Справа № 755/18469/21
№ 1-кс/755/68/25
"20" січня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
адвоката ОСОБА_4 ,
розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , про скасування арешту майна у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100040002088 від 14 липня 2021 року,
До Дніпровського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , про скасування арешту майна у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100040002088 від 14 липня 2021 року.
Клопотання мотивоване тим, що за клопотанням прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 09.11.2021 року (справа № 755/18469/21, провадження № 1-кс/755/4973/21) було накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2293118280000), шляхом заборони відчуження майна та проведення реєстраційних дій. З мотивувальної частини вказаної ухвали вбачається, що підставами накладення арешту є забезпечення збереження речових доказів (п.1 ч.2 ст.170 КПК України), однак, арешт майна накладено необґрунтовано, тобто, не на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені наявними в матеріалах судової справи доказами та оцінені слідчим суддею. відповідно до статті 94 КПК України, а тому, такий арешт підлягає скасуванню у порядку ст. 174 КПК України. Системний аналіз положень матеріального та процесуального законодавства дає підстави дійти висновку, що арешт майна добросовісного набувача дозволяється лише з метою забезпечення збереження доказів. Відповідно до клопотання прокурора про арешт майна, Дніпровською окружною прокуратурою міста Києва здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №12021100040002088 від 14.07.2021 року, за фактом незаконного заволодіння квартирою АДРЕСА_1 . На думку сторони обвинувачення незаконне заволодіння квартирою полягає в тому, що невстановлені особи 28.10.2004 року, на підставі договору дарування, виготовленого на спеціальному бланку нотаріальних документів серії ВВО №170521, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_7 за № 1959, який має ознаки підробки, незаконно заволоділи вказаною квартирою шляхом реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та відчужили її, зокрема, 27.09.2021 року на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім того, у клопотанні зазначено, що дарувальниками за вищезазначеним договором дарування від 24.10.2004 року були ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Відповідно до інформації, наведеної прокурором у клопотанні, ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а місцезнаходження ОСОБА_8 та ОСОБА_10 невідоме. Також, згідно з витягом з ЄРДР, вказані особи не визнані потерпілими у даному кримінальному провадженні, а цивільний позов не подавався. Отже, зі змісту клопотання прокурора та ухвали слідчого судді вбачається, що для кримінального провадження мають значення та підлягають доказуванню факти та обставини вибуття із власності ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вищевказаної квартири, а процесуальним джерелом цих доказів є показання, документи, висновки експертів, однак, жодні з вищезазначених фактів та обставин, не доводяться. Квартира, на яку накладено арешт ухвалою слідчого судді, власником якої є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не є знаряддям вчинення злочину та не зберігає на собі його сліди, також, не містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Таким чином, арештована квартира не може слугувати процесуальним джерелом доказів у цьому кримінальному провадженні та враховуючи вищезазначене, доводи прокурора, викладені у клопотанні щодо мети накладення арешту, а саме, що без відповідного арешту шляхом заборони відчуження зазначеного майна воно може вибути з власності ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та може бути передано у власність або користування іншим особам, що утруднить або унеможливить у подальшому скасування державної реєстрації права власності на це майно, визнання вказаного договору дарування недійсним, у тому числі й заходами цивільно-правового характеру шляхом витребування його на користь потерпілої особи, є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності. Також, прокурор жодним чином не обґрунтовує, яким чином відчуження або передача у користування вказаного майна від одного добросовісного набувача до іншого, утруднить або унеможливить у подальшому витребування такого майна на користь осіб, які не визнані потерпілими у кримінальному провадженні та місцезнаходження яких невідоме. Накладення арешту на майно (квартиру) ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у значній мірі порушує гарантовані Конституцією України їх права і позбавляє їх можливості вільно розпоряджатися та користуватися своїм майном. У даному випадку, відсутня співрозмірність обмеження права власності та порушення конституційних прав осіб завданням кримінального провадження. Скасування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження (арешту майна) жодним чином не зашкодить виконанню завдань кримінального провадження, не призведе до жодних негативних наслідків у даному кримінальному провадженні і буде повністю відповідати інтересам суспільства.
