розділом 11 Договору визначено, що додатками до Договору є:
Додаток №1 - договірна ціна «Нове будівництво житлового комплексу з вбудованим дитячим садком та підземним паркінгом по вул. Клочківській, 228 у м. Харкові. Зовнішні мережі каналізації. Каналізація побутова К.1.»;
Додаток №2 - договірна ціна «Нове будівництво житлового комплексу з вбудованим дитячим садком та підземним паркінгом по вул. Клочківській, 228 у м. Харкові. Зовнішні мережі каналізації. Каналізація дощова К.2»
07.02.2022 року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №1 до Договору №113 від 05.10.2021, зокрема, пунктом 2 якої Сторони домовились додати до Договору Додаток №3 - договірна ціна «Нове будівництво житлового комплексу з вбудованим дитячим садком та підземним паркінгом по вул. Клочківській, 228 у м. Харкові. Зовнішні мережі каналізації. Каналізація дощова К.2 (К2-21; К2-35)»
Зазначені договірні ціни є динамічними, і в силу приписів п.2.2 договору ціна може бути змінена за взаємною згодою Сторін.
Договірна ціна №1 відповідно до розрахунків, що входять до її складу та є її додатками становить 781 104, 25 грн.
Договірна ціна №2 відповідно до розрахунків, що входять до її складу та є її додатками становить 1 005 442, 30 грн.
Договірна ціна №3 відповідно до розрахунків, що входять до її складу та є її додатками становить 432 271, 03 грн.
Усього за умовами договору підлягають виконано робіт на загальну вартість 2218817,58 грн.
В свою чергу договірні ціни формуються на підставі локальних кошторисів, розрахунків, відомостей ресурсів, які визначають обсяги та вартість робіт та є додатками до відповідних Договірних цін. Отже, обсяги та перелік робіт, які необхідно було виконати позивачу за умовами Договору визначені в локальних кошторисах.
Як свідчать матеріали справи, позивач у відповідності до умов Договору виконав відповідні роботи та передав їх Відповідачу. Виконання та прийняття робіт оформлено:
- актом приймання виконаних будівельних робіт №1 за грудень 2021 р. на суму 151933,99 грн., довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, які підписані сторонами 08 грудня 2021 р.;
- актом приймання виконаних будівельних робіт №2 за грудень 2021 р. на суму 168698,93 грн., довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, які підписані сторонами 08 грудня 2021 р.;
- актом приймання виконаних будівельних робіт №3 за грудень 2021 р. на суму 57265,40 грн., довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, які підписані сторонами 08 грудня 2021 р.;
- актом приймання виконаних будівельних робіт №4 за січень 2022 р. 367 341,34 грн., довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, які підписані сторонами 29січня 2022 р.;
- актом приймання виконаних будівельних робіт №5 за січень 2022 р. на суму 301297,40 грн., довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, які підписані сторонами 29 січня 2022 р.;
- актом приймання виконаних будівельних робіт № 6 за лютий 2022 р. на суму 108272,70 грн., довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, які підписані сторонами 10 лютого 2022 р.;
- актом приймання виконаних будівельних робіт №7 за лютий 2022 р. на суму 111082,94 грн., довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, які підписані сторонами 10 лютого 2022 р.;
Загальна вартість виконаних робіт склала 1 265 892,70 грн.
Як свідчать матеріали справи, зазначені акти та довідки містять підписи уповноважених представників сторін та скріплені печатками підприємств позивача та відповідача.
Виконані роботи за наведеними актами оплачені відповідачем лише частково, та з порушення встановленого договором строку оплати. Зокрема:
11.10.2021 відповідачем сплачено авансовий платіж в сумі 150000 грн.
10.02.2022 відповідачем сплачено 400 000 грн. за виконані роботи;
23.02.2022 відповідачем сплачено 200000 грн. за виконані роботи.
Отже, всього відповідачем було сплачено на користь позивача за виконані роботи 750000 грн.
Залишок заборгованості за виконані роботи за наведеними вище актами та довідками становить 515 892,70 грн.
Обставини щодо стягнення існуючої заборгованості за виконані роботи в наведеній сумі стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.
Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання з оплати виконаних робіт позивач на підставі умов договору та відповідних вимог чинного законодавства України нарахував до стягнення з відповідача 60283,63 грн пені, 284145,08 грн інфляційних та 57953,82 грн 3% річних.
