ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
29 січня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/5157/23
м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №6
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Савицького Я.Ф.,
суддів: Діброви Г.І.,
Принцевської Н.М.,
секретар судового засідання - Полінецька В.С.,
за участю представників учасників судового процесу:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Савицька О.М., за ордером; Корабельніков М.О., директор;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради
на рішення Господарського суду Одеської області
від 24 квітня 2024 року (повний текст складено 25.04.2024 року)
у справі № 916/5157/23
за позовом: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІРОСКОП"
про стягнення, розірвання договору та виселення, -
суддя суду першої інстанції: Литвинова В.В.,
місце винесення рішення: м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області
Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
В судовому засіданні 29.01.2025, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
У листопаді 2023 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради (далі також - позивач, Департамент) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІРОСКОП (далі також - відповідач, ТОВ «ГІРОСКОП»), в якій просив:
- стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати у сумі 146 954,24 грн. та 12 080,36 грн. пені за несвоєчасну сплату орендної плати;
- розірвати договір оренди нежитлового приміщення від 10.06.2002 №37/70;
- виселити ТОВ "ГІРОСКОП" з нежитлового приміщення першого поверху та підвалу, загальною площею 210,1 кв. м, що розташоване за адресою: м. Одеса вул. Степова 31 на користь Департамент комунальної власності Одеської міської ради.
Також позивач просив суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору за подання позову у сумі 8 052,00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, Департамент посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди нежитлового приміщення від 10.06.2002 №37/70 в частині повної та своєчасної сплати орендної плати.
В процесі розгляду справи, позивачем було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, якою він просив стягнути з відповідача 170 323,53 грн., з яких - 159826,43 грн. заборгованості з орендної плати та 10 497,10 грн. пені.
Вказана заява була задоволена судом першої інстанції.
Відповідач у відзиві на позовну заяву частково заперечував проти її задоволення та просив, зокрема, застосувати строки позовної давності до вимог про стягнення орендної плати з березня 2020 по вересень 2020; зазначав, що під час карантину з 12.03.2020 по 22.05.2020 відповідач мав бути звільнений від сплати орендної плати, оскільки через карантин він не міг його використовувати.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 24.04.2024 у справі №916/5157/23 (суддя Литвинова В.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
У вказаному рішенні суд першої інстанції встановив, що спірний договір оренди нежитлового приміщення №37/70 від 10.06.2002 припинив свою дію 09.10.2020 у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, що є підставою для відмовлення у задоволенні позовної вимоги про розірвання цього договору оренди.
Водночас суд зазначив, що оскільки спірний договір оренди закінчився 09.10.2020, то позивач мав право нараховувати відповідачу орендну плату саме до вказаної дати включно. Однак, з огляду на розрахунок відповідної заборгованості, позивачем здійснювались відповідні нарахування у період з березня 2020 по січень 2024 (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог). Суд встановив, що враховуючи дату закінчення строку дії спірного договору, розмір орендної плати за період з 01.03.2020 по 09.10.2020 включно становить 39 532,03 грн., які вже сплачені відповідачем, що свідчить про відсутність заборгованості у останнього за спірним договором оренди.
З огляду на те, що позивач мав право нараховувати орендну плату тільки до закінчення строку договору 09.10.2020, проте, нарахування пені позивачем за прострочення орендної плати було здійснено за період: лютий 2023 - січень 2024, то суд першої інстанції відмовив у задоволенні похідних вимог про стягнення 10 497,10 пені, оскільки заборгованість з орендної плати відсутня.
Крім того суд першої інстанції зазначив, що позивач просить виселити відповідача із займаного приміщення внаслідок дострокового розірвання в судовому порядку укладеного між сторонами спірного договору оренди нежитлового приміщення, а не внаслідок припинення дії договору та внаслідок закінчення терміну, на який цей договір було укладено. При цьому, суд звернув увагу на те, що підстави позову у даній справі не позивачем змінювались, а суд позбавлений права самостійної зміни підстав, з яких заявлені позовні вимоги. Отже, за висновками суду першої інстанції, позивачем було обрано неправильний спосіб захисту. За таких обставин, у задоволенні позову в частині позовних вимог про виселення відповідача з орендованого приміщення судом також було відмовлено.
Разом з тим, місцевий господарський суд дійшов висновку, що строки позовної давності щодо орендної плати за березень-вересень 2020 позивачем не пропущено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.2024 у справі №916/5157/23 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги є аналогічними доводам, викладеним позивачем в позовній заяві.
