СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/17821/24
пр. № 2/759/730/25
30 січня 2025 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва, у складі головуючої судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Натальчук А.І., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди, -
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Святошинського районного суду м. Києва із позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди у розмірі 300 000,00 гривень.
Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідач ОСОБА_3 06.03.2024 року приблизно о 12 год. 55 хв., керуючи технічно справним автомобілем «Hyundai», д.н.з. НОМЕР_1 , діючи із кримінальною протиправною недбалістю, а саме не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинна була і могла їх передбачити, рухаючись проїзною частиною дороги з виїзду з парковки ТЦ «Академ Сіті», яка межує із тротуаром та обладнана шлакбаумом, по просп. Палладіна, 16/39 у м. Київ, у напрямку вул. Василя Стуса, в порушення вимог п.п. 1.3, 1.5, 1.7, підпункт «б» п. 2.3, п.п. 11.13, 12.3 ПДР України, затверджених постановою КМ України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (надалі Правила), проявила неуважність до дорожньої обстановки, виїхала на тротуар та газон, в результаті чого скоїла наїзд на пішохода ОСОБА_1 , яка в цей час рухалась тротуаром у напрямку вул. Василя Стуса, зі сторони ТЦ «Академ Сіті». Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, згідно висновку експертизи №042-831-2024 від 29.05.2024 року, ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої травми хребта: компресійного перелому тіла 2-го поперекового хребця, підшкірний крововилив у нижній третині правої гомілки по задній поверхні, які мають ознаки середнього ступеню тяжкості, які викликали доку тривалий розлад здоров'я, строком понад 21 добу.
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 17.06.2024 року у справі №759/11268/24, ОСОБА_2 визнано винуватою у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді штрафу у розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 (п'ятдесят одну тисячу) грн. на користь держави, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один
На момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність водія «Hyundai» д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована в АТ «СГ «ТАС» з лімітом відшкодування страхової суми за шкоду життю та здоров'ю у розмірі 320 000,00 грн., франшиза 0 грн.
08.08.2024 року на рахунок ОСОБА_1 надійшли грошові кошти у розмірі 32 344,69 грн., призначення платежу: страхове відшкодування по договору №ER-218303653 від 07.12.2023 року без ПДВ.
Позивач вказала, що моральна шкода, заподіяна їй полягає в наступному: ігнорування ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України призвело до того, що ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження, які з урахуванням віку позивача, негативно вплинули на подальше її життя. Окрім фізичного болю позивачу завдано моральні травми. Після дорожньо-транспортної пригоди та отриманих ушкоджень ОСОБА_1 госпіталізована в стаціонар у відділення нейрохірургії КНП «КМКЛШМД». Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого №4563, ОСОБА_1 з 08.03.2024 року по 13.03.2024 року перебувала в стаціонарі з діагнозом: компресійний перелом тіла L2 хребця І ст., виражений больовий синдром, забій м'яких тканин правої гомілки. 12.03.2024 ОСОБА_1 здійснено хірургічне втручання, а саме вертебропластику тіла L2 хребця.
Вказала, що змушена лікуватись до сьогоднішнього дня. Враховуючи, що позивач є особою похилого віку, відновлення її організму за умов певних пошкоджень, потребує набагато більше часу, аніж для людини молодшого віку.
ОСОБА_1 також зазначила, що після дорожньо-транспортної пригоди не відчуває себе у безпеці на вулиці, ситуація в якій вона отримала травми змінила її життя не на краще. Через пережиті негативні емоції та потрясіння позивач постійно перебуває у стурбованому дратівливому стані, у неї погіршився сон та з'явилось постійне відчуття тривоги.
Через байдужість ОСОБА_4 , позивачем багато часу витрачено на пошук способів відновлення свого порушеного права. Будучи потерпілою особою, ОСОБА_1 була змушена звернутись до адвоката за допомогою, оскільки ОСОБА_2 не вжила жодних заходів щодо мирного врегулювання конфлікту, не приймала участі у лікуванні, не надала жодної матеріально та моральної підтримки, не вибачилась перед потерпілою.
