Справа № 562/3325/24
30.01.2025 року Здолбунівський районний суд
Рівненської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
представника Рівненського районного відділу № 2
філії ДУ "Центр пробації" ОСОБА_4
засудженої ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Здолбунові подання Рівненського районного відділу № 2 філії Державної установи "Центр пробації" у Рівненській області про приведення судового рішення у відповідність до вимог закону, -
Рівненський районний відділ № 2 філії Державної установи "Центр пробації" у Рівненській області звернувся до суду з поданням про приведення вироку Рівненського міського суду Рівненської області від 26 квітня 2024 року щодо засудженої ОСОБА_5 у відповідність до Закону №3886-ІХ від 18.07.2024 "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів" (далі - Закон № 3886-ІХ).
В обгрунтування подання зазначає, що 05 червня 2024 року на виконання до Рівненського районного відділу № 2 філії Державної установи «Центр пробації» у Рівненській області надійшов вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 26 квітня 2024 року відносно ОСОБА_5 , яку було визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.4 ст.185Кримінального кодексу України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі статті 75 Кримінального кодексу України засуджену звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.
09 серпня 2024 року набув чинності Закон № 3886-ІХ "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів", відповідно до якого дрібною крадіжкою вважається викрадення, шахрайство, привласнення чи розтрата чужого майна, вартість якого не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Дія Закону № 3886-ІХ має зворотну дію у часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння кримінальним правопорушенням меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.
Оскільки за вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 26 квітня 2024 року вартість викраденого майна становить 606 грн. 67 коп., що виключає (скасовує) кримінальну відповідальність за ст.185 КК України, тому ОСОБА_5 підлягає звільненню від відбування покарання на підставі ч.2 ст.74 КК України.
У судовому засіданні представник Рівненського районного відділу № 2 філії ДУ "Центр пробації" ОСОБА_4 подання підтримала, просить задовольнити.
Засуджена ОСОБА_5 просить подання задовольнити та звільнити її від відбування покарання.
Прокурор вважає, що є правові підстави для задоволення подання.
Вислухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали наглядової справи, суд дійшов висновку, що подання підлягає до задоволення з наступних підстав.
Вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 26 квітня 2024 року ОСОБА_5 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.4 ст.185 Кримінального кодексу України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі статті 75 Кримінального кодексу України засуджену звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.
Відповідно до п.13 ч.1 ст.537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 КК України.
Згідно з п.2 ч.2 ст.539 КПК України, клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
09 серпня 2024 року набув чинності Закон України №3886-1X від 18 липня 2024 року "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів", яким було внесені зміни до ст.51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).
Положеннями ч.1 ст.51 КУпАП передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення не перевищує 0,5 неоподаткованого мінімуму доходів громадян.
Відповідно до ч.2 ст.51 КУпАП дія, передбачена частиною першою цієї статті, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, відповідно до ст.51 КУпАП (в редакції Закону № 3886-ІХ станом на 09.08.2024), крадіжка чужого майна вважається дрібною, якщо вартість такого майна на момент здійснення правопорушення не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України передбачено що, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Згідно із підпунктом 169.1.1. пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
Згідно вироку Рівненського міського суду Рівненської області від 26 квітня 2024 року, ОСОБА_5 19 березня 2024 року вчинила викрадення чужого майна на загальну суму 606 грн. 67 коп.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб на одну особу в розрахунку на місяць встановлений в розмірі 3028 гривень.
Таким чином, з огляду на зміст положень Податкового кодексу України та Закону № 3886-IX, на момент вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.4 ст.185КК України, розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст.185 КК України, становив 3028 грн. (1514х2=3028).
За вироком суду вартість викраденого ОСОБА_5 майна не перевищує 3028 грн.
Положеннями ч.1 ст.3 КК України визначено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч.6 ст.3 КК України).
Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Зазначені норми Основного Закону України також знайшли своє відображення і в ч.1 ст.5 КК України, згідно з якою закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Закон № 3886-IX, яким унесені зміни до ст.51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст.5 КК для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП.
Внесені законодавцем зміни про кримінальну відповідальність призвели до часткової декриміналізації діяння, і дія Закону № 3886-ІХ має зворотну дію у часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння злочином меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.
Аналізуючи наведені положення законів, відбулась втрата чинності закону, шляхом прийняття нового закону і відповідно визначення нових меж між адміністративним правопорушенням (дрібної крадіжки) та кримінальним правопорушенням (крадіжки).
Частиною 2 ст.74 КК України встановлено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
На підставі наведеного, враховуючи, що ОСОБА_5 за вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 26 квітня 2024 року завдала майнової шкоди на суму меншу двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на 1 січня звітного року, у якому була скоєна крадіжка (2024 рік), тобто вчинене останньою діяння відповідно до вимог Закону №3886-ІХ не є кримінально-караним на теперішній час, суд дійшов висновку про необхідність звільнення засудженої ОСОБА_5 від призначеного покарання на підставі ч.2 ст.74 КК України.
Керуючись Законом України № 3886-ІХ від 18.07.2024 "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів", ст.ст. 4, 5, ч.2 ст.74 КК України, ст.ст.537, 539 КПК України, суд -
Подання Рівненського районного відділу № 2 філії Державної установи "Центр пробації" у Рівненській області про приведення судового рішення у відповідність до вимог закону - задовольнити.
Звільнити засуджену ОСОБА_5 від відбування покарання, призначеного вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 26 квітня 2024 року за ч.2 ст.15 ч.4 ст.185КК України, у виді позбавлення волі на строк 5 років та на підставі ст.75 КК України звільнену від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік, у зв'язку з усуненням караності діяння.
Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Здолбунівський районний суд Рівненської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя