29 січня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 676/1013/23
Провадження № 11-кп/820/251/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Хмельницького апеляційного суду в складі:
судді-доповідача ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянула у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Хмельницькому у режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 січня 2025 року, у кримінальному провадженні № 120212420000001027, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 грудня 2021 року, про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Руда, Кам'янець-Подільського району Хмельницької області,який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,неодноразово судимого,обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 3 статті 185, частиною 1 статті 255-1, частиною 2 статті 289 КК України, та
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини
У провадженні Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області перебуває кримінальне провадження №120212420000001027, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.12.2021, за обвинуваченням ОСОБА_7 за частинами 2, 3 статті 185, частиною 1 статті 255-1, частиною 2 статті 289 КК України.
За клопотанням прокурора ухвалою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 20січня 2025 року обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено строк тримання під вартою до 20 березня 2025 року включно, без визначення розміру застави, відповідно до п.1 ч.4ст.183 КПК України.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погоджуючись із таким судовим рішенням, захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу суду про продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою та змінити зазначений запобіжний захід на домашній арешт у нічний час з 22:00 по 06:00 год. за місцем його проживання або визначити для ОСОБА_7 розмір застави, достатньої для забезпечення виконання ним обов'язків, передбачених КПК України, або інший альтернативний запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Оскаржувану ухвалу суду захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_6 вважає незаконною та такою, що прийнята з порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Захисник звертає увагу, що кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Вирішуючи клопотання про продовження тримання під вартою, суд мав врахувати конкретні обставини даної справи та обставини, які були раніше встановлені під час розгляду клопотання про обрання міри запобіжного заходу та його продовженні, дослідити усі обставини справи, якими обґрунтовується клопотання про зміну запобіжного заходу з метою дотримання принципу повноти судового розгляду. Посилаючись на раніше встановлені ризики, суд першої інстанції не навів обставин, які б переконливо виправдовували подальше тримання ОСОБА_7 під вартою.
Вважає, що стороною обвинувачення жодним чином не підтверджено ті ризики, на які вона посилається, як на підстави для продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Зокрема апелянт зазначає, що ризик переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду на переконання сторони захисту відсутній, оскільки ОСОБА_7 має постійне місце проживання, має малолітньогосина ОСОБА_8 , матір ОСОБА_9 , яка є інвалідом 2 групи та потребує постійної допомоги, а також оскільки у період воєнного стану чоловікам призовного віку заборонено залишати межі країни, вказане виключає можливість ОСОБА_7 виїхати за межі України та переховуватись від суду.
Також стороною обвинувачення не було надано доказів того, що ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином (шляхом неявки до суду) має місце, а тому існування цього ризику є виключно припущенням.Навіть у випадку, якщо такий ризик має право на існування, то йому можна запобігти шляхом застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу.
Ризик продовжити займатись злочинною діяльністю та вчинити інші кримінальні
правопорушення, наразі є також виключно припущенням.Мотиви прокурора про існування вказаного ризику в силу презумпції невинуватості не є достатніми. Більше того, прокурором в обґрунтування вказаного ризику не надано жодних доказів.
Крім того, подальше перебування ОСОБА_7 під вартою небезпечне для його життя та здоров'я. Обвинуваченому ОСОБА_7 був поставлений діагноз епітеліальний куприковий хід з нагноєнням або куприковий абсцес. Вказане захворювання потребує хірургічного втручання. За час перебування у ДУ «Хмельницький слідчий ізолятор» стан здоров'я ОСОБА_7 значно погіршився.
3 огляду на вищезазначене, захисник вважає, що подальше тримання ОСОБА_7 в умовах ДУ «Хмельницький слідчий ізолятор» може призвести до ускладнень, а отже невідворотних негативних наслідків для здоров'я обвинуваченого.
Захисник також звертає увагу суду, що у обвинуваченого ОСОБА_7 наявні стійкі соціальні зв'язки, оскільки він має сина, підтримує дружелюбні зв'язки з колишньою дружиною, яка є матір'ю його дитини. ОСОБА_7 добросовісно виконує батьківські обов'язки, регулярно надає матері свого сина кошти на утримання сина.
Мати ОСОБА_7 - ОСОБА_9 є інвалідом 2 групи, їй протипоказана важка фізична праця, ОСОБА_7 єдина людина, яка може допомогти матері у повсякденних справах та забезпечити її догляд та належні умови життя.
За період перебування у Державній установі «Хмельницький слідчий ізолятор», ОСОБА_7 не вчиняв жодних дій, які б перешкоджали здійсненню ефективного досудового розслідування.
Також, на думку захисника, враховуючи, що доказів на підтвердження застосування ОСОБА_7 насильства або погрози його застосування немає, враховуючи наявність мінімальних ризиків, стадії судового розгляду, підстав для відмови у визначенні застави немає.
Позиції учасників судового провадження
Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_6 підтримала апеляційні вимогиз підстав викладених у апеляційній скарзі, а також показала, що обвинувачений перебуває під вартою вже 2 роки, а подане прокурором клопотання про продовження запобіжного заходу ОСОБА_7 не підтверджує наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Прокурор в судовому засіданні просив залишити ухвалу суду без змін, вважав доцільним продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , оскільки інші запобіжні заходу, на його думку, не зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, який неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності та через незначний час після звільнення з місць позбавлення волі обвинувачується у вчиненні ряду тяжких злочинів. Крім того, в суді першої інстанції розгляд кримінального провадження перебуває на стадії судових дебатів, перед якими саме сторона захисту клопотала про оголошення перерви та наполягала, що це не є затягуванням судового розгляду, тому зміна обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу саме на цій стадії судового розгляду може негативно вплинути на хід розгляду.
Обвинувачений ОСОБА_7 про місце, день та час розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, через начальника установи, заяв або клопотань з приводу участі в апеляційному розгляді від нього не надходило,в апеляційній скарзі не порушується питання про погіршення його становища, його участь у апеляційному розгляді не є обов'язковою, у зв'язку з чим колегія суддів, з'ясувавши думку присутніх учасників провадження, прийняла рішення про проведення апеляційного розгляду у відсутність обвинуваченого, відповідно до вимог ч.4 ст.401, ч.4 ст.405, 422-1 КПК України, з урахуванням також позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 25.10.2023, у справі №211/111/22, провадження №51-3720км23.
Заслухавши суддю-доповідача, захисника ОСОБА_6 , думку прокурора, перевіривши надані матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_6 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Мотиви суду
Відповідно до статті 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі статтею 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
10 січня 2024 рокупрокурор звернувся до суду з клопотаннями про продовження строків тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 у зв'язку з продовженням існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, та неможливістю закінчити судовий розгляд на поточному етапі.
Ухвалою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 січня 2025 року клопотання прокурора задоволено та продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 до 20 березня2025 року включно, без визначення розміру застави, відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_6 оскаржує зазначену ухвалу суду, посилаючись на відсутність у матеріалах кримінального провадження доказів існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, вважає можливим застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Згідно з вимогами статті 422-1 КПК України, в ході розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції здійснює перевірку обставин, які підтверджують наявність ризиків, що стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зміни іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або для продовження строку тримання під вартою.
Відповідно до статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною 5 статті 176 цього Кодексу.
Статтею 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Ухвалюючи рішення за клопотанням прокурора щодо продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 , суд першої інстанції врахувавтяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих нетяжкого та тяжких кримінальних правопорушень, за вчинення яких йому загрожує покарання у виді позбавлення волі строком до 10 років, дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово - чотири рази засуджувався за вчинення умисних нетяжких та тяжких злочинів, судимості за які не знято та не погашено у встановленому законом порядку, обвинувачується у вчиненні ряду нетяжких та тяжких умисних кримінальних правопорушень, які, як вбачається з обвинувального акту, були вчиненні через незначний період часу після звільнення з місць позбавлення волі.
Крім того, ОСОБА_7 офіційно не працевлаштований, неодружений, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв'язків.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що зазначені обставини свідчать про наявність вагомих ризиків, передбачених пунктами 1 та 5 частини першої статті 177 КПК України, а саме обвинувачений ОСОБА_7 може переховуватися від суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 суд, у відповідності до п.1 ч.4 ст.183 КПК України, не визначив розмір застави, враховуючи, що ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, поєднаного з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого (ч.2 ст.289 КК України).
Відтак, колегія суддів вважає, що вирішуючи питання доцільності продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 суд першої інстанції в повній мірі обґрунтував своє рішення щодо необхідності продовження застосування саме цього заходу забезпечення кримінального провадження.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.
Згідно з положеннями статі 199 КПК України, під час розгляду клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні; те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Слідчий суддя, суд зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що обставини, зазначені у частині 3 статті 199 КПК України, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст.185, ч.1 ст.255-1, ч.2 ст.289 КК України з зібраними у кримінальному провадженні доказами переданий до Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області, судове провадження триває та доведеність або не доведеність його вини буде встановлюватися вироком суду.
До того ж, запобіжний захід є превентивним заходом та має на меті припинити та запобігти ймовірним ризикам у майбутньому. Стороною обвинувачення такі ризики доведені, які в сукупності з обґрунтованим обвинуваченням у вчиненні тяжкогозлочину, даним про особу обвинуваченого, стали підставою для продовження строку дії запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, що відповідає характеру суспільного інтересу в цьому випадку.
Також колегія суддів наголошує, що КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний. обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного, обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваним, обвинуваченим та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в такому випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому
Відповідно до частини 2 статті 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Окрім цього, відповідно до частини 5 статті 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя.
При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій її переслідують та міжнародними контактами.
Таким чином, колегія суддів вважає доведеним ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню чи переховуватися від суду, оскільки ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні ряду злочинів, в тому числі тяжких, і суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_7 раніше неодноразово судимий, востаннє 06.06.2018 року Кам'янець-Подільським міськрайонним судом Хмельницької області за частиною 1 статті 121 КК України до покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі, маючи не зняту та не погашену судимість, після звільнення з місць позбавлення волі знов обвинувачується у вчиненні нових умисних кримінальних правопорушень.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 не працевлаштований, не одружений, дитина з ним не проживає, тобто він не має міцних соціальних зв'язків,що також може свідчити про можливість неналежного виконання ним процесуальних обов'язків у разі обрання менш суворого виду запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, що на думку колегії суддів, підвищує ризик скоєння ним нових кримінальних правопорушень, в тому числі задля отримання засобів для існування.
Отже, на сьогодні продовжують існувати обставини, які були підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 у цьому кримінальному провадженні, наявні ризики, передбачені статтею 177 КПК України не зменшилися, у матеріалах кримінального провадження відсутня інформація про те, що обвинувачений не може утримуватися в умовах слідчого ізолятора або з'явились якісь нові обставини, що свідчать про необхідність зміни запобіжного заходу.
Колегія суддів дійшла висновку, що зміна або застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_7 і виключити ризики, пов'язані зі звільненням його з-під варти.
Доводи, що на ОСОБА_11 перебувала його матір - ОСОБА_9 , яка є особою з інвалідністю другої групи, обвинувачений підтримує дружелюбні зв'язки з колишньою дружиною та надавав їй кошти на утримання сина,колегією суддів не беруться до уваги, оскільки ці обставини не є визначальними для зміни запобіжного заходу та враховуються в сукупності з конкретними обставинами провадження та наявними ризикамиОСОБА_7 , крім того, відсутні данні про його працевлаштування, тому є сумнівним його можливість утримувати інших осіб, також відсутні докази, що мати обвинуваченого потребує постійного стороннього догляду.
Таким чином, зазначені захисником в апеляційній скарзі доводи про недоведеність стороною обвинувачення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, є безпідставними та спростовуються матеріалам кримінального провадження.
Твердження захисника ОСОБА_6 , що перебування ОСОБА_7 в ДУ «Хмельницький слідчий ізолятор» становить загрозу для життя і здоров'я обвинуваченого через його хворобу, відсутність належних умов та лікування ОСОБА_7 є необґрунтованими та не знайшли підтвердження під час розгляду клопотання прокурора в суді першої інстанції, так і в ході апеляційного розгляду.
Окрім того, спільним Наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров'я України від 10 лютого 2012 року № 239/5/104, з наступними змінами, затверджено Порядок взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту (далі Порядок), згідно п. 2.3 якого медичне обстеження осіб, узятих під варту, здійснюється у разі їх звернення зі скаргою на стан здоров'я за ініціативою лікаря медичної частини СІЗО або адміністрації СІЗО.
Відповідно до п.п. 2.6, 2.7, 2.8 Порядку особа, взята під варту, має право на вільний вибір лікаря. У разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
Якщо за результатами огляду чи обстеження особи, узятої під варту, встановлено, що вона потребує надання медичної допомоги у закладі охорони здоров'я з орієнтовного переліку, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан здоров'я особи, узятої під варту, та звертається із запитом до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує перевезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку та направляє довідку про стан здоров'я особи, узятої під варту, органу або особі, в провадженні яких знаходиться кримінальна справа цієї особи.
З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що оскільки особи, які перебувають під вартою, та є хворими, отримують медичну допомогу в амбулаторних умовах в медичних частинах та в спеціально визначених закладах охорони здоров'я, то відсутні перешкоди для лікування ОСОБА_7 під час перебування його під вартою, доказів неможливості утримання ОСОБА_7 в умовах СІЗО стороною захисту не надано.
Стосовно доводів про визначення розміру застави при продовженні строку тримання під вартою, то колегія суддів уважає їх неспроможними, оскільки відповідно до вимог ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя або суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який поєднаний з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, а також щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 КК України.
Так, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, а крім того, за ч.1 ст.255-1 КК України, тому для відмови у визначенні розміру застави на цьому етапі провадження достатньо обсягу обвинувачення, викладеному у обвинувальному акті.
Отже, з урахуванням наданих матеріалів справи та встановленого в ході апеляційного розгляду, колегія суддів вважає рішення суду за клопотанням прокурора про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 до 20 березня 2025 року включно без визначення застави, законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 щодо відсутності обґрунтування неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, спростовуються матеріалами кримінального провадження.
Отже, з урахуванням наданих матеріалів справи і встановленого в ході апеляційного розгляду, колегія суддів вважає правильним висновок суду про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 на 60 днів, а саме, до 20 березня 2025 року включно, обмеження його права на свободу у цьому випадку є виправданим і необхідним, через неможливість у жодний інший спосіб запобігти його втечі та забезпечити належне виконання ним своїх процесуальних обов'язків.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції ухвалено законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були підставою для скасування або зміни ухвали у цьому провадженні колегією суддів не встановлено. Отже, апеляційні вимоги захисника обвинуваченого є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргузахисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 січня 2025 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 20.03.2025 року включностосовноОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 3 статті 185, частиною 1 статті 255-1, частиною 2 статті 289 КК України,залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3