61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
30.01.2025 Справа №905/1032/24
Суддя Господарського суду Донецької області Хабарова М.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги»
до Фізичної особи-підприємця Петрової Тетяни Геннадіївни
про стягнення 55 327,01 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Петрової Тетяни Геннадіївни заборгованості за електричну енергію у розмірі 49948,15 грн, 3% річних у розмірі 2206,64 грн та інфляційних втрат у розмірі 3172,22 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань зі сплати вартості електричної енергії за умовами Договору про постачання електричної енергії споживачу постачальником універсальних послуг №2345 від 01.01.2019 та Комерційної пропозиції «Універсальна» за розрахунковий період грудень 2022 року.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 05.08.2024 позовну заяву залишено без руху; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» надати суду додатки до позовної заяви, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги до відповідача - Фізичної особи-підприємця Петрової Тетяни Геннадіївни.
06.08.2024 від позивача через систему «Електронний суд» надійшла заява про усунення недоліків, до якої позивач надав коректні додатки до позовної заяви, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги до відповідача - Фізичної особи-підприємця Петрової Тетяни Геннадіївни.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 12.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1032/24, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників сторін.
26.08.2024 на електронну пошту суду та 29.08.2024 на поштову адресу суду від відповідача надійшли ідентичного змісту заяви, у яких просив направити на його електронну адресу ptg1956@gmail.com всі матеріали справи, а також надати додатковий строк для надання відзиву на позовну заяву, оскільки направлені позивачем до суду документи на виконання ухвали суду від 05.08.2024 до відповідача не надійшли, тому неможливо надати обґрунтований відзив на позовну заяву.
Вказане клопотання було задоволено судом та 30.08.2024 судом на електронну адресу відповідача ptg1956@gmail.com були направлені позовні матеріали.
03.09.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення у справі, у яких зазначає, що на адресу відповідача 29.07.2024 були скеровані коректні додатки до позовної заяви, тому надсилання тих самих документів, які вже було надіслано, не вбачається за необхідне. Також позивач зазначає, що відповідач має зареєструвати свій електронний кабінет в системі «Електронний суд» та ознайомлюватися з усіма поданими позивачем документами через цю систему. Таким чином, на думку позивача, подана відповідачем заява від 20.08.2024 має на меті лише затягування судового процесу та зловживання своїми процесуальними правами.
09.09.2024 на поштову адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що між позивачем та відповідачем на момент виникнення спірних правовідносин були відсутні будь-які договірні відносини про постачання електричної енергії, оскільки комерційну пропозицію «Універсальна» та заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії відповідач не підписував. Крім того, через збройну агресію Російської Федерації проти України відповідач змушена з 01.03.2022 припинити роботу, покинути орендоване приміщення та припинити споживання електричної енергії, акт прийняття-передавання електроенергії за грудень 2022 року відповідач не підписувала, а споживачами спірної електричної енергії з весни 2022 року і до теперішнього часу є військові. Також відповідач з посиланням на лист Торгово-промислової палати №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким засвідчено факт настання обставин непереборної сили, зазначає про відсутність обов'язку щодо сплати 3% річних та інфляційних втрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ч.ч. 1, 2 ст. 114 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій. Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду поновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.
До того ж, за приписами ч.ч. 1, 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
З метою повного, всебічного та об'єктивного вирішення спору, для з'ясування усіх обставин справи, враховуючи характер спірних правовідносин, предмет доказування у даній справі та обставини, що не дали змогу відповідачу в межах встановленого судом строку скористатись своїм правом на відзив, суд дійшов висновку про необхідність поновлення строку для подання відзиву та прийняття відзиву на позов судом до розгляду.
13.09.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він зазначає, що відповідач приєднався до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника. Крім того, у додатковій угоді до договору №2345 від 09.04.2020 відповідач уточнював свої реквізити в рамках діючого договору про постачання електричної енергії №2345 від 01.01.2019. Також позивач наголошує, що відповідачем до матеріалів справи не додані документи, які підтверджують дії споживача щодо реалізації його права на дострокове припинення договору та докази щодо відсутності факту споживання електричної енергії відповідачем в спірні розрахункові періоди. Крім того, обов'язок щодо сплати за спожиту електричну енергію виникає у відповідача не залежно від підписання акту приймання-передавання. Також позивач зазначає, що відповідачем не додано до матеріалів справи сертифікат Торгово-промислової палати, що засвідчує наявність форс-мажорних обставин, які впливають на виконання зобов'язань саме за договором №2345 від 01.01.2019.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач можливістю подання заперечень на відповідь на відзив відповідно до ст. 167 Господарського процесуального кодексу України не скористався.
За приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, Господарський суд Донецької області
Закон України «Про ринок електричної енергії» визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Згідно із ч. 1 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.
Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 14.06.2018 №429 ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги», яке створене у результаті здійснення заходів з відокремлення функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, з 01.01.2019 виконує функції постачальника універсальних послуг, протягом періоду визначеного абзацом четвертим пункту 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії».
Згідно п. 3.1.9 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 (далі ПРРЕЕ) споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається.
Відповідно до п. 7 постанови НКРЕКП №312 від 14.03.2018 договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Згідно з ч. 4 ст. 63 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг. Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті.
На офіційному сайті позивача https://www.dn.yasno.com.ua/ розміщено публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та комерційні пропозиції до нього.
Відповідно до абзацу 5 п. 13 Розділу ХVІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.
Як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи, з січня 2019 року між Фізичною особою-підприємцем Петровою Тетяною Геннадіївною (споживач, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» (постачальник, позивач) укладено Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №2345, відповідач приєднався до умов публічного договору шляхом фактичного споживання електроенергії та здійснення оплати на умовах комерційної пропозиції «Універсальна», що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача, з якої вбачається, що відповідач 08.01.2019 здійснив платіж з призначенням «попередня плата за активну електричну енергію згідно рахунку 31/2345 від 20.12.2018».
При формуванні розрахункових документів за 2022 рік та присвоєнні номеру рахунку постачальником використовувався номер особового рахунку, складовою якого є номер договору №2345.
Відповідно до п. 1.1 договору цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам постачальником універсальних послуг та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до цього Договору згідно із заявою-приєднання, яка є додатком до цього Договору.
За цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (п. 2.1 Договору).
Споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком до цього договору (п. 5.1 Договору).
Спосіб визначення ціни за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об'єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни на електричну енергію (п. 5.2 Договору).
Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 5.8 Договору).
Оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем (п. 5.10 Договору).
Цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання. Умови цього договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної споживачем у заяві-приєднанні (п. 13.1 Договору).
Відповідач приєднався до умов договору на умовах комерційної пропозиції постачальника «Універсальна», яка є додатком №2 до Договору шляхом фактичного споживання електричної енергії та здійснення оплати.
Розрахунок (оплата) за фактично спожиту електричну енергію має здійснюватися споживачем у строк не більше 5 робочих днів після закінчення розрахункового періоду, не залежно від отримання рахунку.
Виставлення рахунків за спожиту електроенергію здійснюється не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим, за умови отримання даних про обсяги споживання від споживача/оператора системи/адміністратора комерційного обліку. Виставлення рахунку здійснюється шляхом його формування в програмному комплексі постачальника з можливістю перегляду споживачем в сервісі «Особистий кабінет». За умовами цієї комерційної пропозиції споживач має обов'язок зареєструватись в сервісі «Особистий кабінет» та користуватись відповідним сервісом.
Рахунок за фактичне споживання формується споживачем самостійно в сервісі «Особистий кабінет» не пізніше 24 годин після закінчення розрахункового періоду. В інших випадках рахунок надається постачальником споживачу на підставі отриманих від споживача/оператора розподілу/адміністратора комерційного обліку даних та може бути отриманий споживачем у відповідному енергоофісі постачальника (п. 5.6 комерційної пропозиції).
У разі не отримання споживачем рахунку, споживач здійснює оплату за спожиту електричну енергію, в установлені даним розділом строки, за платіжним документом, самостійно оформленим споживачем (п. 5 комерційної пропозиції).
За внесення платежів, передбачених умовами договору, з порушенням термінів, визначених цією комерційною пропозицією, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, нарахованої протягом всього періоду прострочення зобов'язання та 3% річних від суми боргу. Сума боргу сплачується споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення (п. 6 комерційної пропозиції).
Договір набирає чинності з наступного дня після подання споживачем заяви-приєднання, в якій повідомляється про обрання Комерційної пропозиції «Універсальна», якщо протягом трьох робочих днів споживачу не буде повідомлено про невідповідність його критеріям обраної комерційної пропозиції чи неповноти наданого пакета документів.
Договір на умовах цієї комерційної пропозиції укладається на строк до кінця календарного року. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо не пізніше ніж за 21 календарний день до закінчення терміну дії Договору жодна зі сторін не заявить про припинення його дії або розірвання.
