вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"28" січня 2025 р. Справа№ 911/2727/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Євсікова О.О.
Корсака В.А.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Заступника Генерального прокурора
на ухвалу Господарського суду Київської області від 28.10.2024 про повернення позовної заяви
у справі № 911/2727/24 (суддя Колесник Р.М.)
за позовом Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі
Міністерства оборони України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріан-Трейд"
про визнання правочинів недійсними у частині та стягнення коштів,
До Господарського суду Київської області 08.10.2024 надійшла позовна заява Заступника Генерального прокурора (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (надалі - позивач; МО України) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аріан-Трейд» (в подальшому - відповідач; ТОВ «Аріан-Трейд»; Товариство) про:
- визнання недійсними п.п. 1.1 та 3.1 договору від 31.05.2023 № 286/1/23/27 на поставку мастильних засобів (09210000-4), укладеного між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аріан-Трейд» у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість в розмірі 5900000 гривень;
- визнання недійсними п.п. 1.1 та 3.1 договору від 31.05.2023 № 286/1/23/29 на поставку мастильних засобів (09210000-4), укладеного між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аріан-Трейд» у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість в розмірі 699999,90 гривень;
- визнання недійсними п.п. 1.1 та 3.1 договору від 22.08.2023 № 286/1/23/44 на поставку мастильних засобів (09210000-4) (олива моторна для автотракторних дизелів М-10Г2к) (вищий сорт), укладеного між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аріан-Трейд» у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість в розмірі 675000 гривень;
- визнання недійсними п.п. 1.1 та 3.1 договору від 15.11.2023 № 286/1/23/70 на поставку мастильних засобів (09210000-4) (олива моторна СІ-4/SL; SAE 5W-40), укладеного між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аріан-Трейд» у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість в розмірі 430800 гривень;
- визнання недійсними п.п. 1.1 та 3.1 договору від 15.11.2023 № 286/1/23/71 на поставку мастильних засобів (09210000-4) (олива моторна СІ-4/SN; SAE 0W-30), укладеного між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аріан-Трейд» у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість в розмірі 75600 гривень;
- визнання недійсними п.п. 1.1 та 3.1 договору від 15.11.2023 № 286/1/23/72 на поставку мастильних засобів (09210000-4) (олива моторна CH-4/SL; SAE 10W-30), укладеного між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аріан-Трейд» у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість в розмірі 204000 гривень;
- визнання недійсними п.п. 1.1 та 3.1 договору від 31.05.2023 № 286/1/23/73 на поставку мастильних засобів (09210000-4) (олива моторна CI-4/SN; SAE 5W-30), укладеного між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аріан-Трейд» у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість в розмірі 48000 гривень;
- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аріан-Трейд» на користь Міністерства оборони України 3948537,69 гривень боргу, з яких безпідставно сплачені кошти в сумі 3609199,90 гривень, інфляційні втрати за період з вересня 2023 року по серпень 2024 року в сумі 240273,34 гривень та 3% річних за період з 20.08.2023 по 10.09.2024 у сумі 99064,45 гривень.
В обґрунтування позову Прокурор посилається на те, що відповідно до пп. «г» пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану» (скорочено - Постанова № 178) до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки або (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту ЗСУ для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави за договорами, укладеними Міністерством Оборони України, оподатковуються за нульовою ставкою ПДВ.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.10.2024 позовну заяву Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріан-Трейд" про визнання правочинів недійсними у частині та стягнення коштів повернуто заявнику на підставі п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України.
У оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції вказав, що як вбачається із матеріалів позовної заяви, Прокурором заявлено 8 позовних вимог, а саме 7 позовних вимог про визнання недійсними п.п. 1.1 та 3.1, як таких, що суперечать пп. «г» пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України та Постанови № 178 в частині оподаткування поставленого товару ПДВ за наступними договорами: від 31.05.2023 № 286/1/23/27, від 31.05.2023 № 286/1/23/29, від 22.08.2023 № 286/1/23/44, від 15.11.2023 № 286/1/23/70, від 15.11.2023 № 286/1/23/71, від 31.05.2023 № 286/1/23/73 та стягнення безпідставно сплачених коштів за вищезгаданими договорами в загальному розмірі 3 609 199,90 грн.
Так, місцевим господарським судом було встановлено, що позовні вимоги, що є предметом цього позову, виникли з різних правових підстав, оскільки фактами, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу є укладання кожного окремого договору та виникнення в силу такого факту у сторін зобов'язань, визначених саме таким договором, факт невідповідності кожного окремого договору вимогам пп. «г» пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України та Постанови № 178.
Таким чином, у позовній заяві об'єднано вимоги, що виникли з семи різних правових підстав, що не відповідає першій з умов, визначених ч. 1 ст. 173 ГПК України (пов'язаність підставою виникнення).
В оскаржуваній ухвалі місцевий господарський суд вказав, що з позову вбачається об'єднаність вимог, що підтверджуються різними доказами, а предмет доказування за кожною із вимог є самостійним.
Тому, суд першої інстанції дійшов до висновку, що сумісний розгляд об'єднаних вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору, що може зашкодити як досягненню завдань господарського судочинства так і суперечитиме інтересам правосуддя в цілому.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Заступник Генерального прокурора звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 28.10.2024 про повернення позовної заяви та направити справу № 911/2727/24 для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В апеляційній скарзі Прокурор акцентує на неправильності застосування місцевим господарським судом норм процесуального права.
Апелянт зазначає, що всі договори є однотипними. Їх положеннями передбачено сплату ПДВ у відповідній сумі або 20% вартості товару. За спірними договорами МО України сплачено 21 675 199,40 грн., у тому числі ПДВ - 3 609 199,90 грн. Водночас, за зверненнями МО України від 07.04.2023 № 266/2269, від 21.04.2023 № 286/2555 та від 24.04.2023 № 286/2597 Державна податкова служба України в індивідуальній податковій консультації від 07.06.2023 № 1372/1П1/99-00-04-02-03-05 роз'яснила, що відповідно до пп. «г» пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 розд. V Податкового кодексу України нульова ставка ПДВ до операцій з постачання товарів, які використовуються для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту визначеним категоріям отримувачів, що беруть участь у забезпеченні оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, застосовується при дотриманні вимог, установлених Постановою № 178. Аналогічне роз'яснення викладено й у листі Державної податкової служби України від 21.08.2023 № 10244/5/99-00-08-01-04-05, наданому на запит Офісу Генерального прокурора від 14.08.2023 № 11/3/1-186ВИХ-23. Тому, на думку Прокурора, положення договорів у частині включення ПДВ до договірних цін правочинів суперечать пп. «г» пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 ПК України та п. 1 Постанови № 178.
Прокурор вказує, що у випадку, коли заявлені в одному позові вимоги є однорідними або співвідносяться як основна та похідна та не підпадають під заборони, визначені у ч.ч. 4, 5 ст. 173 ГПК України, відсутні підстави для повернення позовної заяви незалежно від того, чи заявлено клопотання про об'єднання позовних вимог. У цьому разі слід керуватися змістом позову, обставинами та доказами, якими його обґрунтовано.
Апелянт звертає увагу, що оспорювані правочини вчинені протягом одного й того самого періоду - під час дії правового режиму воєнного стану, а також між одними й тими самими суб'єктами, чиї права та обов'язки за кожним із договорів є аналогічними. Недотримання положень пп. «г» пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 ПК України та п. 1 Постанови № 178 у частині включення до договірних цін оспорюваних договорів умов про сплату ПДВ і є спільною підставою для звернення із позовом у цій справі. Викладене зумовлює однакове нормативно-правове регулювання правової природи оспорюваних договорів та призводить до ідентичності підстав позову щодо вимог про визнання таких правочинів недійсними в частині. Тому, як вважає Прокурор, заявлені позовні вимоги про визнання правочинів недійсними в частині є однорідними та пов'язані між собою підставами їх виникнення, а тому їх доцільно об'єднати в одній позовній заяві.
У свою чергу, позовна вимога про стягнення безпідставно сплачених коштів також пов?язана підставою її виникнення з указаними вище вимогами, а саме - безпідставною сплатою коштів як ПДВ за операціями з постачання товарів, які відбулися за оспорюваними в частині договорами постачання, а відтак цю вимогу слід об'єднати в одній позовній заяві зі згаданими.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.11.2024 апеляційну скаргу Прокурора у справі № 911/2727/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Євсіков О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника Генерального прокурора на ухвалу Господарського суду Київської області від 28.10.2024 про повернення позовної заяви у справі № 911/2727/24. Справу № 911/2727/24 призначено до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/2727/24.
Про перегляд справи в апеляційному порядку сторони повідомлялись шляхом надіслання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у передбачений законом спосіб, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного документа до електронних кабінетів останніх.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про повернення заяви позивачеві (заявникові).
За змістом ч. 3 ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
18.12.2024 до Північного апеляційного господарського суду від Господарського суду Київської області, на виконання вимог ухвали апеляційного суду від 18.11.2024, надійшли матеріали справи № 911/2727/24.
Так, апеляційний господарський суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
Для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи, а також надання сторонам можливості скористатись наявним процесуальним інструментарієм для захисту своїх прав та інтересів, розгляд справи по суті здійснено в розумні строки.
10.12.2024 до суду апеляції інстанції від позивача надійшли письмові додаткові пояснення, в яких МО України просить задовольнити апеляційну скаргу Заступника Генерального прокурора на ухвалу Господарського суду Київської області від 28.10.2024 про повернення позовної заяви у справі № 911/2727/24. Позивач вказує, що позовні вимоги підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, підсудні Господарському суду Київської області, більшість доказів, які мають бути подані сторонами під час судового розгляду, є ідентичними. А тому, виконуючи завдання господарського судочинства, що закріплені в положеннях статті 2 ГПК України, з метою економії процесуального часу суду та учасників даних справ, зменшення витрат сторін на судовий процес, прискорення вирішення спору, - наявними є підстави для здійснення розгляду позовних вимог в межах одного провадження.
16.12.2024 до апеляційного господарського суду від відповідача надійшли заперечення на додаткові пояснення позивача у справі, в яких Товариство просить залишити апеляційну скаргу Заступника Генерального прокурора на ухвалу Господарського суду Київської області від 28.10.2024 про повернення позовної заяви у справі № 911/2727/24 без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. ТОВ «Аріан-Трейд» зазначає, що позовні вимоги, які є предметом цього позову, виникли з різних правових підстав, оскільки фактами, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу є укладання кожного окремого договору та виникнення в силу такого факту у сторін зобов'язань, визначених саме таким договором, факт невідповідності кожного окремого договору вимогам пп. «г» пп. 195.1.2 п. 195. ст. 195 Податкового кодексу України та Постанови № 178. Таким чином, на думку відповідача, у позовній заяві, поданій до господарського суду Прокурором в інтересах держави, було порушено правила об'єднання позовних вимог, що було підставою для повернення позовної заяви позивачеві (як зазначено у п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України). Це свідчить про те, що ухвала Господарського суду Київської області від 28.10.2024 у справі № 911/2727/24, якою позовну заяву Заступника Генерального прокурора було повернуто заявнику, була винесена з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Статтею 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з положеннями статті 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
Частиною 1 статті 173 ГПК України визначено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога позивача, як заінтересованої особи та зміст порушеного права і характер правопорушення, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому об'єднанню підлягають вимоги, які пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.
Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Таким чином, позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. При цьому однорідними можуть вважатися позовні заяви, які пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача.
Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.
При цьому об'єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин.
Колегія суддів звертає увагу, що договори, в яких викладено оспорювані пункти, укладено одними і тими ж самими сторонами, відповідно є подібними документи, що можуть бути доказами для встановлення певних обставин, викладених у позовній заяві, що в даному випадку свідчить про пов'язаність позовних вимог, зважаючи також на те, що вказані вимоги обґрунтовано одними і тими ж самими порушеннями, а саме, укладення п.п. 1.1, 3.1 договорів, що є предметом заявлених позовних вимог, з порушеннями положень п.п. «г» п.п. 195.1.2, п. 195.1 ст. 195 ПК України та п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану», саме щодо включення до договірних цін таких договорів умов про сплату податку на додану вартість. А тому, за висновками судової колегії, неправильно вважати, в цьому випадку, що у позовній заяві об'єднано вимоги, що виникли з семи різних правових підстав, що є порушенням положень процесуального законодавства про пов'язаність вимог.
Місцевий господарський суд необґрунтовано відхилив аргументи Прокурора про пов'язаність позовних вимог підставою виникнення та поданими доказами, та безпідставно вказав на те, що сумісний розгляд об'єднаних вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору, що може зашкодити як досягненню завдань господарського судочинства так і суперечитиме інтересам правосуддя в цілому.
Крім того, вказуючи на непов'язаність позовних вимог та повертаючи позов Прокурора, судом першої інстанції не зазначено, яким чином об'єднання таких вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору, зважаючи, що сторонами договорів є одні й ті самі суб'єкти, а позов обґрунтовано загальними обставинами про порушення оспорюваними пунктами положень податкового законодавства.
Відтак, апеляційний господарський суд вважає, що об'єднання Прокурором в одному позові вимог про визнання недійсними пунктів семи однотипних договорів сприятиме можливості досягти процесуальної економії, ефективнішому використанню процесуальних засобів для відновлення порушеного права, а також запобіганню можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин.
Водночас, колегія суддів вказує, що за змістом частини 1 статті 173 ГПК України порушення правил об'єднання позовних вимог має місце у випадках, якщо заявлені в одній позовній заяві вимоги; (1) не пов'язані підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними); (2) не співвідносяться між собою як основна та похідна.
Разом з цим, частиною 6 статті 173 ГПК України регламентовано, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання господарського судочинства. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз'єднання позовних вимог.
За спеціальним правилом, викладеним у пункті 2 частини 5 статті 174 ГПК України, суддя повертає заяву і додані до неї документи також у разі, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).
У той же час правовий аналіз пункту 2 частини 5 статті 174 ГПК України, у системному співвідношенні з приписами частини 6 статті 173 цього Кодексу, свідчить про те, що у разі порушення правил об'єднання позовних вимог суд, з метою виконання завдання господарського судочинства, може не повертати позовну заяву, а за клопотанням учасника справи або за власною ініціативою самостійно роз'єднати позовні вимоги за правилами частини 6 статті 173 ГПК України та розглянути кожну з заявлених вимог окремо.
Отже, наявність підстав для роз'єднання позовних вимог за правилами частини 6 статті 173 ГПК України та розгляду кожної з вимог окремо унеможливлює повернення судом позовної заяви незалежно від того, чи суд застосував надані йому повноваження.
Тоді як підставою для повернення позовної заяви з посиланням на пункт 2 частини 5 статті 174 ГПК України є встановлення господарським судом обставин, які свідчать про порушення позивачем правил об'єднання позовних вимог, наведених саме в частинах 4, 5 статті 173 ГПК України.
Тобто, коли заявлені в одному позові вимоги є однорідними або співвідносяться як основна та похідна та не підпадають під заборони, визначені у частинах 4, 5 статті 173 ГПК України, у суду відсутні підстави для повернення позовної заяви, незалежно від того, чи заявлено позивачем клопотання про об'єднання позовних вимог. У цьому разі суд має керуватися змістом самої позовної заяви, обставинами та доказами, якими обґрунтовано позов.
За ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Так, подібні правові висновки щодо приписів ст.ст. 173, 174 ГПК України містять постанови Верховного Суду: від 23.10.2019 у справі № 902/434/19, від 02.12.2020 у справі № 908/420/20, від 12.09.2023 у cправі № 904/1513/22, від 20.01.2025 у cправі № 910/10759/24.
Втім, за висновками судової колегії, позовну заяву безпідставно повернуто Прокурорв, в якій фактично об'єднано вимоги за однотипними договорами, з однаковим суб'єктним складом та загальним обґрунтуванням порушень податкового законодавства оспорюваними пунктами договорів.
З огляду на наведене вище, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про необхідність повернення позовної заяви з підстав порушення Прокурором правил об'єднання позовних вимог та, в той же час, погоджується з доводами апелянта про ухвалення місцевим господарським судом оскаржуваного судового рішення за неправильного застосування місцевим господарським судом норм статей 173, 174 ГПК України.
В свою чергу, з огляду на викладені в цій постанові висновки, судом апеляційної інстанції критично оцінюються твердження відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.
Отже, за загальним правилом, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов'язку доказування визначається предметом спору.
Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).
Частиною 3 статті 271 ГПК України встановлено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції;.
Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (ст. 280 ГПК України).
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга апелянта підлягає задоволенню.
Відповідно, ухвала Господарського суду Київської області від 28.10.2024 у справі № 911/2727/24 про повернення позовної заяви підлягає скасуванню з подальшою передачею цієї справи на розгляд Господарського суду Київської області.
Судові витрати за подання апеляційної скарги підлягають розподілу місцевим господарським судом відповідно до ст. 129 ГПК України за результатами подальшого розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 271, п. 6 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 280, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Заступника Генерального прокурора на ухвалу Господарського суду Київської області від 28.10.2024 у справі № 911/2727/24 про повернення позовної заяви - задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 28.10.2024 у справі № 911/2727/24 про повернення позовної заяви - скасувати.
3. Справу № 911/2727/24 направити для продовження розгляду до Господарського суду Київської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 ГПК України.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді О.О. Євсіков
В.А. Корсак