вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"30" січня 2025 р. Справа № 911/369/25
Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши матеріали заяви Адвокатського бюро «Мамаєва Дмитра Юрійовича» (вх. № 160/25 від 28.01.2025) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Комунального житлово-експлуатаційного підприємства Глевахівської селищної ради 163367,05 грн,
встановив:
Адвокатське бюро «Мамаєва Дмитра Юрійовича» звернулося до Господарського суду Київської області із заявою (вх. № 160/25 від 28.01.2025) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Комунального житлово-експлуатаційного підприємства Глевахівської селищної ради заборгованості за договором про надання правової допомоги № 20/03/24-1 від 20.03.2024 у розмірі 163367,05 грн, з яких: 147793,49 грн основного боргу, 9554,08 грн пені, 4917,09 грн інфляційних втрат і 1102,39 грн 3% річних.
Відповідно до статті 148 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Зміст поданої заяви свідчить про те, що крім суми основної заборгованості за договором, а також 3% річних та інфляційних втрат, стягувач заявив до боржника вимогу про стягнення пені за порушення строків оплати за договором у розмірі 9554,08 грн.
За приписами частини першої статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.
Відповідно до положень статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною першою статті 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Крім того, за змістом частини другої статті 217 Господарського кодексу України, одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які згідно з частиною першою статті 230 Господарського кодексу України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.
Законодавець пов'язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов'язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.
Водночас частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України передбачено можливість встановлення санкції за порушення грошових зобов'язань у відсотках до облікової ставки НБУ як одиниці вимірювання такої санкції. Однак саме зобов'язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони мають право і не встановлювати жодних санкцій за порушення строків розрахунку.
Отже, якщо сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені за порушення строків виконання зобов'язань та не визначали її розміру, то немає підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 908/1501/18.
Дослідивши зміст договору про надання правової допомоги № 20/03/24-1 від 20.03.2024, за яким заявлено вимоги про стягнення грошової заборгованості, суд установив, що сторони не узгодили та не зафіксували у договорі відповідальність у вигляді пені, а також не визначили її розміру.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне відмовити у видачі судового наказу в частині стягнення 9554,08 грн пені.
Згідно із пунктом 3 частини першої статті 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої 152 ГПК України, у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог.
Суд звертає увагу, що відповідно до частини другої статті 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Керуючись статтею 148, пунктом 3 частини першої статті 152, частиною третьою статті 152, статтями 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
Відмовити Адвокатському бюро «Мамаєва Дмитра Юрійовича» у видачі судового наказу в частині за вимогою про стягнення з Комунального житлово-експлуатаційного підприємства Глевахівської селищної ради 9554,08 грн пені.
Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 235 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржена в порядку та у строки, передбачені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.В. Щоткін