Договір може бути розірвано або припинено і в інший термін за ініціативою будь-якої зі сторін у порядку, визначеному законодавством України та цим Договором, але в будь - якому випадку Договір діє до повної оплати заборгованості по Договору, включаючи штрафні санкції (п. 10 комерційної пропозиції).
З огляду на те, що доказів припинення дії Договору сторонами не надано, суд дійшов висновку, що термін дії договору неодноразово продовжувався на наступний рік та був чинним на момент виникнення спірних правовідносин.
Для реалізації прав постачальника по інформуванню, попередженню, повідомленню споживача в рамках діючого договору, сторони 09.04.2020 підписали Додаткову угоду до Договору №2345, у якій підтвердили свої реквізити.
На виконання умов Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №2345 позивачем у грудні 2022 року було поставлено, а відповідачем спожито електричну енергію у обсязі 7537 кВт/год на загальну суму 50700,38 грн, на підтвердження чого суду наданий акт прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) та рахунок за спожиту електроенергію за грудень 2022 року. Вказані акт та рахунок були направлені позивачем на електронну пошту відповідача
Спожиті відповідачем обсяги електроенергії підтверджуються листом оператора системи розподілу АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» №67/4961-вих від 28.03.2024 (фактичний обсяг споживання за грудень 2022 року становить 7537 кВт/год).
Як зазначає позивач, на особовому рахунку споживача була переплата на суму 1040,05грн, яка утворилась з платежів, здійснених споживачем у попередні розрахункові періоди, з них 752,23 грн зараховано в якості оплати за спожиту електроенергію за грудень 2022 року. Таким чином, заборгованість відповідача за грудень 2022 року становить 49948,15 грн, яка залишається не сплаченою, що і стало підставою для звернення з позовом до суду.
Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».
Відповідно до ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Частинами 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Умови укладеного між сторонами договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018.
За умовами розділу 4 ПРРЕЕ розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку, між учасниками цього ринку здійснюються у грошовій формі відповідно до укладених договорів.
Дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.
Відповідно до п. 5.8 Договору, розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.
Як вбачається з п. 5 комерційної пропозиції, розрахунок (оплата) за фактично спожиту електричну енергію має здійснюватися споживачем у строк не більше 5 робочих днів після закінчення розрахункового періоду, незалежно від отримання рахунку.
Таким чином, відповідач мав сплатити за спожиту електроенергію у грудні 2022 року - до 06.01.2023 включно.
Однак, як свідчать матеріали справи, відповідач в порушення умов Договору своїх зобов?язань за Договором не виконав, за поставлену електроенергію не розрахувався, у зв'язку з чим у відповідача станом на дату звернення позивача з даним позовом утворилась заборгованість за грудень 2022 року у розмірі 49948,15 грн.
Заперечення відповідача стосовно відсутності договірних відносин про постачання електричної енергії з позивачем, а також неотримання рахунку про оплату не беруться судом до уваги з огляду на положення ст. 79 Господарського процесуального кодексу, згідно з якими наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Позивачем надані суду докази, що підтверджують наявність договірних відносин з відповідачем; відповідач, в свою чергу, лише стверджує про їх відсутність без посилання на конкретні докази.
Стосовно доводів відповідача про відсутність договірних відносин з позивачем та, що з весни 2022 року споживачами електричної енергії були військові, суд зазначає наступне.
У разі звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов'язаний повідомити електропостачальника та оператора системи або основного споживача про намір припинити дію відповідних договорів не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією та надати заяву щодо розірвання договорів і в цей самий термін здійснити сплату всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, до заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією включно (абз. 1, 4 п. 4.27 ПРРЕЕ).
Дія договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії достроково припиняється у разі отримання оператором системи від нового або від попереднього власника (користувача) об'єкта споживача документального підтвердження факту зміни власника (користувача) цього об'єкта.
Дія договору про постачання електричної енергії достроково припиняється у разі отримання електропостачальником від оператора системи або нового чи попереднього власника (користувача) об'єкта споживача документального підтвердження факту укладення договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії між оператором системи і новим власником (користувачем) цього об'єкта.
У такому разі дія відповідних договорів припиняється в частині постачання та розподілу електричної енергії на об'єкт, а в частині виконання фінансових зобов'язань сторін (які виникли на дату припинення дії договорів) їх дія продовжується до дати здійснення повного взаєморозрахунку між сторонами.
