Справа № 930/805/24
Провадження № 22-ц/801/251/2025
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Войницька Т. Є.
Доповідач:Береговий О. Ю.
30 січня 2025 рокуСправа № 930/805/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Берегового О.Ю. (судді - доповідача),
суддів: Панасюка О.С., Сала Т.Б.,
учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»,
відповідач: ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» адвоката Тараненка Артема Ігоровича на рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 04 листопада 2024 року, ухваленого місцевим судом під головуванням судді Войницької Т.Є., дата складення повного тексту рішення невідома,
встановив:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
В березні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 30 серпня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №380033396 у формі електронного документу з використанням електронного підпису.
Відповідно до умов кредитного договору первісний кредитор надав ОСОБА_1 у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 20 000 гривень строком на 140 днів зі сплатою процентів за користування кредитом.
28 листопада 2018 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" було укладено Договір факторингу №28/1118-01, строк дії якого закінчується 28.11.2019 року, який було продовжено шляхом укладення Додаткових угод, зокрема, № 19 від 28 листопада 2019 року (продовжено до 31 грудня 2020 року), № 26 від 31 грудня 2020 року (продовжено до 31 грудня 2021 року), № 27 від 31 грудня 2021 року (продовжено до 31 грудня 2022 року.
Вважають, що відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 163 від 07 грудня 2021 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року укладеного між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" до останнього перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 37423,63 грн.
При цьому, 05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого закінчується 04 серпня 2021 року.
В подальшому, ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: №2 від 03 серпня 2021 року та №3 від 30 грудня 2022 року, якими продовжено строк дії договору факторингу до 30 грудня 2024 року включно, всі інші умови залишилися без змін.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30 травня 2023 року до Договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, від ТОВ "Таліон Плюс" до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 40081,45 грн .
04 серпня 2023 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу № 04/08/23-01, відповідно до умов якого, до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло в тому числі і право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 380033396 від 30 серпня 2021 року у загальному розмірі 40 081,45 грн.
Вважають, що кредитор свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а відповідач тіло кредиту та відсотки за його користування не сплатив.
У зв'язку із неналежним виконанням умов кредитного договору відповідачем, виникла заборгованість за кредитом у розмірі 40081,45 грн.
Вказані обставини стали підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до суду із цим позовом в якому просили стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість кредитним договором № 380033396 від 30 серпня 2021 року в розмірі 40081,45 грн., а також сплачений судовий збір та понесені витрати на професійну правничу допомогу.
Рішення суду першої інстанції і мотиви його ухвалення.
Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 04 листопада 2024 року у позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ТОВ «ФК «ЕЙС» не довело порушення його прав з боку відповідача ОСОБА_1 та наявність у нього права звернення до суду з позовом до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором № 380033396 від 30 серпня 2021 року, який укладений після відступлення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги за кредитними договорами на користь ТОВ «Таліон Плюс», а тому підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК ЕЙС» відсутні, оскільки ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» не мали права на подальше відступлення права вимоги, якою вони не володіли.
Провадження в суді апеляційної інстанції.
Не погоджуючись з таким рішенням суду представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» адвокат Тараненко А.І. подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції дійсним обставинам справи просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а також провести розподіл судових витрат.
Апеляційна скарга, мотивована тим, що на переконання заявника суд попередньої інстанції, не звернув увагу на те, що договором факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року встановлено, що предметом відступлення за ним є, в тому числі вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога). Водночас покликаються на те, що строк дії договорів факторингу продовжувався додатковими угодами, а предметом договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Також на переконання скаржника наявні у матеріалах справи копії договорів факторингу та витягів з реєстрів права вимоги належним чином підтверджують факти укладення договору між відповідачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», відступлення права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 380033396 від 30 серпня 2021 року від первісного кредитора - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та відповідно від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «ЕЙС». Наголошує, що наведені обставини підтверджені позивачем належними доказами, не спростованими відповідачем, відтак, вважає беззаперечним факт переходу права вимоги за договорами факторингу, які у встановленому законом порядку недійсними не визнавалися, а презумпція їх правомірності не спростована. Крім того покликається на судову практику апеляційних судів у схожих справах.