Зокрема, звертаючись з апеляційною скаргою, Департамент зазначає наступне:
- договір оренди нежитлового приміщення від 10.06.2002 №37/70 був продовженим на той же строк і на тих же умовах, а саме до 09.09.2023, у відповідності до ст.18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-ІХ, п.134, п.143 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою КМУ від 03.06.2020 №483;
- станом на даний час договір є продовженим в порядку, визначеному постановою КМУ від 27.05.2022 №6345 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», - на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, тобто договір є діючим;
- Департамент при укладанні з відповідачем договору оренди нежитлового приміщення діяв в інтересах територіальної громади м. Одеса, розраховував на повне та своєчасне виконання взятих на себе зобов'язань по сплаті орендної плати відповідачем і, як наслідок, систематичне поповнення місцевого бюджету;
- систематичною оплатою орендної плати не в повному обсязі відповідач порушує істотну умову договору, в результаті чого позивач не отримує того, на що розраховував при укладенні договору, що в свою чергу, призводить до виникнення дефіциту місцевого бюджету;
- за умови, що договір є діючим, позивач має право на стягнення суми заборгованості з орендної плати і пені за період прострочення;
- при наявності факту систематичного порушення істотної умови договору щодо неповної оплати орендної плати, за умови, що договір є діючим, позивач (орендодавець) має підставу для розірвання договору та виселення відповідача після дострокового розірвання договору.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.2024 у справі №916/5157/23 та призначено її розгляд на 26 червня 2024 об 11:30 год. Крім того, даною ухвалою Товариству з обмеженою відповідальністю "ГІРОСКОП" встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Однак, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Діброви Г.І. з 24.06.2024 по 28.06.2024 та з 01.07.2024 по 26.07.2024, а також судді Принцевської Н.М. - з 24.06.2024 по 04.07.2024, судове засідання, призначене на 26.06.2024 у справі №916/5157/23 не відбулось, у зв'язку з чим ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 продовжено розгляд апеляційної скарги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.2024 на розумний строк та повідомлено учасників справи №916/5157/23, що її розгляд відбудеться 02.10.2024 об 11:00 год.
У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до суду апеляційної інстанції 09.05.2024, ТОВ «ГІРОСКОП» частково не погоджується з її доводами та, наводячи власні аргументи стосовно висновків суду першої інстанції у даній справі, просить задовольнити апеляційну скаргу частково. Водночас, відповідач просить суд апеляційної інстанції рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.2024 у справі №916/5157/23 скасувати; у задоволенні вимог Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про стягнення з ТОВ «ГІРОСКОП» заборгованості з орендної плати за період з березня 2020 по січень 2024 у сумі 159 826,43 грн. - відмовити частково; у задоволенні вимог Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про стягнення з ТОВ «ГІРОСКОП» пені у розмірі 10 497,10 грн. - відмовити повністю; у задоволенні вимог позивача про розірвання договору оренди від 10.06.2002 №37/70 та виселення ТОВ «ГІРОСКОП» з нежитлового приміщення загальною площею 210,1 кв.м, що розташоване за адресою: м.Одеса, вул.Степова, 31 - відмовити повністю. Крім того, відповідач просить зазначити у судовому рішенні про розстрочення оплати стягнутої суми орендної плати рівними частинами щомісяця протягом одного року з дня ухвалення рішення.
При цьому, ТОВ «ГІРОСКОП» погоджується із доводами апеляційної скарги стосовно необхідності вважати спірний договір оренди діючим.
Проте, з посиланням на існування форс-мажорних обставин (карантин, пожежа, війна), які відповідач, укладаючи договір оренди, не міг ні передбачити, ні відвернути, ТОВ «ГІРОСКОП» заперечує проти задоволення апеляційної скарги в частині стягнення заявленого позивачем розміру орендної плати та пені. Зокрема, відповідач наполягає на тому, що введення карантину у зв'язку із винекненням та поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) забороняло використання орендованого майна та проведення у ньому діяльності з надання побутових послуг, відповідно, відповідач мав бути звільнений від плати за оренду приміщення в період з березня 2020 до червня 2021. Також, внаслідок пожежі 03.01.2022 приміщення, в якому орендує відповідач, було знищено покрівлю, дах на площі приблизно 50 кв.м., пошкоджено ел.мережі, а при гасінні пожежі орендовані приміщення були залиті водою, що зумовило зупинення господарської діяльності відповідача та користування приміщенням, яке потребувало капітального ремонту конструкцій даху та проведення внутрішніх ремонтних робіт. Оскільки відповідач не міг користуватись орендованим приміщенням та виконувати свої обов'язки з оплати за договором оренди, останній вважає, що він має бути звільненим від орендної плати за січень-лютий 2022. З посиланням на Рішення Одеської міської ради №969-VIII від 29.06.2022 «Про орендну плату за використання комунального майна територіальної громади м. Одеси у період дії воєнного стану», ТОВ «ГІРОСКОП» зазначає, що з лютого 2022 по теперішній час відповідач має сплачувати 50% орендної плати. Водночас, на переконання відповідача, він має бути звільнений від сплати пені за прострочення оплати за договором оренди за період дії воєнного стану та обставин, за які він не відповідає (пожежа).
З огляду на вищевказане, ТОВ «ГІРОСКОП» переконаний, що ним не було допущено істотного порушення умов договору оренди, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог стосовно розірвання спірного договору. При цьому, оскільки вимога про виселення являється похідною від вимоги про розірвання договору, то у її задоволенні також належить відмовити.
Судова колегія залишає поза увагою вищенаведені вимоги та доводи ТОВ «ГІРОСКОП», викладені останнім у відзиві на апеляційну скаргу, з огляду на таке.
За приписами ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Також, згідно з ст. 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України визначені вимоги для форми та змісту апеляційної скарги.
Так, за вказаною статтею, в апеляційній скарзі апелянтом зазначається, зокрема, у чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення; нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції тощо.
Виходячи з вищезазначеного, судова колегія зазначає, що по суті частина відзиву ТОВ «ГІРОСКОП» і є апеляційною скаргою. Однак, як зазначалось вище, для подання апеляційної скарги встановлюються окремі вимоги щодо її форми, строку на її подання та документів, що надаються разом з апеляційною скаргою.
Разом з цим, згідно зі ст. 265 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право приєднатися до апеляційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали. До апеляційної скарги мають право приєднатися також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки.
Втім, як свідчать наявні матеріали справи, ТОВ «ГІРОСКОП» до суду апеляційної інстанції не зверталось з окремою апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.2024 у справі №916/5157/23, а також не скористалось своїм правом на приєднання до апеляційної скарги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.
В той же час, ст. 263 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження. Відзив на апеляційну скаргу має містити: 1) найменування суду апеляційної інстанції; 2) ім'я (найменування), поштову адресу особи, яка подає відзив на апеляційну скаргу, а також номер засобу зв'язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги; 4) у разі необхідності - клопотання особи, яка подає відзив на апеляційну скаргу; 5) перелік матеріалів, що додаються. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
З огляду на наведені законодавчі приписи, учасник справи у відзиві на апеляційну скаргу зазначає своє обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, а не додаткові вимоги (підстави) для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки вони викладаються в окремій апеляційній скарзі, з якою як вже було зазначено вище, ТОВ «ГІРОСКОП» до Південно-західного апеляційного господарського суду не зверталось.
Тому судова колегія звертає увагу на те, що відзив відповідача враховується судом лише в межах доводів стосовно незгоди останнього з апеляційною скаргою Департаменту.
Апеляційний суд зазначає, що з метою повного, об'єктивного та всебічного розгляду апеляційної скарги, враховуючи обставини, пов'язані зі запровадженням в Україні воєнного стану - постійні повітряні тривоги, відключення електропостачання та інші чинники тощо; приймаючи до уваги навантаження суду, перебування апеляційної колегії у відпустках, принцип незмінності складу суду, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, апеляційна скарга Департаменту комунальної власності Одеської міської ради розглядається поза межами строку, встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, але, у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення належного судового захисту.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 02.10.2024 у судовому засіданні оголошено перерву до 13.11.2024 року об 11:30 год., у зв'язку з тим, що представниками сторін було зазначено про можливість досягнення мирової угоди.
Однак, у зв'язку із перебуванням у відпустці головуючого судді Савицького Я.Ф. з 12.11.2024 по 15.11.2024, судове засідання у справі №916/5157/23 не відбулось, про що завчасно учасників справи було повідомлено ухвалою суду від 11.11.2024. Також, даною ухвалою було зазначено про те, що наступне судове засідання у даній справі відбудеться 04.12.2024 року о 12:30 год.
04.12.2024 до початку судового засідання, від ТОВ "ГІРОСКОП" до суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження поступової сплати відповідачем визначеної позивачем заборгованості з орендної плати, а саме: платіжних інструкцій про проведення оплат ТОВ «ГІРОСКОП» на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради в період апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції (квітень-листопад 2024 року) на загальну суму 50 000,00 грн.
Крім того, ТОВ "ГІРОСКОП" надано суду апеляційної інстанції:
- копію інформаційної довідки Департаменту праці та соціальної політики від 06.11.2024 вих.№02-27/2484 (зміст довідки аналогічний змісту листа Департаменту праці та соціальної політики від 02.11.2023 вих.№02-27/2160, наявного у матеріалах справи), відповідно до якої у період встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів щодо скупчення людей похилого віку, надання банних послуг ТОВ "ГІРОСКОП" було призупинено. Однак, враховуючи соціальну значимість та попит серед громадян міста відповідних категорій, даний вид послуги (допомоги)-безоплатне надання банних послуг-включено до Міської цільової програми надання соціальних послуг та інших видів допомоги вразливим верствам населення міста Одеси на 2024-2026 роки, затвердженим рішенням Одеської міської ради від 29.11.2023 №1622-VIII;
- копію листа Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 15.10.2024 вих.№01-13/2037, яким відхилена пропозиція ТОВ "ГІРОСКОП" щодо укладення мирової угоди та вимагається сплата боргу з орендної плати та суми нарахованої позивачем пені.
Разом зі вказаним клопотанням ТОВ "ГІРОСКОП" просить поновити йому строк на подання вищенаведених доказів, з посиланням на те, що ці докази було об'єктивно неможливо подати до суду першої інстанції, оскільки вони з'явились після ухвалення судом рішення, проте, останні прямо впливають на розмір суми заборгованості відповідача з орендної плати станом на час перегляду справи апеляційним судом.
З цього приводу судова колегія зауважує, що відповідно до приписів частин 1 та 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції, зокрема, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами; докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Отже, Господарський процесуальний кодекс України допускає випадки подачі на стадії апеляційного розгляду нових доказів для підтвердження обставин, на які посилається сторона. Однак неприйнятною є ситуація, коли суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги, а сторони під час апеляційного провадження сторони просять долучити документи (докази), які датовані після вирішення справи судом першої інстанції. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.12.2020 року у справі №908/1908/19.
У постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі №46/603 зазначено, що норми процесуального права, зокрема, положення статті 269 Господарського процесуального кодексу України є універсальними і застосовуються судом апеляційної інстанції у всіх категоріях спорів.
Така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, незалежно від причин неподання таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Аналогічна правова позиція з цього питання викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №911/3250/16, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17 та від 06.03.2019 у справі №916/4692/15 від 16.12.2020 у справі №908/1908/19, від 09.04.2024 у справі №908/145/23.
Оскільки надані відповідачем вищенаведені документи взагалі не існували на момент прийняття оскаржуваного рішення від 24.04.2024 судом першої інстанції, то у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для долучення такого доказу на стадії апеляційного провадження.
На підставі викладеного вище, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про прийняття додаткових доказів (у тому числі з урахуванням того, що такого доказу взагалі не існувало на момент прийняття рішення судом першої інстанції).
Разом з тим, судова колегія звертає увагу відповідача на те, що платіжні інструкції, надані останнім на стадії апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, ТОВ "ГІРОСКОП" має право надати на стадії виконавчого провадження.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 у судовому засіданні було оголошено перерву до 29.01.2025 об 11:год.
У судовому засіданні 29.01.2025, в якому приймали участь представники відповідача, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.
З огляду на матеріали справи вбачається, що 10.06.2002 між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (Орендодавець) та ТОВ «ГІРОСКОП» (Орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна №37/70, відповідно до умов п.п. 1.1, 1.2 якого Орендодавець передає, а Орендар -приймає під розміщення пункту побутового обслуговування населення у строкове (до 10.06.2005) платне користування нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 110,9 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Степова, 31 (далі - Договір) (а.с. 16-17).
Пунктами 2.1., 2.2., 2.4. Договору встановлено, що орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" і рішення сесії Одеської міської ради від 31.10.2000 №1665-ХХІІІ «Про оренду комунального майна, що є власністю територіальної громади міста Одеси» та становить за перший, після підписання Договору оренди, місяць 542,74 грн. (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції). Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Орендар зобов'язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.
Відповідно до п. 2.3. Договору до орендної плати не входить плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат, плата за користування земельною ділянкою.
За несвоєчасне внесення орендної плати Орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки (п. 5.2 Договору).
У разі невнесення Орендарем орендної плати протягом 3 місяців з дати закінчення терміну платежу, Договір підлягає розірванню у відповідності з чинним законодавством (п. 5.3. Договору).
За невиконання або неналежне виконання Орендарем обов'язків за цим Договором, Орендодавець має право розірвати Договір оренди у відповідності з чинним законодавством. (п. 5.6. Договору).
Договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням суду (п. 7.6. Договору).
Пунктом 7.5. Договору передбачено, що зміна або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін. Зміни та доповнення, що вносяться до Договору, розглядаються сторонами протягом 20 днів.
Згідно з п. 7.9 Договору, дія останнього припиняється внаслідок, зокрема: закінчення строку, на якій його було укладено.
Протягом дії Договору між сторонами були підписані додаткові погодження до Договору (а.с. 19-23), а саме:
- 01.09.2003 №1, в якому, у зв'язку з прийняттям нової Методики розрахунку, граничних розмірів орендної плати за оренду майна, що знаходиться у комунальній власності територіальної громади міста Одеси, затв. рішенням Одеської міської ради від 26.03.2003 №1054-ХХIV, орендна плата встановлена 702,98 грн, враховуючи 20% ПДВ;
- 09.11.2004, відповідно до якого було збільшено площу орендованого приміщення до 210,4 кв.м, у зв'язку з чим розмір орендної плати був визначений у сумі 1464,07 грн. з ПДВ;
- 13.12.2005, відповідно до якого продовжено строк оренди до 01.06.2006, розмір орендної плати був визначений у сумі 821,20грн. з ПДВ;
- 14.05.2007, яким був продовжений строк дії договору до 01.11.2007 та орендна плата була визначена у розмірі 1320,84 грн. з ПДВ
- 19.01.2012, яким змінено назву Орендодавця - Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради на Департамент комунальної власності Одеської міської ради, строк Договору продовжено до 19.12.2014, змінено профіль використання на “Пункт побутового обслуговування населення: перукарня, лазня», орендну плату встановлено з 19.01.2012 в розмірі 3472,04 грн. на місяць з ПДВ.
Крім того, сторонами було укладено низку додаткових договорів до Договору оренди від 10.06.2002 №37/70 (а.с. 24-26):
- 27.01.2015 - додатковий договір, за яким строк Договору оренди продовжено до 27.12.2017, орендну плату з 27.01.2015 встановлено у розмірі 3619,46 грн. (без урахування індексу інфляції та ПДВ);
- 25.05.2015 - додатковий договір, яким встановлено обов'язок відповідача протягом року з моменту підписання додаткової угоди створити для осіб з обмеженими фізичними можливостями умови для безперешкодного доступу до об'єкту оренди;
- 09.11.2017 - додатковий договір, відповідно до якого продовжено строк Договору до 09.10.2020 (на 2 роки 11 місяців), зазначено, що приміщення передано відповідачу для використання під “Пункт надання побутових послуг населенню», орендна плата з 09.11.2017 встановлена в розмірі 5354,17 грн. (без урахування індексу інфляції та ПДВ), що розрахована станом на 01.10.2017; зобов'язано орендаря протягом місяця застрахувати об'єкт оренди та окремо сплачувати за користування земельною ділянкою, для чого протягом місяця звернутись до компетентних органів.
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав нежитлові приміщення площею 210,10 кв м за адресою м. Одеса вул. Степова 31, приміщення 101, є комунальною власністю (а.с. 15).
У матеріалах справи наявна заява ТОВ «ГІРОСКОП» на ім'я директора Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 17.01.2020 щодо продовження Договору оренди від 10.06.2002 №37/70 строком на 5 років. Вказана заява зареєстрована позивачем 17.01.2020 за вх. №01-14/261 (а.с. 28).
Також, у матеріалах справи міститься Акт обстеження від 19.09.2023 нежитлового приміщення площею 210,1 кв. м., розташованого за адресою: м. Одеса вул. Степова 31, яке орендоване ТОВ “ГІРОСКОП». У цьому Акті зазначено, що строк дії Договору - до дати проведення аукціону, Орендарем подано заяву про продовження Договору за 3 місяці до закінчення строку дії Договору. Вказано, що відповідне приміщення використовується згідно Договору оренди (а.с. 27).
Позивач зазначає, що відповідач систематично порушував умови договору в частині сплати орендної плати, у зв'язку з чим у період з березня 2020 по січень 2024 (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) у ТОВ «ГІРОСКОП» утворилась заборгованість у сумі 170 323,53 грн., з яких - 159 826,43 грн. заборгованості з орендної плати та 10 497,10 грн. пені за несвоєчасну сплату орендної плати.
У матеріалах справи міститься відповідний розрахунок заборгованості (а.с. 29).
При цьому, позивач вважає, що Договір оренди був продовжений відповідно до ст. 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 №157-ІХ, оскільки відповідач до закінчення Договору оренди звернувся з заявою про продовження строку дії останнього.
Проаналізувавши апеляційну скаргу в межах її доводів, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.
Щодо доводів апелянта про те, що станом на даний час Договір оренди нежитлового приміщення від 10.06.2002 №37/70 є продовженим.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що стверджуючи про те, що спірний Договір є продовженим на той же строк і на тих же умовах, а саме до 09.09.2023, позивач посилається на положення ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-ІХ, п.134, п.143 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою КМУ від 03.06.2020 №483 та Порядку, визначеному постановою КМУ від 27.05.2022 №6345 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану».
З цього приводу апеляційний суд вказує, що відповідач користується спірним приміщенням на підставі Договору від 10.06.2002 оренди нерухомого майна №37/70, на час укладення якого діяли положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 2269-XII від 10.04.1992 (далі - Закон №2269-XII).
03.10.2019 прийнято Закон України «Про оренду державного та комунального майна» №157-ІХ (далі - Закон №157-ІХ), у розділі «Прикінцеві та перехідні положення» якого передбачено, що він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 01.02.2020 (за винятком окремих зазначених норм). При цьому, Закон №2269-XII втрачає чинність з дня введення в дію цього Закону №157-ІХ.
Закон №157-ІХ опублікований в офіційному друкованому виданні «Голос України» 26.12.2019, набрав чинності 27.12.2019 і введений в дію з 01.02.2020, отже, з урахуванням частини 1 статті 5 Цивільного кодексу України з цієї дати підлягають застосуванню його норми (за винятком норм, наведених у розділі «Прикінцеві та перехідні положення»).
Відповідно до пункту 2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №157-IX договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом 5 частини 2 статті 18 цього Закону, або 01.07.2020. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.
Правовий аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що порядок продовження договорів оренди державного та комунального майна, який діяв до 31.01.2020 та був передбачений Законом №2269-XII (втратив чинність 31.01.2020), може бути застосовано до процедури продовження тих договорів, строк дії яких закінчився до 01.07.2020 включно, а щодо інших договорів оренди державного та комунального майна (строк дії яких закінчився після 01.07.2020) в силу вимог абзацу 3 пункту 2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №157-IX має застосовуватися порядок продовження, визначений Законом №157-ІХ.
За таких обставин, враховуючи, що спірний Договір від 10.06.2002 №37/70 діяв після 01.07.2020, зважаючи на те, що останній декілька разів продовжувався і 09.11.2017 до Договору №37/70 внесено чергові зміни щодо строку його дії, а саме продовжено строк до 09.10.2020 включно, апеляційна колегія зазначає, що для його продовження підлягає застосовуванню процедура, передбачена Законом №157-IX і, відповідно, автоматичне продовження договору №37/70 знову, без проведення аукціону, є неможливим. Таким чином, до спірних орендних правовідносин підлягають застосуванню положення статей 18, 19 Закону України №157-ІХ.
Так, частиною 1 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 №157-ІХ встановлено, що продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною 2 цієї статті.
Частиною 2 цієї статті визначено, що без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які: укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п'ять років або менше; укладені без проведення аукціону з установами, організаціями, передбаченими частиною 1 статті 15 цього Закону; укладені без проведення аукціону з підприємствами, установами, організаціями, передбаченими частиною 2 статті 15 цього Закону відповідно до вимог статті 15 цього Закону, крім випадків, передбачених абзацами 11 та 12 частини 2 статті 15 цього Закону; укладені з підприємствами, установами, організаціями, що надають соціально важливі послуги населенню, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, додатковий перелік яких може бути визначений представницькими органами місцевого самоврядування згідно із законодавством.
Матеріали справи не містять доказів того, що ТОВ «ГІРОСКОП» відноситься до підприємств, які передбачені частиною 2 статті 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" або до відповідних переліків Кабінету Міністрів України чи органу місцевого самоврядування.
Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше, ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.
Аналогічні за змістом положення містяться в пункті 143 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483.
При цьому, за змістом пункту 144 цього Порядку після отримання заяви орендаря про продовження договору, який підлягає продовженню за результатами проведення аукціону, орендодавець протягом десяти робочих днів з дати отримання такої заяви, приймає одне з рішень, передбачених частиною дев'ятою статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"
Так, згідно з частиною дев'ятою статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" після отримання заяви орендаря про продовження договору, який підлягає продовженню за результатами проведення аукціону, орендодавець (або представницький орган місцевого самоврядування чи визначені ним органи) згідно з Порядком передачі майна в оренду приймає одне з таких рішень:
- про оголошення аукціону, за результатами якого чинний договір оренди може бути продовжений з існуючим орендарем або укладений з новим орендарем;
- про відмову у продовженні договору з підстав, передбачених статтею 19 цього Закону.
За приписами статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", рішення про відмову у продовженні договору оренди може бути прийнято: у випадках, передбачених статтею 7 цього Закону; якщо орендоване приміщення необхідне для власних потреб балансоутримувача, які обґрунтовані у письмовому зверненні балансоутримувача, поданому ним орендарю; якщо орендар, який бажає продовжити договір оренди майна в порядку, встановленому частиною другою статті 18 цього Закону, не надав звіт про оцінку об'єкта оренди у визначений цим Законом строк; якщо орендар порушував умови договору оренди та не усунув порушення, виявлені балансоутримувачем або орендодавцем у строк, визначений у приписі балансоутримувача та/або орендодавця; якщо орендар допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців; якщо орендар станом на дату довідки балансоутримувача, передбаченої частиною шостою статті 18 цього Закону, має заборгованість зі сплати орендної плати або не здійснив страхування об'єкта оренди, чи має заборгованість зі сплати страхових платежів.