В свою чергу відповідач факт наявності в нього зобов'язання з оплати виконаних робіт заперечує, зазначаючи, що умовами договору не передбачено оплата окремих етапів виконаної роботи, оскільки Позивач відповідно до п. 1.1 Договору взяв на себе зобов'язання виконати будівельно-монтажні роботи на об'єкті «Нове будівництво житлового комплексу з вбудованим дитячим садком та підземним паркінгом по вул. Клочківській, 228 у м. Харкові» (Зовнішні мережі каналізації) відповідно до умов цього Договору, проектної документації та здати роботи Замовнику в установлений Договором строк. Відповідач вказує, що позивачем не виконані роботи з улаштування мережі дощової каналізації К2, загальною протяжністю 107.9 метрів між колодязем К2-31 до колодязя гасителя тиску К.Г.-2., а саме,
- не прокладено трубопровід діаметром 315 між колодязями К2-31 та К2-32, між колодязями К2-33 та К2-34, між колодязями К2-34 та К.Г.-2.
- не збудовані колодязі К2-31, К2-32, К2-33, К2-34, К.Г.-2 та очисна споруда (С.Н-1) та дощоприймачі.
Відповідач зазначає, що також не виконані позивачем роботи з улаштування каналізації дощової К2 за додатковою угодою №1 від 07.02.2022 року позначені на схемі зведеного плану інженерних мереж фіолетовою штрих пунктирною лінією, що додається.
Таким чином, відповідач стверджує, що позивачем в порушення п.1.1., 4.1. договору не були виконані роботи в повному обсязі та не були здані відповідачу у встановлений договором термін, а саме, строк виконання робіт становив 190 робочих днів з моменту отримання авансу - аванс отримано Позивачем 11.10.2021 року у розмірі 150 000, 00 грн., отже роботи повинні були бути виконанні до 04.07.2022 року.
Враховуючи ж не здачу позивачем завершеного будівництвом об'єкту, а саме не виконання будівельно-монтажних робіт з будівництва Каналізації дощової К2 (К2-21;К2-35) обсяги та перелік робіт, яких визначені локальним кошторисом на будівельні роботи, що є додатком до договірної ціни №3, відповідач вважає, що строк оплати за виконані роботи у вигляді цілісного об'єкта будівництва зовнішніх мереж каналізації не настав.
Відповідач вказує, що п. 10.4 Договору встановлені виключні умови, які передбачають оплату Замовником Підряднику за фактично виконані роботи, такі умови настають лише у випадку розірвання Договору у зв'язку з припиненням будівництва, у т.ч. шляхом консервації або ліквідації незавершеної реконструкції. Наразі рішення щодо припинення будівництва Замовником не приймалось. Таким чином, на думку відповідача, враховуючи відсутність настання таких умов, як припинення будівництва, у т.ч. шляхом консервації або ліквідації незавершеної реконструкції, строк оплати за фактично виконані роботи не наступив.
Також відповідач зазначає, що з наданих позивачем актів приймання виконаних будівельних робіт та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат вбачається, що з боку відповідача вони підписані головою правління В.А. Арутюновим, однак зазначена, на думку відповідача, дані документи не підписувала.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд зазначає.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За умовами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
На підставі ст. 526, 629 ЦК України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядчик) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв'язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну.
Пунктом 4 ст. 882 ЦК України передбачено, що передавання робіт підрядчиком і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.
В даному випадку, як вже зазначалося, згідно з п. 3.1 укладеного між сторонами договору підряду, фінансування робіт здійснюється замовником у безготівковій формі, шляхом перерахування на рахунок підрядника грошових коштів наступним чином:
- замовник сплачує підряднику аванс у розмірі 30% від вартості Договору на цілі визначені договором протягом 10 днів з моменту підписання даного Договору.
- оплата виконаних робіт виконується за актом виконаних робіт (ф КБ-2в) протягом десяти банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт.
У відповідності до пп. 5.1.2 п. 5.1 Договору замовник зобов'язаний: проводити своєчасно у встановленні цим Договором строки оплату виконаних робіт після підписання Замовником форм (ф КБ-2в, КБ-3).
Отже, договором встановлено строк оплати виконаних робіт - протягом десяти банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт (ф КБ-2в).
Посилання відповідача на те, що підставою для оплати нібито є остаточна здача роботи за договором є такими, що гуртуються на вільному тлумаченні умов договору, та є безпідставними.
У випадку ж невиконання позивачем певних умов договору (на чому наполягає відповідач, зокрема у відзиві на позов), зазначене не позбавляє відповідача права на захист власних прав та інтересів в передбаченому законом порядку.