Таким чином, позивач вважає, що неправомірними діями ОСОБА_2 позивачу заподіяна моральна шкода, яка полягає в сильних фізичних та душевних стражданнях, що виникли в зв'язку із дорожньо-транспортною пригодою, нервовому стресі, який вона відчуває і до сьогодні.
ОСОБА_1 оцінила завдану їй моральну шкоду в розмірі 300 000,00 гривень.
На підставі викладеного позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та вирішити питання судових витрат.
Разом із позовною заявою представник позивача - адвокат Мельниченко М.С. звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль «Hyundai Getz», 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , об'єм двигуна: 1399 см. куб., який на праві власності належить ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ).
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 06 вересня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
06 вересня 2024 року ухвалою суду у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Мельниченка М.С. про забезпечення позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 23 січня 2025 року ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 06 вересня 2024 року залишено без змін.
Ухвала про відкриття провадження у справі разом із примірником позовної заяви з додатками були направлені відповідачу ОСОБА_2 на її зареєстроване місце проживання згідно відомостей Відділу з питань реєстрації місця проживання / перебування фізичних осіб Святошинської РДА - АДРЕСА_1 .
Згідно наявних у матеріалах справи доказів, а саме трекінгу поштового відправлення, котрим відповідачу були направлені ухвала про відкриття провадження у справі та примірник позову, останні були вручені ОСОБА_2 особисто 24.09.2024 року.
Правом на подання відзиву у встановлений судом строк відповідач не скористався, про наслідки ненадання учасником справи заяв по суті справи у встановлений судом строк був повідомлений в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Станом на дату розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін учасниками справи не подавалися.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв'язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) сторін.
Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, дослідивши наявні матеріали справи, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до наступних висновків.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини 2 статті 11 ЦК України).
За приписами статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Із вироку Святошинського районного суду м. Києва від 17 червня 2024 року, який набрав законної сили 18 липня 2024 року, по справі №759/11268/24 (пр. №1-кп/759/1330/24) встановлено, що ОСОБА_5 , 06.03.2024 приблизно о 12.55 год., керуючи технічно справним автомобілем марки «Hyundai Gedz» д.н.з. НОМЕР_1 , діючи із кримінальною протиправною недбалістю, а саме не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинна була і могла їх передбачити, рухаючись проїзною частиною дороги виїзду з парковки ТЦ «Академ Сіті», яка межує із тротуаром та обладнана шлагбаумом, по пр. Палладіна, 16/39 у м. Києві, у напрямку вул. Василя Стуса, в порушення вимог п.п. 1.3, 1.5, 1.7, підпункт «б» п. 2.3, п.п. 11.13, 12.3 Правил Дорожнього руху України, затверджених постановою КМ України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (надалі Правила), проявила неуважність до дорожньої обстановки, виїхала на тротуар та газон, в результаті чого скоїла наїзд на пішохода ОСОБА_1 , яка в цей час рухалась тротуаром у напрямку вул. Василя Стуса, зі сторони ТЦ «Академ Сіті». Водій ОСОБА_2 , своїми необережними протиправними діями, які знаходяться в прямому причинному зв'язку із виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, спричинила пішоходу ОСОБА_1 тілесне ушкодження середнього ступеню тяжкості. Таким чином, у прямому причинному зв'язку із даною дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками є порушення водієм ОСОБА_2 «Правил», а саме: п.п. 1.3, 1.5, 1.7, підпункт «б» п. 2.3, п.п. 11.13, 12.3.
Зазначеним вироком ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначено їй покарання у виді штрафу у розмірі 3 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 (п'ятдесят одну тисячу) грн. на користь держави, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік (а.с. 18-19).
У відповідності до висновку експерта №042-831-2024, дані інструментальних досліджень вказують на наявність перелому 2-го поперекового хребця, що дозволяє стверджувати, що як відновлення анатомічної цілісності вказаної кістки так і власно функції даної анатомічної ділянки, буде перевищувати 21 добу (звичайні строки консолідації такого перелому та відновлення функції травмованої ділянки перевищують 21 добу), а саме цей строк враховувати при визначенні тривалості розладу здоров'я, як судово-медичного критерію визначення ступеню тяжкості. Вивчена медична документації свідчить про відсутність явищ, небезпечних для життя, після спричинення вказаного тілесного ушкодження. Тому, є підстави стверджувати, що тілесне ушкодження, вказане у п. а) даних Підсумків, відноситься до тілесного ушкодження СЕРЕДНЬОГО ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров'я на строк понад 21 добу, відповідно п. п. 4.6, та 2.2.1. а/, в/ «Правил». Відновлення анатомічної цілісності травмованих ділянок та початок відновлення порушеної функції по місцю утворення синців, саден у звичайному клінічному перебігу спостерігається у строк до 6 діб. Вказані строки відображають тривалість розладу здоров'я, як загальноприйнятого судово-медичного критерію визначення ступеню тяжкості. Саме тому, тілесне ушкодження, вказане в п. б) даних Підсумків відноситься до ЛЕГКОГО тілесного ушкодження (за критерієм тривалості розладу у здоров'я), відповідно п.п. 1.5.2, 2.3.5. та 4.6. «Правил» (а.с. 14-17).
До матеріалів справи позивачем долучено виписку №4563 із медичної картки стаціонарного хворого, видану на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з якої вбачається, що ОСОБА_1 перебувала у стаціонарі у період з 08.03.2024 року по 13.03.2024 року зі діагнозом: ЗТХ. Компресійний перелом тіла L2 хребця І ст., на фоні вираженого остеопорозу. Виражений больовий синдром. Забій м/тк. Правої гомілки.
Крім того, із вказаної виписки вбачається, що 12.03.2024 року відбулось хірургічне втручання, а саме: вертебропластика тіла L2 хребця (а.с. 10).
В матеріалах справи, крім того, наявні довідка №447 КНП «Київська міська клінічна лікарня №17» від 06.03.2024 року та заключення рентгенографії від 08.03.2024 року (а.с. 11, 12-13).
Суду також надано копію полісу №ЕР-218303653 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з якого встановлено, що страховиком є Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», страхувальником є ОСОБА_2 , забезпечений транспортний засіб: HYUNDAI Getz, номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , 2008 року випуску. Строк дії договору встановлено з 00 год. 00 хв. 15.12.2023 року по 14.12.2024 року включно (а.с. 6).
02.04.2024 року ОСОБА_1 направила АТ «СГ «ТАС» (приватне) повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (а.с. 7).
02.04.2024 року ОСОБА_1 також направлено АТ «СГ «ТАС» (приватне) заяву про страхове відшкодування (а.с. 8).
Як вбачається із виписки по надходженням по картці / рахунку ОСОБА_1 , 08.08.2024 року на рахунок позивача надійшли кошти у розмірі 32 344,69 гривень із деталям и операції: «Безготівкове зарахування. Коментар до платежу: АТ «SH «TAS» (PRYVATNE) Strakh. vidsh. po Doh. № EP218303653 vid 07.12.2023, …» (а.с. 20).
Позивач зазначила, що своїми діями ОСОБА_2 спричинила їй моральну шкоду, спричинену отриманням тілесних ушкоджень, які з урахуванням віку позивача, негативно вплинули на подальше її життя. Вказала, що змушена була проводити лікування, відновлення її організму, наразі після дорожньо-транспортної пригоди не відчуває себе у безпеці на вулиці, через пережиті негативні емоції та потрясіння постійно перебуває у стурбованому дратівливому стані, у неї погіршився сон та з'явилось постійне відчуття тривоги. Також наголосила на байдужості відповідачки та необхідності пошуку способів відновлення свого порушеного права, звернення до адвоката за допомогою.
