Справа №577/2790/22 Головуючий у суді у 1 інстанції -
ОСОБА_1 провадження 11-кп/816/429/25 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Умисне тяжке тілесне ушкодження
06 січня 2025 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми, кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 18 вересня 2024 року, якою обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою,
У провадженні Конотопського міськрайонного суду Сумської області перебуває на розгляді кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.121 КК України, відносно якого було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого було продовжено, останній раз до 24 год. 00 хв. 19 вересня 2024 року.
Прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з посиланням на те, що до спливу строку дії судового рішення, яким обвинуваченому було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, завершити судове провадження неможливо, а ризики, передбачені п.п.1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які існували на час застосування вказаного запобіжного заходу, не зменшились та існують.
Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 18 вересня 2024 року дане клопотання прокурора було задоволено.
Продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 14 листопада 2024 року, включно.
Не погодившись з таким судовим рішенням, захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 звернулась до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 18 вересня 2024 року змінити та застосувати до її підзахисного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з носінням засобу електронного контролю.
В обґрунтування своїх вимог, захисник посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення суд визнав доведеним лише один ризик, на який вказував прокурор, а саме, можливість переховування ОСОБА_6 від суду, проте, і цей ризик фактично відсутній, оскільки останній сам зацікавлений у правильності висновків суду, які будуть покладені в основу майбутнього вироку відносно нього, перш за все, щодо кваліфікації його дій, а при переховуванні від правосуддя це буде проблематичним.
Крім того, як вказує апелянт, ОСОБА_6 не був ініціатором конфлікту, потерпілий сам увірвався до нього на подвір'я, жорстоко став його бити, від чого ОСОБА_6 змушений був захищатись, і через наявність у нього тяжких хвороб, значна перевага в силі була саме у потерпілого.
Як зазначає захисник, у даній справі на даний час призначено комісійну судову медичну експертизу, проведення якої, з об'єктивних причин, затримується, що перешкоджає завершенню судового розгляду, і на її думку, доцільним було б застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, що б в повному обсязі забезпечило його належну процесуальну поведінку.
Про призначення даного провадження до апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_6 , який на даний час перебуває у ДУ «Сумський слідчий ізолятор» та його захисник ОСОБА_7 були повідомлені належним чином, на підтвердження чого до апеляційного суду повернулись рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.
Прокурор подав до суду клопотання, в якому просив здійснити апеляційний розгляд даного провадження без його участі.
У свою чергу, у поданому до суду клопотанні, захисник ОСОБА_7 просила здійснити апеляційний розгляд за її участі у режимі відеоконференції з Конотопським міськрайонним судом Сумської області, яке ухвалою від 06 січня 2025 року було задоволено. При цьому, на обов'язковій участі свого підзахисного ОСОБА_6 при розгляді поданої апеляційної скарги захисник, не наполягала.
Однак, у визначений день та час, тобто, о 15 год. 00 хв. 06 січня 2025 року, захисник ОСОБА_7 до Конотопського міськрайонного суду Сумської області для участі у режимі відеоконференції з Сумським апеляційним судом не з'явилась, і як повідомила відповідальна особа вказаного суду, за наявної інформації, остання перебуває за кордоном.
За наявності того, що з'єднання з захисником ОСОБА_7 не відбулося саме з її причин, а також враховуючи те, що як остання, так і обвинувачений ОСОБА_6 були повідомлені належним чином про призначення даної справи до апеляційного розгляду і клопотань про її відкладення не заявляли, при тому, що питання про погіршення становища в апеляційній скарзі не ставиться, колегія суддів дійшла висновку про можливість здійснення розгляду кримінального провадження без його учасників, що узгоджується з положеннями ч. 4 ст. 405 КПК України.
А тому, заслухавши доповідь головуючого - судді щодо змісту оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Так, відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно ст.177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
На переконання колегії суддів, вирішуючи питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою, суд першої інстанції вищезазначених вимог Закону дотримався в повному обсязі.
Перевіряючи доводи клопотання прокурора, поданого в рамках кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, про продовження останньому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на предмет існування заявлених ризиків, передбачених п. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд дійшов висновку про їх актуальність та не зменшення, з врахуванням конкретних обставин даного кримінального провадження.
Так, на спростовування доводів апелянта щодо недоведеності заявлених ризиків, колегія суддів зауважує, що наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, було обгрунтовано прокурором з огляду на тяжкість ймовірного покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років, яке загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винним у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, з метою уникнення якого останній може вчинити дії щодо переховування від суду, а ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, існує у зв'язку з тим, що останній ніде не працює, тривалий час є наркозалежним, характеризується як особа, схильна до скоєння злочинів, раніше неодноразово судимий, і через нетривалий час після звільнення, вчинив новий злочин.
Саме з врахуванням зазначеного, суд і дійшов висновку щодо доцільності продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не встановивши, при цьому, обставин, які б свідчили про те, що більш м'які запобіжні заходи зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_6 .
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується в повному обсязі, та ставити під сумнів його законність та обґрунтованість, підстав не вбачає.
Що стосується посилань апелянта на те, що ОСОБА_6 не був ініціатором конфлікту, потерпілий сам увірвався до нього на подвір'я, жорстоко став його бити, від чого ОСОБА_6 змушений був захищатись, і через наявність у нього тяжких хвороб, значна перевага в силі була саме у потерпілого, то вказаним обставинам при розгляді питання законності продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу колегія суддів оцінки не надає, враховуючи, що питання наявності чи відсутності доказів винуватості, їх належність та допустимість є предметом перевірки та розгляду суду, який вирішує дану справу по суті та буде приймати остаточне у ній рішення.
Таким чином, правильність висновків суду щодо задоволення клопотання прокурора та необхідності продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою доводами апеляційної скарги жодним чином не спростовано, а обставин, за яких до останнього можливо було б застосувати більш м'який запобіжний захід, про що просила захисник, під час апеляційного розгляду не встановлено.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
З врахуванням практики ЄСПЛ, а також тих обставин, що злочин, передбачений ч. 1 ст. 121 КК України становить небезпеку для суспільства, колегія суддів дійшла висновку, що в даному конкретному випадку суспільний інтерес має більшу вагу над повагою до свободи особи, а тому, і з цих підстав, продовження обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є виправданим.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, підстав для її скасування під час апеляційного розгляду не встановлено, а тому, вказане судове рішення слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404,405,407,419 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 18 вересня 2024 року, якою обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4