Справа № 569/10246/21
30 січня 2025 року
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Левчука О.В.
секретар судового засідання Янок М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання,
учасники справи в судове засідання не з'явились,
ТОВ «Рівнетеплоенерго» (надалі - позивач), діючи через свого представника Матляк Т.М., звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (надалі - відповідачка), в якому просить стягнути з відповідачки заборгованість за надані послуги з централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання в розмірі 78 162 грн. 04 коп.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що ТОВ «Рівнетеплоенерго» здійснює надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання до багатоквартирного будинку, що за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 .
Заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 20.08.2021 у справі №569/10246/21 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання в розмірі 78 162, 04 грн - задоволено.
Відповідач звернулася до суду із заявою, якою просить скасувати вказане заочне рішення суду та призначити справу до розгляду. В обґрунтування заяви відповідач зазначає що не був повідомлений належним чином про дату та час розгляду справи та при постановленні заочного рішення судом не враховані істотні для справи обставини, а саме вона, зокрема, вважає необхідним застосувати наслідки пропущення строків позовної давності.
Ухвалою суду від 17.12.2024 заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення - задоволено, заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20.08.2021 у справі №569/10246/21 скасовано, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
30.01.2025 представником відповідача подано клопотання про розгляду справи без участі відповідача та її представника. Також просить суд застосувати до позовних вимог позовну давність.
Дослідивши в судовому засіданні надані письмові докази, суд встановив таке.
ТОВ «Рівнетеплоенерго» здійснює відпуск теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання у житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ), власницею якого є ОСОБА_1 .
Відповідачка не виконує свого обов'язку по оплаті цих послуг, внаслідок чого за нею за період з березня 2008 року по березень 2021 року утворилася заборгованість в розмірі 78 162 грн. 04 коп., що підтверджується оборотною відомістю по особовому рахунку № НОМЕР_2 .
Статтею 322 Цивільного кодексу України передбачено обов'язок власника утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води здійснюється у відповідності до положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а також Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21 липня 2005 року №630, якими визначений порядок надання послуг, порядок їх обліку, оплати, права та обов'язки споживача і виконавця, а також інші питання.
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Аналогічні положення містить і ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції, чинній на час розгляду справи.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Обов'язок відповідача як споживача житлово-комунальних послуг закріплений також у статті 162 Житлового кодексу Української РСР.
Відповідно до ст.10 Закону України "Про захист прав споживачів", виконавець залежно від характеру і специфіки виконаної роботи (наданої послуги) зобов'язаний видати споживачеві розрахунковий документ, що засвідчує факт виконання роботи (надання послуги). Таким розрахунковим документом є квитанція, яку щомісяця надсилає виконавець споживачам для оплати наданих їм комунальних послуг. Підтвердженням наданої споживачу житлово-комунальної послуги є розрахункова квитанція.
Позивач належним чином та у повному обсязі надає відповідачу послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, доказів на спростування зазначеної обставини суду не надано.
Розрахунок вартості наданих послуг здійснюється ТОВ «Рівнетеплоенерго» за тарифами з теплопостачання у розмірах, затверджених рішеннями виконавчого комітету Рівненської міської ради № 6 від 04 січня 2011 року (із відповідними змінами) та постановами НКРЕКП «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" № 449 від 23 квітня 2014 року, № 569 від 23 травня 2014 року, № 664 від 13 червня 2014 року, № 792 від 27 червня 2014 року, № 146 від 17 жовтня 2014 року, № 1171 від 31 березня 2015 року, № 174 від 21 травня 2015 року, № 1101 від 9 червня 2016 року, № 1536 від 28 грудня 2017 року та № 1791 від 11 грудня 2018 року.
Отже, відповідач, отримавши за спірний період послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання належної якості, зобов'язана була оплатити їх вартість у повному розмірі, розрахованому на підставі діючих тарифів.