Рішення про відмову в продовженні договору оренди на підставі статті 19 Закону №157-ІХ оприлюднюється орендодавцем в електронній торговій системі протягом трьох робочих днів з дати прийняття такого рішення (абзац 2 пункту 144 Порядку).
Також, у пункті 144 Порядку міститься застереження про те, що якщо рішенням представницького органу місцевого самоврядування встановлено, що рішення про продовження договору оренди або про відмову у продовженні приймаються представницьким органом місцевого самоврядування чи визначеним ним органом, відповідні рішення приймаються протягом 60 робочих днів з дати отримання заяви орендаря про продовження договору (абзац 4).
Неприйняття протягом зазначеного строку одного із зазначених рішень представницьким органом місцевого самоврядування чи визначеним ним органом вважається прийняттям ним рішення про оголошення аукціону, за результатами якого чинний договір оренди може бути продовжений з існуючим орендарем або укладений з новим орендарем (абзац 5 пункту 144 Порядку).
Рішення про оголошення аукціону та оголошення про проведення аукціону на продовження договору оренди оприлюднюються орендодавцем в електронній торговій системі протягом десяти робочих днів з дати прийняття такого рішення (абзац 6 пункту 144 Порядку).
Отже, Закон Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №157-ІХ не передбачає такої підстави для продовження дії договору оренди як "мовчазна згода", натомість вимагає від орендаря вчинити юридично значимі дії, зокрема: звернутись з заявою про продовження договору не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.
Орендар має завчасно продемонструвати наявність у нього наміру продовжити користування майном шляхом надсилання орендодавцю відповідної заяви.
З іншої сторони, орієнтуючись на наявність чи то відсутність своєчасного повідомлення про такий намір, орендодавець отримує можливість належно спланувати подальші дії у зв'язку зі спливом строку договору оренди, зокрема, продовжити договір оренди за результатами проведення аукціону, що відповідає спрямованості законодавчих змін на забезпечення конкурентних засад передачі в оренду та максимальної ефективності використання комунального майна.
При цьому, покладення на орендодавця обов'язку з проведення аукціону або винесення відповідного рішення щодо продовження (або відмови у продовженні) договору оренди відповідно до статті 18 Закону від 03.10.2019 №157-ІХ є вигідним для обох сторін і не є надмірно обтяжливим для будь-кого із них.
Вказаний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 у справі №916/2469/21, від 18.07.2023 у справі №914/1728/22.
Судова колегія зазначає, що матеріалами справи підтверджено звернення ТОВ «ГІРОСКОП» до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради із заявою щодо продовження Договору оренди від 10.06.2002 №37/70, яка зареєстрована позивачем 17.01.2020 за вх. №01-14/261, про що свідчить відтиск штампу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на вказаній заяві.
Також матеріали справи свідчать про те, що незважаючи на звернення відповідача до позивача із заявою від 17.01.2020 за вх. №01-14/261 про продовження дії договору оренди, позивачем протягом 60 робочих днів з дати отримання наведеної заяви ТОВ «ГІРОСКОП», в порушення вимог пункту 144 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, не було прийнято жодного із рішень, передбачених частиною дев'ятою статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-IX, а саме: про оголошення аукціону, за результатами якого чинний договір оренди може бути продовжений з існуючим орендарем або укладений з новим орендарем, або про відмову у продовженні Договору з підстав, передбачених статтею 19 цього Закону.
У даному контексті судова колегія критично ставиться до припису, зазначеному в Акті обстеження від 19.09.2023 нежитлового приміщення, яке орендоване ТОВ “ГІРОСКОП», відповідно до якого: строк дії Договору - до дати проведення аукціону (Орендарем подано заяву про продовження Договору за 3 місяці до закінчення строку дії Договору), оскільки, як зазначалось вище, нормами чинного законодавства визначені читки строки та дії орендодавця, що повинні були бути здійснені ще у 2020 році для можливості вважати спірний Договір оренди продовженим. Припис в Акті обстеження не є рішенням Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про продовження строку дії Договору.
Відтак, апеляційна колегія зазначає, що виходячи із пункту 144 Порядку, вважається, що позивач прийняв рішення про оголошення аукціону, за результатами якого чинний договір оренди міг бути продовжений з існуючим орендарем (відповідачем у справі) або укладений з новим орендарем.
В той же час, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин оприлюднення орендодавцем в електронній торговій системі рішення про оголошення аукціону та оголошення про проведення аукціону на продовження договору оренди. Аукціон не проводився, і цей факт сторонами не спростовується.
Водночас, Договір оренди від 10.06.2002 №37/70 не є таким, що автоматично продовжився, оскільки, як зазначалось вище, Закон України «Про оренду державного та комунального майна» №157-IX не передбачає такої підстави для продовження дії договору оренди, як «мовчазна згода».
