справа № 753/2020/25
провадження № 1-кс/753/396/25
"30" січня 2025 р. слідчий суддя Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_1 , з секретарем судового засідання ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання слідчого СВ Дарницького УП ГУНП в м.Києва ОСОБА_6 , погоджене прокурором Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без права на внесення застави відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Марганець Дніпропетровської області, громадянина України, водія відділу повірки та регулювання електротехнічних і механічних приладів ЗРВ та РТВ військової частини НОМЕР_1 -ІІІ, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, за матеріалами кримінального провадження відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62022100130000138 від 04.04.2022 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, -
Слідчий СВ Дарницького УП ГУНП в м.Києві за погодженням із прокурором Дарницької окружної прокуратури м. Києва звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави відносно ОСОБА_4 , який підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, за матеріалами кримінального провадження відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62022100130000138 від 04.04.2022 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, посилаючись на існування ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховування підозрюваним від органу досудового розслідування та/або суду, вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється.
Вважаючи, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, що у сукупності із фактом усвідомлення тяжкості покарання, може спонукати його до втечі чи переховування від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності (покарання), що позбавить можливості притягти до передбаченої законом відповідальності за вчинене. Крім того, у підтвердження висновку про можливість продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється, вказує, що підозрюваний є військовослужбовцем, свідомо залишив військову частину без поважних причин 25.02.2022 року та про належність до військової служби органам державної влади та правоохоронні органи не повідомляв, проводячи час на власний розсуд, тому він може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
З клопотання та доданих до нього матеріалів вбачається, що у провадженні слідчого відділу Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві перебуває вказане кримінальне провадження № 62022100130000138 від 04.04.2022 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.
ОСОБА_4 підозрюється у самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану, тобто у вчиннунні злочину, передбаноному ч.5 ст.407 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , 31.01.2018 року наказом першого заступника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) №14-Р призначено на посаду водія відділу повірки та регулювання електротехнічних і механічних приладів ЗРВ та РТВ військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 .
Отже, з 31.01.2018 року ОСОБА_4 вважається військовослужбовцем військової служби по контракту та таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Відповідно до розпорядження начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_2 від 02.04.2020 року №370/2800 солдат ОСОБА_4 відряджений до Адміністративного управління штабу військової частини НОМЕР_2 з 06.04.2020 року до окремого розпорядження.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України» № 1932-XII від 06.12.1991 та ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» № 389-VIII від12.05.2015 воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України 2102-IX, у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, в тому числі указом Президента України №271/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 10 травня 2024 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб та який діє по сьогоднішній день.
Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» було оголошено про проведення загальної мобілізації на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва. Даний Указ затверджено Законом України № 2105-IX від 03.03.2022.
Про введення в дію воєнного стану ОСОБА_4 достеменно було відомо, оскільки Указ Президента України № 64/2022 року оголошено за допомогою засобів масової інформації та доведено до населення країни.
У зв'язку з чим в Україні відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» та ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» з 24 лютого 2022 року розпочався воєнний стан, який діяв на момент вчинення кримінального правопорушення та діє до моменту виявлення ОСОБА_4 .
У свою чергу ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, обіймаючи посаду водія відділу повірки та регулювання електротехнічних і механічних приладів ЗРВ та РТВ військової частини НОМЕР_1 , відповідно до вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та ст. ст. 1, 2, 3, 6, 23, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, оберігати як святиню Бойовий прапор своєї частини, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, які визначаються Статутами, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями, зразково виконувати свої службові обов'язки, бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, знаходитися на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять).
Відповідно до статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків, зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Так, напередодні 25.02.2022 року у ОСОБА_7 виник кримінально противоправний умисел, спрямований на тимчасове ухилення від проходження військової служби, який він реалізував за наступних обставин.
Реалізуючи свій кримінально противоправний умисел 25.02.2022 року
ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, обіймаючи посаду водія відділу повірки та регулювання електротехнічних і механічних приладів ЗРВ та РТВ військової частини НОМЕР_1 та усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, у порушення вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 11, 16, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та ст. ст. 1, 2, 3, 6, 23, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від військової служби, в умовах воєнного стану, без поважних причин, та відповідних дозволів командирів (начальників) 25.02.2022 року не з'явився до військової частини НОМЕР_2 у АДРЕСА_1 та проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням службових обов'язків та не вживаючи жодних заходів для повернення до місця служби, звернення до правоохоронних або інших державних органів чи органів військового управління за наявності реальної можливості для цього до моменту затримання в порядку ст. 208 КПК України 28.01.2025 року співробітниками Дарницького УП ГУ НП в м. Києві.
З огляду на особу підозрюваного, злочин, який ним вчинений, наявність вказаних ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, слідчий за погодженням із прокурором просить обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до такого підозрюваного строком на 60 діб, без права на внесення застави, зважаючи на положення ч.4 ст.183 КПК України.
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання слідчого, вважаючи мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без права на внесення застави обґрунтованими та такими, що дають право на застосування найбільш суворого заходу, посилаючись на ризики, визначені п.п.1, 5 ст. 177 КПК України.
Захисник в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання. Вказав, що ризики не обґрунтовані уцілому, просив застосувати більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою, а саме домашній арешт, або надати підозрюваному право на внесення застави.
Підозрюваний підтримав доводи та аргументи свого захисника, просив у задоволенні клопотання слідчого відмовити, застосувати більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою, або надати право на внесення застави, виявив бажання до продовження військової служби.
Вивчивши клопотання слідчого та матеріали, додані до нього, з'ясувавши думку осіб, що приймали участь у розгляді клопотання слідчого, зокрема, міркування прокурора та слідчого щодо доведеності наданими слідчому судді доказами обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, думку підозрюваного, його захисника, проаналізувавши надані стороною обвинувачення доказів підозри, у їх сукупності з наданим до клопотання обґрунтуванням, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
З клопотання та доданих до нього матеріалів вбачається, що у провадженні слідчого відділу Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві перебуває кримінальне провадження відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62022100130000138 від 04.04.2022 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.
ОСОБА_4 підозрюється у самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиннунні злочину, передбаноному ч.5 ст.407 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні таким підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України обґрунтовується зібраними у кримінальному провадженні доказами у їх сукупності, зокрема, повідомленням військової частини, актом службового розслідування, проведеного військовою частиною НОМЕР_1 , наказами, допитами в якості свідків військовослужбовців вказаної військової частини,.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об'єднаного Королівства» від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року вимога розумності підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування.
При цьому правильність кваліфікації дій підозрюваної особи, так само як і наявність чи відсутність в її діях складу злочину вирішуються виключно вироком суду та не підлягають вирішенню на досудовому провадженні.
Тобто, практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру.
Описана у клопотанні фабула злочину у сукупності з наданими прокурором поясненнями та матеріалами кримінального провадження, доданими до клопотання, на даному етапі провадження дає слідчому судді можливість дійти висновку про наявність ознак кримінального правопорушення передбачених ч.5 ст.407КК України в діях ОСОБА_4 .
Так, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовх воєнного стану, тобто у вчиннунні злочину, передбаноному ч.5 ст.407 КК України.
Підозра ОСОБА_4 ґрунтується на відомостях, що об'єктивно пов'язують такого підозрюваного із обумовленим кримінальним правопорушенням.
Таким чином, дослідженими в судовому засіданні доказами обґрунтовано можливу причетність ОСОБА_4 до вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення, що може слугувати підставою для застосування до нього заходів забезпечення кримінального провадження на підставі поданих слідчим до клопотання матеріалів.
28.01.2025 о 15 годині 00 хвилин (час фактичного затримання) ОСОБА_4 було затримано в порядку ст. 208 КПК України.
29.01.2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочину передбаченого ч.5 ст.407 КК України.
В порядку ст.177 КПК України слідчим обгрунтовані та слідчим суддею встановленні ризики, які вказують на те, що підозрюваний може ухилитись від виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, а саме: переховування підозрюваним від органу досудового розслідування та/або суду, продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється.
Так, ОСОБА_4 підозрюється у самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиннунні злочину, передбаноному ч.5 ст.407 КК України., за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, що може спонукати його до переховування від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності (покарання), що позбавить можливості притягти його до передбаченої законом відповідальності за вчинене. Крім того, у підтвердження висновку про можливість продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється, вказує, що підозрюваний є військовослужбовцем, свідомо залишив військову частину без поважних причин 25.02.2022 року та про належність до військової служби органам державної влади та правоохоронні органи не повідомляв, проводячи час на власний розсуд, затриманий працівниками поліції 28.01.2025 року у порядку ст.208 КПК України, тривалість його протиправної поведінки з 25.02.2022 року по 28.01.2025 року, тому він може продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Слід враховувати, що кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, тому лише на підставі розумної та об'єктивної оцінки отриманих доказів слідчий суддя визначає, чи виправдовують вони в своїй сукупності факт проведення досудового розслідування, та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування, або продовження застосування щодо неї заходу забезпечення кримінального провадження.
Слідчий суддя вважає, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченому ч.5 ст.407КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, що згідно ст. 12 КК України, є тяжким злочином.
Застосовуючи найсуворіший запобіжний захід при його обранні, слідчий суддя вважає доведеним слідчим існування ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування підозрюваним від органу досудового розслідування та/або суду, продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється.
Метою застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинити вказані ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України наявність обґрунтованої підозри у вчиненні таким підозрюваним кримінального правопорушення, а також ризиків, дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, що зазначені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, й ці ризики виправдовують його тримання під вартою, що є підставою для застосування щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, його ролі у вчиненому злочині, тривалості його протиправної поведінки з 25.02.2022 року по 28.01.2025 року, його затримання у порядку ст..208 КПК України, на що слідчий суддя звертає особливу увагу у сукупності з обґрунтованими ризиками.
Варто зауважити, що метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст.177 КПК України і встановлених в судовому засіданні, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність.
Щодо питання уникнення наявним ризикам шляхом застосування іншого запобіжного заходу не пов'язаного з тримання особи під вартою (більш м'якого), серед яких у виді цілодобового домашнього арешту, то у світлі факторів, пов'язаних з особою підозрюваного, його ролі у вчиненні злочину, його моральністю, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками, полодження ч.6 ст.178 КПК України, вважає недостатнім застосування більш м'яких запобіжних заходів, й, у тому числі, цілодобового домашнього арешту, для запобігання обгрунтованим ризикам.
Так, відповідно до ч.6 ст.178 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Пояснення сторони захисту жодним чином вказані висновки не спростовують.
Підстави, які б свідчили про неможливість утримання підозрюваного в установах попереднього ув'язнення за станом здоров'я, не встановлені.
З урахування ч.6 ст.178 КПК України, сукупності викладених обставин, даних про особу підозрюваного, злочину, який ним чинений, в силу характеру вчиненого ним діяння та одночасної потереби у проведенні слідчих (розшукових) дій, спрямованих на встановлення всіх обставин кримінального правопорушення для забезпечення належного виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, слідчий суддя приходить до висновку про те, що слідчий довів дійсні підстави для застосування найсуворішого запобіжного заходу, а саме тримання під вартою, й вважає, що лише такий запобіжний захід забезпечить належну процесуальну поведінку вказаного підозрюваного з урахуванням обставин правопорушення та його особи, адже підозрюваний обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, зважаючи на вчинений ним злочин, усвідомлення наслідків покарання, може вплинути на його процесуальну поведінку - переховування від органів досудового розслідування та/або суду, продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється.
Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Обговорюючи питання наявності ризиків щодо переховування підозрюваного від органів досудового розслідування й суду, то існування такого ризику є цілком ймовірним.
Так, підозрюваний хоча раніше не судимий, разом із цим підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, й те, що він здатен до продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється, тривалість його протиправної поведінки з 25.02.2022 року по 28.01.2025 року, його затриманий працівниками поліції 28.01.2025 року у порядку ст.208 КПК України, його ролі у вчиненні такого злочину, й усвідомлення наслідків покарання є достатньо вагомими підставами для прийняття спроб уникнути відповідальності шляхом переховування від органу досудового розслідування, продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється.
Строк тримання під вартою не виходить за межі, визначені КПК України, та є необхідною мірою в ній з огляду на те, що в ході розгляду було встановлено наявність передумов, регламентованих ст. 194 даного Кодексу, тобто строк утримання під вартою відповідає критерію розумності згідно ст. 197 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів (ч.1 ст. 197 КПК України).
Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. У строк тримання під вартою включається час перебування особи в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи. У разі повторного взяття під варту особи в тому ж самому кримінальному провадженні строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше (ч.2 ст. 197 КПК України).
Відповідно, зважаючи на вказані норми процесуального закону, строк дії цієї ухвали відраховувати з 15 год. 00 хв. 28.01.2024 року, дія якої завершиться 29.03.2024 року об 15 год. 30 хв.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину,передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
З огляду на зазначене, наявність обгрунтованих ризиків, передбачених п.п.1, 5 ст. 177 КПК України, враховуючи те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, його ролі у вчиненні такого злочину, тривалу протиправну поведінку щодо самовільного залишення місця служби військовослужбовця (з 25.02.2022 року), його затримання 28.01.2025 року у порядку ст..208 КПК України., слідчий суддя не вбачає підстав для визначення альтернативного запобіжного заходу у виді застави з огляду на положення ч.4 ст.183 КПК України, для запобігання обгрунтваним ризикам з метою забезпечення досудового розслідування у межах визначених 60 днів.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.176-178, 183, 194, 196, 197, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СВ Дарницького УП ГУНП в м.Києва ОСОБА_6 , погоджене прокурором Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без права на внесення застави відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за матеріалами кримінального провадження відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62022100130000138 від 04.04.2022 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч..5 ст.407 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 строком на 60 (шістдесят) днів, без права на внесення застави.
Строк дії ухвали слідчого судді становить 60 (шістдесят днів) і обчислюється з 15 год. 00 хв. 28.01.2025 року.
Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою припиняє свою дію 29.03.2025 року о 15 год. 00 хв.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.