КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ
Справа № 947/35294/24
Провадження № 2/947/674/25
30.01.2025 року м. Одеса
Київський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді Скриль Ю.А.,
секретаря судового засідання Остапчук О.Є.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Позивачка ОСОБА_3 04.11.2025 звернулась до суду з позовною заявою до про розірвання шлюбу.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної позовної заяви визначено головуючого суддю Скриль Ю.А.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 25.11.2024 позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків. 29.11.2024 на виконання вимог ухвали про залишення позову без руху, позивачка подала заяву про долучення до матеріалів справи в якості підтвердження останнього відомого місця проживання та реєстрації відповідача копію витягу про право власності на нерухоме майно.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленого цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд зберігаючи об'єктивність і неупередженість, крім іншого, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм, зокрема, хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 2 Закону України «Про міжнародне приватне право» цей Закон застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, зокрема, підсудність судам України справ з іноземним елементом.
Із позовної заяви вбачається, що відповідач ОСОБА_2 є громадянином Російської Федерації, тому зазначена справа є справою з іноземним елементом.
Статтею 497 ЦПК України визначено, що підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У міжнародному праві категорія "підсудність" застосовується для визначення розподілу як компетенції між судами існуючої в державі системи розгляду цивільних справ, так і компетенції судів щодо вирішення справ з іноземним елементом, тобто міжнародної підсудності.
Вирішуючи питання про підсудність справ з іноземним елементом, суди України відповідно до вимог статей 2, 497 ЦПК України повинні керуватися нормами Закону України "Про міжнародне приватне право" та нормами відповідних міжнародних договорів.
Закон України "Про міжнародне приватне право" встановлює порядок урегулювання приватно-правових відносин,які хоча б через один зі своїх елементів пов'язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, зокрема, визначає підсудність судам України справ з іноземним елементом (пункт 3 частини першої статті 1, статті 75-77 Закону).
У пункті 2 частини першої статті 1 Закону України "Про міжнародне приватне право" встановлено, що іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.
Положеннями статей 60, 63 Закону України "Про міжнародне приватне право" встановлено, що припинення шлюбу та правові наслідки його припинення визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.
Правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, тобто правом тієї держави, громадянами якої вони є одночасно, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі.
Відповідно до статті 75 Закону України "Про міжнародне приватне право" підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.
Визначаючи підсудність справ судам України слід керуватися загальними правилами, визначеними у статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право».
Згідно із статтею 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках, зокрема, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону, якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача та в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.
Суди розглядають спори за позовами громадян України до осіб, які проживають за кордоном, за правилами альтернативної підсудності, передбаченої статтею 28 ЦПК, а також виключної підсудності, передбаченої статтею 30 ЦПК та статтею 77 Закону України «Про міжнародне приватне право» (п. 4 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-754/0/4-13 «Про практику розгляду судами цивільних справ з іноземним елементом»).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , та звертаючись до суду з даним позовом про розірвання шлюбу, зазначила, що остання відома інформація про місце проживання відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина Російської Федерації, є: АДРЕСА_1 .
Сторонами у справі угоду, якою передбачили підсудність справи з іноземним елементом судам України, суду не надано, заперечень щодо розгляду справи Київським районним судом м. Одеси до суду не надходило.
Отже, ураховуючи викладене, вказана справа з іноземним елементом підсудна Київському районному суду м. Одеси.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 03.12.2024 відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, відповідачу визначено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач у судові засідання 14.01.2025 та 30.01.2025 не з'явився, про дату, час і місце був належним чином повідомлений, у тому числі через розміщення оголошення на офіційному в сайті «Судова влада».
У судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з'явилась, про дату, час і місце належним чином повідомлена, у позовній заяві та в окремій заяві від 27.11.2024 зазначила, що просить суд розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд їх задовольнити. Заперечує проти надання строку на примирення.
Ураховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Частиною 1 ст. 60 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином.
Припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу (ст. 63 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
Таким чином, розірвання шлюбу між іноземцями на території України здійснюється за законодавством України.
Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлені такі факти та правовідносини.
05 лютого 2010 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянином Російської Федерації, та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянкою України, укладено шлюб, який зареєстрований Київським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського управління юстиції, актовий запис № 56, про що видано Свідоцтво про одруження від 05.02.2010 серії НОМЕР_1 .
Від шлюбу подружжя дітей не має.
Подружжя тривалий час проживає окремо, при цьому між собою сторони не підтримують зв'язок, позивачу також вже тривалий час не відомо про місцезнаходження та засоби зв'язку відповідача. Шлюбно-сімейні відносини сторони не підтримують, спільне господарство не ведуть, шлюб має формальний характер. Підставою для розірвання шлюбу є ті обставини, що у подружжя склалися різні погляди на життя, відсутнє порозуміння, втрачений духовний та фізичний зв'язок, що у цілому унеможливлює подальше збереження сім'ї.
Відповідно до ст. 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній. (ст. 55 Сімейного кодексу України).
Згідно з положеннями ч. 3 та ч. 4 ст. 56 Сімейного кодексу України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Стаття 112 Сімейного кодексу України передбачає, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення позивачки про розірвання шлюбу є виваженим та свідомим, причини з яких позивачка наполягає на розірванні шлюбу є обґрунтованими, подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стали неможливими, поновлювати сімейно-шлюбні відносини сторони наміру не мають.
Крім того, суд не має права примушувати жінку або чоловіка до підтримання, відновлення або продовження сімейних відносин, а вільність та рівність цих стосунків та можливість припинення шлюбу є їх основою, що законодавчо закріплено у нормах Сімейного кодексу України, тому позов підлягає задоволенню.
Ураховуючи наведене та керуючись статтями 24, 55, 56, 110, 112, 113 Сімейного кодексу України, статтями 2, 4, 12,76-81, 89, 141, 142, 206, 223, 259, 263-265, 268, 497 ЦПК України, ст. ст. 75-77 Закону України «Про міжнародне приватне право», суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянином Російської Федерації, та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянкою України, укладений 05 лютого 2010 року та зареєстрований Київським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського управління юстиції, актовий запис № 56, про що видано Свідоцтво про одруження від 05.02.2010 серії НОМЕР_1 , розірвати.
Після розірвання шлюбу громадянці ОСОБА_1 залишити прізвище « ОСОБА_4 ».
Шлюб між ОСОБА_2 до ОСОБА_1 вважати розірваним у день набрання чинності цим рішенням.
Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , громадянка України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина Російської Федерації, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повне рішення складене та підписане 30.01.2025.
Суддя Ю. А. Скриль