"30" січня 2025 р.
м. Київ
справа № 755/20449/24
провадження № 2/755/2852/25
суддя Дніпровського районного суду м. Києва Галаган В.І., розглянувши заяву представника позивача Романенка Михайла Едуардовича про відвід головуючого судді Галагана В.І., подану в межах розгляду цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_2 , третя особа: Акціонерне товариство «ОТП Банк», про стягнення заборгованості,
До Дніпровського районного суду м. Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_2 , третя особа: Акціонерне товариство «ОТП Банк», про стягнення заборгованості.
27 січня 2025 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_2 , третя особа: Акціонерне товариство «ОТП Банк», про стягнення заборгованості, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику/повідомлення сторін, встановивши сторонам строк подачі заяв по суті позову до 24 лютого 2025 року.
27 січня 2025 року, встановивши невиконання позивачем вимог ч. 4 ст. 177 ЦПК України роз'яснень, наданих Верховним Судом та неодноразових роз'яснень, наданих представнику позивача Романенку М.Е. Київським апеляційним судом, ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 27 січня 2025 року цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_2 , третя особа: Акціонерне товариство «ОТП Банк», про стягнення заборгованості залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків, задля надання суду належних доказів сплати судового збору саме у справі № 755/20449/24.
30.01.2025 року представником позивача Романенком М.Е. подано заяву про відвід судді Галагану В.І., обґрунтовуючи тим, що всупереч постанові Київського апеляційного суду від 14 січня 2025 року, якою ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 25.11.2024 року скасовано, а справу передано для продовження розгляду до суду першої інстанції, суддя залишив позовну заяву без руху, що, на думку представника, вказує на порушення суддею Галаганом В.І. процесуальних прав позивача, вказує на вчинення суддею перешкод у доступі до правосуддя та про його упередженість у розгляді справи.
Вивчивши матеріали заяви та матеріали справи, суддя дійшов наступних висновків.
Ухвалою Дніпровського районного суду від 22 листопада 2024 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_2 , третя особа: Акціонерне товариство «ОТП Банк», про стягнення заборгованості було залишено без руху та надано позивачу строку для усунення недоліків та надання суду доказів належної сплати судового збору, з посиланням на вимоги, викладені у постановах Верховного Суду від 30 березня 2018 у справі №914/1542/17, від 16 січня 2019 у справі №905/1057/18, від 10 травня 2018 року у справі № 613/372/16-ц, та ухвалах Верховного Суду від 26 березня 2018 у справі № 907/892/15, від 16 квітня 2018 року у справі № 922/3137/17, від 20 квітня 2018 року у справі № 910/12031/17, від 21 лютого 2019 року у справі № 910/8880/18, від 13 лютого 2020 року № 910/4557/18.
Разом з тим, попри правові позиції Верховного Суду, на які представнику ТОВ «Діджи Фінанс» Романенку М.Е. неодноразово було зауважено окрім судді Дніпровського районного суду м. Києва Галаганом В.І. також Київським апеляційним судом у постанові від 23 вересня 2024 року у справі № 755/9632/24 за позовом ТОВ «Діджи Фінанс», яку підтримано ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2024 року, постановою Київського апеляційного суду від 27 грудня 2024 року у справі № 755/17965/24 за позовом ТОВ «Діджи Фінанс», - представником позивача ТОВ «Діджи Фінанс» Романенко М.Е. вимоги суду не виконано, що було підставою для постановлення ухвали суду від 25 листопада 2024 року про повернення позовної заяви позивачу.
Постановою Київського апеляційного суду від 14 січня 2025 року ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 25.11.2024 року скасовано, а справу передано для продовження розгляду до суду першої інстанції, вказуючи на те, що матеріали справи не містять доказів того, що надана представником позивача платіжна інструкція не була використана у інших справах суду.
Відповідно до частини 6 ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України, у разі скасування ухвали про повернення позовної заяви та направлення справи для продовження розгляду суд не має права повторно повертати позовну заяву.
Таким чином, на виконання ч. 6 ст. 185 ЦПК України, отримавши справу, суддею Дніпровського районного суду м. Києва Галаганом В.І. негайно, 27.01.2025 року постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_2 , третя особа: Акціонерне товариство «ОТП Банк», про стягнення заборгованості.
Разом з тим, згідно положення ч. 4 ст. 177 Цивільного процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Так, відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VI (зі змінами та доповненнями), судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Із позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, ставка судового збору становить 1,5 відсотку ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно роз'яснень, наведених у пункті 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У зв'язку із цим суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містити відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір. При цьому, наприклад, платіжне доручення повинно бути підписано відповідальним виконавцем банку і скріплено печаткою установи банку з відміткою про дату надходження та дату виконання платіжного доручення (пункт 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (зі змінами)).
