Номер провадження: 22-ц/813/491/25
Справа № 523/10764/20
Головуючий у першій інстанції Мурманова І. М.
Доповідач Назарова М. В.
28.01.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Назарової М.В.,
суддів: Кострицького В.В., Лозко Ю.П.
за участю секретаря Соболєвої Р.М.,
учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження
апеляційну скаргу ОСОБА_2 ,
на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 07 червня 2023 року, ухвалене Суворовським районним судом м. Одеси у складі: судді Мурманової І.М. в приміщенні того ж суду,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних витрат, 3% річних та процентів від суми позики,
У липні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних витрат, 3% річних та процентів від суми позики в загальній сумі: 213 258 грн14 коп. В обґрунтування позову зазначила, що 14 липня 2016 року відповідач отримав від позивача позику у розмірі: 13000 доларів США. Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 04 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року, позов про стягнення з відповідача на користь позивача боргу за договором позики було задоволено, стягнуто на її користь борг за договором позики у розмірі 298110 грн 00 коп., 3 % річних в сумі 6591 грн 09 коп. та витрати по сплаті судового збору. Позивач зазначає, що відповідач рішення суду не виконує, а відтак обов'язок сторін за договором позики не припинено та відповідач не звільнений від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання. На підставі викладеного просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі: 213258 грн 14 коп., з яких 35876 грн 96 коп. - інфляційні витрати, 24666 грн. 56 коп. - 3 % річних та 152714 грн 62 коп. проценти від суми позики, а також понесені судові витрати.
23 лютого 2021 року надійшов відзив на позовну заяву за представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , згідно якого адвокат зазначила, що позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, позивачем не обґрунтовано та не доведено суму, нараховану за прострочення виконання зобов'язання за договором позики. Щодо нарахування процентів зазначила, що передбачені договором проценти за користування кредитом припиняються після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Щодо стягнення нарахованих інфляційних витрат, представник позивача зазначила, що дана вимога не підлягає задоволенню, оскільки, індексації підлягає лише грошова одиниця гривня, іноземна валюта індексації не підлягає. На підставі викладеного просила відмовити у задоволенні позовних вимог.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 07 червня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних витрат, 3% річних та процентів від суми позики задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1
- 3 % річних за невиконання грошового зобов'язання за борговою розпискою від 14.06.2016 року у сумі 24666, 56 гривень, інфляційні витрати в сумі 35876, 96 гривень, що загалом становить: 60543, 52 гривні.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 3048 гривень.
В решті позовних вимог залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних процентів та процентів від суми позики як необ'єктивне, необґрунтоване та таким, що винесене із грубим порушенням матеріального та процесуального законодавства, скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Доводами апеляційної скарги є неврахування судом того, що рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 04 травня 2018 року відповідачем виконується в повному обсязі та з його заробітної плати утримується 20% на підставі виконавчого провадження № 61801551 від 10 квітня 2020 року, про що свідчать платіжні доручення про сплату боргу на користь ОСОБА_1 ; відповідачем також повернуто позивачу 1600 доларів США, що підтверджено складеною розпискою до моменту звернення з первісним позовом останньою до суду; між сторонами існують правовідносини з приводу виконання судового рішення, що врегульовано Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть бути застосовані норми ст. 625 ЦК України; ухвалюючи рішення, суд керувався припущеннями, оскільки доказів невиконання судового рішення позивачем не надано, а підстави для застосування передбаченої ст. 625 ЦК України відповідальності не встановлено, оскільки відповідач після ухвалення рішення приступив до його виконання; судом не враховано, що інфляційні втрати підлягають нарахуванню лише щодо національної валюти України гривні, а позика отримана в іноземній валюті, і конвертація в національну валюту суперечить статті 1049 ЦК України; нарахування та стягнення процентів від суми позики у розмірі, визначеному на рівні облікової ставки НБУ, нараховується у разі, якщо предметом договору позики є грошові кошти в національній валюті України - гривні.
Відзиву на апеляційну скаргу відповідача не надійшло.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У судове засідання сторони, належно повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, не з'явилися.