06 січня 2025 року від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Цокало Т.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в яких вона заперечила аргументи скаржника викладені в апеляційній скарзі вказавши, що суд попередньої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
14 січня 2025 року від представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» адвоката Тараненка А.І. надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечив аргументи відповідача та підтримав доводи викладені у позовній заяві та апеляційній скарзі.
Позиція суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищенаведені норми, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу викладені в відзиві, відповідь на відзив на апеляційну скаргу, законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.
Судом встановлено, що 30 серпня 2021 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 було укладено договір № 380033396, відповідно до якого товариство зобов'язалося надати позичальнику кредит на суму 20 000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, строком на 140 днів, та сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 251,85 % річних, що становить 0,69% від суми кредиту за кожен день користування ним на період строку, визначеного у п.1.7 договору раз в два тижні відповідно до графіку платежів, що є невід'ємною частиною цього договору.
Пунктами 1.10, 1.11 договору визначено, що у випадку не повернення будь-якого з платежів у строки передбачені графіком платежів скасовуються умови про нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою та проценти починають нараховуватись за базовою процентною ставкою, яка згідно договору становить 474,50% річних, що становить 1,30% в день від суми кредиту за час користування ним (а.с. 12 зворот-14).
Вказаний договір разом із паспортом споживчого кредиту (а.с. 11-12) та графіком платежів з розрахунку застосування дисконтної процентної ставки протягом всього строку дії договору (а.с. 15), який є додатком №1 до договору №380033396 був підписаний шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором MNV46T2V.
На підтвердження факту отримання відповідачем вказаних коштів за кредитним договором у спосіб та в обсязі, зазначених в позовній заяві, представник позивача надав суду копію платіжного доручення від 30 серпня 2021 року на суму 20 000,00 грн. (а.с. 32).
Також, згідно виписки по рахунку вбачається, що відповідач користувалася наданими кредитними коштами (а.с. 184).
Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного "Манівео швидка фінансова допомога", яке є первісним кредитором, відповідач має заборгованість за кредитом, станом на 07 грудня 2021 року, в розмірі 18 586,48 грн., за відсотками в розмірі 18 837,15 грн. Також, з даного розрахунку вбачається, що відповідачем здійснювалась оплата за вказаним кредитним договором лише один раз - 12 вересня 2021 року (а.с. 53-54).
28 листопада 2018 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" було укладено Договір факторингу № 28/1118-01. Відповідно до пункту 8.2 договору, строк дії цього Договору закінчується 28 листопада 2019 року (а.с. 38-41).
28 листопада 2019 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" було укладено Додаткову угоду №19 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2020 року, інші умови залишено без змін (а.с. 44).
31 грудня 2020 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" було укладено додаткову угоду № 26 від 31 грудня 2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої Договір факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року було викладено у новій редакції. Відповідно до пункту 8.2 Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 (в редакції від 31 грудня 2020 року), строк дії цього Договору закінчується 31 грудня 2021 року (а.с. 45-48).
31 грудня 2021 року року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" було укладено додаткову угоду № 27 від 31 грудня 2021 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2022 року (а.с. 50).
Згідно витягу з реєстру прав вимоги № 163 від 07 грудня 2021 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року укладеного між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" до останнього перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 37 423,63 грн. (а.с. 51-52).
Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного «Таліон Плюс» станом на 31 травня 2023 року, відповідач має заборгованість за кредитом у сумі 18586,48 грн. та заборгованість за відсотками у сумі 21494, 97 грн. (а.с. 53).
05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до 8.2 якого строк дії цього Договору закінчується 04 серпня 2021 року (а.с. 55-57).
03 серпня 2021 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було укладено додаткову угоду № 2 до Договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, відповідно до п. 1 якої Сторони домовились продовжити строк дії Договору до 31 грудня 2022 року включно (а.с. 62).
30 грудня 2022 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було укладено додаткову угоду № 3 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, відповідно до п. 1 якої Сторони домовились продовжити строк дії Договору до 30 грудня 2024 року включно (а.с. 63).
