Єдиний унікальний номер: 378/50/25
Провадження № 3/378/39/25
30.01.2025 року селище Ставище
Суддя Ставищенського районного суду Київської області Гуртовенко Р. В., розглянувши матеріали, які надійшли від батальйону №2 полку патрульної поліції в місті Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , не працюючого, до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП раніше притягувався, за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
За протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 205313 від 26 грудня 2024 року, ОСОБА_1 26.12.2024 року о 07 годині 23 хвилин в с. Розкішна по вул. Івана Франка, 129 Білоцерківського району Київської області, керував автомобілем марки "ВАЗ 21043", державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя, запах алкоголю з порожнини рота), від проходження в установленому порядку огляду на стан сп'яніння відмовився,чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
В суді ОСОБА_1 вину свою не визнав, суду пояснив, що його автомобілем під час руху на роботу вранці 26.12.2024 року, близько 07 год. 23 хв., в напрямку із с. Розумниця до селища Ставище Білоцерківського району керував інший знайомий водій, якого він попросив сісти за кермо, оскільки в нього боліли нирки і тому йому було зле, а він був пасажиром, відтак він відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу "Драгер". Коли їх зупинили працівники патрульної поліції на під'їзді до с. Розкішна, то водій залишив місце водія в автомобілі та пішки пішов до селища Ставище, бо поспішав. Він же із ОСОБА_2 , його односельчанкою із с. Бесідка, залишились сидіти в автомобілі, він - на передньому пасажирському сидінні, а вона - на задньому праворуч. Після складення патрульними поліцейськими на нього протоколу про адміністративне правопорушення за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння, він з ОСОБА_2 його автомобілем приїхали до селища Ставище, де він в місцевій лікарні о 09 год. 00 хв. пройшов медичний огляд на стан сп'яніння, за результатами якого встановлено, що він був тверезий та це підтверджується медичною довідкою, яка долучена до матеріалів справи.
Захисник ОСОБА_1 - Юхименко І.М. в суді пояснив, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відтак провадження по ній слід закрити саме із цієї підстави, оскільки його підзахисний автомобілем не керував, коли він був зупинений працівниками патрульної поліції, за кермом був інший чоловік, який після зупинки вийшов із автомобіля та пішов пішки до селища Ставище. Відсутність факту керування ОСОБА_1 автомобілем підтверджується дослідженим відеоматеріалом та показами свідка ОСОБА_3 .. Крім того, патрульними поліцейськими було порушено процедуру проведення огляду на стан сп'яніння, на що вказує те, що досліджений відеозапис не є безперервним. В протоколі про адміністративне правопорушення зазначений час - 07 год. 23 хв., а відеозапис розпочинається з часу - 07 год. 26 хв.. Поряд з цим, поліцейськими не було запропоновано ОСОБА_1 пройти перевірку на стан сп'яніння в медичному закладі, після того як на їх пропозицію він відмовився пройти тестування за допомогою приладу "Драгер", натомість ОСОБА_1 через півтори години після зупинки автомобіля поліцейськими та складення ними адміністративного протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП, самостійно прибув до лікарні та пройшов перевірку на стан сп'яніння, за результатами якої він виявився тверезим, що підтверджується медичною довідкою, яка міститься в матеріалах справи.
Свідок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суду показала, що вона проживає в с. Бесідка Білоцерківського району Київської області та є односельчанкою ОСОБА_1 26.12.2024 року вранці її ОСОБА_1 забрав своїм автомобілем з дому і вони поїхали до селища Ставище на роботу. Коли вони доїхали до перехрестя доріг біля села Розумниця, то ОСОБА_1 стало зле внаслідок хвороби нирок і він змушений був зупинити автомобіль та попоросив наглядно знайомого чоловіка, який стояв на перехресті та чекав транспорт, щоб доїхати до селища Ставище сісти за кермо автомобіля та керувати ним, на що той погодився. Коли вони доїхали до с. Розкішна, в напрямку селища Ставище, то їх зупинив поліцейський патрульний автомобіль, з якого вийшло двоє поліцейських. Вона залишилась сидіти на задньому пасажирському сидінні праворуч, а водій вийшов із машини та пішо по дорозі до селища Ставище, бо поспішав. Про що говорив ОСОБА_1 з поліцейськими, вона не знає, бо весь час сиділа в автомобілі і не виходила з нього. Після того, як поліцейські поїхали, ОСОБА_1 сів за кермо автомобіля і вони у двох поїхали до селища Ставище.