Правові засади справляння судового збору, платники, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».
Згідно ст. 3 вказаного закону судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів; у разі ухвалення судового рішення, передбаченого цим Законом.
Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, в тому числі з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу (частини першої статті 6 згаданого Закону).
Постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція), якою встановлено загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. Положеннями Інструкції встановлено вимоги про заповнення розрахункових документів.
Відповідно до пункту 3.1 Інструкції платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладено в додатку 8 до цієї Інструкції, та подається до банку, який обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.
Згідно з додатками 2, 8 до Інструкції одним із реквізитів платіжного доручення є «Призначення платежу», який заповнюється з урахуванням вимог, установлених главою 3 Інструкції.
Положеннями п. 3.8. Інструкції визначено, що реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, які зазначено в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу».
Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30 березня 2018 у справі №914/1542/17, від 16 січня 2019 у справі №905/1057/18, від 10 травня 2018 року у справі № 613/372/16-ц, та ухвалах Верховного Суду від 26 березня 2018 у справі № 907/892/15, від 16 квітня 2018 року у справі № 922/3137/17, від 20 квітня 2018 року у справі № 910/12031/17, від 21 лютого 2019 року у справі № 910/8880/18, від 13 лютого 2020 року № 910/4557/18.
Разом з тим, долучена до матеріалів позовної заяви платіжна інструкція № 5329-4678-9288-2852 від 18.11.2024 року не містить відомості про те, за яку саме позовну заяву сплачується судовий збір, тому вказана платіжна інструкція не може слугувати доказом належної оплати позивачем судового збору саме за позовом до ОСОБА_2 .
При цьому інша інформація, яка б надавала можливість ідентифікувати, що саме за подачу позовної заяви про стягнення заборгованості, відповідачем за якою є ОСОБА_2 , позивачем сплачено судовий збір, відсутня, а отже суд дійшов висновку про те, що додана позивачем платіжна інструкція не є належним доказом сплати судового збору за даною позовною заявою у справі № 755/20449/24.
Вказаний висновок підтверджено Постановою Київського апеляційного суду від 05 травня 2020 року у справі № 755/3288/20, Постановою Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року у справі № 755/3292/20 та Постановою Київського апеляційного суду від 23 вересня 2024 року у справі № 755/9632/24 за позовом ТОВ «Діджи Фінанс», яку підтримано ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2024 року, постановою Київського апеляційного суду від 27 грудня 2024 року у справі № 755/17965/24 за позовом ТОВ «Діджи Фінанс».
Так, колегією суддів у постанові від 06 жовтня 2020 року у справі № 755/3292/20 зауважено, зокрема: «Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що суд перед прийняттям заяви про видачу судового наказу самостійно перевіряє сплату заявником належної суми судового збору, оскільки в платіжному дорученні № 1061 від 11 лютого 2020 року відсутня будь-яка інформація, яка б надавала можливість ідентифікувати, що саме за подачу даної заяви сплачено судовий збір.
Також не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що реквізит «призначення платежу» у платіжному дорученні № 1061 від 11 лютого 2020 року було оформлено заявником у повній відповідності до прикладу, наведеному на сторінці суду першої інстанції офіційного сайту Судова влада України, оскільки заповнення платіжного доручення повинно відбуватись відповідно до роз'яснень Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, наведених вище та з розумінням того, що подаючи заяву про видачу судового наказу, необхідно зазначати інформацію, яка б ідентифікувала, за що саме сплачено судовий збір, зважаючи і на те, що на офіційному сайті суду, зазначено лише загальний приклад.»
Таким чином, на виконання ухвали суду від 27.01.2025 року позивачем має бути надано суду платіжний документ про сплату судового збору на рахунок Дніпровського районного суду м. Києва у розмірі 2 422,40 грн. із зазначенням у платіжному документі відомостей про сплату судового збору із призначенням платежу: «за подачу позовної заяви ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості».
При цьому, позивача не позбавлено права повернення неналежно оформленої суми судового збору на підставі відповідної заяви у порядку Закону України «Про судовий збір».
Таким чином, суд зобов'язаний попереджати зловживання правом з боку учасників процесу, та суд не вважає недоотримання Державним бюджетом України коштів судового збору надмірним формалізмом, при цьому суд позбавлено можливості пошуку платіжних документів задля їх ідентифікації, зважаючи на масовий характер позовних заяв, які подано ТОВ «Діджи Фінанс».
