номер провадження справи 19/201/24
24.01.2025 Справа № 908/2983/24
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Господарського суду Запорізької області Давиденко І.В., розглянувши матеріали позовної заяви
за позовом Комунального підприємства “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 7» (69032, м. Запоріжжя, пр. Металургів, 11, ідентифікаційний код юридичної особи 05478717)
до відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_1 )
про стягнення 12 868,40 грн
без виклику представників сторін
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Комунального підприємства «ВИРОБНИЧЕ РЕМОНТНО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ ЖИТЛОВЕ ОБ'ЄДНАННЯ №7» до відповідача ОСОБА_1 про стягнення суми 12 868,40грн, яка складається з: 7 792,9 грн заборгованості з орендної плати, 764,14 грн 3% річних, 3 547,22 грн інфляційних втрат, 764,14 грн - штрафу.
Позов обґрунтовано порушенням відповідачем умов договору оренди № 524/3 від 28.05.2021 в частині оплати щомісячних платежів за об'єкт оренди - нежитлове приміщення №104 першого поверху (літ.А-9) загальною площею 50,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 13.11.2024, здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2983/24 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.
Ухвалою господарського суду від 18.11.2024 вищевказану позовну заяву на підставі ч. ч.1, 2 ст. 174 ГПК України залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви в термін до 25.11.2024 включно.
19.11.2024 від позивача через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду від 18.11.2024.
Ухвалою суду від 25.11.2024 позовну заяву КП «ВРЕЖО-7» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2983/24; вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалено розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі. Встановлено відповідачу строк - не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження / п'ятнадцяти днів з дня опублікування тексту даної ухвали на офіційному веб-сайті судової влади України у справі надати відзив на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України та заперечень із урахуванням вимог ст. 167 ГПК України.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, тридцятиденний термін, наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, сплив. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому, суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву (ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України).
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно зі ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відзиви на адресу суду від відповідача не надходив, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.
Згідно зі ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
За таких обставин, суд визнав наявні в матеріалах справи № 908/2983/24 письмові докази достатніми для всебічного, повного та об'єктивного розгляду спору.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 27.01.2025.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
28.05.2021 між департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (орендодавець), КП «ВРЕЖО№7» (балансоутримувач) та ФОП Данченко Євгеном Олександровичем (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна № 524/3 (Договір).
Відповідно до пункту 1.1 Договору орендодавець і балансоутримувач шляхом проведення аукціону, на підставі протоколу електронного аукціону від 04.05.2021 № UA-PS2021-04-12-000028-2 передають, а орендар приймає в строкове користування комунальне майно - нежитлове приміщення №104 першого поверху (літ.А-9) загальною площею 50,5 кв.м за адресою: м.Запоріжжя, вул.Богдана Завади, 6, яке перебуває в господарському віданні комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 7», вартість якого визначена на підставі звіту про незалежну оцінку майна і становить за висновком про його вартість 251 150,00 грн без ПДВ станом на 31.03.2021.
Згідно з п. 2.1 Договору орендар вступає у строкове платне користування майном з моменту підписання сторонами Договору та акту приймання-передачі.
Пунктами 3.1-3.2 Договору встановлено, що орендна плата становить суму, визначену за наслідками проведеного аукціону (протоколу електронного аукціону від 04.05.2021 № UA-PS2021-04-12-000028-2) 2 537,00 грн без ПДВ.
Орендна плата за січень-грудень року оренди, що настає за роком, на який припадає перший місяць оренди, визначається шляхом коригування орендної плати за перший місяць оренди на річний індекс інфляції року, на який припадає перший місяць оренди. Орендна плата за січень-грудень третього року оренди і кожного наступного календарного року оренди визначається шляхом коригування місячної орендної плати, що сплачується у попередньому році, на річний індекс інфляції такого року.
Пунктом 3.3 визначено, що Орендна плата розраховується та спрямовується орендарем самостійно щомісячно не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним на відповідні рахунки:
- 70 відсотків від розміру орендної плати (без нарахування ПДВ) за кожний місяць - до місцевого бюджету на розрахунковий рахунок (ІВАN) № UA 528999980334159850000008479 ГУК у Зап.обл/ТГ м.Запоріжжя./22080402, код отримувача (ЄДРПОУ) 37941997. Код класифікації доходів бюджету 22080402, банк отримувача Казначейство (Ел.Адм.Подат.);
- 30 відсотків розміру орендної плати (з нарахуванням ПДВ) за кожний місяць - Балансоутримувачу на його розрахунковий рахунок (ІВАN) № НОМЕР_2 в філії - Запорізьке обласне управління АТ «Ощадбанк», ЄДРПОУ 05478717.