Розглянувши справу, дослідивши її матеріали, заслухавши ОСОБА_1 та його захисника, допитавши свідка ОСОБА_3 , вважаю за наступне.
Згідно ч. 2 ст.7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
За ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно із ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За ст. 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена за ч. 1 ст. 130 КУпАП, об'єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає виключно за керування транспортними засобами особами, які перебувають в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п. 1.10 ПДР водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», правопорушення за ст. 130 КУпАП вважають закінченим з того моменту, коли останній почав рухатись.
Крім того, Верховним Судом в постанові від 20 лютого 2019 року в справі № 404/4467/16-а сформульовано правовий висновок, згідно з яким само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Отже, однією з умов для притягнення водія до адміністративної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 130 КУпАП є доведення факту керування ним транспортним засобом під час сп'яніння.
Згідно з Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 року за № 28/3299, з метою фіксування правопорушення працівниками поліції застосовуються технічні прилади і технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Пунктом 5 розділу ІІ Інструкції передбачено, що включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо).
Відповідно до п. 1 розділу VII Інструкції під час виконання своїх повноважень поліцейським забороняються: 1) самовільне видалення відеозаписів з носіїв відеозапису, заміна цих носіїв, зміна їх системної дати та часу; 2) примусове виключення відеореєстраторів, у тому числі на вимогу сторонніх осіб.
До суду надано відеозапис який містить два відеофайли. На першому відеофайлі зафіксовано рух автомобіля марки "ВАЗ 21043", державний номерний знак НОМЕР_1 , який згодом зупинився на вимогу поліції. Із другого відеозапису зафіксовано факт спілкування праціників поліції з ОСОБА_1 , в ході якого останньому було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою приладу "Драгер", на що він відмовся. Огляд в медичному закладі на стан сп'яніння не пропонувався. Із наданих відеоматеріалів неможливо встановити, що автомобілем керував саме ОСОБА_1 , що також підтверджується поясненнями свідка ОСОБА_3 ..
Враховуючи вищевикладене, беззаперечних доказів, які підтверджували факт керування ОСОБА_1 автомобілем за обставин зазначених в протоколі, суду не надано.
Разом з цим, суд зазначає, що матеріали справи не містять інших достатніх та належних доказів на підтвердження того, що 26 грудня 2024 року ОСОБА_1 о 07 годині 23 хвилин в с. Розкішна по вул. Івана Франка, 129 керував автомобілем "ВАЗ 21043", державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, від проходження в установленому порядку огляду на стан сп'яніння відмовився.
Згідно «критеріїв Енгеля», сформованих Європейським судом з прав людини у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» (1976 рік), критеріями для визначення поняття «кримінальне обвинувачення» є: критерій національного права (чи підпадає певне протиправне діяння під ознаки злочину згідно з національними нормами); критерій кола адресатів (якщо відповідальність поширюється на невизначене коло осіб, то правопорушення підлягає кваліфікації як кримінальне); критерій мети та тяжкості наслідків (у випадку, якщо у санкції наявний саме елемент покарання, а передбачені санкції є достатньо суворими, скоєне правопорушення розглядається за природою кримінального злочину).
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23 жовтня 1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998).
Статтею ст. 130 КУпАП передбачено накладення стягнення у виді штрафу та обмеження у користуванні водійськими правами.
У відповідності до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Усі сумніви щодо доведеності вини особи, відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, мають тлумачитись на її користь, а згідно п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи.
Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 цього ж Кодексу.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, дослідивши та оцінивши докази по справі в їх сукупності, вважаю, що належні та допустимі докази, які б свідчили про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП відсутні, відтак провадження по справі слід закрити, в зв'язку з відсутністю складу даного адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 62 Конституції України, ст. 247 п. 1, ст. ст. 245, 251, 252, 280, 283-285, 287 КУпАП,
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, закрити в зв'язку з відсутністю складу даного адміністративного правопорушення.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Ставищенський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Р. В. Гуртовенко