Зокрема, до суду надійшли письмові заперечення від прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 на клопотання адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна, які мотивовані тим, що арешт на квартиру ухвалою слідчого судді накладено обґрунтовано і потреба у такому арешті на даний час залишається, а накладення арешту шляхом заборони її відчуження не позбавляє права осіб, які на цей час вказані як власники квартири, користуватися нею. Дніпровська окружна прокуратура міста Києва здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100040002088 від 14.07.2021 року за ч. 4 ст. 190 КК України, за фактом незаконного заволодіння квартирою по АДРЕСА_2 . Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на квартиру АДРЕСА_1 первинно було зареєстровано 15.02.2021 року приватним нотаріусом ОСОБА_11 за ОСОБА_12 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі договору дарування квартири від 28.10.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_7 за №1959. Згідно з цим договором, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 подарували 28.10.2004 року вказану квартиру ОСОБА_12 . Текст договору викладено на спеціальному бланку нотаріальних документів серії ВВО №170521. Згодом, право власності на зазначену квартиру було зареєстровано 23.02.2021 року за ОСОБА_13 на підставі договору купівлі-продажу від 23.02.2021 року, зареєстрованого за № 73 та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11 . За змістом цього договору, ОСОБА_12 як продавець, продав, а ОСОБА_13 купив вказану квартиру. Продавець квартири володів нею на підставі договору дарування квартири від 28.10.2004 року. У подальшому, ОСОБА_13 продав вказану квартиру ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , згідно договору купівлі-продажу від 27.09.2021 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_14 за № 3852. Проте, договір дарування від 28.10.2004 року має ознаки підробки та ніколи не укладався з боку ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Відповідно до інформації КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації», право власності на вказану квартиру було зареєстровано за ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 17.10.1997 року органом приватизації Дніпровської районної державної адміністрації м. Києва. Право власності на цю квартиру за ОСОБА_12 не реєструвалось. ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (актовий запис про смерть №7666 від 02.05.2014 року), у зв'язку з чим, був виписаний з квартири ІНФОРМАЦІЯ_5 . Після його смерті спадщину прийняла його дружина ОСОБА_8 , шляхом подачі відповідної заяви від 16.10.2014 року до Першої Київської державної нотаріальної контори, де заведена спадкова справа №1282/2014. Разом з тим, ОСОБА_8 , не пізніше травня 2016 року зникла з місця свого постійного проживання у квартирі АДРЕСА_1 і за вказаним фактом зареєстроване кримінальне провадження № 12016100040006450 від 07.06.2016 року за ч. 1 cт. 115 КК України, її місцезнаходження на даний час не встановлено. Також, невідоме місцезнаходження ОСОБА_10 , місце проживання якого так само було зареєстровано за вказаною адресою. який є третім співвласником квартири. Нотаріальна діяльність приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 припинена з 24.02.2010 року, а документи нотаріального діловодства та архів нотаріуса передано до Київського державного нотаріального архіву. Згідно з інформацією Київського державного нотаріального архіву, у справі 02-03 «Договори відчуження квартир та документи, на підставі яких вони посвідчувались» том № 7 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 від 28 жовтня 2004 року, за реєстровим №1959 міститься запис про посвідчення договору дарування, викладеного на спеціальному бланку нотаріальних документів серії ВВО №770523, сторонами якого є інші особи та щодо іншого предмету дарування. Таким чином, невстановлені на даний час особи незаконно заволоділи вказаною квартирою шляхом реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та відчужили її іншим особам. У зазначеному кримінальному проваджені майно (квартира) у повному обсязі відповідає критерієм, зазначеним у статті 98 КПК України, які встановлені для речових доказів у кримінальному провадженні, оскільки зазначений об'єкт нерухомого майна є об'єктом кримінально протиправних дій, набутого кримінально протиправним шляхом. Крім того, зазначене майно є беззаперечним доказом вчинення кримінального правопорушення та має важливе доказове значення для цього кримінального провадження. Постановою прокурора у кримінальному провадженні від 28.10.2021 року вказана квартира визнана речовим доказом. Відповідно до висновку технічної експертизи документів від 17.05.2022 року, спеціальний бланк нотаріального документу серії ВВО № 170521, на якому надрукований текст договору дарування квартири від 28.10.2004 року, не відповідає за способом друку та спеціальними елементами захисту аналогічним документам, що знаходяться в офіційному обігу на території України. Вказане підтверджує, що дійсні власники спірної квартири не вчиняли дій щодо її відчуження. Наданий час, не встановлено місцезнаходження ОСОБА_8 та її сина ОСОБА_10 , які є дійсними співвласниками квартири. Вказане може свідчити, що факт їх зникнення може бути пов'язаний із шахрайськими діями щодо їх майна. Скасування арешту на вказане майно може призвести до порушення майнових прав та інтересів дійсних власників, які на даний час рахуються безвісно зниклими. Зокрема, адвокат ОСОБА_4 вже звертався із аналогічним клопотанням, однак, ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 06.09.2023 року в задоволенні клопотання було відмовлено.
У судовому засіданні адвокат ОСОБА_4 клопотання підтримав, прохав задовольнити з наведених у ньому підстав, зазначивши, що в липні 2021 року було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом незаконного заволодіння квартирою АДРЕСА_1 , яку відповідно до договору купівлі-продажу набули у власність ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , від осіб, які, як стало відомо у подальшому, використали для вказаного правочину підробні документи. Під час досудового розслідування було допитано ОСОБА_5 , який повідомив про те, як саме і на яких підставах він набув у власність квартиру, а саме у ОСОБА_13 , а вже у листопаді 2021 року на квартиру було накладено арешт. Зокрема, у межах кримінального провадження було проведено експертизу та було виявлено ознаки підробки договору дарування вищевказаної квартири. Події, які досліджуються в межах кримінального провадження, відбулися задовго до того, як ОСОБА_5 та ОСОБА_6 стали власниками квартири, а тому, є незрозумілим застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження - як арешт майна. На даний час, досудове розслідування триває тривалий час, однак, прокурором не надано доказів того, що органом досудового розслідування вчиняються будь-які процесуальні дії у кримінальному провадженні, а тому, у накладенні арешту відпала потреба.
Прокурор у судовому засіданні свої письмові заперечення підтримав та прохав відмовити у задоволенні клопотання, зазначивши, що квартира належить ОСОБА_9 , який помер, а також, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , які безвісті зникли. Існує право спадщини і спадкоємці можуть звернутися у встановленому законом порядку про набуття права власності. Факт злочину щодо підробки документів наявний та підтверджений висновком експерта. На допит, ОСОБА_5 з'явився лише у 2024 році, а ОСОБА_6 взагалі не з'явилася жодного разу, хоча досудове розслідування триває з 2021 року і їх викликали неодноразово. Арешт на квартиру було накладено із забороною відчуження, а тому, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 можуть нею користуватися, зокрема, у квартирі відсутні зареєстровані особи та на даний час наявна заборгованість за комунальні послуги.
Слідчий суддя, вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, а також заперечення, вислухавши пояснення адвоката ОСОБА_4 , прокурора, прийшов до наступного.
У провадженні слідчого відділу Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100040002088 від14.07.2021 року.
Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 09 листопада 2021 року, у рамках кримінального провадження № 12021100040002088 від 14.07.2021 року,було накладено арешт на майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2293118280000), шляхом заборони на відчуження майна та проведення реєстраційних дій.
Відповідно до ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно особи.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявляти клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Виходячи з аналізу норм ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано за умови доведення хоча б однієї з двох обставин, зокрема, якщо в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Звертаючись до суду з даним клопотанням, захисник зазначає, що арешт накладено необґрунтовано, однак, на час вирішення даного клопотання, відсутні будь-які підстави вважати, що арешт на квартиру накладено необґрунтовано та у подальшому його застосуванні відпала потреба.
Зокрема, адвокат ОСОБА_4 вже звертався до слідчого судді з аналогічним клопотанням про скасування арешту майна, яке є на даний час предметом розгляду, та, відповідно до ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 06.09.2023 року, у задоволенні клопотання було відмовлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-174, 369-372, 309, слідчий суддя,-
У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 09 листопада 2021 року, у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100040002088 від 14 липня 2021 року, - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 17 год. 10 хв. 22 січня 2025 року.
Слідчий суддя: