Справа № 535/1074/24
Провадження № 2/535/137/25
(ЗАОЧНЕ)
30 січня 2025 року Котелевський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді Мальцева С.О.,
при секретарі - Білик Н.О.,
без участі сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором;-
25 листопада 2024 року ТОВ «Споживчий Центр» через систему «Електронний суд» звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з останнього на їх користь заборгованість за Кредитним договором №20.05.2024-100001294 від 20.05.2024 у розмірі 30 400,00 грн.
28.11.2024 року ухвалою суду відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
У судове засідання представник позивача не з'явився, подав до суду заяву, в якій просив розглядати справу без участі представника ТОВ «Споживчий Центр», зазначивши що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить стягнути суму заборгованості та відсотки у повному обсязі.
У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив,відзиву на позов, клопотань, заяв чи заперечень до суду не подав.
У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності сторін в порядку заочного розгляду справи на підставі зібраних у справі доказів, згідно п. 1 ч. 1 ст. 280 ЦПК України, та ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням ст. 282 ЦПК України.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 20.05.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 20.05.2024-100001294, відповідно до якого позичальник отримав 10 000 грн. на строк 98 днів. (а.с. 12-21).Надання кредитних коштів підтверджується квитанцією .
Враховуючи те, що ОСОБА_1 не виконував належним чином умови кредитного договору№ 20.05.2024-100001294, унаслідок чого борг склав 30 400, 00грн., тому, на підставі ст. ст. 526, 1054-1057,1077,1078 ЦК України, підлягає примусовому стягненню .
Мотиви суду.
Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.
20.05.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 20.05.2024-100001294, відповідно до якого позичальник отримав 10 000 грн. на строк 98 днів. (а.с. 12-21). Надання кредитних коштів підтверджується квитанцією .
Кредитний договір підписаний електронним підписом Позичальника, відтворений шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону Відповідача, про що свідчить п. 1.17 Кредитного договору, адреса, реквізити ті підпис сторін.
Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 25.08.2024 становить 30 400, 00 грн., що складається: 10 000 грн основний борг; 14 700 грн. проценти, 700, 00 - комісія, неустойка- 5000, 00 грн.
Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов'язань позичальником.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У статті 526 Кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 статті 599 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Так, загальні правила щодо форми договору визначено у статті 639 Цивільного кодексу України, згідно з якою:
- договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом;
- якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася;
- якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі;
- якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 Кодексу).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.
Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1082 ЦК України, передбачено, що Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Процентна ставка за кредитним договором може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором (частина 1 ст. 1056-1 Кодексу).
Ураховуючи встановлені обставини справи та зазначені вище норми законодавства, суд приходить до висновку, що сторони узгодили розмір кредитів (позики), грошову одиницю, в якій надані кредити (позики), строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача на укладення правочинів на таких умовах, шляхом підписання договорів за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. За вказаних обставин, є встановленим факт укладення договору про надання споживчого кредиту із дотриманням вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Згідно з ч. 1, 3 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).
Вищевказаний кредитний договір укладений між відповідачем та відповідними фінансовими установами, містить суму основного зобов'язання, відсотки за користування кредитними коштами та строки їх повернення та нарахування.
Пред'являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, крім заборгованості за основним боргом, просив стягнути заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.
Поведінка боржника не може бути одночасно правомірною і неправомірною, тобто виключається одночасне застосування ст. 1048 та ст. 625 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс/18, дійшла висновку, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронюваних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 25.08.2024 становить 30 400, 00 грн., що складається: 10 000 грн основний борг; 14 700 грн. проценти, 700, 00 - комісія, неустойка- 5000, 00 грн.
Відповідно умов кредитного договору № 20.05.2024-100001294 від 20.05.2024 року, кредит надавався строком на 98 днів, тобто до 25.08.2024 року (а.с. 17).
Умовами кредитних договорів передбачено нарахування процентів протягом усього строку кредитування, також до позову позивачем надано щомісячний розрахунок та нарахування відсотків і одноразової комісії, який було погодженно сторонами при укладенні договору.
З огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, нарахування позивачем відсотків за користування кредитними коштами поза межами строку дії договору позики є безпідставним, тому проценти за користування кредитними коштами за кредитним договором № 20.05.2024-100001294 від 20.05.2024 року , розраховуються до 25.08.2024 року
Суд, бере до уваги строки кредитування, розміри відсотків, визначені в кредитному договорі, з урахуванням основних умов кредитування, що були підписанні ОСОБА_1 20.05.2024 року , передбачені умови надання кредиту, а саме: 10 000 грн основний борг; 14 700 грн. проценти, 700, 00 - комісія, неустойка- 5000, 00 грн., які було погодженно сторонами при укладенні договору та нараховані у межах строку дії договору.
На підставі вищевикладеного , необхідно стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» суму заборгованості за Кредитним договором № 20.05.2024-100001294 від 20.05.2024 року в розмірі 30 400, 00 грн., що складається: 10 000 грн основний борг; 14 700 грн. проценти, 700, 00 - комісія, неустойка- 5000, 00 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.4,12,13,76-81,95,128,141,247,258,259,263- 265,268,354ЦПКУкраїни,ст.ст.207,525,527,530,598,599,610,615,626,628,629,633,634,638,1049,1050,1054 ЦК України, суд,
Позов ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю .
Стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» ( ЄДРПОУ 37356833) суму заборгованості за Кредитним договором № 20.05.2024-100001294 від 20.05.2024 року в розмірі 30 400, 00 грн.
? Стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422, 40 грн. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Полтавського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування (ім'я) сторін та інших учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (зареєстроване місцезнаходження: 01032, місто Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А, ЄДРПОУ 37356833).
Відповідач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя С.О. Мальцев