Справа № 947/31553/24
Провадження № 2/947/532/25
29.01.2025 Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Огренич І.В.,
за участю секретаря - Коростій М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про розірвання шлюбу,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та просить розірвати шлюб, зареєстрований з відповідачкою ОСОБА_2 , посилаючись на те, що сімейне життя з відповідачкою не склалося, сторони шлюбних відносин не підтримують, ведуть окреме господарство. У теперішній час сім'я існує лише формально, а тому він вимушений звернутись до суду з даною заявою.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Огренич І.В. від 18 жовтня 2024 року було відкрито провадження по зазначеній цивільній справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні.
У судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві, також зазначив, що з квітня 2022 сторони припинили шлюбні відносини, більше року він в проживає в м. Києві, а відповідачка живе в м. Одесі, довідки надані ОСОБА_2 , щодо її вагітності не відповідають дійсності. Крім того, у травні 2024р. він вже звертався до суду з позовом про розірвання шлюбу, однак, ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 27.08.2024 його позов було залишено без розгляду, начебто за його заявою, проте, будь-яких заяв про залишення позову без розгляду він до суду не подавав, заяву було написано відповідачкою від його імені. Крім того, 22.05.2024 відповідачка змінила прізвище, ім'я та по-батькові з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_2 » та у серпні 2024р. звернулась до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до нього про поділ спільного майна подружжя, який ухвалою суду від 17.09.2024, було залишено без розгляду за її заявою. Всі зазначені вище обставини свідчать про відсутність будь-яких подружніх відносин між ними, а тому позивач категорично заперечує щодо надання строку на примирення, просить позов задовольнити, про що надав до суду письмову заяву в якій також просить подальший розгляд справи проводити за його відсутності.
Відповідно до ч.3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Відповідачка у судове засідання не з'явилась, повідомлялась належним чином, про причини неявки до суду не повідомила, при цьому надала до суду заяву про надання строку на примирення терміном шість місяців.
Вислухавши позивача, вивчивши матеріали справи, оглянувши матеріали цивільної справи №759/11281/24, суд приходить до наступного.
Як встановлено у судовому засіданні, сторони одружені з 02 жовтня 2015р., реєстрація шлюбу зроблена Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис №1302.
Від шлюбу подружжя дітей не має.
Як вбачається з матеріалів цивільної справи №759/11281/24, оглянутої у судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 вже звертався до суду з аналогічною заявою у травні 2024р., проте, ухвалою суду від 27.08.2024 (головуючий суддя Бескровний Я.В.) позов було залишено без розгляду.
Також, судом встановлено, що 22 травня 2024р. відповідачка змінила прізвище, ім'я та по-батькові з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_2 » (актовий запис №40 Київського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 22.05.2024).
Майнового спору, на час розгляду справи, судом не встановлено, при цьому, відповідно до копії ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 17.09.2024, наданої позивачем, відповідачка ОСОБА_2 у серпні 2024р. зверталась до суду з позовом до позивача ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, який було залишено без розгляду за заявою представника ОСОБА_2 (цивільна справа №759/16880/24).
Сторони подружніх відносин не підтримують, проживають окремо, загального господарства не ведуть. В даний час шлюб у сторін носить формальний характер.
Відповідно до ч.2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Згідно ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Загальна декларація прав людини у ч. 2 ст. 16 містить положення, за яким шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються, а за ст. 23 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, жоден шлюб не може бути укладений без вільної і цілковитої згоди тих, що одружуються.
За аналогією можливо зробити висновок, що й подальше існування сім'ї як добровільного союзу у разі відсутності добровільної згоди чоловіка чи жінки на такий союз сім'ю шлюб, не може мати місце, а також, приймаючи бажання й право одного з них розірвати шлюб не може бути незаконно порушене або одного з подружжя не можливо насильно, без його волі змусити перебувати у таких зареєстрованих як шлюб відносинах.
Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії реєстрації шлюбу. Добровільність шлюбу, тобто наявність вільної згоди, - це його довічна риса. Саме добровільністю шлюбу зумовлена можливість його розірвання.
Згідно ст. 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Щодо клопотання відповідачки про надання строку на примирення, слід зазначити наступне.
Статтею 111 СК України передбачено, що суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя, і це не випадково, оскільки такі питання можуть вирішуватися виключно у процесі розгляду конкретної справи.
Важливою особливістю справ про розірвання шлюбу є те, що суд з урахуванням усіх фактичних обставин може призначити подружжю строк для примирення.
Однак, надання строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов'язком.
Беручи до уваги пояснення позивача, надані в судовому засіданні, його намагання з травня 2024 року вирішити питання про розірвання шлюбу, категоричне заперечення останнього щодо надання строку на примирення подружжя, посилаючись на те, що це є лише затягуванням розгляду справи, а також з огляду на неявку ОСОБА_2 до судового засідання, не зацікавленість її в наданні особистих пояснень, суд вважає заяву про надання строку на примирення такою, що не підлягає задоволенню, оскільки встановленні у судовому засіданні обставини не підтверджують дійсного бажання відповідачки про намір зберегти сім'ю.
При цьому, суд звертає увагу, що у відповідності до ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Примушування значить добиватися певної поведінки від особи за допомогою фізичного або психічного насильства.
Поняття «моральні засади суспільства» діючим законодавством не визначено, а тому при вирішення питання чи не буде надання часу на примирення суперечити моральним засадам суспільства, суд також застосовує положення ст.24 Сімейного кодексу України, яке закріплює вільну згоду жінки та чоловіка на шлюб та заборону примушування жінки та чоловіка до шлюбу. Отже, при категоричній незгоді позивача на примирення, суд вважає що надання такого строку на примирення буде суперечити ст.24 Сімейного Кодексу України.
Закріпленні у законодавстві права дружини та чоловіка на повагу до своєї індивідуальності є засобом захисту психологічно слабшого у шлюбі від психічного диктату чи навіть агресії дружини, чоловіка або іншої особи. Воно схиляє до толерантності, терпимості у шлюбі, спрямовує кожного з них на спокійне, інтелігентне залагодження колізії індивідуальних рис характеру, життєвих звичок.
Враховуючи наведене, позовні вимоги ОСОБА_1 про розірвання шлюбу підлягають задоволенню, оскільки побудова сімейних відносин повинна здійснюватися на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки (ст. 1 СК України) та не може будуватися на примушуванні сторони до навіть формального знаходження в зареєстрованому шлюбі, а тим більш в подружніх відносинах.
Керуючись ст. 10,12,13,18,19,178,187,211,247,258,259,273,274-279,354-355 ЦПК України, ст. 24,104,110,111,112,113 СК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) - задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 02 жовтня 2015р. між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_4 ), ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ), реєстрація шлюбу зроблена Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис №1302 - розірвати.
Прізвище після розірвання шлюбу: чоловіка - « ОСОБА_5 », дружини - « ОСОБА_6 ».
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя І. В. Огренич