Позивач ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином у відповідності до вимог ч. 5 ст. 130 ЦПК України, в установленому законом порядку, оскільки його представник повістку отримав 09.12.2024 18:40:49 в особистому кабінеті підсистеми (модуля) ЄСІТС Електронний суд, що підтверджується довідкою (а.с. 220).
Відповідач ОСОБА_2 вважається повідомленим у відповідності до вимог п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України (повернення судової повістки-повідомлення з відміткою Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою»), яку сам заявник вказував у листуванні із судом. (а.с. 221).
Вказане відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання. Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Наведене відповідає правовій позиції Верговного Суду України, викладеній у постановах від 20.12.2010 № 3-57гс10, від 04.07.2011 № 3-65гс11, від 12.09.2011 № 3-73гс11, від 24.10.2011 № 3-89гс11, від 14.11.2011 № 3-116гс11, від 23.01.2012 № 3-142гс11.
За своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб. Отже, за загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов'язання, яке виникло з підстав, що існували до винесення судового рішення, але не породжує такого зобов'язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства пов'язують виникнення зобов'язання саме з набранням законної сили рішенням суду (постанова ВСУ від 18.10.2017 № 910/8318/16).
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 04 травня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі: 298 110 (двісті дев'яносто вісім тисяч сто десять) гривень 00 коп., за договором позики від 14.06.2016 року; три проценти річних в сумі: 6591, 09 гривні за період з 17.01.2017 по 12.10.2017, та витрати по сплаті судового збору (а.с.11-12, 13).
Згідно постанови Одеського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 04 квітня 2018 року змінено в частині стягнення 3%: річних від простроченої суми заборгованості. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 від простроченої суми 298110 гривень 3% річних за період з 17 січня 2017 року по 12 жовтня 2017 року в сумі: 6591, 09 гривень (а.с.15-17).
На виконання судового рішення позивачу 20 травня 2019 року видано виконавчий лист.
Отже, судовим рішенням від 04 квітня 2019 року встановлено факт наявності невиконаних грошових зобов'язань за борговою розпискою.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 та стягуючи з відповідача ОСОБА_2 на її користь 3% річних за невиконання грошового зобов'язання за борговою розпискою від 14.06.2016 у сумі 24666,56 грн за період з 12.10.2017 по 01.07.2020 року та інфляційні втрати в сумі 35876,96 грн за період з 04.05.2018 по 01.07.2020, суд виходив із обґрунтованості позовних вимог та обов'язку відповідача нести відповідальність за порушення грошового зобов'язання, незалежно від підстав його виникнення, оскільки таке є засобом захисту коштів кредитора від знецінення та передбачено законом.
Колегія суддів погоджує вказаний висновок суду, оскільки суд, встановивши обставини прострочення зобов'язання, дійшов правильного висновку про наявність підстав для застосування до відповідача правових наслідків прострочення грошового зобов'язання, встановлених законом (ч. 2 ст. 625 ЦК), у цьому випадку 3 % річних та інфляційних втрат.
Судом правильно виснувано, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Згідно зі ст. 3 Закону УКраїни "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з ст. 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Так, оскільки індекс інфляції є мінною величиною, позивач, який бажає стягнути заборгованість з урахуванням цього індексу, повинен у кожному конкретному випадку подати суду обґрунтований розрахунок відповідної суми, що і було зроблено позивачкою.
Здійснюючи перерахунок інфляційних втрат, визначених позивачем, суд погодив такі розрахунки, перевіряючи які в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає їх проведеними правильно наступним чином: [Період прострочення №1]: 04.05.2018 - 01.07.2020, Сума заборгованості] = 298110.00 грн (сума боргу, визначена судовим рішенням, що набрало законної сили і підлягає виконанню); [Індекси інфляції за кожен місяць періоду прострочення]: трав. 2018 = 100.0, черв. 2018 = 100.0, лип. 2018 = 99.3, серп. 2018 = 100.0, вер. 2018 = 101.9, жовт. 2018 = 101.7, лист. 2018 = 101.4, груд. 2018 = 100.8, січ. 2019 = 101.0, лют. 2019 = 100.5, бер. 2019 = 100.9, квіт. 2019 = 101.0, трав. 2019 = 100.7, черв. 2019 = 99.5, лип. 2019 = 99.4, серп. 2019 = 99.7, вер. 2019 = 100.7, жовт. 2019 = 100.7, лист. 2019 = 100.1, груд. 2019 = 99.8, січ. 2020 = 100.2, лют. 2020 = 99.7, бер. 2020 = 100.8, квіт. 2020 = 100.8, трав. 2020 = 100.3, черв. 2020 = 100.2;
[Сукупний індекс інфляції] = 100.0:100 (трав. 2018) * 100.0:100 (черв. 2018) * 99.3:100 (лип. 2018) * 100.0:100 (серп. 2018) * 101.9:100 (вер. 2018) * 101.7:100 (жовт. 2018) * 101.4:100 (лист. 2018) * 100.8:100 (груд. 2018) * 101.0:100 (січ. 2019) * 100.5:100 (лют. 2019) * 100.9:100 (бер. 2019) * 101.0:100 (квіт. 2019) * 100.7:100 (трав. 2019) * 99.5:100 (черв. 2019) * 99.4:100 (лип. 2019) * 99.7:100 (серп. 2019) * 100.7:100 (вер. 2019) * 100.7:100 (жовт. 2019) * 100.1:100 (лист. 2019) * 99.8:100 (груд. 2019) * 100.2:100 (січ. 2020) * 99.7:100 (лют. 2020) * 100.8:100 (бер. 2020) * 100.8:100 (квіт. 2020) * 100.3:100 (трав. 2020) * 100.2:100 (черв. 2020) = 1.11648553.
[Інфляційне нарахування] = 298110.00 * 1.11648553 -298110.00 = 34725.50 грн.
[Сума заборгованості з урахуванням індексу інфляції] = 298110.00 * 1.11648553 = 332835.50 грн.
[Період прострочення №2]: 28.04.2020 - 01.07.2020.
[Сума заборгованості] = 297359.60 грн.
[Індекси інфляції за кожен місяць періоду прострочення]: трав. 2020 = 100.3, черв. 2020 = 100.2;
[Сукупний індекс інфляції] = 100.3:100 (трав. 2020) * 100.2:100 (черв. 2020) = 1.00500600.
[Інфляційне нарахування] = 297359.60 * 1.00500600 -297359.60 = 1488.58 грн.
[Сума заборгованості з урахуванням індексу інфляції] = 297359.60 * 1.00500600 = 298848.18 грн.
[Період прострочення №3]: 27.05.2020 - 01.07.2020.
[Сума заборгованості] = 296599.20 грн.
[Індекси інфляції за кожен місяць періоду прострочення]: черв. 2020 = 100.2;
[Сукупний індекс інфляції] = 100.2:100 (черв. 2020) = 1.00200000.
[Інфляційне нарахування] = 296599.20 * 1.00200000 -296599.20 = 593.20 грн.
[Сума заборгованості з урахуванням індексу інфляції] = 296599.20 * 1.00200000 = 297192.40 грн.
[Період прострочення №4]: 26.06.2020 - 01.07.2020.
[Сума заборгованості] = 295838.80 грн.
[Індекси інфляції за кожен місяць періоду прострочення]: Відсутні
[Сукупний індекс інфляції] = Відсутній.
[Інфляційне нарахування] = 295838.80 * 1.00000000 -295838.80 = 0.00 грн.
[Сума заборгованості з урахуванням індексу інфляції] = 295838.80 * 1.00000000 = 295838.80 грн.
Отже, розмір Інфляційних нарахувань становить 34725.50 грн. + 1488.58 грн. + 593.20 грн. = 36807.28 грн.
Вказаний розрахунок проведений апеляційним судом з урахуванням наданих відповідачем доказів щодо часткової сплати ним за Виконавчим провадженням № 61801551 від 10.04.2020, а саме - сплати ОСОБА_2 28.04.2020 - 750,40 грн, 26.05.2020 - 760,40 грн, 25.06.20 - 760,40 грн, 26.06.20 - 760,40 грн. Всі інші платежі, проведені відповідачем на погашення боргу, знаходяться поза межами періоду позовних вимог, заявлених ОСОБА_1 .
