ЄУН №337/6024/24
Провадження №2/337/186/2025
29.01.2025 м. Запоріжжя
Хортицький районний суд міста Запоріжжя в складі:
головуючого судді Мальованого В.О.
за участю секретаря Крижко Я.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
08.11.2024 року ТОВ «Юніт Капітал» в особі представника звернувся до суду з вищевказаним позовом в якому позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №150045777 від 24.12.2020 року у розмірі 88239,80 грн. А також понесені судові витрати: зі сплати судового збору в сумі - 2422, 40 грн.; та на професійну правничу допомогу в розмірі 6000, 00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено.
24.12.2020 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач уклали кредитний договір №150045777 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.
Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV9BY56.
Відповідно до п.1.1. договору, кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 22000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику.
24.12.2020 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало відповідачу грошові кошти в сумі 22000,00 грн. на його банківську карту № НОМЕР_1 що, в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі.
Відповідач не виконував умови кредитного договору належним чином, не повністю сплачував платежі, у зв'язку з чим утворилась прострочена заборгованість.
28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого закінчується 28.11.2019 року.
28.11.2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою, строк дії вказаного договору факторингу продовжено до 31.12.2020 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін.
31.12.2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року, що продовжила строк дії вказаного договору факторингу до 31.12.2021 року. В даній додатковій угоді вказаний договір факторингу викладено у новій редакції, проте його дата укладення та номер залишені як: 28.11.2018 року та № 28/1118-01.
31.12.2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії вказаного договору факторингу до 31.12.2022 року. При цьому інші умови вказаного договору факторингу залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020 року.
31.12.2022 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії вказаного договору факторингу до 31.12.2023 року. При цьому інші умови договору факторингу залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020 року.
31.12.2023 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії вказаного договору факторингу до 31.12.2024 року.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №130 від 20.04.2021 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 59272,40 грн.
05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01, строк дії якого закінчується 04.08.2024 року.
В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали додаткові угоди: №2 від 03.08.2021 року та №3 від 30.12.2022 року, якими продовжено строк дії договору факторингу до 30.12.2024 року включно, всі інші умови залишились без змін.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №9 від 30.05.2023 року до договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 88239,80 грн.
04.09.2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу №0409/24 відповідно до умов якого ТОВ «Юніт Капітал» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу №0409/24 від 04.09.2024 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 88239,80 грн.
Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості, на момент подання позовної заяви, за кредитним договором №150045777 від 24.12.2020 року складає 88239,80 грн., яка складається з: заборгованості по кредиту - 22000,00 грн.; заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом - 66239,80 грн.
У зв'язку з вищезазначеним, позивач вимушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.
Ухвалою суду від 13.11.2024 року відкрито спрощене провадження у справі з повідомленням сторін.
У відповідності до ст. 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.
10.12.2024 року від представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що відповідач з позовом повністю не згодна та вважає позовні вимоги недоведеними та необґрунтованими, з огляду на наступне. В матеріалах справи відсутні й суду не надано будь-які належні, допустимі і достатні докази перерахування кредитних коштів позичальнику відповідно до вимог статей 526,1054, 1088 ЦК України. У справі відсутні належні та достовірні докази передачі права вимоги до відповідача від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до позивача. Так, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу №28/1118-01 28.11.2018 року. Кредитний договір №150045777 між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено 24.12.2020 року. Тобто на момент укладення договору факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» боргові зобов'язання за кредитним договором №150045777 від 24.12.2020 року ще не існували, а тому не могли бути передані новому кредитору, на час укладення вказаного договору факторингу. На час укладення договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину, предмет не індивідуалізовано належним чином. Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження оплати за вказаним договором факторингу. Щодо нарахованих процентів за користування кредитом, вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за кредитом, нарахованих внаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань, після спливу строку кредитування, задоволенню не підлягають. Щодо наданого позивачем розрахунку заборгованості, вважає, що вказаний розрахунок не містить жодного підтвердження реальності господарської операції, по ньому не можна вирахувати коли заборгованість була переведена в прострочену, який був порядок нарахування відсотків, в якому розмірі та коли вони були нараховані. Вважає, що сума коштів у розмірі 6000 грн. за надання правової допомоги, є завищеною, неспівмірною із складністю справи, та підлягає зменшенню.
20.12.2024 року від представника ТОВ «Юніт Капітал» до суду надійшла відповідь на відзив, в якій він підтримав позовні вимоги в повному обсязі та щодо відзиву зазначив наступне. Щодо перерахування кредитних коштів, зазначає, що на підтвердження перерахування ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» грошових коштів в сумі 22000,00 грн. на банківську карту відповідача № НОМЕР_1 , позивачем надано платіжне доручення №c685bed0-d3fc-47bd-9ce6-dda88da66181 від 24.12.2020 року. Щодо переходу права вимоги за кредитним договором до позивача, зазначає, що п. 2.1. розділу 2 договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року укладеному між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», передбачено, що згідно умов договору клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Тобто предметом договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Пунктом 1.2. договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги. Тобто, реєстр не є разовим документом, оскільки договір факторингу передбачає (не забороняє) можливість їх укладення множинну кількість разів, у випадку бажання та необхідності сторін. Згідно п. 4.1. договору факторингу, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №130 від 20.04.2021 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 59 272,40 грн. Тобто, право вимоги за кредитним договором №150045777 від 24.12.2020 року перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» - 20.04.2021 року, відповідно до підписання сторонами реєстру прав вимоги № 130. Посилання на недоведеність переходу права вимоги у зв'язку з тим, що не долучено докази, що підтверджують оплату договорів факторингу є нікчемними. Згідно з умовами договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, перехід права вимоги пов'язується не з фактом сплати коштів, а з підписанням реєстру прав вимог або акту прийому-передачі. Це означає, що момент набуття прав визначається не оплатою, а підписанням конкретних документів, які фіксують передачу прав. Щодо розрахунків заборгованості за кредитним договором, зазначає, що позивачем на підтвердження своїх позовних вимог надано розрахунки заборгованості створені та підписані електронними підписами ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс». Дані документи є належними, повними та вичерпними доказами заборгованості, оскільки вони охоплюють всі необхідні обчислення сум, які стягуються. Зокрема, містять таблиці з даними та обчисленнями, з яких можна зрозуміти яким чином отримано результат. відповідно до вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України.
13.01.2025 року від представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до суду надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження факту переходу права вимоги за кредитним договором №150045777 від 24.12.2020 року від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до наступного (нового) кредитора ТОВ «Таліон Плюс», що у свою чергу, спростовує дійсність наступних переходів права вимоги від ТОВ «Таліон Плюс» до інших нових кредиторів, в тому числі, і до позивача.
29.01.2025 року від представника ТОВ «Юніт Капітал» до суду надійшли додаткові пояснення у справі, в яких зазначено, що умовами договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року передбачено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №130 від 20.04.2021 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 59 272,40 грн. Тобто, право вимоги за кредитним договором №150045777 від 24.12.2020 року перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» - 20.04.2021 року, відповідно до підписання сторонами реєстру прав вимоги № 130. Представником позивача до позовної заяви долучено договір факторингу, витяги з реєстрів прав вимог та акти прийому-передачі, що є належним доказом того, що фактор набув права вимоги.
В судове засідання представник позивача не з'явився, в позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 в судове засідання не з'явились. Представник позивача Зачепіло З.Я. надала до суду заяву про розгляд справи за відсутності відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом ст.ст. 3, 6, 627 ЦК України, в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі №2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Згідно із ч.1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Умови договорів приєднання розробляються товариством, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку Із чим товариство має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг товариства) лише, приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Статтями 638, 640 ЦК України, встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Відповідно до ч.1-3 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем на даний час визначається Законом України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015 року (далі Закон).
Відповідно до ст. 3 Закону, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до ст. 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом пере направлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом пере направлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. З Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частина 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Частиною 1 ст. 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Судом з'ясовано, що 24.12.2020 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №150045777 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.
Відповідач, за допомогою мережі інтернет, перейшов на офіційний сайт Товариства - www.moneyveo.ua, ознайомився з правилами надання грошових коштів у позику, які є невід'ємною частиною кредитного договору. Після чого подав відповідну заявку, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім'я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання.
За результатами заповнення заявки здійснюється своєчасна перевірка дійсності та аутентифікація платіжної картки позичальника згідно з стандартами відповідних платіжних систем. Рішення про надання чи відмову у наданні кредиту приймається Товариством на підставі обробки персональних даних позичальника, зазначених в заявці, та будь-якої додаткової інформації, наданої позичальником, чи отриманої Товариством з інших джерел (Розділ 3 Правил).
Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV9BY56.
З наданого позивачем алгоритму укладення кредитного договору вбачається, що без ознайомлення з умовами надання та обслуговування кредитів та правилами про порядок надання коштів у позику, подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим.
Отже, заповненням анкети-заяви відповідач підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.
Відповідно до п.1.1. договору, кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 22000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику.
24.12.2020 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало відповідачу грошові кошти в сумі 22000,00 грн. на його банківську карту № НОМЕР_1 .
Так, 24.12.2020 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» оформило платіжне доручення №c685bed0-d3fc-47bd-9ce6-dda88da66181 про переказ коштів згідно договору №150045777 від 24.12.2020 року, ОСОБА_1 , код НОМЕР_2 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_1 , без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer.
Відповідно до довідки №08/2024 ПАТ КБ «ПриватБанк», операція по перерахування коштів була успішною та кошти зараховані на картковий рахунок відповідача.
Таким чином первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі.
Відповідач взяті на себе зобов'язання виконував з істотним порушенням умов договору, що спричинило виникнення у нього простроченої заборгованості.
28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого закінчується 28.11.2019 року.
28.11.2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою, строк дії вказаного договору факторингу продовжено до 31.12.2020 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін.
31.12.2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року, що продовжила строк дії вказаного договору факторингу до 31.12.2021 року. В даній додатковій угоді вказаний договір факторингу викладено у новій редакції, проте його дата укладення та номер залишені як: 28.11.2018 року та № 28/1118-01.
31.12.2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії вказаного договору факторингу до 31.12.2022 року. При цьому інші умови вказаного договору факторингу залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020 року.
31.12.2022 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії вказаного договору факторингу до 31.12.2023 року. При цьому інші умови договору факторингу залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020 року.
31.12.2023 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії вказаного договору факторингу до 31.12.2024 року.
З урахуванням визначених строків дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.
Пунктом 2.1. Розділу 2 договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, передбачено, що згідно умов договору клієнт зобов'язується відступити фактору право вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.
Тобто, предметом договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, є відступлення прав вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги.
Згідно п. 4.1. договору факторингу, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №130 від 20.04.2021 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 59272,40 грн.
Таким чином, договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме з 28.11.2018 року по 31.12.2024 року.
05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01, строк дії якого закінчується 04.08.2024 року.
В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали додаткові угоди: №2 від 03.08.2021 року та №3 від 30.12.2022 року, якими продовжено строк дії договору факторингу до 30.12.2024 року включно, всі інші умови залишились без змін.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №9 від 30.05.2023 року до договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 88239,80 грн.
04.09.2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу №0409/24 відповідно до умов якого ТОВ «Юніт Капітал» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
За цим договором фактор зобов'язуються передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу №0409/24 від 04.09.2024 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 88239,80 грн.
Загальна сума заборгованості, на момент подання позовної заяви, за кредитним договором №150045777 від 24.12.2020 року складає 88239,80 грн., яка складається з: заборгованості по кредиту - 22000,00 грн.; заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом - 66239,80 грн.
Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової
палати Касаційного цивільного суду від 25.05.2021 року у справі №554/4300/16-ц (провадження №61-3689св21):
- належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»;
- банківські виписки за рахунками позичальника підтверджують обставини видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у розрахунку.
Аналогічна позиція наведена у Постанові ВГСУ від 13.11.2014 року №908/4154/13, постанові Верховного Суду у складі Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.12.2020 у справі № 278/2177/15-ц, відповідно до яких виписка по рахунках банка є належним та допустим доказом, щодо надання банком кредитних коштів клієнту, отримання і використанням таких коштів клієнтом, нарахування банком відсотків, а також часткове погашення позичальником заборгованості за кредитним договором.
Виконані ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» розрахунки заборгованості за кредитним договором №150045777 від 24.12.2020 року є належними доказами, оскільки містять детальний розпис нарахованої заборгованості, балансове списання грошових коштів від клієнта до фактора при відступленні прав вимоги.
Заперечуючи заявлені позивачем вимоги, відповідач свого контр-розрахунку до суду не надав.
Відповідачем не надано будь - яких доказів, в розумінні положень ст. ст. 76 -81 ЦПК України, на спростування обставин справи щодо отримання, використання, в тому числі і погашення, кредитних коштів, як на підтвердження своїх заперечень проти позову.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення рішення вирішує, у тому числі, і питання щодо розподілу судових витрат.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження вказаних витрат позивачем до суду надано:
- скан-копію договору про надання правничої допомоги №09/09/24-02 від 09.09.2024 року;
- скан-копію додаткової угоди №2 до договору про надання правничої допомоги №09/09/24-02 від 09.09.2024 року;
- скан-копію акту прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги №09/09/24-02 від 09.09.2024 року;
- скан-копію свідоцтва адвоката про право на зайняття адвокатською діяльністю;
- скан-копія довіреності адвоката.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
- складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
- часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
- обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
- ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 року у справі № 927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Крім того, у рішенні ЄСПЛ «Лавентс проти Латвії» (пункт 154) від 28 листопада 2002 року вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правову допомогу в зазначеному розмірі в сумі 6000,00 грн., адже цей розмір, окрім іншого має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Суд вважає за необхідне врахувати, що матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження та збирання яких адвокат витратив би значний час, та те, що даний спір особливої складності не представляє.
У зв'язку з вищевикладеним, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов задоволено у повному обсязі, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2422,40 грн. судового збору сплаченого за подання позовної заяви.
Керуючись ст.ст. 3, 6, 15, 16, 206-207, 265, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 599, 610, 611, 612, 625, 626, 627, 628, 629, 633, 634, 638, 640, 1048, 1049, 1054, 1056-1, 1078 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», ст.ст. 4, 5, 12, 13, 81, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (код ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження юридичної особи: 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, буд. 4, літера А, офіс 10) заборгованість за кредитним договором №150045777 від 24.12.2020 року в загальному розмірі 88239,80 грн., яка складається з:
- заборгованості по кредиту - 22000,00 грн.,
- заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом - 66239,80 грн.;
а також понесені судові витрати:
- зі сплати судового збору в сумі 2422, 40 грн.;
- на професійну правничу допомогу в розмірі 4000, 00 грн.;
а всього: 94662 (дев'яносто чотири тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 20 копійок.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити рішення суду повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя: В.О. Мальований