Справа № 683/3793/24
2/683/284/2025
28 січня 2025 року м. Старокостянтинів
Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області
в складі: головуючого - судді Цішковського В.А.
з участю секретаря Васічевої О.В.
розглянувши в м. Старокостянтинів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 683/3793/24, номер провадження 2/683/284/2025 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У грудні 2024 року в електронному вигляді з використанням системи ЄСІТС підсистеми «Електронний суд» представник товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі - ТОВ «Споживчий центр») Скакун Г.О. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 15.03.2024-100000504 від 15.03.2024 року у розмірі 12 870 грн, а також просить стягнути понесені позивачем судові витрати.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує, що 15.03.2024 року сторони уклали в електронній формі кредитний договір № 15.03.2024-100000504, за умовами якого товариство надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 6 500 грн строком на 42 днів зі сплатою фіксованої незмінною процентної ставки у розмірі 2,33 % за один день користування кредитом. У свою чергу, ОСОБА_1 зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами.
Однак, відповідач належним чином не виконав своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, процентів, в зв'язку із чим станом на 10.12.2024 року утворилась заборгованість в розмірі 12 870 грн, з яких: 6 500 грн - заборгованість по тілу кредиту; 6 370 грн - заборгованість за процентами.
Вказану заборгованість за кредитним договором № 15.03.2024-100000504 від 15.03.2024 року в розмірі 12 870 грн ТОВ «Споживчий центр» просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь, а також 2 422,40 грн сплаченого при подачі позову судового збору.
Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 11.12.2024 року постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали не надав відзив на позов в порядку, визначеному ст. 178 ЦПК України.
Дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 15.03.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено кредитний договір № 15.03.2024-100000504, за умовами якого ТОВ «Споживчий центр» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 6 500 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов'язався повернути кредитні кошти та сплатити нараховані проценти відповідно до графіка платежів.
За умовами вказаного кредитного договору сторони передбачили, що кредит надається строком на 42 календарних днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту - 25.04.2024 року (п.3, п.4 відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 15.03.2024-100000504 від 15.03.2024 року). Продовження строку, на який надається кредит, не передбачене.
Також сторони узгодили, що плата за користування кредитом здійснюється за фіксованою незмінною процентною ставкою у розмірі 2,33% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит; розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.
ОСОБА_1 підписав електронний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором Е686, а ТОВ «Споживчий центр» 15.03.2024 року перерахувало суму кредиту в розмірі 6 500 грн на вказану відповідачем платіжну картку № НОМЕР_1 за допомогою системи LiqPay.
ОСОБА_1 в порушення умов договору кредитні кошти не повернув, у зв'язку з чим станом на 10.12.2024 року розмір заборгованості склав 12 870 грн, з яких: 6 500 грн - заборгованість по тілу кредиту; 6 370 грн - заборгованість за процентами.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом статті 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).
В силу ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Як передбачено ч.1 ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Із положень ч.3 ст.11 Закону України від 03.09.2015 року №675-VIII «Про електронну комерцію» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) слідує, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
За змістом ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст.12 Закону України «Про електронну комерцію»).
В силу пункту 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання ч.2 ст.1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
У ч.1 ст.526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.
За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов'язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов'язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.
Такий договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами.
Сторони вправі укласти кредитний договір у електронній формі шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Цей договір скріплюється електронним підписом сторін і прирівнюється до письмового договору.
Предметом виконання грошового зобов'язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.
Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.
Зобов'язання має виконуватися належним чином, у тому числі відповідно до умов договору та вимог закону.
Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов'язання, в строки, встановлені договором.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв'язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов'язаний надати належну оцінку цим доказам.
Зібрані докази вказують на те, що ТОВ «Споживчий центр» і ОСОБА_1 уклали в електронній формі кредитний договір, який підписаний сторонами електронним підписом. ОСОБА_1 підписав цей договір одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем Е686), направленим товариством на телефонний номер відповідача. При укладанні кредитного договору відповідачем вчинено ряд дій, без здійснення яких договір був би не укладеним, що в свою чергу підтверджує укладання вказаного договору в електронній формі.
ОСОБА_1 був належним чином ознайомлений з умовами вищевказаного кредитного договору, однак не виконав грошове зобов'язання по поверненню кредитних коштів, а тому заборгованість по договору кредиту в межах строку кредитування підлягає стягненню за рішенням суду.
Відповідачем ОСОБА_1 кредитний договір не оспорювався.
Отже, сторони у письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, зокрема, щодо розміру кредитного ліміту, порядку його надання та повернення, строку кредитування, порядку нарахування та сплати процентів, прав і обов'язків сторін, відповідальності за порушення умов договору тощо.
На виконання умов кредитного договору ТОВ «Споживчий центр» перерахувало грошові кошти (6 500 грн) на банківський рахунок ОСОБА_1 , який самостійно вказав до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства номер своєї платіжної карти. Відтак, у встановлений договором строк ОСОБА_1 не повернув кредитні кошти та не сплатив нараховані проценти.
Представлений позивачем розрахунок заборгованості за договором кредиту № 15.03.2024-100000504 від 15.03.2024 року відповідає умовам договору, в якому відображено інформацію стосовно загальної кількості днів користування кредитом (42 дні), розміру процентної ставки (2,33%), розміру основного боргу (6 500 грн), і цілком підтверджує нарахування 6 370 грн процентів за користування кредитом (6 500 грн х 2,33% х 42 дні = 6 370 грн), які відповідачем не погашались. При цьому, проценти вірно були нараховані позивачем лише в межах строку кредитування - за 42 дні.
Доказів, які б спростували цю заборгованість за кредитним договором, відповідачем не надано.
Оскільки між сторонами укладено кредитний договір, відповідач отримав кредитні кошти, проте свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, тому наявна заборгованість за кредитним договором підлягає стягненню з відповідача.
Враховуючи, що ОСОБА_1 порушив умови договору кредиту № 15.03.2024-100000504 від 15.03.2024 року, допустив прострочення з повернення тіла кредиту та сплати процентів за користування кредитом, тому з нього на користь ТОВ «Споживчий центр» підлягає стягненню заборгованість в розмірі 12 870 грн, з яких: 6 500 грн - заборгованість по тілу кредиту; 6 370 грн - заборгованість за процентами.
У зв'язку із задоволенням позову, в силу ч.1 ст.141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути сплачений ним судовий збір в розмірі 2 422,40 грн (який сплачено з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження розміру ставки при подачі позову через систему «Електронний суд»).
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 15.03.2024-100000504 від 15.03.2024 року в розмірі 12 870 грн, з яких: 6 500 грн - заборгованість по тілу кредиту; 6 370 грн - заборгованість за процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір в сумі 2 422,40 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місце знаходження: вул. Саксаганського, 133-А м. Київ, код ЄДРПОУ 37356833.
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Суддя: