Справа №519/2009/24
2/519/99/25
30.01.2025 року м.Південне
Южний міський суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Барановської З.І., секретаря - Гнатюк Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом представника АТ «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_1 18.06.2020 уклала з позивачем кредитний договір №20116159820, отримавши кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в сумі 33253 грн, 02.02.2022 уклала з позивачем кредитний договір №1010421256, отримавши кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в сумі 51000 грн. Відповідно до даних кредитних договорів банк повністю та в строки виконав зобов'язання по даним договорам перед відповідачем. Відповідач свої зобов'язання за умовами кредитних договорів в повному обсязі не виконує. У зв'язку з зазначеними порушеннями станом на 06.10.2024 заборгованість перед позивачем за кредитним договором №20116159820 становить 60613,58 грн., за кредитним договором №1010421256 становить 76097,16 грн.
До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач позов не визнає, вважає, що кожний кредитний договір повинен розглядатися в окремій судовій справі, комісія у розмірі 25143,54 грн за кредитним договором №1010421256 стягненню не підлягає, оскільки умови кредитних договорів про комісію є нікчемними згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19, позивачем не доведено факт погодження сторонами всіх істотних умов договору.
Від представника відповідача до суду надійшла відповідь на відзив, згідно якої між банком і відповідачем було укладено у письмовій формі кредитний договір. Відповідач зобов'язався сплатити проценти за користування кредитом та повернути кредити в порядку та строки, обумовлені договором. Кредит наданий, а договір укладений шляхом підписання заяви, яка містить усі суттєві умові, притаманні кредитному договору, згідно ЦК України. Окрім того, відповідач, поряд із заявою, підписав Паспорт споживчого кредиту, який був підписаний до моменту підписання відповідачем заяви. Мета підписання паспорту - ознайомлення відповідача з детальними умовами кредитування. Паспорт споживчого кредиту був наданий Відповідачу на ознайомлення і підписання на виконання вимог ст.9 Закону України «Про споживче кредитування». Розділом 3 Паспорту споживчого кредиту «Основні умови кредитування з урахуванням побажань споживча» визначені основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, а саме: тип кредиту - кредит; сума/ліміт кредиту; строк кредитування; мета отримання кредиту; спосіб та строк надання кредиту. Відповідно до Розділу 4 Паспорту споживчого кредиту «Інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача» передбачено процентну ставку; тип процентної ставки; розмір комісії. Також зазначені відомості про: загальні витрати за кредитом; орієнтована загальна вартість кредиту, реальна річна процентна ставка. У Паспорті споживчого кредиту зазначено детальну інформацію про кредитодавця, суму кредиту, строк кредитування; мета отримання кредиту; спосіб та строк надання кредиту; розмір реальної річної процентної ставки та інші умови. Після ознайомлення з інформацією про споживчий кредит, яка наведена у Паспорті споживчого кредиту, Відповідач підписав Заяву. Факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується наданими у якості доказів матеріалами - заявою, платіжною інструкцією, виписками по рахунку, паспортом споживчого кредиту, розрахунком заборгованості. В обґрунтування позовних вимог Банк надав засвідчені копії: заяву; паспорту споживчого кредиту; виписки з особового рахунку відповідача; розрахунок заборгованості; платіжні інструкції про зарахування коштів. Наданий відповідачу та Суду Розрахунок заборгованості є формою, встановленою Банком, мета якого - фіксування кредитної заборгованості клієнта-боржника з метою надання до суду при ініціюванні судового провадження. Відповідач не надав суду жодного належного та допустимого доказу не отримання кредитних коштів, більше того, майже з моменту укладення кредитного договору порушує умови та не повертає кредит в установлені договором строки та розміри. Умовами договору передбачено сплату відсотків за користування кредитом, а також комісії банку за обслуговування кредитної заборгованості. Застосуванню до спірних правовідносин підлягають положення ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору), а саме, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування" (в редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору). А відповідно до ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», реальна річна процентна ставка обчислюється відповідно до нормативно-правових актів органів, що здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг. Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо). Правові позиції Постанови Верховного Суду від 13 липня 2022 року №496/3134/19 та Постанови Верховного Суду від 17 серпня 2022 року №180/1434/20 не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки у тих випадках комісійна винагорода встановлювалась за інформування щодо заборгованості. Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав. У суб'єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб'єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов'язків. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право, що, на переконання позивача, і має місце у даній справі - відповідач, підписавши Заяву про приєднання до ДКБО, ознайомившись та прийнявши умови ДКБО, користуючись багаторазово та регулярно кредитним коштами, наданими позивачем, фактично визнаючи факт виконання позивачем умов Заяви (кредитного договору) та підтверджуючи цю угоду надходження сум кредитних платежів, гарантуючи дотримання виконання умов кредитування та правил обслуговування карткових рахунків, у відзиві зайняв протилежну позицію та став стверджувати про необізнаність та невизначеність відсоткової ставки за договором, строку дії кредитного ліміту та й взагалі, поставив під сумнів надання йому кредитних коштів, незважаючи на відсутність будь - яких його звернень до позивача чи інших осіб. Розглядаючи поняття розумності та добросовісності як принципів здійснення суб'єктивних цивільних прав необхідно враховувати, що розумною є поведінка особи, яка діє у межах, не заборонених їй договором або актами цивільного законодавства. Виходячи із аналізу норм, закріплених у ЦК України, поняття «добросовісність» ототожнюється із поняттям «безвинність» і навпаки, «недобросовісність» із «виною». Такий висновок випливає із того, що за діяння, якими заподіяно шкоду внаслідок недобросовісної поведінки, може наступати відповідальність (наприклад, частина третя статті 39 ЦК України), а оскільки обов'язковим елементом настання відповідальності, за загальним правилом, є вина, то такі діяння є винними. Таким чином, слід зазначити, що, по - перше, за змістом відзиву відповідач намагається ввести суд в оману щодо його необізнаності умов та строків кредитування, що спростовується змістом самої Заяви на приєднання до ДКБО, а, по - друге, здійснюючи фактичне користування кредитними коштами протягом 3 років, не заявляючи про будь -які незгоди чи заперечення проти умов кредитування, відповідач поводить себе недобросовісно та намагається нанести позивачу збитки.
Ухвалою Южного міського суду Одеської області від 25.12.2024 відкрито провадження у даній цивільній справі, розгляд справи здійснено у порядку спрощеного провадження з повідомлення (викликом) сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в позовній заяві просить розглядати справу у його відсутність, підтримує позовні вимоги в повному обсязі, проти заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги не визнає, підтримує відзив.
Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.282-284 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
18.06.2020 ОСОБА_1 підписала Заяву №20116159820 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та паспорт споживчого кредиту про видачу кредитної картки з кредитним лімітом: 3000 грн, строк: 12 місяців, процентна ставка 47,88 відсотка річних, погоджено графік платежів.
У матеріалах справи міститься копія публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (нова редакція діє з 12.06.2019).
Відповідно до пункту 5.1.7 передбачено, що клієнт зобов'язаний сплачувати заборгованість по договору, проценти за користування кредитними коштами, оплачувати комісії та неустойку, а також виконувати зобов'язання з повернення кредиту, в тому числі простроченої заборгованості, на умовах, що передбачені договором.
Відповідно до даного кредитного договору банк повністю та в строки виконав зобов'язання перед відповідачем.
Однак відповідач свої зобов'язання за умовами кредитного договору в повному обсязі не виконує.
У зв'язку з зазначеними порушеннями станом на 06.10.2024 заборгованість перед позивачем за кредитним договором №20116159820 становить 60613,58 грн, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 33191,21 грн, заборгованості за відсотками у розмірі 27422,37 грн.
Також, 02.02.2022 ОСОБА_1 підписала Заяву №1010421256 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та паспорт споживчого кредиту про видачу кредитної картки з пільговим періодом та сервісом оформлення покупок у розстрочку у АТ «ПУМБ». Сума кредиту: 51000 грн, строк: 24 місяців, процентна ставка 0.01 відсотка річних, комісія 2,22 відсотка, погоджено графік платежів.
У матеріалах справи міститься копія публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (нова редакція діє з 01.11.2021).
Відповідно до пункту 5.1.7 передбачено, що клієнт зобов'язаний сплачувати заборгованість по договору, проценти за користування кредитними коштами, оплачувати комісії та неустойку, а також виконувати зобов'язання з повернення кредиту, в тому числі простроченої заборгованості, на умовах, що передбачені договором.
Відповідно до даного кредитного договору банк повністю та в строки виконав зобов'язання перед відповідачем.
Однак відповідач свої зобов'язання за умовами кредитного договору в повному обсязі не виконує.
У зв'язку з зазначеними порушеннями станом на 06.10.2024 заборгованість перед позивачем за кредитним договором №1010421256 становить 76097,16 грн, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 50931,73 грн, заборгованості за відсотками у розмірі 11,89 грн, заборгованість за комісією 25153,54 грн. До теперішнього часу відповідач не виконує свої обов'язки щодо погашення боргу та продовжує користуватися отриманими кредитними коштами.