У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем електропостачальника та (за наявності відповідного договору) оператора системи або основного споживача про звільнення приміщення та/або остаточне припинення користування електричною енергією споживач зобов'язаний здійснювати оплату спожитої на таких об'єктах електричної енергії та інших платежів виходячи з умов відповідних договорів.
Разом з цим, договір постачання електричної енергії укладається між суб'єктами, тобто постачальником та споживачем, відповідно до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії тощо. В свою чергу постачання електричної енергії (товарної продукції) здійснюється до певного визначеного сторонами у договорі об'єкту (п. 3.1.8 ПРРЕЕ), який належить на праві власності (користування) суб'єкту (споживачу) та якому (об'єкту) присвоюється відповідний код (ЕІС-код).
Як свідчать матеріали справи, в період з 01.03.2022 по дату звернення позивача з позовною заявою про стягнення заборгованості, відповідач не звертався до позивача щодо розірвання Договору про постачання електричної енергії споживачу №2345 від 01.01.2019 на об'єкт споживання у зв'язку з розірванням договору оренди, звільненням приміщення, передачею майна в користування третій особі чи з будь-яких інших підстав, тому у заявлений до стягнення період Договір був чинним.
Враховуючи, що Договір укладено між сторонами у справі, внаслідок чого у сторін за договором виникли взаємні права та обов'язки, виходячи з обов'язковості умов договору для сторін (ст. 629 Цивільного кодексу України), враховуючи, що постачання електричної енергії здійснювалось на підставі Договору до об'єкта споживача, суд приходить до висновку, що обов'язок з оплати повинен виконуватись споживачем перед постачальником.
Суд зазначає, що правовідносини з питань відшкодування (компенсації) за примусово вилучене майно в умовах правового режиму воєнного стану між власником майна та військовим командуванням врегульовано Законом України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану». Питання відшкодування збитків, компенсації вартості майна тощо не входить у предмет доказування у даній справі.
Щодо посилань відповідача про настання форс-мажорних обставин, які підтверджуються листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1, суд зазначає наступне.
Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 за №2024/02.0-7.1 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою запровадження воєнного стану, та підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.
Втім, порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) чітко визначено в Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні» та деталізовано в розділі 6 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 за №40(3), з наступними змінами.
Відповідно до ст. 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
За умовами п. 6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов'язань/обов'язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов'язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (п. 6.12 Регламенту).
Отже, у Законі та Регламенті зазначено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом, а не листом на сайті ТПП України.
Як зазначено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.03.2023 у справі №920/505/22 форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
В будь-якому разі сторона зобов'язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконанні нею конкретних договірних зобов'язань.
Лист ТПП України від 28.02.2022 не містить (і не може містити) ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Більш того, загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв'язку між військовою агресією Російської Федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов'язання (у цьому випадку - за Договором про про постачання електричної енергії споживачу постачальником універсальних послуг №2345 від 01.01.2019.
В матеріалах справи відсутній сертифікат ТПП України щодо Договору про постачання електричної енергії споживачу постачальником універсальних послуг №2345 від 01.01.2019.
Таким чином, відповідачем не доведено та не надано належних і допустимих доказів на підтвердження того, що форс-мажорні обставини мали непереборний характер саме для відповідача при виконанні ним спірних зобов'язань.
Крім того, суд звертає увагу на те, що за загальним правилом неможливість виконати зобов'язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України, ст. 218 Господарського кодексу України). Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання основного зобов'язання в цілому.
За приписами ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідачем належними та доказами в розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України обставин, повідомлених позивачем, не спростовано, доказів погашення заборгованості в добровільному порядку не надано.
Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 49948,15 грн є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 2206,64 грн та інфляційні втрати у розмірі 3172,22 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.
Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає, що він є арифметично вірним.
Таким чином, вимоги позивача є правомірними та підлягають задоволенню.
У зв?язку із задоволенням позову, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача та підлягає стягненню на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Петрової Тетяни Геннадіївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» (49001, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Січових стрільців, буд. 4Д, ідентифікаційний код 42086719) заборгованість у розмірі 49948 (сорок дев?ять тисяч дев?ятсот сорок вісім) грн 15 коп, 3% річних у розмірі 2206 (дві тисячі двісті шість) грн 64 коп, інфляційні втрати у розмірі 3172 (три тисячі сто сімдесят дві) грн 22 коп та судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя М.В. Хабарова