Номер провадження: 22-ц/813/2826/25
Справа № 521/15947/24
Головуючий у першій інстанції Ганошенко С. А.
Доповідач Сегеда С. М.
21.01.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Комлевої О.С.,
Сєвєрової Є.С.,
за участю:
секретаря Козлової В.А.,
представника ОСОБА_1 - адвоката Верховець К.С.,
представника ВК ОМР - Бутрик А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Верховець Ксенія Сергіївна, на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2024 року, постановлену під головуванням судді Ганошенко С.А., про забезпечення позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради про відшкодування матеріальної шкоди,
встановив:
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Виконавчого комітету Одеської міської ради (далі - ВК ОМР) про відшкодування матеріальної шкоди.
24.10.2024 року представник ВК ОМР Бутрик А.О. звернулася із заявою про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони передачі, переміщення, переобладнання, перереєстрації транспортного засобу марки «Mitsubishi» моделі «Outlander», днз НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 .
Представник відповідача обґрунтовував свою заяву тим, що заявлена позивачем вартість відновлювального ремонту досліджуваного автомобіля перевищує ринкову вартість самого автомобіля. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП. Тобто, у разі фізичного знищення автомобіля потерпілий передає залишки транспортного засобу особі (страховій компанії або за аналогією закону - фізичній або юридичній особі), яка за рішенням суду відповідає за завдану шкоду, і тим самим набуває право отримати від останньої відшкодування шкоди у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до пригоди.
Ризики істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду полягають у тому, що обов'язок передати залишки фізично знищеної речі з боку потерпілої сторони є одночасним та взаємопов'язаним із обов'язком винної сторони відшкодувати шкоду. Зважаючи на вищевказане та враховуючи фізичне знищення автомобіля, підтверджене експертним висновком, на який посилається позивач, та імовірну необхідність з його боку передати автомобіль особі, яку суд визнає винною у заподіянні шкоди, потерпіла сторона може вдатись до дій, які ускладнять реалізацію та виконання судового рішення, що призведе до породження низки нових судових процесів та зупинки виконавчого провадження.
Також представник відповідача зазначив, що у разі задоволення заявленої позовної вимоги з відшкодування ринкової вартості транспортного засобу на дату події у позивача залишиться сам транспортний засіб, що дає можливість як мінімум реалізувати автомобіль або його дороговартісні складові, які залишились неушкодженими, а також позивач отримає суму, яка дорівнює вартості такого автомобіля.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 28.10.2024 року заяву представника відповідача ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову було задоволено.
Вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони передачі, переміщення, переобладнання, перереєстрації транспортного засобу марки «Mitsubishi» моделі «Outlander», днз НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 (а.с.21-22).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в особі свого представника - адвоката Верховець К.С., ставить питання про скасування ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 28.10.2024 року та прийняття нового судового рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (а.с.30-35).
У відзиві на апеляційну скаргу ВК ОМР просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на її необґрунтованість (а.с.53-57).
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, відзив та заперечення проти неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що в даному випадку є обґрунтоване припущення заявника про те, що незастосування заходів забезпечення позову може утруднити або взагалі унеможливити виконання рішення суду в майбутньому.
При цьому суд виходив із того, що предметом позову є відшкодування матеріальної шкоди, що становить повну вартість знищеного автомобіля позивача: марка «Mitsubishi», модель «Outlander», днз НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 .
Однак, з таким висновком суду не погоджується колегія суддів, з огляду на те, що фактично суд заборонив власнику вищевказаного автомобіля - позивачу ОСОБА_1 здійснювати своє право власності.
Так, у відповідності до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Власність зобов'язує.
Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Держава не втручається у здійснення власником права власності.
Однак, оскаржуваною ухвалою вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони передачі, переміщення, переобладнання, перереєстрації вищевказаного транспортного засобу, що свідчить про те, що на час розгляду даної цивільної справи позивач ОСОБА_3 буде позбавлений можливості здійснювати вищевказані дії, що не буде відповідати принципам забезпечення позову: співмірності позовним вимогам, збалансованості інтересів сторін та необхідності вжиття саме таких заходів забезпечення позову.
Більше того, в суді апеляційної інстанції представник позивача заявила, що на даний час позивач ОСОБА_1 відремонтував вищевказаний автомобіль і не позбавлений права уточнити або змінити позовні вимоги.
Колегія суддів зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі № 381/4019/18 вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
У зв'язку з викладеним, колегія суддів дійшла висновку про те, що саме вжитий спосіб забезпечення позову, шляхом заборони передачі, переміщення, переобладнання, перереєстрації вищевказаного транспортного засобу, не можна вважати співвідносними з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття саме таких заходів забезпечення позову.
Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Верховець К.С. підлягає задоволенню, ухвала Малиновського районного суду м. Одеси від 28.10.2024 року про забезпечення позову - скасуванню, з прийняттям постанови про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п. 4 ч.1 ст. 376, ст.ст. 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Верховець Ксенія Сергіївна, задовольнити.
Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2024 року про забезпечення позову скасувати.
Прийняти постанову, якою заяву представника Виконавчого комітету Одеської міської ради Бутрик Анастасії Олегівни про забезпечення позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради про відшкодування матеріальної шкоди, залишити без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 30.01.2025 року.
Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда
О.С. Комлева
Є.С. Сєвєрова