За частиною 1 статті 24 Закону №157-IX від 03.10.2019 договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його укладено.
Підсумовуючи викладене вище колегія суддів зазначає, що неприйняття Департаментом комунальної власності Одеської міської ради протягом 60 робочих днів з дати отримання заяви ТОВ “ГІРОСКОП» від 17.01.2020 за вх. №01-14/261 одного із рішень: про продовження договору оренди або про відмову у його продовженні, вважається прийняттям ним рішення про оголошення аукціону, про проведення якого позивач повинен був оприлюднити оголошення в електронній торговій системі протягом десяти робочих днів з дати прийняття такого рішення. Однак, позивачем не було здійснено такого оприлюднення, електронного аукціону на продовження договору оренди проведено не було.
За встановлених обставин справи та правового регулювання, колегія суддів вважає, що продовження Договору оренди від 10.06.2002 №37/70 за результатами проведення аукціону не відбулося, а отже, вказаний Договір припинився на підставі частини 1 статті 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-IX від 03.10.2019, у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено.
Отже, висновки суду апеляційної інстанції щодо припинення Договору оренду у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, відповідають наведеним вище положенням законодавства та висновкам Верховного Суду.
У свою чергу, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про припинення спірного Договору оренди у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
З урахуванням викладеного, щодо позовної вимоги про розірвання Договору оренди суд першої інстанції правильно вказав, що розірвати можна лише договір, який діє, тоді як на час подання позовної заяви строк дії спірного Договору припинився, у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, а тому обґрунтовано та правомірно відмовив у задоволенні цієї вимоги.
Щодо стягнення заборгованості за Договором оренди.
Частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до частини 1 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Згідно із частиною 3 статті 285 Господарського процесуального кодексу України орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
За змістом наведених норм, договір є підставою виникнення права орендаря користуватися орендованим майном упродовж строку дії договору зі сплатою орендодавцю орендної плати, погодженої умовами договору.
Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов'язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов'язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України, статей 283, 284, 286 Господарського кодексу України.
Із припиненням договірних (зобов'язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов'язок - негайно повернути наймодавцеві річ.
Після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов'язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду).
З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку, що користування майном після припинення договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв'язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) та регулятивним нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача боргу з орендної плати за користування майном після 09.10.2020 (дата закінчення строку дії Договору) та відповідної пені за несвоєчасну сплату орендної плати на підставі договору, що припинив свою дію внаслідок закінчення строку, на який цей договір було укладено, є необґрунтованими, що було правильно враховано судом першої інстанції, у зв'язку з чим відмовлено у задоволенні позову в цій частині.
Стосовно вимог про виселення, то судова колегія виходить з того, що вказана вимога позивача є похідною від вимоги про розірвання Договору і ґрунтується на виникненні у відповідача зобов'язання негайно повернути приміщення внаслідок розірвання спірного Договору оренди безпосередньо за рішенням суду, у зв'язку з порушенням відповідачем істотних умов Договору оренди у вигляді несплати орендних платежів після 09.10.2020, незважаючи на те, що останнім днем дії спірного Договору було саме 09.10.2020.
Разом з тим, частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Після спливу строку дії договору найму (оренди) невиконання чи неналежне виконання обов'язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов'язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов'язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.
Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, оскільки останнім днем дії спірного Договору було 09.10.2020, то саме з цієї підстави у позивача виникло право на звернення до суду з вимогами про виселення відповідача із займаного приміщення. Проте, зі вказаної підстави (припинення Договору у зв'язку із закінченням терміну його дії) позовних вимог Департаментом комунальної власності Одеської міської ради не заявлялось.
Тобто, підстави для виселення ТОВ “ГІРОСКОП» внаслідок закінчення терміну дії Договору і підстави для виселення останнього внаслідок розірвання цього Договору в судовому порядку є різними, про що правильно вказав суд першої інстанції.
При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. За змістом частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України, має право змінити предмет або підстави позову, проте, позивачем, у встановленому чинним законодавством порядку, підстави позову не змінювались. Водночас, судова колегія наголошує, що суд не може підміняти підстави позову на користь позивача (порушення принципу рівності сторін), а відтак, суд не має права самостійно змінювати підставу позову.
Таким чином, судова колегія погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 п.58).
Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, дав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи; обставини, які мають значення по справі, судом установлені правильно. Порушень норм матеріального та процесуального права не установлено, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.2024 у справі №916/5157/23 за наведених апелянтом доводів апеляційної скарги.
Отже, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі залишається без змін.
З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, то в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.2024 у справі №916/5157/23 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.
Повний текст постанови складений та підписаний 30.01.2025.
Головуючий суддя Савицький Я.Ф.
Суддя Діброва Г.І.
Суддя Принцевська Н.М.