29 січня 2025 року Єдиний унікальний № 501/5103/24 Провадження № 3/501/188/25
Іменем України
29 січня 2025 року м. Чорноморськ
Суддя Іллічівського міського суду Одеської області Тордія Е.Н.,
розглянувши адміністративний матеріал якій надійшов з Головного управління ДПС в Одеській області Державної податкової служби України № 501/5103/24 (3/501/188/25) у відношенні:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП не відомо, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 51 Кодексу України про адміністративне правопорушення, -
Стислий зміст та фактично встановлені обставини.
З протоколу про адміністративне правопорушення від 19 листопада 2024 року вбачається ,що гр.-н ОСОБА_1 17 жовтня 2024 року , 13 листопада 2024 року , 19 листопада 2024 року по пр-т. Миру 14-в в м. Чорноморську в магазині «Аврора» скоїв крадіжку товару на загальну суму 523,33 грн.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 51 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Позиція учасників судового процесу.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, матеріали справи містять його письмову заяву про розгляд справи за його відсутності.
Отже, за наведене суд вважає, що ОСОБА_1 є таким що повідомлений про розгляд справи відносно нього належним чином.
Вивчивши надані суду докази суд приймає наступне рішення.
Мотиви суду та застосовані правові норми.
Згідно з ч. 1 ст. 7 Кодексу України про адміністративне правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Відповідно до ст. 245 цього ж Кодексу, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин справи.
Положеннями ст. 9 Кодексу України про адміністративне правопорушення передбаченно що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ст. 10 Кодексу України про адміністративне правопорушення адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
У відповідності до ст. 248 Кодексу України про адміністративні правопорушення розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу та інших обставин.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Відповідно до з ч. 1 ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. о
За приписами з ч. 2 ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Частинами 1, ч. 2 ст. 256 Кодексу України про адміністративне правопорушення, передбачено ,що в протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата,місце його складення, посада, прізвище, ім'я та по батькові особи, яка склала протокол; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; відомості про особу правопорушника; пояснення правопорушника; прізвища, адреси, свідків і потерпілих, якщо вони є; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Протокол про адміністративне правопорушення серія ВАД № 169 190 поданий в редакції від 19 листопада 2024 року , містить склад адміністративного правопорушення такого змісту: 17 жовтня 2024 року ,13 листопада 2024 року , 19 листопада 2024 року ОСОБА_1 по пр-т. Миру 14-в в м. Чорноморську в магазині «Аврора» скоїв крадіжку товару на загальну суму 523,33 грн, таким чином протокол не містить часу вчинення і суті адміністративного правопорушення. В який день . час та на яку суму скоїв ОСОБА_1 крадіжку відомостей вищевказаний протокол не містить.
Ухвалою суду від 19 грудня 2024 року матеріали відносно ОСОБА_1 повернути для до оформлення органу поліції.
21 січні 2025 року матеріали повернуті до суду проте недоліки викладені в ухвали суду органами поліції не виконані.
Згідно ст. 280 Кодексу України про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, диспозиція частини 1 статті 51 Кодексу України про адміністративне правопорушення передбачає відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Будь-яке обвинувачення особи має бути конкретним, зрозумілим та підтверджено належними, достовірними та допустимими доказами, однак надані суду матеріали не відповідають зазначеним вимогам.
Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка по суті становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою, має доводитись в суді.
Суд враховує, що при оформленні матеріалів даної справи не дотримано вимог закону, не сформульовано склад адміністративного правопорушення за яким, було складено протокол, у зв'язку із чим такий протокол не може бути взятий за основу доведеності його вини.
При цьому, суд приймає до уваги те, що протокол є актом обвинувачення й повинен містити конкретне обвинувачення, виходячи з поняття адміністративного правопорушення, відповідно до вимог Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Окрім зазначеного вище суд констатує ,що при складанні протоколу органом поліції не вірно зазначений нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.
Так, матеріали справи містять постанову суду від 3 жовтня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на ч.1 ст. 51 Кодексу України про адміністративне правопорушення , тобто органом поліції не правильно кваліфіковані дії останнього оскільки це його друге притягнення до вказаної відповідальності за рік.
Згідно ст.ст. 9, 245, 252 Кодексу України про адміністративне правопорушення особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, яке мало місце, та що має бути встановлено судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі, а висновки суду не можуть ґрунтуватись на припущеннях.
Висновок суду.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 18 липня 2019 року у справі № 216/5226/16-а (2-а/216/33/17).
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини суд не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи, адже таким чином суд неминуче перебирає на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Справа «Karelin v. Russia" від 20 вересня 2016 року).
Оцінюючи докази, суд застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом", яке має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Таким чином, враховуючи положення ст. 62 Конституції України, відповідно до яких, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а також відсутність в матеріалах адміністративної справи належних та допустимих доказів вчинення
ОСОБА_1 протиправного діяння, суд приходить до висновку про відсутність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а тому справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 38, ч. 1 ст. 51, 247, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя, -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Іллічівський міський суд Одеської області.
Суддя