Справа № 304/1871/24 Провадження № 2/304/178/2025
27 січня 2025 рокум. Перечин
Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого - судді Ганька І. І.,
за участі секретаря судового засідання - Галас А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 304/1871/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,
позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, який мотивує тим, що 10 грудня 2016 року між нею та відповідачем зареєстровано шлюб у Великоберезнянському РВ ДРАЦСу ГТУЮ у Закарпатській області, актовий запис № 50. Від даного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 , який на даний час проживає разом з нею та перебуває на її утриманні. За останній рік між ними погіршилися стосунки, а тому вони фактично припинили шлюбні відносини та на сьогоднішній день їх не підтримують. Відповідач постійно вчиняє сварки та у нього відсутнє бажання утримувати сім'ю в спокійній та благо приємній обстановці. Вказані обставини привели до постійний конфліктів та втрати почуття поваги та любові між ними. Відповідач зовсім не переймається проблемами їх сім'ї. Вважає, що їх шлюб є лише формальним, а збереження шлюбу - неможливим та таким, що суперечить її інтересам та інтересам їх сина. Крім цього вказує на те, що їй важко самостійно забезпечити матеріальні потреби сина, оскільки утримання та виховання дитини, а також підготовка сина до школи потребує значних матеріальних витрат. Зазначає, що у відповідача немає інших утриманців, стан його здоров'я у чудовій формі, матеріальне становище нормальне, а тому останній має всі належні умови для допомоги їй утримувати сина шляхом сплати аліментів. З огляду на вищевикладене просить шлюб між ними розірвати та стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання малолітнього сина у твердій грошовій сумі в розмірі 5 000 грн щомісячно, починаючи від дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує повністю. Одночасно зазначила, що у зв'язку з вагітністю від іншого чоловіка і фактично останнім триместром терміну вагітності і терміновою необхідністю вирішення питання про розірвання шлюбу не заперечує проти винесення заочного рішення в даній справі.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з'явився, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причину неявки не повідомив, відзив не подала, а тому суд зі згоди позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ч. 4 ст. 223, ст. 280-282 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд встановив, що 10 грудня 2016 року у Великоберезнянському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис № 50. Від даного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_4 у них народився син ОСОБА_5 .
Також встановлено, що подружнє життя у сторін не склалося, на даний час ОСОБА_1 вагітна від іншого чоловіка. Питання розірвання шлюбу позивачем обдумане, тому строк для примирення подружжю не надавався.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно ст. 5 «Рівноправність подружжя» Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Стаття 51 Конституції України передбачає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї. Аналогічні приписи викладені у ст. 24 СК України, у якій, крім іншого передбачено, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Враховуючи, що подальше спільне життя подружжя і збереження їх шлюбу буде суперечити інтересам кожного з них та інтересам їх дитини, суд вважає, що шлюб між сторонами слід розірвати.
Крім цього встановлено, що відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання малолітнього сина.
Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789X11 (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року) держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (ч. 2 ст. 6 Конвенції про права дитини). Частиною 1 та 2 ст. 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Отже, враховуючи те, що обов'язок утримувати дітей є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, суд вважає, що з відповідача слід стягнути аліменти на утримання малолітнього сина.
Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч. 1 ст. 184 цього Кодексу суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Згідно ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Таким чином, враховуючи наведене, вимоги ч. 1 ст. 182 СК України, а також те, що достовірних відомостей про заробіток (дохід) відповідача у суду немає, тому виходячи із засад справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає за можливе визначити розмір аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі у розмірі 5 000 грн щомісячно.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Згідно ч. 2 ст. 184 СК України розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
При цьому суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Судові витрати підлягають стягненню з відповідача, що відповідає положенням ст. 141 ЦПК України.
На підставі наведеного та керуючись ст. 110, 112, 141, 180-182, 184, 191 СК України, ст. 12, 13, 76-83, 141, 258-259, 265, 280-282, 430 ЦПК України, суд,
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задовольнити повністю.
Шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований у Великоберезнянському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області 10 грудня 2016 року, актовий запис № 50 - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання дитини, а саме сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у твердій грошовій сумі у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн 00 коп щомісячно, починаючи з 25 липня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення про стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.
Розмір аліментів, визначений у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 ; місце проживання: АДРЕСА_2 .
Головуючий: Ганько І. І.