Судом встановлено, що позивач належним чином та у повному обсязі надає відповідачу послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, однак відповідач не виконує належним чином свого обов'язку по оплаті цих послуг, внаслідок чого за нею утворилася заборгованість за період з березня 2008 року по березень 2021 року в розмірі 78 162 грн. 04 коп.
Відповідачем не спростовано розмір заборгованості, заявлений позивачем. Власного розрахунку або контррозрахунку на спростування наданого позивачем розрахунку, відповідачем не надано.
Відтак, наявні підстави для стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання.
Разом з тим, суд вважає, що стягненню підлягає заборгованість в меншому розмірі, ніж просить позивач. Відповідачем було заявлено вимогу про застосування позовної давності.
Відповідно ч. 1 ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з ч. 1 ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
За змістом положень ч. 3, ч. 4, ч. 5 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони в спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Постановою КМУ від 11.03.2020 № 211 встановлено з 12.03.2020 року на всій території України карантин, строк якого неодноразово продовжувався.
В останнє, Кабінет Міністрів України постановою від 23.12.2022 р. № 1423 вніс зміни, зокрема, до Постанови КМУ від 09.12.2020 р. № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2». Вони передбачають, що продовжено термін дії карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів в Україні для запобігання розповсюдженню COVID-19 до 30.06.2023 року.
Згідно із законом від 30.03.2020 № 540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК доповнено п. 12, яким під час карантину строки, визначені, зокрема, ст.ст. 257, 258 Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Зазначений Закон України від 30.03.2020 № 540-IX набрав чинності 02.04.2020 року.
Пунктом 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в редакції закону №540-IX перелічені статті цього кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину.
Отже, відповідно до п.12 «Перехідних і прикінцевих положень» ЦК України продовжено під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених, зокрема, ст.ст. 257, 258 цього Кодексу.
За загальним правилом, визначеним у статті 58 Конституції України та статті 5 Цивільного кодексу, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності, і не мають зворотної дії у часі.
З огляду на це, сплив строків до набрання чинності Законом № 540-IX разом із відсутністю норми про зворотну дію цього закону в часі дають підстави стверджувати, що строки, які спливли до 02 квітня 2020 року, не є продовженими.
Таким чином, позовна давність у цій справі спливла до позовних вимог про стягнення боргу щодо тих щомісячних платежів від моменту прострочення яких до 02.04.2020 минуло три роки.
При цьому, послуги, надані у березні 2017 року, відповідач мала оплатити до 20.04.2017 включно. Оскільки сплив строку позовної давності щодо пред'явлення таких вимог припадає на час дії карантину, який не закінчився у день подання позову позивачем - 24.05.2021, тому на такі вимоги поширюються приписи ст. 12 Перехідних положень до ЦК України в частині продовження строку позовної давності на весь час дії карантину.
Отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за надані послуги з березня 2017 року по березень 2021 року. Відповідна заборгованість в межах позовної давності, з урахуванням здійснених оплат, становить 44 352, 68 грн.
Крім того, слід зазначити, що згідно з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 29 березня 2019 року у справі № 6-1996цс16, переривання позовної давності можливе виключно в межах позовної давності.
Отже, погашення боргу відповідачем після спливу позовної давності не свідчить про перевивання перебігу позовної давності, оскільки визнання боргу за межами позовної давності не перериває її перебігу.
З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання в сумі 44 352, 68 грн.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 1 288, 10 грн (44 352, 68 грн. * 2 270, 00 грн /78 162, 04 грн).
Керуючись ст. 4, 10, 12, 19, 81, 133, 141, 247, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання в сумі 78 162, 04 грн - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Рівнетеплоенерго» заборгованість за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання в сумі 44 352, 68 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Рівнетеплоенерго» витрати по сплаті судового збору в сумі 1 288, 10 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (вул. Д.Галицького, 27, м. Рівне, 33027, РОНОКПП 36598008);
відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Повне судове рішення складене та підписане 30.01.2025.
Суддя О. Левчук