Справа № 308/8566/24
1-кс/308/33/25
28 січня 2025 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судових засідань - ОСОБА_2 , розглянувши клопотання представника власника майна ОСОБА_3 , що діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023071170000884 від 06.12.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.2 ст.255, ч.4 ст.28 - ч.5 ст.190 Кримінального кодексу України -
До слідчого судді надійшло вищевказане клопотання, в якому представник власника майна просить скасувати арешт, що був накладений відповідно до ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду у справі №308/21864/23 від 20.06.2024, на грошові кошти в сумі 8 500 доларів США та зобов'язати орган досудового розслідування передати такі власнику ОСОБА_4 або уповноваженій особі на відповідальне зберігання.
В обґрунтування клопотання зазначає, що прокурором при поданні клопотання про накладення арешту на вказане майно не надавались будь-які підтверджуючі документи щодо причетності вказаних грошових коштів, які на праві приватної власності належать ОСОБА_4 , до інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення. Крім цього вважає, що прокурором не конкретизовано яке відношення до розслідуваного кримінального правопорушення має власник вказаного майна ОСОБА_4 , яка у свою чергу жодним чином навіть не згадується у жодних проведених гласних та негласних слідчих діях.
Вказує, що твердження того, що дані кошти та мобільний телефон перебували у користуванні ОСОБА_5 , є хибним та направленим виключно на викривлення фактичних обставин щодо створення уяви необхідності накладення арешту, на майно сторонньої особи, оскільки ОСОБА_5 , не користувався даними грошовими коштами та мобільним телефоном.
Стверджує, що законність походження грошових коштів, вилучених у ОСОБА_4 , підтверджується наявністю у останньої відповідних квитанцій руху коштів з банківської картки за довгий період до моменту проведення обшуку та моменту скоєння кримінального правопорушення, а тому вважає, що дані грошові кошти жодного відношення до розслідуваного кримінального провадження не мають. Вказує, що загальна сума підтверджених коштів наявних у ОСОБА_4 значною мірою перевищує суму грошових коштів вилучених у приміщенні за її місцем проживання.
Також зазначає, що підтвердженням права користування обшукуваного приміщення, являється відповідний договір оренди квартири № 5/26 від 11.01.2024, відповідно до якого ОСОБА_4 орендувалось приміщення у власника майна ОСОБА_6 , а тому підозрюваний ОСОБА_7 не має жодного відношення до володіння чи користування вказаним приміщення, де у свою чергу і були вилучені кошти під час санкціонованого обшуку, а вилучення таких коштів не має жодного зв'язку, з розслідуваним кримінальним правопорушенням.
Вказує, що таке забезпечення кримінального провадження, а саме обмеження майнового права з забороною відчуження, розпорядження та користування, на переконання сторони власника майна, є несправедливим і не відповідає меті, гуманності, справедливості, що потягло за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, на право вільно користуватися та розпоряджатися своїм майном.
Також додає, що ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.11.2024 відмовлено у задоволенні клопотання про скасування арешту на грошові кошти в сумі 8 500 (вісім тисяч п'ятсот) доларів США та інше майно у зв'язку з тим, що представником власника майна не підтверджені долученими до клопотання про скасування арешту майна доказами , що грошові кошти в сумі 8 500 доларів США є власністю саме ОСОБА_4 , яка на підставі договору оренди проживала спільно з ОСОБА_5 за адресою проведення обшуку та вилучення грошових коштів. Однак, вважає, що на даний час, підстави які слугували відмовою у задоволенні попереднього клопотання відпали, оскільки власником майна зібрано документи, які підтверджують право власності та законність походження вказаних коштів, а тому виникла необхідність повторно звернутись з відповідним клопотанням.
В судове засідання власник майна та її представник не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлялися своєчасно на належним чином. Представник власниці майна подав до суду заяву про розгляд клопотання без її участі.
В судове засідання слідчий не з'явився, подав до суду заяву про розгляд клопотання без його участі, просив відмовити в задоволенні клопотання. Надав документи, які на його думку, спростовують доводи щодо скасування арешту майна у даному кримінальному провадженні.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали поданого клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Як встановлено слідчим суддею, слідчими слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023071170000884 від 06.12.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.2 ст.255, ч.4 ст.28 - ч.5 ст.190 Кримінального кодексу України.
В рамках даного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.06.2024 по справі №308/21864/23 (провадження №1-кс/308/3448//24) накладено арешт на майно, яке було вилучене 03.06.2024 в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем фактичного проживання підозрюваного ОСОБА_5 , зокрема, на грошові кошти в сумі 8 500 доларів США, які поміщено до спеціального пакету НПУ №PSP1519221.
Згідно постанови старшого слідчого в ОВС слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_8 вищевказані грошові кошти були визначені речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ст. 41 Конституції України зазначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Відповідно до ч. 3 ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Згідно ч.1 ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
У відповідності до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
У відповідності до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявляти клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, в справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 р., для з'ясування наявності порушення цього положення ЄСПЛ має встановити, чи було забезпечено справедливу рівновагу між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Забезпечення такої рівноваги є невід'ємним принципом всієї Конвенції, що відбито в структурі ст. 1 Протоколу №1 Європейської конвенції з прав людини.
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях в тому числі щодо України констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (п. 46 рішення у справі «Устименко проти України», п.п. 51,52 рішення у справі «Рябих проти Росії», п. 61 рішення у справі «Брумареску проти Румунії»).
Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є запобігання свавільному захопленню власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (рішення у справах «Sperrong and Lonnroth v Sweden» від 23.09.82, «Новоселецький проти України» від 11.03.2003, «Федоренко проти України» від 1.06.2006).
Згідно вимог ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
При вирішені питання про арешт майна слідчий суддя, суд також повинен врахувати розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для третіх осіб. У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до наслідків, які суттєво позначаться на інтересах інших осіб.
Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_4 є орендарем квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане підтверджується договором оренди квартири АДРЕСА_2 від 11.01.2024.
В той же час, слідчий суддя зазначає, що слідчим в обґрунтування заперечень на клопотання не надано доказів того, що підозрюваний ОСОБА_5 фактично проживав за вказаною адресою.
Крім того, слідчим суддею встановлено, що у ОСОБА_4 наявні грошові кошти на банківських рахунках, також така придбавала та відчужувала транспортні засоби протягом 2022-2024 років, що підтверджується листом начальника Територіального сервісного центру №2141 РСЦ ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях від 25.12.2024.
За таких обставин, враховуючи розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, беручи до уваги той факт, що з майном, на яке накладено арешт не проводяться жодні слідчі дії, слідчим не доведено, що грошові кошти, на які накладено арешт підлягають спеціальній конфіскації та не надано доказів, що такі належать підозрюваному ОСОБА_9 , а відтак накладення арешту на грошові кошти власниці майна створює обмеження у володінні, користуванні, розпорядженні її майном, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання про скасування арешту майна підлягає задоволенню з огляду на те, що в подальшому застосуванні даного заходу забезпечення кримінального провадження відпала потреба.
Керуючись ст. ст. 170 - 174, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання представника власника майна ОСОБА_3 , що діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023071170000884 від 06.12.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.2 ст.255, ч.4 ст.28 - ч.5 ст.190 Кримінального кодексу України - задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.06.2024 по справі №308/21864/23 (провадження №1-кс/308/3448/24) на грошові кошти в сумі 8 500 доларів США, які поміщено до спеціального пакету НПУ №PSP1519221 та повернути їх власнику ОСОБА_4 або уповноваженій нею особі.
Слідчий суддя ОСОБА_1