Проте, оскільки суд керується засадами диспозитивності та розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України), то належною до стягнення сумою інфляційних втрат є 35876,96 грн.
Довід апеляційної скарги про те, що індекс інфляції внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, натомість про справі зобов'язання виникло в іноземній валюті, то таке є помилковою оцінкою відповідачем правовідносин по справі.
Внаслідок постановлення судом вказаного рішення у відповідача перед позивачем виникло та існує боргове зобов'язання, сума якого визначена в гривнях, без зазначення її доларового еквіваленту, а тому за його несвоєчасне виконання настають наслідки, передбачені ст. 625 ЦК України (Постанова КГС ВС від 07.02.2018 № 910/11249/17). У вказаному рішенні. Зокрема, зроблено висновок про те, що суди при вирішенні спору правильно зазначили про те, що офіційний індекс інфляції, який розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти, а тому індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає, а норма ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях, а у випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях із визначенням еквіваленту в іноземній валюті, інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти. Але при цьому суди помилково не врахували, що такі обставини існували до постановлення рішення суду від 16.05.2016 у справі № 910/2114/16 і саме внаслідок постановлення судом вказаного рішення у відповідача перед позивачем існувало боргове зобов'язання, сума якого визначена в гривнях, а тому за його несвоєчасне виконання настають наслідки, передбачені ст. 625 ЦК України.
Помилкове ототожнення відповідачем змісту спірних правовідносин за основним зобов'язанням, з приводу якого наявне судове рішення, яке підлягає виконанню, воно є невиконаним, і до нього як до будь-якого грошового зобов'язання у разі порушення такого настають передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України наслідки, із вказаними наслідками невиконання зобов'язання, вираженого у національній валюті без його валютного еквіваленту а, отже без врахування знецінення національної валюти, призвело до виниклого спору з приводу стягнення інфляційних втрат.
Вказане часткове погашення боргу на виконання судового рішення має бути враховане і під час розрахунку 3% річних, проте і таке не призвело до неправильного розрахунку згідно вимог диспозитивності цивільного судочинства.
[Період прострочення № 1]: 12.10.2017 - 01.07.2020.
[Сума заборгованості] = 298110.00 грн.
[Кількість днів прострочення] = 993.
[Сума санкції] = 298110.00*3/100/365*81 + 298110.00*3/100/365*365 + 298110.00*3/100/365*365 + 298110.00*3/100/366*182 = 24318.49 грн.
[Період прострочення № 2]: 28.04.2020 - 01.07.2020.
[Сума заборгованості] = 297359.60 грн.
[Кількість днів прострочення] = 64.
[Сума санкції] = 297359.60*3/100/366*64 = 1559.92 грн.
[Період прострочення № 3]: 27.05.2020 - 01.07.2020.
[Сума заборгованості] = 296599.20 грн.
[Кількість днів прострочення] = 35.
[Сума санкції] = 296599.20*3/100/366*35 = 850.90 грн.
[Період прострочення № 4]: 26.06.2020 - 01.07.2020.
[Сума заборгованості] = 295838.80 грн.
[Кількість днів прострочення] = 5.
[Сума санкції] = 295838.80*3/100/366*5 = 121.25 грн.
[Сума санкції 3 % річних] = 24318.49 грн + 1559.92 грн + 850.90 грн + 121.25 грн = 26850.56 грн.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскарженому рішенні суду першої інстанції (з урахуванням доводів апеляційної скарги), питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, судом сторонам спору в оскаржуваній частині щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин.
Як не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про безпідставність оскаржуваного рішення в частині щодо позовних вимог про стягнення процентів від суми позики. В наведеній частині судом цілком слушно відмовлено у задоволенні позову через необгрунтованість ,і колегія сддів погоджує вказане, оскільки таке не грунтується на умовах укладеного між сторонами договору позики.
Колегія суддів, надаючи оцінку судовому рішенню на предмет його законності у межах доводів апеляційної скарги, погоджується з висновками суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 07 червня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Дата складення повного тексту постанови - 28 січня 2025 року.
Головуючий М.В. Назарова
Судді: В.В. Кострицький
Ю.П. Лозко