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30 травня 2023 року до Договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, від ТОВ "Таліон Плюс" до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 40 081,45 грн. (а.с. 64).
04 серпня 2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» було укладено Договір факторингу №04/08/23-01 відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» було відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором. За цим договором Фактор зобов'язуються передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Відповідно до п.1.2. перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акта прийому-передачі Реєстру Боржників (згідно з Додатком), після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги (а.с. 66-69).
Згідно з Реєстром боржників від 04 серпня 2023 року до Договору факторингу №04/08/23-01 від 04 серпня 2023 року та актом прийому-передачі вказаного Реєстру, позивачу було передано право грошової вимоги до відповідача в сумі 40 081,45 грн., з яких: 18 586,48 грн. заборгованість по тілу кредиту; 21 494,97 грн. заборгованість по відсоткам (а.с. 71).
З листа за вих №25770503287/ВМ від 28 лютого 2024 року, вбачається, що ТОВ ФК "Ейс" повідомило відповідача про набуття ним права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №380033396 та запропонувало погасити наявну заборгованість в сумі 40 081,45 грн. протягом 7 днів (а.с. 73).
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до положень статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. В справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу. Наведене відповідає позиції Верховного Суду України, сформованій у справі №752/8842/14-ц від 05 липня 2017 року.
Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, не визнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Суд, розглядаючи справу, повинен вирішити питання про правильність визначення процесуальної правосуб'єктності сторін, зокрема, що позивач дійсно є суб'єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов'язків, які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення.
Відсутність порушеного, не визнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.
Зокрема, встановивши те, що оспорюваний правочин або інші правовідносини не порушують прав і законних інтересів позивача, суд не повинен вдаватися до перевірки ефективності обраного позивачем способу захисту та правової оцінки по суті спору, встановлення обставин наявності/відсутності ідентифікуючих ознак, оскільки вказане є самостійною, достатньою підставою для відмови в позові.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №910/15262/18, від 03 березня 2020 року у справі №910/6091/19, від 16 жовтня 2020 року у справі №910/12787/17.
Так, із матеріалів справи убачається, що кредитний договір № 380033396 укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 30 серпня 2021 року, натомість договір факторингу №28/1118-01, за яким ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги позивачу, був укладений 28 листопада 2018 року, тобто, на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов'язання між первісним кредитором та боржником ОСОБА_1 , відтак у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов'язанням, яке він міг би передати ТОВ «ФК «ЕЙС» на підставі договору факторингу від 28 листопада 2018 року, яке в свою чергу передало 05 серпня 2020 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», які 04 серпня 2023 року уклали договір факторингу з позивачем.
Оскільки ТОВ «ФК «ЕЙС» право вимоги відносно ОСОБА_2 , як боржника у зобов'язанні, не набуло, таке право не могло було передане цим товариством спочатку ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на підставі договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, а потім 04 серпня 2023 року по договору факторингу №01/04082023 ТОВ «ФК «ЕЙС».
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ТОВ «ФК «ЕЙС» не набуло прав первісного кредитора, а отже, не має права пред'являти свої вимоги за договором кредитної лінії №380033396, укладеним 30 серпня 2021 року між «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 .
Доводи апеляційної скарги про те, що до позивача перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_2 , колегія суддів відхиляє, оскільки на момент укладення договору факторингу у відповідача були відсутні кредитні зобов'язання перед ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Покликання позивача в апеляційній скарзі щодо незгоди із висновками суду першої інстанції, які, на його думку, не відповідають дійсним обставинам справи, колегія суддів відхиляє, оскільки такі жодним чином не спростовують правильних висновків суду.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що розглядаючи зазначений спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно із положеннями ЦПК України, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
З огляду на зазначене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів та незгоди з оцінкою доказів, наданою судом.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України,
постановив:
Апеляційну скаргу представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» адвоката Тараненка Артема Ігоровича залишити без задоволення.
Рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 04 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий О.Ю. Береговий
Судді: О.С. Панасюк
Т.Б. Сало