На адресу відповідача позивачем було направлено письмову вимогу (повідомлення) вих. КНО-44.2.2/561 від 07.10.2024 про виконання зобов'язання щодо погашення кредитної заборгованості протягом тридцяти днів з дня отримання відповідного повідомлення за вищевказаними договорами. Доказів отримання вказаних поштових відправлень матеріали справи не містять.
Стаття 1 ЦК України встановлює, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1-2 ст.12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відтак, сторона правочину, слідуючи власному волевиявленню, користується своїми правами та виконує обов'язки на власний розсуд, усвідомлюючи при цьому відповідні наслідки їх виконання/невиконання, передбачені законом або договором.
Положеннями ч.1 ст.207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Згідно з ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За правилами ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частина перша, друга статті 640 ЦК України).
Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання повинно виконуватися належним чином у відповідності з умовами договору та вимогами ЦК України.
Згідно статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
У відповідності до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ними грошових зобов'язань.
До відношень які виникають з кредитного договору застосовуються положення параграфа І глави 71 ЦК України (ст.1046-1053), якщо інше не встановлене цим параграфом та не випливає з положень кредитного договору.
Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до п.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилися, та сплати процентів, належних йому.
Щодо вимог позивача про стягнення заборгованості за комісією у розмірі 25153,54 грн за кредитним договором №1010421256 від 02.02.2022.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Крім того, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами 1 та 2 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування.
Окрім того, Верховний Суд в постанові від 06.11.2023 по справі №204/224/21 виклав висновок щодо застосування норми права, а саме якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Враховуючи, що в кредитному договорі №1010421256 від 02.02.2022 не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена комісія, також АТ «ПУМБ» не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, а тому положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», у зв'язку з чим суд вважає відсутніми підстави для стягнення нарахованих позивачем у заборгованість по комісії за користування даним кредитом у розмірі 34809,38 грн.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Відповідно до положень ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно зі ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У відповідності до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст.82 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд сприяє всебічному та повному з'ясуванню обставин по справі, роз'яснює їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їх прав у випадках передбачених цим Кодексом.
Доводі відповідача щодо непогодження істотних умов договорів, не знайшли свого підтвердження, оскільки сторони досягли згоди з істотних умов договорів, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, відповідач на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов спірних договорів та в подальшому виконувала їх умови. Крім того, відповідачем підписані заяви на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та паспорти споживчого кредиту, та відповідач була ознайомлена з розміром кредитного ліміту, розміром реальної річної процентної ставки, розрахунковою та платіжною датою кредиту; строком дії кредитного ліміту, розміром мінімального платежу та іншими умовами надання та обслуговування кредитної картки.
Оскільки позивачем надано достатні та належні докази на підтвердження істотного порушення відповідачем умов кредитних договорів та існування заборгованості, зазначеної в позовній заяві, суд задовольняє заявлені позовні вимоги частково, стягнувши заборгованість за кредитним договором №20116159820 від 18.06.2020, у розмірі 60613,58 грн, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 33191,21 грн, заборгованості за відсотками у розмірі 27422,37 грн; також стягнути заборгованість за кредитним договором №1010421256 від 10.11.2021 у розмірі 50943,62 грн, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 50931,73 грн, заборгованості за відсотками у розмірі 11,89 грн. Вимоги щодо стягнення заборгованості за комісію є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Виходячи з положень ст.141 ЦПК України, з урахуванням принципу пропорційності при розподілі судових витрат між сторонами, суд вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума у розмірі 1976,70 (111557,20 (60613,58+50943,62) х 2422,40/136710,74) грн.
Керуючись ст.3, 12, 81, 141, 265, 280-289 ЦПК України, ст.203, 215, 526, 549, 611, 612, 634, 1049, 1054 ЦК України, суд
Позов представника АТ «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором №20116159820 від 18.06.2020 у розмірі 60613,58 грн, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 33191,21 грн, заборгованості за відсотками у розмірі 27422,37 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором №1010421256 від 10.11.2021 у розмірі 50943,62 грн, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 50931,73 грн, заборгованості за відсотками у розмірі 11,89 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк» судовий збір у розмірі 1976,70 грн.
В іншій частині відмовити.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач АТ «Перший Український Міжнародний Банк», код ЄДРПОУ 14282829, місцезнаходження: м. Київ, вул. Андріївська, 4.
Відповідач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя Южного міського суду
Одеської області З.І. Барановська