Справа №760/28264/24
3/760/269/25
30 січня 2025 року м. Київ
Суддя Солом'янського районного суду міста Києва Воронкін О.А., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 ,ст.. 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП):
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, мешкаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,-
04.11.2024 о 22 годині 50 хвилин за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 здійснила злісну непокору працівникам поліції Любенко С.М. та Лисий С.В. на законну вимогу припинити правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173 -2 КУпАП, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, серії ВАВ №583798 від 04.11.2024 встановлено, що 04.11.2024 о 22 годині 26 хвилин за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство відносно співмешканця ОСОБА_2 , а саме економічного, психологічного, фізичного характеру, словесно ображала, погрожувала, штовхала та кидалась з ножем, вигнала з дому, чим завдала шкоду психологічному та фізичному здоров'ю, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 2 ст.173-2 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явилась, про день та місце розгляду справи повідомлялась своєчасно та належним чином, однак до суду для надання пояснень не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила, заяв, клопотань щодо відкладення розгляду справи до суду не надала. Таким чином особа, що притягається до адміністративної відповідальності, будучи належним чином повідомленою відповідно до положень ст. ст. 268, 277-2 КУпАП України про день, час та місце розгляду справи не з'явився, про причини неявки не повідомив, суд, виходячи з вище зазначених правових норм, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України», «Олександр Шевченко проти України» (Заява N 8371/02) від 26.04.2007 (п.27) «Трух проти України» (заява N 50966/99) від 14 жовтня 2003, відповідно до якої, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, вважає можливим провести розгляд справи у відсутності ОСОБА_1 .
Щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП суд зазначає наступне.
Так, суд зобов'язаний виконувати завдання Кодексу України про адміністративне правопорушення, передбачені ст. 1 КУпАП, у якій зазначено, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до вимог ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України у зв'язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок i домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» № 3733-IX від 22.05.2024, який набрав чинності 19.12.2024, внесено зміни до ст. 173-2 КУпАП.
Інкриміноване ОСОБА_1 адміністративне правопорушення кваліфіковано за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та вчинено 04.11.2024.
Разом із тим, на моменту розгляду провадження у справі про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 має здійснюватись на підставі Кодексу України про адміністративні правопорушення в редакції від 19.12.2024 на підставі - ЗУ № 3733-IX, який, в даному випадку, не має зворотної дій в часі, оскільки посилює відповідальність за адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, серії ВАВ №583798 від 04.11.2024 встановлено, що 04.11.2024 о 22 годині 26 хвилин за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство відносно співмешканця ОСОБА_2 , а саме економічного, психологічного, фізичного характеру, словесно ображала, погрожувала, штовхала та кидалась з ножем, вигнала з дому, чим завдала шкоду психологічному та фізичному здоров'ю, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 2 ст.173-2 КУпАП.
Кваліфікуюча ознака повторного «протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню» викладена у диспозиції ч. 3 ст.173-2 КУпАП (в редакції від 19.12.2024 на підставі - ЗУ № 3733-IX).
Разом із тим, диспозиція ч. 2 ст. 173 КУпАП (в редакції від 19.12.2024 на підставі - ЗУ № 3733-IX) має наступний зміст «Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи».
Суд наголошує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Приймаючи до уваги, що всі сумніви щодо доведеності вини правопорушника слід тлумачити на його користь суд приходить до висновку, що при розгляді справи не доведено, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП з огляду на вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок відповідно до закону здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.
Відповідно до цієї ж статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.
Презумпція невинуватості - є конституційною гарантією, яка закріплена статтею 62 Основного закону України та передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Положеннями ч.1 ст.11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948р. та ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 р., ратифікованою Україною передбачено, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Суд наголошує, що правова природа адміністративної відповідальності також ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях.
Так, згідно п.4.1. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) зазначено, що Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто особа не повинна доказувати свою невинуватість і його поведінка вважається правомірною, доки не доведено зворотнє.
В Рекомендаціях №R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції» одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов'язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7).
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року», «Малиге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.
Крім того, у п.21 свого рішення у справі «Надточий проти України» від 15 травня 2008 року ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, оцінюючи надані докази, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, а отже провадження по справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Щодо притягнення ОСОБА_1 до адмінстартивної відповідальності за ст..185 КУпАП суд приходить до висновку, що винність ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, знайшла своє повне підтвердження у суді та доведена:
-протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ №583799 від 05.11.2024;
-письмовими поясненнями ОСОБА_1 ;
-рапортами щодо реєстрації в журналі Єдиного обліку Солом'янського ВП ГУНП в м. Києві від 04.11.2024;
-копією термінового заборонного припису стосовно кривдника;
Таким чином, суд вважає, що дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковано за ст. 185 КУпАП, оскільки вона вчинила злісну непокору законній вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків.
При призначенні стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність: відповідно до протоколу ОСОБА_1 працює, групи інвалідності не має, раніше до адміністративної відповідальності не притягувалась
Інших відомостей, які б характеризували особу суду не надано.
Обставин, що згідно ст.ст. 34-35 КУпАП, пом'якшують та обтяжують відповідальність, судом не встановлено.
Враховуючи характер вчинених правопорушень, особу та майновий стан правопорушника, обставини, що пом'якшують чи обтяжують його відповідальність, а також - характеру та суспільної небезпеки вчинених нею правопорушень, суд вважає, що ОСОБА_1 слід призначити стягнення у виді штрафу в дохід держави, передбаченого санкцією ст. 185 КУпАП, що є достатньою мірою відповідальності з метою її виховання, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.
Відповідно до ст.40-1 КпАП України «Судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення».
Згідно п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь держави судовий збір у сумі 605,60 грн.
Керуючись ст. 9, 33, 40-1, 173-2, 221, 276, 277, 283, 284 КУпАП та ст. 4 Закону України «Про судовий збір»,
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.173-2 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 136 (сто тридцять шість) грн. 00 коп. «Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Соломян.р-н/21081100, Код отримувача (код ЄДРПОУ): 37993783, Номер рахунку (IBAN):UA278999980313090106000026010, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код класифікації доходів бюджету: 21081100) Призначення платежу: 101/код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб, РНОКПП або серія та номер паспорта громадянина України; штраф, стягнутий з (ПІБ чи назва установи, організації з якої стягується штраф) на користь держави, за рішенням Солом'янського районного суду міста Києва №…)».;
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. «Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106, Призначення платежу: 101/код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб, РНОКПП або серія та номер паспорта громадянина України; судовий збір, стягнутий з (ПІБ чи назва установи, організації з якої стягується судовий збір) на користь держави, за рішенням Солом'янського районного суду міста Києва №…)»
Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Роз'яснити, що у випадку несплати накладеного на нього штрафу у передбачений законом строк, може бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду у десятиденний строк з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Солом'янський районний суд міста Києва.
Суддя О.А.Воронкін