ОСОБА_1 оцінила завдану їй моральну шкоду в розмірі 300 000,00 гривень.
Враховуючи встановлені обставини, суд доходить наступного.
Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
При завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов'язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина 5 статті 1187 ЦК України).
Під непереборною силою необхідно розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини 1 статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер.
Під умислом потерпілого необхідно розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).
Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом (частина 2 статті 1193 ЦК України).
Згідно частини 3 статті 1193 ЦК України вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною 1 статті 1195 цього Кодексу (витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо), у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання.
Положення статті 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.
Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина 2 статті 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).
Подібні правові висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) та постановах Верховного Суду від 08 листопада 2018 року у справі № 336/3665/16-ц (провадження № 61-44173св18), від 26 жовтня 2022 року у справі № 243/6516/21 (провадження № 61-4095св22).
Верховний Суд у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 450/4163/18 зазначив, що особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки), є те, що володілець такого джерела зобов'язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини. Разом із цим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого. Обов'язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди. У той же час, чинне законодавство не передбачає такої підстави для звільнення від відповідальності в частині відшкодування моральної шкоди власника джерела підвищеної небезпеки, як вина потерпілого.
Верховний Суд у постанові від 29 грудня 2022 року в справі № 642/4882/20 (провадження № 61-8847св22) дійшов правового висновку, що шкода, спричинена не з вини відповідача, а з необережності самого потерпілого, не є підставою для відмови у захисті порушеного права, оскільки за змістом зазначених норм матеріального права, власник (володілець джерела підвищеної небезпеки) відповідає за шкоду без врахування вини та може бути звільнений від такої відповідальності лише внаслідок спричинення шкоди за наслідками непереборної сили або умислу потерпілого на завдання самому собі цієї шкоди.
В даній справі вироком Святошинського районного суду м. Києва від 17 червня 2024 року, який набрав законної сили 18 липня 2024 року, по справі №759/11268/24 (пр. №1-кп/759/1330/24) встановлено, що водій ОСОБА_2 , своїми необережними протиправними діями, які знаходяться в прямому причинному зв'язку із виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, спричинила пішоходу ОСОБА_1 тілесне ушкодження середнього ступеню тяжкості.
Згідно з статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17 Верховний Суд дійшов висновку про те, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п. 52).
У цій справі слід враховувати тривалість перебування позивача на лікуванні внаслідок отриманих травм, проведення хірургічного втручання, час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану, глибину душевних та психічних страждань, пов'язаних із шкодою, завданою здоров'ю, порушення нормального ритму життя та тяжкість вимушених змін (обмеження, пов'язані із отриманими травмами).
Оскільки позивачу спричинено душевні страждання, яких вона зазнала у зв'язку із дорожньо-транспортною пригодою, враховуючи вимоги розумності і справедливості, суд вважає, що на відшкодування моральної шкоди з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 75 000 гривень, а визначена позивачем сума у розмірі 300 000 гривень є завищеною.
Щодо судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Вимога про відшкодування моральної шкоди, визначена у грошовому вимірі, є майновою вимогою, а, отже, судовий збір підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру (постанова КЦС ВС від 28 листопада 2018 року у справі № 761/11472/15-ц; ухвала КЦС ВС від 08 липня 2020 року у справі № 213/4130/19).
Позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Зважаючи на положення ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Зважаючи на положення ч. 6 ст. 141 ЦПК України, те, що при зверненні до суду позивач мала б сплатити 3 000,00 грн. судового збору (1% від 300 000,00 грн.), врахувавши часткове задоволення позовних вимог (у розмірі 75 000,00 грн.), із відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 750 гривень 00 копійок (75 000 / 300 000 * 3 000).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) моральну шкоду у розмірі 75 000 (сімдесят п'ять тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Держави судовий збір у розмірі 750 (сімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів.
Суддя Н.О.Горбенко