З огляду на вищевикладене, дотримуючись вимог процесуального закону та роз'яснень, наведених Верховним Судом та безпосередньо представнику ТОВ «Діджи Фінанс» Романенку М.Е. Київським апеляційним судом у справі № 755/9632/24 за позовом ТОВ «Діджи Фінанс», яку підтримано ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2024 року, та у справі № 755/17965/24 за позовом ТОВ «Діджи Фінанс», Дніпровським районним судом м. Києва цивільну справу № 755/20449/24 залишено без руху - що є правом суду відповідно до ч. 11 ст. 187 ЦПК України, надавши позивачу строк для усунення недоліків задля надання належних доказів сплати судового збору саме в межах цивільної справи № 755/20449/24.
Станом на 30 січня 2025 року вимоги ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 27.01.2025 року представником позивача Романенком М.Є. не виконано, належно оформлений платіжний документ по сплаті судового збору суду не надано, однак надіслано заяву про відвід судді.
Відповідно до ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, безсторонність (неупередженість) суду в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися згідно з суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах: «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»).
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.
Беззаперечно, інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.
Водночас, такий інститут не є інструментом перегляду судового рішення чи додаткового роз'яснення мотивів його ухвалення.
Пунктом 1 частини другої статті 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу.
Також учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
Частиною другою статті 2 ЦПК України встановлено, що неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства.
Тобто процесуальні права надано законом тим особам, які беруть участь у процесі, для сприяння суду під час розгляду справ, їх правильному вирішенню. І кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не із цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, затягування розгляду, створення перешкод опоненту тощо), вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто використовує його всупереч основним засадам цивільного судочинства, а отже, зловживає ним.
В ухвалі від 18 грудня 2018 року у справі №910/2968/18 Верховний Суд визнав відвід завідомо безпідставним, а його заявлення зловживанням процесуальними правами, оскільки вказаний відвід по суті «є висловленням незгоди з процесуальним рішенням Верховного Суду після того, як суд мотивував таке рішення».
Згідно з роз'ясненнями, які містяться в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 «Про незалежність судової влади» від 13 червня 2007 року, процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Проаналізувавши матеріали справи з метою встановлення обставин, які є підставами звернення представника позивача Романенка М.Е. із заявою про відвід, суддя дійшов висновку про відсутність правових підстав у задоволенні заяви, оскільки постановлення ухвал суду під час судового розгляду справи задля дотримання процесуального закону та роз'яснень Верховного Суду щодо контролю суду за надходженням коштів судового збору до Державного бюджету України не є встановленою законом підставою для відводу судді, оскільки сторони наділено процесуальним правом оскарження ухвал суду окремо від судового рішення та/або правом подачі заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, шляхом включення таких заперечень до апеляційної скарги на судове рішення, при цьому сприяння суду мирному вирішенню правового конфлікту є фундаментальним принципом здійснення правосуддя в межах діючого національного законодавства.
Таким чином, підстави звернення із заявою про відвід судді - є суб'єктивною оцінкою заявника та не можуть бути підставами для відводу, за відсутності доказів протилежного.
Крім того, слід зауважити, що учасник справи може мати сумніви у тому, чи відповідають дії суду чинному законодавству, а також у неупередженості або об'єктивності суддів. Він вправі висловлювати ці сумніви у поданій до суду заяві про відвід, проте повинен бути стриманим і коректним у словах, утримуватися від надання особистісних характеристик і оцінок.
Разом з тим, судом ураховано, що представнику позивача Романенку М.Е. неодноразово вказано Київським апеляційним судом у справі № 755/9632/24 за позовом ТОВ «Діджи Фінанс», яку підтримано ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2024 року, та у справі № 755/17965/24 за позовом ТОВ «Діджи Фінанс», на необхідність дотримання норм процесуального закону щодо належного оформлення платіжного документу про сплату судового збору, що проігноровано представником ТОВ «Діджи Фінанс» Романенком М.Е. та судові збори у справах за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» продовжують надходити до суду без зазначення відповідача/боржника у справі задля можливості суду ідентифікувати належність до конкретної справи такого судового збору, як у даній справі № 755/20449/24, при цьому, замість дотримання вимог закону при оформленні платіжного документу про сплату судового збору, представником позивача ТОВ «Діджи Фінанс» Романенком М.Е. подано заяву про відвід судді, що свідчить про можливу спробу уникнути сплати позивачем судового збору щодо конкретного позову.
Згідно положень ч. 4 ст. 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Відповідно до частин 2 та 3 ст. 40 Цивільного процесуального кодексу України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Керуючись ст. ст. 36, 37, 39, 40, 252 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Визнати заяву представника позивача Романенка Михайла Едуардовича про відвід головуючого судді Галагана В.І., подану в межах розгляду цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_2 , третя особа: Акціонерне товариство «ОТП Банк», про стягнення заборгованості, - необґрунтованою.
Передати заяву про відвід для вирішення в порядку ч. 1 ст. 33 ЦПК України.
Ухвала оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.
Суддя: В.І. Галаган