Оплата орендної плати підтверджується орендарем шляхом надання балансоутримувачу інформації про перерахування орендної плати (копії документів про сплату орендної плати).
Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку визначеному чинним законодавством України.
Одночасно або до дати укладання цього Договору орендар сплачує авансовий платіж з орендної плати у розмірі двох орендних плат на рахункові рахунки зазначені у п.3.3 Договору. Сума орендної плати, сплаченої авансом підлягає зарахуванню у рахунок сплати орендної плати за перші місяці оренди після підписання акту приймання-передачі майна. Виконання зобов'язання підтверджується наданим орендарем платіжним документом орендодавцю (п. 3.4. Договору).
Згідно з п.3.6 Договору, у випадку порушення строків оплати та обсягу платежу, орендар зобов'язаний сплатити пеню і штраф у розмірі 3% річних від простроченої суми орендного платежу щодо якого було допущено відповідне порушення та інфляційні витрати. Обов'язок щодо нарахування вказаних платежів покладається на орендаря. В разі нездійснення орендарем сплати платежів, нарахування виконує балансоутримувач у встановленому нормативно-правовими актами порядку.
Відповідно до п.3.8 Договору, припинення дії цього Договору не тягне за собою припинення зобов'язання орендаря з погашення заборгованості з орендної плати, пені, штрафу, неустойки.
Пунктом 3.10 Договору, визначено, що в разi наявностi заборгованості, платежi, сплаченi орендарем зараховуються в хронологiчному порядку, тобто починючи з такої заборгованості, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.
Строк дії договору визначено п. 10.1 Договору на 5 років та діє з 28.05.2021 по 27.05.2026 включно.
Додатковою угодою до договору від 01.05.2022 сторони виклали пункт 3.3 розділу «Орендна плата» Договору в наступній редакції:
Орендна плата розраховується та спрямовується орендарем: 100% розміру орендної плати (з додатковим нарахуванням ПДВ) за кожен місяць балансоутримувачу на його розрахунковий рахунок (ІВАN) № НОМЕР_2 в філії - Запорізьке обласне управління АТ «Ощадбанк», ЄДРПОУ 05478717. Розрахунок орендної плати, у тому числі нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється орендарем самостійно та сплачується щомісячно не пізніше останнього дня місяця, наступного за звітним. Оплата орендної плати підтверджується орендарем шляхом надання балансоутримувачу інформації про перерахування орендної плати (копії документів про сплату орендної плати).
Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку визначеному чинним законодавством України.
10.02.2023 сторони уклали додаткову угоду до Договору, якою:
1. На підставі звернення фізичної особи-підприємця № 25/12-1 від 01.11.2022 сторони дійшли згоди розірвати договір оренди від 28.05.2021 № 524/3- нежитлового приміщення №104 першого поверху (літ.А-9) загальною площею 50,5 кв.м за адресою: м.Запоріжжя, вул. Богдана Завади,6.
2. Орендарю здійснити остаточний розрахунок з орендодавцем та балансоутримувачем по орендній платі, згідно з договором оренди від 28.05.2021 № 524/3 по дату передачі об'єкта оренди за актом прийому-передачі.
Відповідно до акту прийому-передачі від 10.02.2023 ФОП Данченко Є.О.(орендар передав, а департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, комунальне підприємство «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 7» прийняли комунальне майно - нежитлове приміщення № 104 першого поверху (літ.А-9) загальною площею 50,5 кв.м за адресою: м.Запоріжжя, вул. Богдана Завади 6, вартість якого станом на 31.01.2021 становить 251 150 грн. Орендар зобов'язався сплатити орендну плату в повному обсязі по дату передачі об'єкта оренди за актом прийому-передачі.
Відповідачем був наданий позивачу гарантійний лист від 26.01.2023, згідно якого відповідач просив реструктуризувати борг у розмірі 11 365,76 грн. (30%) та у розмірі 27 520,05 грн. (70%) за договором № 524/3, виклавши графік погашення (2023-2024 р.р.). Згідно графіку: 30% - по 947,14 грн, починаючи з лютого 2023 по лютий 2024; 70% - по 2318,42 грн, починаючи з лютого 2023 по лютий 2024.
Однак, відповідач наданий ним графік не виконував належним чином, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду, за яким відкрито провадження у даній справі.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Статтею 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
З положень частини 1 статті 174 Господарського кодексу України слідує, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Правовідносини сторін у даній справі виникли на підставі Договору № 524/3 оренди нежитлового приміщення по вул.Богдана Завади, 6 від 28.05.2021.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживча річ). До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Аналогічні положення містить ст. 759 ЦК України, відповідно до якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
За змістом статті 287 Господарського кодексу України, орендодавцями щодо комунального майна є, зокрема, органи, уповноважені місцевими радами управляти майном.
Частиною 1 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.
Згідно з ч. 4 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
Як зазначено судом вище та слідує з матеріалів справи, станом на 01.10.2024 за Данченко Є.О. обліковується заборгованість за Договором зі сплати орендної плати в розмірі 1894,36 грн на користь місцевого бюджету та заборгованість зі сплати орендної плати в розмірі 5 898,54 грн на користь балансоутримувача - позивача.
Як слідує з наданого позивачем розрахунку заборгованості, відповідачем у період з грудня 2022 по вересень 2024 було сплачено на користь позивача заборгованість у загальній сумі 28 183,30 грн, яка зарахована у погашення заборгованості, що виникла раніше, ніж заявлена до стягнення в цей період (сальдо на 01.12.2022 - 26496,35 грн). Також, відповідачем у період з лютого 2023 по листопад 2023 було сплачено 9471,40 грн на користь місцевого бюджету, дана сума була зарахована в погашення заборгованості, що виникла раніше (сальдо на 01 квітня 2022 - 9412,27 грн).
Таким чином, заявлена до стягнення заборгованість відповідача являє собою: перед бюджетом - суму орендної плати квітень 2022 року в розмірі 1894,36 грн (з урахуванням часткової оплати, що відбулась у листопаді 2023 (9412,27+1953,49-9471,40); перед позивачем - заборгованість з орендної плати за грудень 2022, січень 2023, лютий 2023 в розмірі 5898,54 грн (з урахуванням часткової оплати у листопаді 2023 року (26 496,35+7585,49-28183,30).
Відповідачем доказів сплати заявленої до стягнення заборгованості за Договором до матеріалів справи не надано. Доказів відсутності підстав для сплати вказаної суми боргу також не долучено.
Позивачем, в свою чергу, доведено належними доказами наявність у відповідача спірної заборгованості за Договором в розмірі 1894,36 грн на користь місцевого бюджету та 5898,54 грн на користь позивача - балансоутримувача.
Таким, чином вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1894,36 грн заборгованості з орендної плати на користь місцевого бюджету та 5898,54 грн на користь балансоутримувача підлягають задоволенню.
Частиною 1 статті 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Отже, наведеною нормою закону встановлені альтернативні підстави визначення розміру штрафних санкцій і передбачена можливість обрання їх розміру сторонами договору.
За приписами ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно п. 3.6. Договору за порушення строків оплати та обсягу платежу Орендар сплачує штраф у розмірі 3% річних від простроченої суми орендного платежу, щодо якого було допущено відповідне порушення.
Враховуючи прострочення відповідачем оплати орендних платежів, позивачем заявлена вимога про стягнення з Данченко Є.О. 145,49 грн штрафу на користь місцевого бюджету та штрафу у розмірі 618,65 грн на користь КП «ВРЕЖО №7».
Судом перевірений наданий позивачем розрахунок штрафу та встановлено, що його виконано без врахування часткової оплати, здійсненої відповідачем 29.11.2023.
Так, за розрахунком суду, штраф на користь бюджету складає: 124,69 грн, виходячи з таких даних: заборгованість за квітень 2022 в розмірі 1953,49 грн, строк оплати - 20.05.2022, період, за який нараховано штраф - з 21.05.2022 до дати часткової оплати 29.11.2023; після часткової оплати - на суму 1894,36 грн, з 30.11.2023 до 12.07.2024-кінцева дата визначена позивачем.
