Справа № 541/254/25
Номер провадження3/541/154/2025
30 січня 2025 року м. Миргород
Суддя Миргородського міськрайонного суду Полтавської області Шатілова Л.Г., за участю ОСОБА_1 , прокурора - Передерій А.А., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління стратегічних розслідувань в Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м.Миргород, Полтавської області, громадянку України, зареєстровану в АДРЕСА_1 . Фактично проживаючу в АДРЕСА_2 , працюючу в АТ «Ощадбанк» старшим контролером-касиром, РНОКПП НОМЕР_1 ,
за ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ОСОБА_1 будучи звільненою 31 грудня 2023 року з посади головного спеціаліста фінансово-господарського відділу управління соціального захисту населення Миргородської районної державної адміністрації, припинивши при цьому діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, являючись суб'єктом відповідальності за корупційне правопорушення згідно примітки до статті 172-6 КУпАП підпункт «в» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції». В порушення вимоги ч. 2 ст. 45 вказаного Закону, несвоєчасно без поважних причин, тобто після встановленого терміну декларування ( не пізніше 30.01.2024), а саме лише об 11 го. 51 хв. 21.03.ю2024 подала на офіційний веб-сайт Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період не охоплений раніше поданими деклараціями (при звільненні), чим вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 провину у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП визнала повністю.
Прокурор Миргородської окружної прокуратури Передерій А.А. зазначив про наявність у діях ОСОБА_1 ознак діяння, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та просив застосувати адміністративне стягнення щодо останнього у виді штрафу в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 172-6 КУпАП підтверджується зібраними та дослідженими судом доказами, зокрема: протоколом про вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП №48 від 16.01.2025, роздрукованими з офіційного сайту Національного агентства з питань запобігання корупції відомостями про час подання декларації .
У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП визначає обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Так, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Стаття 251 КУпАП визначає поняття та джерела доказів у справі про адміністративне правопорушення. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За нормою ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до змісту ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України.
У пункті 42 рішення «Бендерський проти України» від 15.11.2007 Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (рішення ЄСПЛ у справі «Руїз Торійа проти Іспанії» від 09.12.1994).
Згідно ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Суд, заслухавши думку прокурора Миргородської окружної прокуратури Передерій А.А., пояснення ОСОБА_1 , дослідивши наявні матеріали справи в їх сукупності та взаємозв'язку і давши їм належну оцінку приходить до переконання, що є доведеною вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ч. 2 ст. 61 Конституції України). Системний аналіз та юридичний зміст положень ч. 2 ст.61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа. Відмінність у складі правопорушення (як в цілому, так і в конкретних його елементах) дає підстави для притягнення особи до різних видів юридичної відповідальності.
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП).
За загальними правилами ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Відповідно до ст.34 КУпАП обставиною, що пом'якшує відповідальність за адміністративне правопорушення, суд визнає щире каяття ОСОБА_1 .
Відповідно до ст.35КУпАП обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, судом не встановлено.
У відповідності до ст.22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Аналізуючи обставини справи, вчинене діяння, яке є корупційним правопорушенням, суд приходить до переконання про неможливість застосування до ОСОБА_1 положень ст. 22 КУпАП, оскільки вказане правопорушення не є малозначним.
Важливість протидії корупційним проявам і створення атмосфери суспільного неприйняття корупційних вчинків є нагальною проблемою сьогодення і звільнення від відповідальності за вчинення корупційних правопорушень на підставі ст. 22 КУпАП, на переконання суду нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення та мету адміністративного стягнення визначені в статтях 1 та 23 вказаного кодексу.
Враховуючи вищевикладене, принципи справедливої адміністративної процедури, що звичайно застосовуються до адміністративних актів, положення ст. 61 Конституції України, з урахуванням суті та характеру вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, того, що вона раніше до адміністративної відповідальності не притягалася, відсутність обставин, що обтяжують її відповідальність, наявність обставин, що пом'якшують відповідальність, у сукупності вищевикладених обставин та їх взаємозв'язку, суддя вважає за необхідне застосувати відносно ОСОБА_1 вид стягнення, у виді мінімального штрафу, передбаченого санкцією ч. 1ст. 172-6 КУпАП, що сприятиме реалізації принципів, передбачених ст. 23 КУпАП, принципів справедливої адміністративної процедури та не становитиме особистий надмірний тягар для особи у світлі правових позицій Європейського Суду з прав людини.
Крім того, відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 61 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. ст. 1,3,12,45 Закону України «Про запобігання корупції», ст. ст. 23,33, ч. 1 ст. 172-6, 280,283,284,289,294 КУпАП,
Визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та накласти стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, в сумі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень, рахунок для сплати штрафу: н/р (IBAN) UA 0589 9998 0314 0805 4200 0016 305, назва отримувача коштів - ГУК у Полт.обл/Миргород р-н/21081100, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37959255, код класифікації доходів бюджету 21081100, банк одержувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 гривень 60 копійок (призначення платежу 22030106 Судовий збір; 26436309 (5), П.І.Б платника, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, н/р (IBAN) UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106, код ЄДРПОУ суду 26436309 ).
Строк пред'явлення до виконання протягом трьох місяців, з наступного дня після набрання постановою законної сили або закінчення строку, встановленого у разі відстрочки або розстрочки виконання постанови.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:
подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;
витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Полтавського апеляційного суду області шляхом подання апеляційної скарги через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на оскарження.
Суддя Миргородського
міськрайонного суду Л. Г. Шатілова