Справа № 131/1692/24
Провадження № 2/131/435/2024
29 січня 2025 р. м. Іллінці
Іллінецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Шелюховського М.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін та без фіксації судового засідання технічними засобами в м. Іллінці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права особи користування житловим приміщенням шляхом виселення особи,
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про припинення права користування житловим приміщенням шляхом виселення особи.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 .
В будинку також зареєстровані та проживають діти позивача: син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На даний час - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 не є членом сім'ї позивача, оскільки шлюб між сторонами було розірвано заочним рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 01.05.2024 року по справі № 131/396/24 та йому на праві власності не належить житловий будинок, оскільки він є особистою власністю позивачки (майно придбане до шлюбу).
Ще до розірвання шлюбу проживання разом з Відповідачем в одному будинку стало зовсім нестерпним. Наразі ситуація критична, адже Відповідач веде антигромадський спосіб життя, зловживає алкогольними напоями, приходить до будинку у нетверезому стані, часто влаштовує сварки та навіть бійки, псує майно. Позивачу неодноразово доводилось викликати працівників поліції аби захиститись від нападів відповідача, про що неодноразово було складено протоколи про адміністративне правопорушення за ст. 173-2 ч. 2 КУпАП (Вчинення домашнього насильства), а саме: протокол від 27.02.2024 р. та 12.06.2024 р., що підтверджено листами Відділу поліції №3 Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області від 01.03.2024 р. №1312/233/01/2024 та від 19.06.2024 р.
Окрім того, Відповідач чинить домашнє насилля відносно її неповнолітніх дітей, що підтверджено листом від 05.08.2024 року №7872/228/24 начальника відділу поліції №5 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області із додатками, що підтверджують факти домашнього насилля із боку Відповідача.
Відповідач проживає в будинку не доглядаючи за ним, не сплачує комунальні платежі, не виконує жодного із обов'язків наймача житлового приміщення, та вчиняючи на постійній основі відносно позивача, як власника та її дітей домашнє насилля, тому позивач вважає, що законних підстав для виселення відповідача більш як достатньо.
Ситуація ускладнюється тим, що у будинку проживають неповнолітні діти і поведінка Відповідача становить для них небезпеку, психологічний та маральний тиск, реєстрація та проживання Відповідача у будинку шкодить інтересам неповнолітніх дітей, тому його право на користування чужим майном підлягає припиненню на вимогу власника цього майна.
Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 03 грудня 2024 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом у порядку прощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач та її представник в судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Від позивача та її представника до суду надійшла заява, якою позивач просить розгляд справи провести без їх участі та просить задовольнити позовні вимоги про припинення права користування ОСОБА_2 житловим приміщенням та його виселення в повністю, від позовних вимог про зняття з реєстрації ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , відмовляється.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, відзиву на позов не надав, тому, згідно з ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень позивача та його представника, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Судом встановлено, що 17 березня 2023 року між позивачем та відповідачем було зареєстровано шлюб, про що свідчить актовий запис № 49 Іллінецького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).
Рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 01 травня 2024 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано (а.с. 7-8).
ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 , що підтверджується технічним паспортом на будинок (а.с.9-12), витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.13-14), договором купівлі-продажу від 28.12.2022 року посвідченого приватним нотаріусом ВРНО Вінницької області Нікітчук Н.А. (а.с.15-17).
Згідно довідки виконавчого комітету Іллінецької міської ради №105 від (а.с.18) в будинку в АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають: ОСОБА_1 з дітьми: сином - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та донькою - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
За статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
За положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 156 ЖК України за згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.
Підстави виселення членів сім'ї(колишніх членів сім'ї) власника будинку (квартири) передбачено ст.157 ЖК України, згідно якої членів сім'ї власника жилого будинку (квартири)може бути виселено у випадках, передбачених ч.1ст.116ЖК України цього Кодексу. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.
Згідно із ч.1 ст. 116 ЖК України якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
Однак, виселення через неможливість спільного проживання може мати місце лише при систематичному порушенні винним правил суспільного співжиття.
У п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1985 р. №2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» надано роз'яснення, що при вирішенні справ про виселення на підставі ст. 116 ЖК УРСР осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Маються на увазі, зокрема, заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, товариськими судами й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача (незалежно від прямих вказівок з приводу можливого виселення).
Крім того, виходячи з офіційного характеру заходів запобігання і громадського впливу, які мають передувати виселенню наймача або членів його сім'ї на підставі ст. 116 ЖК УРСР без надання іншого жилого приміщення, факт застосування заходів запобігання судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, виконавчими комітетами, іншими уповноваженими органами, а заходів громадського впливу - органами самоорганізації населення (будинкові, вуличні, квартальні комітети, тощо), повинні підтверджуватися письмовими доказами. Неправомірна поведінка правопорушника повинна створювати об'єктивну, а не суб'єктивну неможливість спільного проживання. Тому, незначні порушення, а також порушення, що є таким лише на думку окремих осіб у силу їх суб'єктивного сприйняття, продиктованого певним ставленням до правопорушника чи властивостями характеру, не повинні спричиняти виселення. Для виселення за цією підставою необхідно встановити систематичність протиправних дій і безрезультатність застосування до правопорушника заходів попередження і громадського впливу.
Виселення без надання іншого житлового помешкання обумовлено ще і безрезультатністю застосованих до винної особи заходів попередження і суспільного впливу.
Таким чином, законодавством України встановлений чіткий порядок для виселення інших осіб, які проживають разом з власниками житла.
ОСОБА_1 неодноразово зверталась до працівників ВП №3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області по факту вчинення домашнього насильства з боку ОСОБА_2 , що підтверджується листами від.01.03.2024 р. №1312/238/01-2024, 19.06.2024 р. №3585/283/01-2024, 05.08.2024 р. №7872/228/24, довідками від 03.10.2022 р., від 18.06.2023 р.
ОСОБА_2 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення за ст. 173-2 ч. 2 КУпАП, а саме: вчинення домашнього насильства відносно ОСОБА_1 , що підтверджується постановами Іллінецького районного суду Вінницької області від 11.03.2024 року, 21.06.2024 року, 30.07.2024 року, 30.08.2024 року, а саме: протокол від 27.02.2024 р. та 12.06.2024 р.,
Вироком Іллінецького районного суду Вінницької області ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, а саме домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення домашнього насильства щодо ОСОБА_1 , з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до психологічних страждань потерпілої особи.
Крім того, 12.01.2025 року поліцейським СРПП ВП №3 ВРУП Семеновим О.М. винесено терміновий заборонний припис стосовно кривдника ОСОБА_2 у зв'язку зі скоєнням ним домашнього насильства, а саме; психологічного стосовно постраждалої особи ОСОБА_1 .
Дослідивши та оцінивши у сукупності матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, відповідач ОСОБА_2 дійсно створює позивачу перешкоди у праві володіння та користування житлом, систематично порушує правила суспільного співжиття, а адміністративні стягнення, та покарання за кримінальне правопорушення є безрезультатними, так як відповідач знову вчиняє домашнє насильство відносно позивача, у зв'язку з чим вказане порушене право позивача підлягає захисту, тому суд вважає за необхідне припинити право користування житловим будинком ОСОБА_2 шляхом його виселення.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
На підставі викладеного та керуючись вимогами ст. 41 КУ, ст.ст. 9, 64, 150, 156 ЖК України, ст. 317, 319, 391, 405,406 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 141, 223, 259, 263-265, 268, 272 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права особи користування житловим приміщенням шляхом виселення особи - задовольнити.
Припинити право користування житловим приміщенням, що знаходиться в АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , шляхом його виселення за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1211,20 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя