30.01.2025 Справа № 908/241/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Лєскіної Ірини Євгенівни, розглянувши матеріали позовної заяви
за позовом: Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області (69107, проспект Соборний, 168, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 37941997)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, м.Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 42399676)
про стягнення 47813,43грн,
Без виклику представників сторін
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № 04-12-10/598 від 28.01.2024 (вх. № 269/08-07/24 від 28.01.2024) Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області (надалі - ГУ ДКСУ ЗО) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (надалі- ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг») про стягнення 47813,43 грн надмірно сплачених коштів за договором на постачання природного газу № 07-7197/24-БО-Т/79-24 від 16.10.2024.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 28.01.2025 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/241/25 та визначено до розгляду судді Лєскіній І.Є.
Обґрунтовуючи подану позовну заяву Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області зазначає, що на виконання умов договору ГУ ДКСУ ЗО 17.12.2024 здійснено попередню оплату планової вартості природного газу за грудень 2024 у сумі 397 293,29 грн - за 24 тис.куб. природного газу, а фактично було спожито 21,11165 тис.куб., що підтверджується актом приймання - передачі природного газу від 13.01.2025. Ураховуючи викладене, ГУ ДКСУ ЗО звернулось до суду з вимогами про стягнення 47813,43грн надмірно сплачених коштів за договором на постачання природного газу № 07-7197/24-БО-Т/79-24 від 16.10.2024.
У пункті 2 прохальної частини позовної заяви позивачем заявлено клопотання про звільнення його від сплати судового збору. Подане клопотання мотивовано тим, що ГУ ДКСУ ЗО є неприбутковою бюджетною установою і обсяг грошових коштів, передбачених для сплати судового збору, не дозволяє охопити всі випадки сплати такого збору. Звернення до суду з позовом по цій справі зумовлено необхідністю недопущення порушення бюджетного законодавства з метою повернення до державного бюджету коштів, які безпідставно неповернуті відповідачем.
Розглянувши клопотання Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області про звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви, суд вважає необхідним зазначити таке.
Згідно зі ст. 123 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. У відповідності до вимог ГПК України сплата судового збору є обов'язковою.
Частиною 2 цієї ж статті ГПК України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння, розмір ставок судового збору та порядок його сплати регулюється Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до приписів ст. ст. 1, 2 Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон) судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Згідно з ч.1 ст. 3 Закону судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Частиною 1 статті 4 Закону передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року становить 3028,00 грн.
Згідно із підпунктами 1, 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028,00 грн), а за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028,00 грн) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1059800,00 грн).
Позивачем заявлено вимогу майнового характеру про стягнення 47813,43 грн надмірно сплачених коштів за договором на постачання природного газу № 07-7197/24-БО-Т/79-24 від 16.10.2024, яка, виходячи з вищенаведених норм Закону, повинна бути оплачена судовим збором у розмірі 3028,00 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
У відповідності до ч. 2 цієї же статті Закону суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
При цьому умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» можуть застосовуватися лише до позивачів - фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», то законодавець, застосувавши слово «або», не визначив можливість її застосування за суб'єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 940/2276/18.
З аналізу статті 8 Закону вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Слід зазначити, що встановлений ст. 8 Закону перелік умов, для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення є вичерпним та вони диференційовані за суб'єктним та предметним застосуванням.
Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті вбачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 цієї ж норми можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18).
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що приписи пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію.
У даній справі позивачем є Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області.
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення від 28.05.1985 у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства» (пункт 57).
Європейський суд з прав людини в рішенні «Креуз проти Польщі» у справі 28249/95 від 19.06.2001 зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Крім того суд зауважує, що позивачем не надано жодних доказів у підтвердження обставин, якими мотивовано клопотання про звільнення від сплати судового збору.
З огляду на відсутність умов, визначених статтею 8 Закону України «Про судовий збір», суд не вбачає правових підстав для звільнення від сплати судового збору за подання Головним управлінням Державної казначейської служби України у Запорізькій області позовної заяви у справі № 908/241/25, а відтак у задоволенні клопотання Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області про звільнення від сплати судового збору за подання позову слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 123, 234 Господарського процесуального кодексу України, ст. 8 Закону України «Про судовий збір», суд
1. Відмовити Головному управлінню Державної казначейської служби України у Запорізькій області в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви у справі № 908/241/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Повний текст ухвали складено та підписано 30.01.2025. Дана ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя І.Є. Лєскіна