Штраф на користь позивача складає 289,42 грн, виходячи з такого: заборгованість за грудень 2022 року - 2799,69 грн, строк оплати - 20.01.2023, період, на який нараховано штраф - з 21.01.2023 до дати часткової оплати 29.11.2023; після часткової оплати на суму 1103,74 грн, з 30.11.2023 до 12.07.2024-кінцева дата визначена позивачем; заборгованість за січень 2023 - 3533,01 грн, строк оплати 20.02.2023, період на який нараховано штраф -з 21.02.2023 по 12.07.2024; заборгованість за лютий 2023 - 1261,79 грн, строк оплати 20.03.2023, період на який нараховано штраф - з 21.03.2023 по 12.07.2024.
З урахуванням викладеного, вимога про стягнення з відповідача штрафу підлягає частковому задоволенню в розмірі 124,69 грн - на користь місцевого бюджету та у розмірі 289,42 грн - на користь КП «ВРЕЖО №7».
Нормами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З урахуванням приписів ст. 549, ч. 2 ст. 625 ЦК України та ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Так, згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплати гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, порушення відповідачем грошового зобов'язання тягне за собою наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього 3 % річних та інфляційних втрат заявлені позивачем обґрунтовано. Проте, вимоги про стягнення 3% річних задовольняються судом часткового з підстав невірного розрахунку позивача.
Беручи до уваги, що ставка штрафу за договором та 3% річних у даному випадку співпадають, розрахунок 3% річних є аналогічним розрахунку штрафу, що наведено вище.
Тобто, суд задовольняє до стягнення 3% річних з відповідача на користь місцевого бюджету в розмірі 124,69 грн, на користь позивача - 289,42 грн.
Що стосується інфляційних втрат, слід зазначити наступне.
Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.
З урахуванням викладеного, вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат заявлена обґрунтовано, але підлягає задоволенню частково, в зв'язку з невірним розрахунком позивача.
Беручи до уваги часткові погашення заборгованості відповідачем 29.11.2023, втрати від інфляції перед бюджетом за період червень 2022-листопад 2023 від боргу за квітень 2022 року 1953,49 грн складають - 312,79 грн, за період грудень 2023-червень 2024 від боргу 1894,36 грн - 94,36 грн. Загалом на користь місцевого бюджету з відповідача підлягає стягненню 407,31 грн втрат від інфляції.
На користь позивача втрати від інфляції підлягають стягненню в загальному розмірі 513,79 грн, а саме: на суму боргу 2790,69 грн за період лютий 2023 - листопад 2023 розмірі 98,37 грн, на суму боргу 1103,74 грн за період грудень 2023 - червень 2024 -55,07 грн.; на суму боргу за січень 2023 3533,01 грн за період березень 2023-червень 2024 - 280,35 грн; на суму боргу за лютий 2023 1261,79 грн за період квітень 2023-червень 2024 - 80 грн.
Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).
Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судовий збір, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних
Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Данченко Євгена Олександровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на рахунок місцевого бюджету м. Запоріжжя (IBAN) № UA528999980334159850000008479 ГУК у Запорізькій області/ТГ м. Запоріжжя /22080402, код отримувача (ЄДРПОУ) 37941997, код класифікації доходів бюджету 22080402, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), стягувач - Комунальне підприємство «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 7») заборгованість з орендної плати в розмірі 1 894 (одна тисяча вісімсот дев'яносто чотири) грн 36 коп., 3% річних в розмірі 124 (сто двадцять чотири) грн 69 коп., інфляційні втрати в розмірі 407 (чотириста сім) грн 31 коп., штраф в розмірі 124 (сто двадцять чотири) грн 69 коп.
3. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 7» (69032, м. Запоріжжя, пр. Металургів, 11, код ЄДРПОУ 05478717, розрахунковий рахунок (IBAN) № НОМЕР_2 в філії ЗОУ АТ «Ощадбанк», МФО 313957, ЄДРПОУ 05478717) заборгованість з орендної плати в розмірі 5 898 (п'ять тисяч вісімсот дев'яносто вісім) грн 54 коп., 3% річних в розмірі 289 (двісті вісімдесят дев'ять) грн. 42 коп., інфляційних витрат в розмірі 513 (п'ятсот тринадцять) грн 79 коп., штраф в розмірі 289 (двісті вісімдесят дев'ять) грн 42 коп., витрати зі сплати судового збору в розмірі 1796 (одна тисяча сімсот дев'яносто шість) грн 27 коп.
5. В іншій частині позову - відмовити.
6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення складено та підписано 29.01.2025.
Суддя І.В. Давиденко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.