Згідно з актами виконаних будівельних робіт № 1 за грудень 2021 на суму 151933,99 грн, № 2 за грудень 2021 на суму 168698,93 грн, № 3 за грудень 2021 на суму 57265,40 грн, № 4 за січень 2022 на суму 367341,34 грн, № 5 за січень 2022 на суму 301297,40 грн, № 6 за лютий 2022 на суму 108272,70 грн, № 7 за лютий 2022 на суму 111082,94 грн. та довідками про вартість виконаних підрядних робіт позивачем в рамках договору виконано підрядні роботи на загальну суму 1 265 892,70 грн.
Суд констатує, що дані акти містять підпис уповноважених представників сторін та скріплені печатками підприємств позивача та відповідача. Зазначене в свою чергу свідчить, що відповідачем виконані роботи за актами прийняті без заперечень, а тому ці роботи підлягають оплаті в порядку, визначеному умовами договору.
Доводи відповідача про те, що названі акти з його боку нібито підписані не Головою правління АТ «Трест Житлобуд-1» В. А. Арутюновим (як про це зазначено в актах), а невідомою особою суд вважає безпідставними з огляду на надання відповідачем, всупереч вимог ст. 74-78 ГПК України будь-яких належних та допустимих доказів існування зазначених обставин.
Окрім того, визначаючи наявність/відсутність підстав для оплати наданих послуг (виконаних робіт) робіт у випадку не підписання замовником відповідних актів прийняття наданих послуг (виконаних робіт), суд повинен виходити з доведення/не доведення сторонами факту реального надання послуг (виконання робіт). Адже не підписання актів приймання наданих послуг (виконаних робіт) без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання може свідчити про недобросовісність поведінки замовника, який таким чином намагається уникнути оплати цих послуг (робіт), оскільки фактично у всіх договірних відносинах факт оплати ставиться у залежність від підписання актів наданих послуг (виконаних робіт), що має на меті настання узгодження сторонами обсягу та якості робіт та встановлення терміну відліку виникнення зобов'язання з оплати. Ігнорування замовником підписання актів та/або безпідставне ухилення від прийняття наданих послуг (виконаних робіт) не може бути підставою, яка звільняє його від обов'язку оплатити надані послуги (виконані роботи).
Тобто, не підписуючи акт, замовник тим самим не виконує своє зобов'язання належним чином, а отже, порушує ст. 526 ЦК України, оскільки, обов'язок замовника оплатити послуги прямо залежить за договором від конкретної обставини - підписання акта приймання-передачі послуг.
Отже, нормами чинного законодавства передбачено обов'язок замовника здійснити оплату фактично виконаних підрядником робіт. Однак, матеріали справи не містять та відповідачем суду не надано будь-яких доказів того, що роботи вказані в наведених вище актах насправді позивачем не виконані.
До того ж, як свідчать матеріали справи, відповідач після підписання певних актів частково оплатив виконані позивачем роботи (зокрема 10.02.2022 відповідачем сплачено 400 000 грн. за виконані роботи, 23.02.2022 відповідачем сплачено 200 000 грн.), та в подальшому зареєстрував податкові накладні по господарським операціям, за якими оформлено акт приймання виконаних робіт №1 за грудень 2021 р., акт приймання виконаних будівельних робіт №2 за грудень 2021 р. , акт приймання виконаних будівельних робіт №3 за грудень 2021 р., акт приймання виконаних будівельних робіт №4 за січень 2022 р., акт приймання виконаних будівельних робіт №5 за січень 2022 р., акт приймання виконаних будівельних робіт №6 за лютий 2022 р., акт приймання виконаних будівельних робіт №7 за лютий 2022 р., а відповідачем в результаті сформовано податковий кредит.
Таким чином, власними конклюдентними діями відповідач фактично визнав, що роботи про які йдеться в названих актах, є фактично виконаними, а тому ці роботи підлягають оплаті.
Також суд враховує, що названі вище акти скріплені печаткою підприємства відповідача. В силу Закону, відповідач має нести відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні її відбитків на договорах, актах, розрахункових документах. Доказів її загублення, викрадення або в інший спосіб вибуття її з володіння відповідача або використання її іншою особою суду не надано.
Зазначене в свою чергу спростовує посилання відповідача на відсутність у нього правових підстав сплачувати грошові кошти на підставі акту приймання виконаних робіт №1 за грудень 2021 р., акту приймання виконаних будівельних робіт №2 за грудень 2021 р. , акту приймання виконаних будівельних робіт №3 за грудень 2021 р., акту приймання виконаних будівельних робіт №4 за січень 2022 р., акту приймання виконаних будівельних робіт №5 за січень 2022 р., акту приймання виконаних будівельних робіт №6 за лютий 2022 р., акту приймання виконаних будівельних робіт №7 за лютий 2022 р.
З матеріалів справи вбачається, що виконані позивачем роботи на загальну суму 1 265 892,70 грн. відповідачем оплачені частково, а саме, на суму 750000 грн. Залишок заборгованості за виконані роботи за наведеними вище актами та довідками становить 515 892,70 грн.
Оскільки відповідач не надав суду будь-яких доказів оплати решти заборгованості, суд за наслідками розгляду справи приходить до висновку про задоволення позову в даній частині вимог, та стягнення з відповідача на користь позивача 515 892,70 грн. боргу за договором.
Щодо позову в частині стягнення інфляційних та 3% річних, суд зазначає таке.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За змістом ч. 1-2 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз статті 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
У даному випадку, відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, оскільки не виконав його в строк, встановлений умовами укладеного між сторонами договору. Зазначене надає позивачу право на нарахування інфляційних та 3% річних за весь час прострочення.
З огляду на вказані обставини позивач на підставі ст. 625 ЦК України нарахував до стягнення з відповідача 57953,82 грн 3% річних за прострочення оплати кожного з актів за загальний період прострочення з 23.12.2021 по 10.12.2024, та 284145,08 грн індексу інфляції за прострочення кожного з платежів за загальний період прострочення січень 2022 - жовтень 2024.
Періоди прострочення грошових зобов'язань та суми таких зобов'язань відповідачем жодним чином не спростовуються, доказів протилежного матеріали справи не містять та останнім суду не надано.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних та річних, суд констатує, що його здійснено арифметично вірно. Перевірка розрахунку інфляційних та річних судом здійснювався за допомогою інструменту “Юридичний калькулятор» (https://calc.sitebuy.pro/).
За таких обставин, позов в зазначеній частині вимог також підлягає задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 57953,82 грн 3% річних та 284145,08 грн індексу інфляції за наведені періоди прострочення.
Щодо позову в частині стягнення пені, суд зазначає.
Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як зазначалось, згідно з п. 6.4 договору у випадку порушення замовником строків оплати виконаних робіт, передбачених п. 3.1 договору, замовник сплачує підряднику пеню в розмірі облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
У даному випадку, як зазначалось, відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, оскільки, не виконав його в строк, встановлений умовами договору.
Зазначене також надає позивачу право на нарахування пені за час прострочення, однак з урахуванням обмежень щодо строку її нарахування та розміру, визначеними Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч. 6 ст. 232 ГК України.
Як свідчить здійснений позивачем розрахунок, ним за прострочення оплати кожного з актів нараховано 60283,63 грн пені за період з 23.12.2021 по 25.08.2022.
Періоди прострочення грошових зобов'язань та суми таких зобов'язань відповідачем жодним чином не спростовуються, доказів протилежного матеріали справи не містять та останнім суду не надано.
Перевіривши за допомогою інструменту “Юридичний калькулятор» (https://calc.sitebuy.pro/) складений позивачем розрахунок пені, суд також приходить до висновку про те, що при його здійсненні позивачем допущено певні арифметичні помилки та/або неточності.
Разом з тим при винесенні рішення суд враховує вимоги ст. 14 ГПК України, згідно з якою суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
З огляду на викладене, заявлений позивачем позов в даній частині також підлягає задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 60283,63 грн пені.
При винесенні даного рішення суд також вважає за необхідне зазначити.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27.09.2001).
У наведеній справі Європейський суд з прав людини наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.
Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
З огляду на викладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З урахуванням вимог ст. ст. 123, 126, 129 ГПК України, за наслідками розгляду справи з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 11019,30 грн витрат по сплаті судового збору.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Трест Житлобуд - 1" (адреса: 61002, м. Харків, вул. Алчевських, буд. 43; код ЄДРПОУ: 01270285) на користь Приватного акціонерного товариства "Південспецбуд" (адреса: 61045, м. Харків, вул. Джанкойська, буд. 76; код ЄДРПОУ: 01416731):
515892,70 грн - заборгованості;
57953,82 грн - 3% річних;
284145,08 грн - інфляційних втрат;
60283,63 грн - пені;
11019,30 грн - витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Суддя О.І. Байбак