Справа № 758/4230/17
Категорія 46
23 грудня 2024 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Петрова Д.В.,
при секретарі судового засідання Сіренко Б.В.,
за участю
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визначення порядку користування земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна та визначення порядку користування земельною ділянкою,
У березні 2017 року ОСОБА_5 звернулася до Подільського районного суду м. Києва із позовною заявою про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна та визначення порядку користування земельною ділянкою.
В обгрунтування заявлених вимог позивачка зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її син ОСОБА_6 .
Згідно із заповітом, який був складений 06.09.2006 приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської області Лазарєвою В.П. за № 3526, все майно померлий заповів позивачу.
До складу спадкового майна, яке залишилось після смерті ОСОБА_6 належало, зокрема: 3/5 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , що складається з: житлового будинку загальною площею 56,90 кв. м., житловою площею 38,40 кв. м. з відповідними побутовими спорудами: прибудова літера «А», огорожа № 1-3, колодязь інженерний № 4.
Зазначене майно належало ОСОБА_6 на підставі Договору дарування частини житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Піщенко Т.Г. 28.12.2004 за реєстровим № 419593. Право власності зареєстроване Комунальним підприємством Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна 29.03.2006 та записане в реєстрову книгу № 254-167 за реєстровим № 40016.
15.10.2014 позивач звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Решетнікової С.І., яка на підставі заяви завела спадкову справу № 9/2014 за номером у спадковому реєстрі № 56655357.
07.04.2015 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Решетнікова С.І. видала на ім'я позивача Свідоцтво про право на спадщину за заповітом.
В той же час, в Свідоцтві про право на спадщину до складу спадкового майна не було включено земельну ділянку, якою користувався померлий, оскільки останній за час життя не здійснив державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Земельна ділянка, площею 645,39 кв. м., яка знаходиться під житловим будинком АДРЕСА_1 не була поділена між позивачем та відповідачем та фактично знаходиться у спільному користуванні вказаних осіб без встановлення порядку її користування.
З метою приватизації земельної ділянки позивач звернулася до Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради з заявою про організацію робіт щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для її приватизації. Департамент земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради на звернення позивача надав відповідь про необхідність подання заяви одночасно всіма співвласниками житлового будинку, оскільки вся земельна ділянка, на якій розташований будинок знаходиться у фактичному користуванні як позивача так і відповідача.
Без визначення меж та розміру земельної ділянки позивача на якій розташована 3/5 частки його житлового будинку, якою він фактично має право користуватися з метою обслуговування свого будинку, останній не може.
Позивач як співвласник житлового будинку має право на виділення йому в користування тієї частини земельної ділянки, яка є пропорційною його частці в житлового будинку.
Враховуючи те, що частка позивача в житловому будинку складає 3/5, а частка відповідача складає 2/5, тому як позивачу так і відповідачу необхідно виділити в користування частки земельної ділянки пропорційні часткам цих осіб у житловому будинку.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 30.03.2017 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 21.07.2017 задоволено клопотання представника позивача про призначення судової земельно-технічної експертизи.
30.07.2019 матеріали цивільної справи разом із висновком експерта від 21.06.2019 № 15628/15629/19-41 повернулися на адресу Подільського районного суду м. Києва.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2021, цивільну справу № 758/4230/17 передано судді Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_7 , оскільки суддю ОСОБА_8 відраховано зі штату Подільського районного суду м. Києва, згідно рішення Вищої ради правосуддя № 798/0/15-21 від 08.04.2021 «Про звільнення судді ОСОБА_8 з посади судді Подільського районного суду м. Києва у зв'язку з поданням заяви про відставку».
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 20.09.2021 заяву представника позивача задоволено, залучено до співучасті у справі правонаступника позивача ОСОБА_3 .
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2024 року, цивільну справу № 758/13225/21 передано судді Подільського районного суду м. Києва Петрову Д.В., оскільки суддю ОСОБА_7 відраховано зі штату Подільського районного суду м. Києва, згідно Наказу № 4/02-02 від 11 січня 2024 року «Про відрахування зі штату Подільського районного суду м. Києва судді Автозаводського суду м. Кременчука Полтавського області ОСОБА_7.».
Ухвалою судді Подільського районного суду м. Києва Петрова Д.В. від 29.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду.
28.02.2024 від представника відповідача на адресу суду надійшло клопотання про проведення повторної судової земельно-технічної експертизи.
У подальшому представник відповідача подане клопотання не підтримав, відмовився від його розгляду.
28.02.2024 від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву.
В обгрунтування своїх заперечень викладених у позовній заяві представник відповідача зазначає, що позивачем невірно визначено частки житлового будинку, який належить Сторонам на праві спільної часткової власності. Так, відповідно до технічного паспорту на будинок (т. 1 а. с. 13-17), а саме експілкації (т.1 а. с. 16), загальна площа будинку становить 56,9 кв. м. При цьому площу частини будинку Позивача зазначено 31,8 кв. м., а Відповідача 25,1. Таким чином, частка Позивача становить 31,8/56,9= 0,558875, що при округленні становить 56/100, що є меншою частиною, ніж 60/100 (3/5), як заявлено Позивачем. В той же час, частина Відповідача становить 25,1/56,9= 0,441125, що при округленні становить 44/100, що є більшою частиною, ніж 40/100 (2/5), як заявлено Позивачем. Таким чином, Позивачем неправильно визначено підставу позову.
Відповідач ОСОБА_4 заперечує проти задоволення заявленого позову на заявлених позивачкою підставах в зв'язку з його необґрунтованістю.
В той же час відповідачем заявлено зустрічний позов, який просить розглядати спільно з первісним. Вирішення первісного позову буде залежати від вирішення зустрічного позову.
28.02.2024 від представника відповідача на адресу суду надійшла зустрічна позовна заява.
Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що 20 листопада 1978 року ОСОБА_4 придбав частину незавершеного будівництвом житлового будинку з адресою АДРЕСА_1 (Надалі - Будинок). Це підтверджується копією Договору (Додаток №2, надалі - Договір, оригінал знаходиться у Позивача за зустрічним позовом). Відповідно до умов Договору, Будинок мав житлову площу 38,4 кв. м. та був розташований на земельній ділянці 584 кв. м.. Загальної площі Будинку текст Договору не містив. Також не було зазначено, що Рішенням №1037 виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 09 липня 1963 року (Додаток №3, оригінал знаходиться в державному архіві м. Києва), цьому домоволодінню в користування було виділено земельну ділянку 398 кв. м., а всього земельна ділянка під цим Будинком мала загальну площу 982 кв. м.
В Договорі також було зазначено, що у власність ОСОБА_4 переходить житлова кімната площею 14,7 кв. м., кухня 7.7 кв. м. та коридор 2,9 кв. м., що загалом складає 25,4 кв. м. загальної площі Будинку. Станом на момент придбання частини цього Будинку Будинок мав готовність 95%. Частину ОСОБА_4 було визначено, як 2/5 Будинку.
Після завершення будівництва зазначеного Будинку остаточні частини Сторонами не визначались. Кожна із Сторін володіла належною їй частиною цього Будинку. Порядок користування земельною ділянкою також не визначався. Сторони користувались цією земельною ділянкою спільно, приблизно пропорційно частинам у праві власності на Будинок, узгодивши умови користування в усній формі.
19 березня 2005 року було складено технічний паспорт на Будинок (т. 1 а. с. 13-17, додано Позивачем за первісним позовом до первісного позову). Відповідно до цього технічного паспорту, загальна площа будинку становить 56,9 кв. м. При цьому площу частини будинку ОСОБА_3 зазначено 31,8 кв. м., а ОСОБА_4 25,1 кв. м.
Таким чином, ОСОБА_3 фактично володіє часткою будинку 31,8 / 56,9 = 0,558875, що при округленні становить 56/100. Тобто, фактично ОСОБА_3 володіє меншою частиною, ніж помилково зазначено в її правовстановлюючих документах та поданій позовній заяві.
В той же час, ОСОБА_4 фактично володіє часткою будинку 25,1/56,9= 0,441125, що при округленні становить 44/100. Тобто, фактично ОСОБА_4 володіє більшою частиною, ніж помилково зазначено в його правовстановлюючих документах.
Встановлення реальної частки кожної із Сторін у спільному майні має вирішальне значення для визначення порядку користування земельною ділянкою, на якій розташований зазначений будинок, оскільки від цього залежить визначення часток земельної ділянки.
Зі свого боку ОСОБА_4 повідомляє суд, що частки кожної із Сторін є фактично окремими об'єктами нерухомого майна - мають самостійний вхід та комунікації й за технічними показниками домоволодіння може бути поділено на самостійні об'єкти нерухомого майна. Щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об'єкта нерухомого майна, то за технічними показниками домоволодіння АДРЕСА_2 , може бути поділено на два самостійні об'єкти нерухомого майна із виділенням ОСОБА_4 приміщень житлового будинку загальною площею 25,1 кв. м, житловою площею 15,7 кв. м, в тому числі: коридор (2-1) площею 9,4 кв. м., житлова кімната (1-2, правильно читати 2-2) площею 15,7 кв. м.
Внаслідок такого поділу Будинку, ОСОБА_4 буде виділено в натурі 44/100 частини Буднику, а у власності ОСОБА_3 залишиться 56/100 частини будинку.
Відповідно до наявних в матеріалах справи відомостей, 16 червня 2015 року в черговий кадастровий план міста було внесено технічний звіт про встановлення зовнішніх меж земельної ділянки (т. 1 а. с. 131). За результатами натурного обстеження, та інструментальної зйомки земельної ділянки, експертом ОСОБА_9 встановлено, що загальна фактична площа земельної ділянки за домоволодінням у АДРЕСА_1 складає 0.965 га (965 кв. м.)
Таким чином, відповідно до частки кожного з власників Будинку, ОСОБА_4 необхідно визначити для користування 44/100 частини земельної ділянки, що становить 965/100х44=425 кв. м., а ОСОБА_3 необхідно визначити для користування 56/100 частини земельної ділянки, що становить 965/100х44=540 кв. м.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 29.03.2024 зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання права власності прийнято до розгляду.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 01.10.2024 закрито підготовче засідання у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення порядку користування земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання права власності та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом просив задовольнити первісні позовні вимоги в повному обсязі, в задоволенні зустрічного позову заперечував.
Представник відповідача за первісним позовом просив суд задовольнити зустрічний позов та відмовити в задоволенні первісного позову.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер син позивачки - ОСОБА_6 .
Згідно з заповітом, який був складений 06.09.2006 приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської області Лазарєвою В.П. за № 3526, все майно померлий заповів позивачу.
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).
Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
До складу спадкового майна, яке залишилось після смерті ОСОБА_6 належало, зокрема: 3/5 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , що складається з: житлового будинку загальною площею 56,90 кв. м., житловою площею 38,40 кв. м. з відповідними побутовими спорудами: прибудова літера «А», огорожа № 1-3, колодязь інженерний № 4.
Зазначене майно належало ОСОБА_6 на підставі Договору дарування частини житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Піщенко Т.Г. 28.12.2004 за реєстровим № 419593. Право власності зареєстроване Комунальним підприємством Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна 29.03.2006 та записане в реєстрову книгу № 254-167 за реєстровим № 40016.
15.10.2014 позивач звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Решетнікової С.І., яка на підставі заяви завела спадкову справу № 9/2014 за номером у спадковому реєстрі № 56655357.
07.04.2015 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Решетнікова С.І. видала на ім'я позивача Свідоцтво про право на спадщину за заповітом.
В той же час, в Свідоцтві про право на спадщину до складу спадкового майна не було включено земельну ділянку, якою користувався померлий, оскільки останній за час життя не здійснив державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Земельна ділянка, площею 645,39 кв. м., яка знаходиться під житловим будинком АДРЕСА_1 не була поділена між позивачем та відповідачем та фактично знаходиться у спільному користуванні вказаних осіб без встановлення порядку її користування.
З метою приватизації земельної ділянки позивач звернулася до Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради з заявою про організацію робіт щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для її приватизації. Департамент земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради на звернення позивача надав відповідь про необхідність подання заяви одночасно всіма співвласниками житлового будинку, оскільки вся земельна ділянка, на якій розташований будинок знаходиться у фактичному користуванні як позивача так і відповідача.
Без визначення меж та розміру земельної ділянки позивача на якій розташована 3/5 частки його житлового будинку, якою він фактично має право користуватися з метою обслуговування свого будинку, останній не може.
Позивач як співвласник житлового будинку має право на виділення йому в користування тієї частини земельної ділянки, яка є пропорційною його частці в житлового будинку.
Враховуючи те, що частка позивача в житловому будинку складає 3/5, а частка відповідача складає 2/5, тому як позивачу так і відповідачу необхідно виділити в користування частки земельної ділянки пропорційні часткам цих осіб у житловому будинку.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 20.09.2021 заяву представника позивача задоволено, залучено до співучасті у справі правонаступника позивача ОСОБА_3 .
Судом встановлено, що 20 листопада 1978 року відповідач ОСОБА_4 придбав частину незавершеного будівництвом житлового будинку з адресою АДРЕСА_1 (Надалі - Будинок). Це підтверджується копією Договору (Додаток №2, надалі - Договір, оригінал знаходиться у Позивача за зустрічним позовом). Відповідно до умов Договору, Будинок мав житлову площу 38,4 кв. м. та був розташований на земельній ділянці 584 кв. м.. Загальної площі Будинку текст Договору не містив. Також не було зазначено, що Рішенням №1037 виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 09 липня 1963 року (Додаток №3, оригінал знаходиться в державному архіві м. Києва), цьому домоволодінню в користування було виділено земельну ділянку 398 кв. м., а всього земельна ділянка під цим Будинком мала загальну площу 982 кв. м.
В Договорі також було зазначено, що у власність ОСОБА_4 переходить житлова кімната площею 14,7 кв. м., кухня 7.7 кв. м. та коридор 2,9 кв. м., що загалом складає 25,4 кв. м. загальної площі Будинку. Станом на момент придбання частини цього Будинку Будинок мав готовність 95%. Частину ОСОБА_4 було визначено, як 2/5 Будинку.
Після завершення будівництва зазначеного Будинку остаточні частини Сторонами не визначались. Кожна із Сторін володіла належною їй частиною цього Будинку. Порядок користування земельною ділянкою також не визначався. Сторони користувались цією земельною ділянкою спільно, приблизно пропорційно частинам у праві власності на Будинок, узгодивши умови користування в усній формі.
19 березня 2005 року було складено технічний паспорт на Будинок (т. 1 а. с. 13-17, додано Позивачем за первісним позовом до первісного позову). Відповідно до цього технічного паспорту, загальна площа будинку становить 56,9 кв. м. При цьому площу частини будинку ОСОБА_3 зазначено 31,8 кв. м., а ОСОБА_4 25,1 кв. м.
Таким чином, ОСОБА_3 фактично володіє часткою будинку 31,8 / 56,9 = 0,558875, що при округленні становить 56/100. Тобто, фактично ОСОБА_3 володіє меншою частиною, ніж помилково зазначено в її правовстановлюючих документах та поданій позовній заяві.
В той же час, ОСОБА_4 фактично володіє часткою будинку 25,1/56,9= 0,441125, що при округленні становить 44/100. Тобто, фактично ОСОБА_4 володіє більшою частиною, ніж помилково зазначено в його правовстановлюючих документах.
Так, ч. 1 ст. 356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Відповідно до ч. 4 ст. 357 ЦК України співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.
З огляду на ч.ч. 1, 3 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Згідно ч.ч.1, 3 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Частиною 1 ст. 377 ЦК України встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (користувача).
За змістом ч.ч. 1, 2, 4 ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
При застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 цього Кодексу слід виходити з того, що у разі переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право на земельну ділянку в набувача нерухомості виникає одночасно з виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак права власності.
Відповідно до ч.ч.1, 3, 4 ст. 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.
Загальні правила вирішення спорів щодо порядку володіння й користування земельною ділянкою застосовуються також у випадку, коли належний особам на праві спільної власності жилий будинок, господарські будівлі та споруди розташовані на земельній ділянці, яка знаходиться в їх користуванні до її приватизації або за договором оренди.
Порядок користування земельною ділянкою, на якій розташований належний співвласникам житловий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається, насамперед, їхнього угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, у зв'язку з чим при застосуванні статті 88 ЗК України при вирішенні спорів між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або житловий будинок, слід брати до уваги цю угоду.
З огляду на ч. 1 ст. 317, ч.1 ст. 319 ЦК України кожен власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч.ч. 3-5 ст. 319 ЦК України усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян.
При вирішенні спору про встановлення порядку користування земельною ділянкою, визначаючи варіанти користування, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку.
Якщо суд встановить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. Якщо ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд встановлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.
Такий висновок узгоджується з правовою позицію Верховного Суду, викладеною у постановах від 15 травня 2017 року у справі №6-841цс16 та від 1 листопада 2017 року у справі №6-2454цс16, від 13 листопада 2019 року у справі №686/6888/15-ц.
Згідно висновку експерта від 26.06.2019 № 15628/15629/19-41, що міститься в матеріалах справи (том 1 а. с. 123-137) вбачається, що відповідно до Рішення №1037 виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 09 липня 1963 року (Додаток № 2, оригінал знаходиться в архіві м. Києва), за землекористувачем по АДРЕСА_2 було зареєстровано земельну ділянку загальним розміром 982 кв. м., яка складалась з двох частин: 584 кв. м. та 398 кв. м.
Встановлено, що між сторонами існує спір про порядок користування земельною ділянкою, на якій розташовано житловий будинок з надвірними будівлями.
Виходячи із положень ст. 377 ЦК України та ст. 122 ЗК України кожен зі співвласників має право користування земельною ділянкою площею 0,0962 га пропорційно їхнім часткам у житловому будинку.
З висновку судової земельно-технічної експертизи № 15628/15629/19-41 від 26.06.2019 та з мотивувальної частини висновку експерта слідує, що фактична площа земельної ділянки, яка знаходиться в користуванні співвласників житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 становить 0,0962 га і фактичне користування земельною ділянкою співвласниками здійснюється без дотримання часток кожного у житловому будинку.
Так, земельна ділянка, що перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_5 правонаступником якої є ОСОБА_3 складає 3/5 частки від 0.0965 га і становить 0.0579 га., а земельна ділянка, що перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_10 складає 2/5 частки від 0.0965 га і становить 0.0386 га.
Висновком експерта 15628/15629/19-41 від 26.06.2019 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 14.01.2022 запропоновано два варіанти встановлення порядку користування спірною земельною ділянкою відповідно до фактичного поділу домоволодіння та ідеальних часток співвласників (том 1 а. с. 123-137).
А тому, з урахуванням фактичного розташування будівель і споруд на території спірної земельної ділянки, фактичного порядку користування приміщеннями житлового будинку, думки учасників справи та їх представників, апеляційний суд дійшов висновку про можливість та доцільність встановлення порядку користування спірною земельною ділянкою за другим варіантом зазначеного висновку експерта.
Суд вважає, що такий порядок користування спірною земельною ділянкою відповідатиме часткам усіх співвласників у домоволодінні, найбільш повно забезпечить баланс інтересів сторін і не порушуватиме їхніх прав на обслуговування належних їм часток в будинку та господарських приміщеннях, оскільки належні сторонам приміщення будинку та господарських споруд знаходяться на земельних ділянках, що перебувають у їх користуванні і в спільному користуванні усіх сторін залишається земельна ділянка найменшої площі, а тому первісні позовні вимоги та вимоги зустрічної позовної заяви в частині визначення порядку користування земельною ділянкою з фактичною площею 0.0962 га підлягають задоволенню.
Щодо зустрічної позовної вимоги про виділення внатурі із спільної часткової власності в окремий об'єкт нерухомого майна належні ОСОБА_4 44/100 частини житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель і споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , що складається із приміщень житлового будинку загальною площею 25,1 кв. м, житловою площею 15,7 кв. м, в тому числі: коридор (2-1) площею 9,4 кв. м., житлова кімната (1-2, правильно читати 2-2) площею 15,7 кв. м., визнання за ОСОБА_4 право власності в цілому на об'єкт нерухомого майна житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , що складається із приміщень житлового будинку загальною площею 25,1 кв. м, житловою площею 15,7 кв. м, в тому числі: коридор (2-1) площею 9,4 кв. м., житлова кімната (1-2, правильно читати 2-2) площею 15,7 кв. м. та припинення права спільної часткової власності ОСОБА_4 на 44/100 частини будинковолодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 . суд дійшов до наступних висновків.
Слід зазначити, що спірні правовідносини щодо спадкування права у спільній сумісній власності на земельну ділянку, визначення розміру частки у праві у спільній сумісній власності на земельну ділянку та виділення її в натурі регулюються нормами ЗК України та нормами ЦК України
Правовідносини щодо визначення частки на земельну ділянку у спадковому майні ОСОБА_6 регулюються Книгою шостою «Спадкове право» ЦК України, а правовідносини щодо виділу в натурі у власність частки земельної ділянки у розмірі, що відповідає частці на будинок - главою 26 ЦК України «Право спільної власності» та главою 14 Земельного Кодексу України (далі - ЗК України) «Право власності на землю».
Судом встановлено, що спір щодо часток у праві власності на домоволодіння відсутній, що сторонами не заперечується.
Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, можливий лише за умови, якщо співвласники оформили право власності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 344/8200/14-ц (провадження № 14-302цс19)).
Доказів набуття ОСОБА_3 права власності на визначену частку земельної ділянки у спадковому майні матеріали справи не містять, відтак вимоги є передчасними.
Співвласники спірної земельної ділянки не позбавлені права ставити питання про виділ їх частки із майна, що є у спільній частковій власності, який здійснюється у порядку, встановленому статтями 89, 120 ЗК України та статтями 364, 370, 377 ЦК України. В цьому випадку такий виділ можливий і зі зміною розміру часток.
Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20), на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, оскільки позивач не заявляв вимог про визначення розміру частки земельної ділянки та виділ її в натурі, не можуть бути задоволені вимоги про виділення в натурі частки із спільної власності, оскільки це є окремим предметом позову, а відтак у задоволенні зустрічних позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Керуючись статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 206, 223, 259, 263-265, 268, 272 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення порядку користування земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання права власності - задовольнити частково.
Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна та визначення порядку користування земельною ділянкою - задовольнити частково.
Визначити порядок користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , згідно висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № 15628/15629/19-41 від 21.06.2019 за варіантом № 2.
Визначити у користування ОСОБА_3 3/5 частки від земельної ділянки площею 0.0965 га, що становить 0.0579 га, для доступу, експлуатації та обслуговування відповідної частини житлового будинку та господарських будівель і споруд ОСОБА_3 , яка обмежена лініями розподілу, що проходять:
-від точки 2 лінія розподілу довжиною 10.87 м проходить по паркану до точки 3;
-від точки 3 лінія розподілу довжиною 2.97 м проходить по паркану до точки 4;
-від точки 4 лінія розподілу довжиною 6.75 м проходить вздовж стіни будівлі до точки 5;
-від точки 5 лінія розподілу довжиною 2.80 м проходить вздовж стіни будівлі до точки 6;
-від точки 6 лінія розподілу довжиною 13.8 м проходить по паркану та вздовж стін будівель до точки 7;
-від точки 7 лінія розподілу довжиною 0.95 м проходить по стіні будівлі до точки 17;
-від точки 17 лінія розподілу довжиною 1.3 м проходить по стіні точки 18;
-від точки 18 лінія розподілу довжиною 7.3 м проходить по стіні будівлі до точки 19;
-від точки 19 лінія розподілу довжиною 0.35 м проходить по стіні будівлі до точки 20;
-від точки 20 лінія розподілу довжиною 13.08 м проходить зовнішній стороні паркану до точки 21;
-від точки 21 лінія розподілу довжиною 4.02 м проходить зовнішній стороні паркану до точки 22;
-від точки 22 лінія розподілу довжиною 4.94 м проходить зовнішній стороні паркану до точки 23;
-від точки 23 лінія розподілу довжиною 5.63 м проходить по умовній лінії до точки 8;
-від точки 8 лінія розподілу довжиною 1.41 м проходить по умовній межі до точки 9;
-від точки 9 через точку 10 лінія розподілу проходить по будівлі внутрішнім стінам до точки 11;
-від точки 11 лінія розподілу довжиною 2.29 м проходить по умовній межі до точки 12;
-від точки 12 лінія розподілу довжиною 15.88 м проходить по умовній межі до точки 13;
-від точки 13 лінія розподілу довжиною 10.96 м проходить по умовній межі до точки 2.
Визначити у користування ОСОБА_4 2/5 частки від земельної ділянки площею 0.0965 га, що становить 0.0386 га, для доступу, експлуатації та обслуговування відповідної частини житлового будинку та господарських будівель і споруд ОСОБА_4 , яка обмежена лініями розподілу, що проходять:
-від точки 1 лінія розподілу довжиною 8.28 м проходить по паркану до точки 2;
-від точки 2 лінія розподілу довжиною 10.96 м проходить по умовній межі до точки 13;
-від точки 13 лінія розподілу довжиною 15.88 м проходить по умовній межі до точки 12;
-від точки 12 лінія розподілу довжиною 2.29 м проходить по умовній межі до точки 11;
-від точки 11 через точку 10 лінія розподілу проходить по будівлі внутрішнім стінам до точки 9;
-від точки 9 лінія розподілу довжиною 1.41 м проходить по умовній межі до точки 8;
-від точки 8 лінія розподілу довжиною 5.63 м проходить по умовній межі до точки 23;
-від точки 23 лінія розподілу довжиною 4.07 м проходить по воротах до точки 24;
-від точки 24 лінія розподілу довжиною 16.91 м проходить по паркану до точки 25;
-від точки 25 лінія розподілу довжиною 2.82 м проходить по паркану до точки 26;
-від точки 26 лінія розподілу довжиною 9.66 м проходить по паркану до точки 27;
-від точки 27 лінія розподілу довжиною 6.95 м проходить по паркану до точки 28;
-від точки 28 лінія розподілу довжиною 7.16 м проходить по паркану до точки 1.
У задоволенні решти первісних та зустрічних позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
-позивач - ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ;
-відповідач - ОСОБА_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .
Суддя Дмитро ПЕТРОВ